Педагогічні умови формування комунікативних взаємин у дітей старшого дошкільного віку засобами сюжетно-рольових ігор

                  Вступ.

     Вивчення людських відносин та виховання колективних взаємин  є ключовою проблемою педагогіки та соціальної психології. У дитячому садку ми повинні прищеплювати дітям почуття любові до Батьківщини; колективізм, повагу до старших, виховувати підростаюче покоління в дусі високої відповідальності за свою поведінку.

  Питання становлення дитячого колективу, і колективних взаєми у групі дитячого саду - становить винятковий інтерес.  Тому і проблема колективних відносин, що виникла на стику ряду наук - філософії, соціології, соціальної психології, психології особистості і педагогіки, - одна з найважливіших проблем нашого часу. Вона з кожним роком привертає все більшу увагу дослідників у нас і за кордоном. Ця проблема замикається з проблемою «особистість у системі колективних відносин», настільки важливою для теорії та практики виховання підростаючого покоління.

  Як відомо вже, вивчення дошкільних груп має свої традиції в психології. Грунтуючись на принципових положеннях у взаєминах особистості і колективу, представлених у працях Макаренка А. та Крупської Н., соціально-психологічні дослідження груп дитячого саду почали в 30-х роках Аркін Е. і Заслужний А. Далі, починаючи з 50-х років радянська психологія почала розвиватися бурхливими темпами, при цьому з'явилося багато робіт із проблеми колективних відносин. На цю тему були написані окремі роботи Коломінского Я., Артемової Л. та ін.

Шляхи формування дитячих  взаємин розглядали такі дослідники як. Жуковська Р., Киричук О., Кульчицька О., Маркова Т., Пеньєвська Л., Рєпіна   Т., Сухомлинський В.

   Потреба дитини в спілкуванні з однолітками виникає трохи пізніше, ніж його потреба в спілкуванні з дорослими. Але саме в дошкільний період вона уже виражена дуже яскраво і, якщо вона не знаходить свого задоволення, то це призводить до неминучої затримки соціального розвитку. А створює найбільш сприятливі умови правильного виховання і розвитку, саме колектив однолітків, у який дитина потрапляє в дитячому саду.

      У своїх роботах американський психолог Шибутани Т., розвиваючи цю думку, говорить про те, що діти, яких батьки утримують від ігор з однолітками, часто в житті випробують труднощі у взаєминах. Він писав, що тільки «група рівних привчає дитину до взаємних вчинків і суворо виправляє помилки». Шибутани Т. висловлював припущення про те, що відсутність того досвіду спілкування дитини з однолітками, притуплює здатність розуміти інших людей.

  Потреба у спілкуванні з ровесником у дитини старшого дошкільного віку стає значно інтенсивнішою, це зумовлено виникненням ситуативно-ділової форми спілкування з ровесниками. Головним змістом потреби дітей у спілкуванні з ровесниками полягає у прагненні налагодити ділову співпрацю, узгодити свої дії з партнером по діяльності, тобто сформувати певні колективні взаємини. Співпраця дітей носить переважно ігровий характер та зосереджена не на результаті діяльності, а на її процесі. Прагнення діяти спільно настільки сильно виражене, що діти йдуть на компроміс, поступаючись один одному іграшками, найпривабливішою роллю в грі тощо [10, с. 45] .

   Проблемою сюжетно-рольової гри дітей дошкільного віку займалися такі автори, як Аркін Е., Рудик П., Менжерицька Д., Усова А., Виготській Л., Леонтьєв А., Гальперін Я., Давидов В., і інші автори.

         Значення гри в розвитку дошкільника полягає в тому, що закладається фундамент для формування образу соціального світу, для професійної діяльності (як можливість брати на себе різні професійні ролі). В грі дитина вчиться можливостей стати лікарем, пілотом, водієм, учителем тощо.

В грі у дитини формується засвоєння норми, еталонів, взаємовідносин, що стають регуляторами поведінки. [22, с. 13.]

