Особливості роботи соціального педагога в сучасних умовах ЗОШ

Оркреслимо такі групи  методів: соціально-економічні (допомога); організаційні методи (методи організації дисципліни та режиму); психолого-педагогічні методи (спостереження, ведення щоденника, бесіда, анкетування, інтерв’ю, тестування, підтримка особистості, подолання конфлікту, методи лікувальної педагогіки;індивідуального навчання, виховання природою, метод народної педагогіки, корекції розвитку; самовиховання, перевиховання, сомоорганізації, ділового спілкування, тренінгу; соціометрії, моніторингу, генерації настрою, біографічний метод, переконання, музикотерапії, методи виховання особистості в колективі (організація, самоуправління, традиції, перспективних ліній, вибуху) [24, с. 27].

Р. Овчарова зазначила, що володіння соціальним педагогом  методами діяльності дозволяє йому оптимізувати свою професійну діяльність, піднятися  на рівень професійної майстерності [40]. Вона виділила методи, які використовує соціальний педагог, у такі групи:

Педагогічні методи:

• організаційні (педагогічний експеримент);
• методи педагогічної діагностики (спостереження, природний експеримент);
• навчальні методи (словесні, наочні, практичні);
• виховні методи (позитивний приклад, привчання, переконання, навіювання, перспектива,гра, довіра, організація успіху, методи самовиховання).

Соціально-педагогічні  методи:

• методи соціального виховання (мотивування та залучення до діяльності, метод репродукування, закріплення та збагачення досвідом, сприяння та співтворчості);
• методи впливу (на свідомість, на почуття, на поведінку);
• методи організації соціально-педагогічної взаємодії (ціле покладання, ціннісної орієнтації, організації діяльності, спілкування, оцінки, самореалізації).

Психологічні методи:

• психодіагностичні методи (тести: інтелекту, здібностей, особистісні опитувальники досягнень, проективні, малюнкові, соціометрія);
• психокорекцій ні методи (психогімнастика, ігрова корекція, ігротерапія, арттерапія, тренінг поведінки, соціально-психологічний та навчальний тренінги);
• метод психологічного консультування( емпатійне слухання, інтерпретація, ідентифікація, фасилітація, висунення гіпотез);
• метод психотерапії (сугестопедія, самонавіювання, раціоналізація, психоаналіз, групова терапія, транзактний аналіз, поведінкова терапія, сімейна психотерапія).

Методи соціальної роботи:

• соціальна діагностика (інтерв’ю, моніторинги, соціологічне опитування, експертна оцінка, експертний прогноз, біографічний метод);
• соціальна профілактика (превентивний метод соціольної терапії, соціограми, група підтримки);
• соціальний контроль (соціальний нагляд, соціальна опіка, соціально-медичний догляд, соціальне обслуговування);
• соціальна реабілітація (трудотерапія, кризова інтервенція);
• соціально-економічні (пільги, компенсації, патронаж, санкції);
• організаційно-розпорядчі (регламентування, нормування, інструктаж, критика, контроль та перевірка).

На наш погляд, дана класифікація найбільш ґрунтовна. Серед  вітчизняних класифікацій соціально-педагогічний методів діяльності заслуговує уваги класифікації Безпалько О. В., сидорова В. М., яка поділяє методи соціально-педагогічної роботи на: педагогічні, психологічні, соціологічні, соціальної роботи та описує їх зміст [1].

Оскільки соціальна педагогіка тісно взаємопов’язана з різними науками, вона використовує для вирішення соціально-педагогічних завдань методи, які виникли та розвивалися в межах цих наук. Так, педагогічні методи найчастіше використовуються в соціально-педагогічній практиці [24, с. 29].

Посадові обов'язки та напрями діяльності соціального педагога.

Уперше посадові обов’язки  соціального педагога були визначені  у листі МНО України № 1/9 – 272 від 02.08.2001. Аналіз цього документу  засвідчує, що саме у ньому на офіційному рівні ототожнили функціонал шкільного психолога і соціального педагога (оскільки по всьому документу мова йде про практичного психолога (соціального педагога)). Це на кілька років визначило пріоритет посади психолога в закладах освіти та другорядну позицію соціального педагога, спричинило відсутність чіткого функціоналу останнього у закладах освіти.

 Соціальний педагог в загальноосвітній школі виконує наступні посадові обов'язки:

1. Соціальний  педагог є носієм методологічної, гуманітарної, етнопедагогічної, правової і комунікативної культури, він організовує соціальне виховання в умовах конкретного мікросоціуму.

2. Створює  і координує систему соціальної  допомоги особистості в її саморозвитку, створює умови для найбільш сприятливої психологічної 
атмосфери життєдіяльності кожного вихованця.

3. Забезпечує педагогічно обґрунтований вибір форм, засобів і методів навчання.

4. Забезпечує дотримання прав і свобод учнів.

5.  Бере участь у розробці і реалізації освітніх програм.

6. Складає плани і програми занять, забезпечує їх виконання, веде 
необхідну документацію і звітність з питань діагностики, корекції, 
розвитку творчих можливостей тощо.

7. Виявляє творчі здібності вихованців, сприяє їх розвитку, формуванню стійких професійних інтересів та нахилів.

8.Надає консультативну допомогу вчителям, батькам, вихователям, 
адмінтехперсоналу, тощо.

9. Залучає до культурно-просвітньої, профілактично-виховної, спортивно-оздоровчої, творчої роботи різні установи, громадські організації.

10. Виявляє персональні міжособові, внутрішкільні труднощі та конфлікти:

- дитячі молодіжні  об'єднання;

- угрупування „соціального  ризику”. 

11. Дотримується етичного кодексу соціального працівника, поважає гідність особистості дитини, захищає її від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігає вживанню алкоголю, наркотичних речовин, іншим шкідливим звичкам. Пропагує здоровий спосіб життя.

12. Займається профілактикою правопорушень неповнолітніх. Оперативно повідомляє адміністрацію про кожен нещасний випадок, здійснює заходи щодо надання першої медичної допомоги.

13. Підвищує свій професійний рівень, кваліфікацію, загальну культуру.

14. Бере участь у роботі методичної ради школи.

15. Створює та веде соціальний паспорт мікрорайону, банк даних на дітей за місцем проживання.

16. Володіє навичками проведення співбесід, інтерв'ювання, вирішення конфліктних ситуацій, проведення групових занять з дітьми та дорослими, здійснює корекцію відхилень у поведінці, профілактичну роботу девіантної поведінки.

17. Виявляє дітей, які залишились без батьківського піклування, сприяє своєчасному влаштуванню їх у дитячі установи, на виховання в сім'ї, на роботу чи в навчальні заклади. Здійснює соціально-психологічну допомогу цій категорії дітей [44].

Одним із напрямків роботи соціального педагога загальноосвітньої школи є корекційно-розвиваюча робота.

Корекція - здійснення психолого-педагогічних заходів з метою усунення відхилень  у психофізичному та індивідуальному  розвитку, поведінці, схильності до залежностей  та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи. Важливим є залучення учнів до корекційно-розвиваючих програм, різноманітної творчої діяльності - образотворчої, ігрової, трудової. Дуже важливо, щоб корекція мала випереджуючий характер. Вона повинна мати за мету не вдосконалення того, що вже є, а активне формування того, що має бути досягнуте в майбутній перспективі відповідно до законів та вимог вікового розвитку та становлення індивідуальності. Цінність такого підходу в тому, що він дає можливість учневі відчути себе перспективним у діяльності, що для нього є найбільш важливою [19, c. 132].

У рамках діяльності психологічної  служби загальноосвітньої школи  до обов'язків соціального педагога належить і здійснення консультативної  діяльності. Консультування - професійна допомога клієнту (учням, учителям, адміністрації, батькам, іншим особам, які займаються вихованням дитини) у пошуку розв'язання проблемної ситуації. Консультативна робота - це надання порад, рекомендацій учням, батькам, вчителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога.

Консультації можуть бути індивідуальними  та груповими; разовими, короткочасними (2-4 рази), тривалими; просвітницько-рекомендаційними, діагностичними, психологічними, педагогічними, правовими тощо [45, c. 80].

Соціальний педагог школи виконує  й організаторську роботу - забезпечує змістовне дозвілля дітей та підлітків  у школі та соціальному середовищі, залучає сім'ї та представників  громадськості до соціально-педагогічного процесу [37, c. 67].

Важливим напрямом роботи соціального  педагога у психологічній службі загальноосвітньої школи є соціально-профілактична (превентивна) діяльність.

Соціально-педагогічна профілактика — це система заходів соціального  виховання, спрямованих на створення  оптимальної соціальної ситуації розвитку дітей і підлітків, які сприяють прояву різних видів їхньої активності (бесіди, тренінги, марафони, дебати, рольові ігри тощо). Соціально-педагогічна профілактика спрямована на зміну різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів і умов соціального виховання або перебудову їх взаємодії.

У процесі соціальної профілактики соціальний педагог може спрямовувати свою діяльність на виховний мікросоціум  учня (педагоги, батьки, група ровесників), змінюючи характер їхнього ставлення до дитини і впливу на неї. Він також може впливати на її уявлення про оточуючих і на взаємини між ними, а також на переживання, що супроводжують їх, та змінювати ці переживання. З метою профілактики відхилень поведінки соціальний педагог заводить картотеку "важких" підлітків, у якій відображені їхні особливості, що вимагають індивідуальної роботи [19, c. 115].

Надзвичайно важливе значення має  робота соціального педагога у здійсненні профілактики негативних явищ в учнівському  середовищі - правопорушень, наркоманії, алкоголізму, вилучення учнівської молоді з незаконних форм праці, пропаганді здорового способу життя, навчання толерантності, навичкам безпечної поведінки та ін.

Важливим напрямом діяльності соціального  педагога є соціально-педагогічне  забезпечення профільного навчання, професійної орієнтації. Соціальний педагог може проводити профорієнтаційні бесіди і консультування учнів і батьків, супроводжувати дітей, які вже вибрали певний профіль навчання, проводити бесіди й оглядові екскурсії з питань профорієнтації з урахуванням ситуації на місцевому ринку праці.

До виключної компетентності соціального  педагога належить складання і ведення  соціального паспорту школи, класу, учнівських колективів, індивідуальних карток дітей та сімей, що потребують особливої психолого-педагогічної уваги. До цієї категорії належать: діти, схильні до правопорушень, які перебувають на обліку служби у справах неповнолітніх, кримінально-виконавчої інспекції тощо, діти з неповних і неблагополучних сімей, діти-сироти або діти і сім'ї, які потребують особливої уваги за висновками психолога або класного керівника [33, c. 240].

Таким чином, основним змістом діяльності соціального педагога закладу освіти є забезпечення процесу соціалізації учнів у навчально-виховній діяльності, захист їхнього психічного, фізичного, соціального і духовного здоров'я, сприяння педагогічно доцільному і безконфліктному входженню молодої людини у світ дорослих, підготовка до самостійного життя в суспільстві, попередження і педагогічна корекція вад та відхилень у соціальному розвитку особистості.

Практичний психолог і соціальний педагог мають працювати в  загальноосвітній школі як єдина  команда, доповнюючи і підтримуючи один одного. Організації соціально-педагогічної діяльності школи сприяють Закон України «Про освіту» (1996 р.), в якому визначений статус провідного фахівця із соціального виховання - соціального педагога - в школі (ст. 22).

 Модель соціально-педагогічної діяльності школи перебуває ще у стадії формування. Вона складається із двох взаємообумовлених частин: внутрішньої і зовнішньої.

До основних напрямів першої відносять  діагностування, здійснення соціального  виховання, загальне керівництво соціально-виховною діяльністю, захист та охорона прав дитини.

Зовнішня соціально-педагогічна  діяльність створює можливості для застосування набутих у школі знань, умінь та навичок, досвіду емоційно-чуттєвого ставлення до світу та творчої діяльності у реальному житті в активній про соціальній діяльності. Крім цього, спрямовується на педагогізацію соціального середовища, яке оточує школярів, що покликане гармонізувати вплив різноманітних чинників соціалізації на процес цілісного становлення особистості дитини.

Провідним завданням  у соціально-педагогічній діяльності школи визнається формування громадянськості  як інтегруючої ціннісної орієнтації, яка визначає ставлення особистості до рідного народу, регіону проживання, з яким єднає спільна історія, до всієї планети - спільної колиски людства. Таким чином, виникає проблема одночасного процесу виховання не тільки громадянина країни проживання, а й певної регіональної спільності (наприклад, громадянина Європи) та громадянина світу. Така інтегрованість пояснюється необхідністю, з одного боку, засвоєння духовних та інтелектуальних цінностей не тільки сусідніх народів, а й усього світу, а з іншого, необхідністю творення власних національних цінностей у рамках рідної культури, оскільки орієнтація лише на запозичення чужого призводить до втрати власного творчого потенціалу.