       Базовий компонент дошкільної освіти виділяє сферу «Культура», в який визначена змістовна лінія «Світ гри», яка передбачає компетентність дітей в ігровій діяльності. Ця компетентність визначається розвиненістю ігрових умінь дитини, здатністю використовувати адекватні ігрові атрибути та іграшки, сформованістю ігрового партнерства, рівнем засвоєння дитиною ігрових правил [2, с.25].

        Незважаючи на те, що дошкільної психологією і педагогікою чимало зроблено в цій області виховання колективних взаємин в сюжетно-рольовій грі, багато питань все ще залишаються недостатньо дослідженими. Крім того, сама складність проблеми вимагає використання нових методичних засобів, що застосовуються на сучасному етапі соціально-психологічною наукою.

Актуальність  проблеми.   У підходах видатних науковців Виготського Л., Костюка Г., Леонтьєва О., Рубінштейна С. чітко визначено, що психічний розвиток дітей відбувається шляхом „соціального привласнення” суспільного досвіду, носієм якого для дитини дошкільного віку, перш за все, є близькі дорослі, вихователі, а також однолітки, поряд з якими вона перебуває у дитячому садку. Від того, яким буде цей досвід  – позитивним чи негативним  – залежатиме розвиток усіх суспільно значущих якостей дитячої особистості, що визначає безсумнівну актуальність обраної проблеми.

Особливу роль у житті  дитини однолітки відіграють у старшому дошкільному віці, коли інтерес до спілкування з ними підвищується як наслідок зростання природної потреби у контактах з рівноправним партнером, з’являється групова диференціація, закладаються основи вміння взаємодіяти в соціумі. Оскільки дитина ще тільки вступає у світ взаємин з однолітками, то закономірно у неї можуть виникнути пов’язані з цим труднощі: від незначних конфліктних ситуацій до психологічної ізоляції від дитячої групи, що може надалі тягнути за собою глибокі деструктивні наслідки для повноцінного розвитку всієї особистості.

Досить гостро означена проблема виступає на сучасному етапі розвитку суспільства, коли до дитячого садка приходять діти із не зовсім благополучних родин, нерідко з проявами агресії, егоцентризму. У зв’язку з цим для вихователів та практичних психологів дошкільних закладів постає необхідність знання сутності та структури взаємин у дитячій групі, способів їх діагностики та шляхів оптимізації.

             Отже актуальність данної проблеми  полягає в досліджені питань, які розкривають шляхи формування колективних взаємовідносин дітей, необхідності розробки сюжетно-рольових ігор, в процесі яких у дітей формуються колективні взаємини.

Об'єкт дослідження - колективні взаємини дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження - впливу сюжетно-рольової гри на формування колективних взаємин дітей старшого дошкільного віку.

 Мета дослідження – виявити вплив сюжетно-рольової гри на взаємини дошкільників, сприяти  позитивній соціалізації дітей в дошкільних освітніх установах.

Завдання дослідження:

1. Oхарактеризувати сюжетно-рольову  гру і її виховне значення  у формуванні взаємовідносин  старшого дошкільника;

2. Вивчення теоретичної  і практичної бази досвіду  роботи;

3. Дослідним шляхом перевірити  ефективність впливу сюжетно-рольової  гри на формування колективних  взаємин дітей старшого дошкільного  віку.

 

Методи дослідження:

• аналіз філософських, психологічних та педагогічних джерел;
• спостереження;
• індивідуальна бесіда;

 

Гіпотеза дослідження: аналіз психолого-педагогічної літератури та довіду роботи в дошкільному закладі дозволив мені припустити, що сюжетно-рольова гра сприяє формуванню позитивних колективних взаємин дітей старшого дошкільного віку з однолітками при непрямій  і прямій участі педагога.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I. Теоретичні  засади дослідження

1.1. Особливості сюжетно-рольової гри і її значення в вихованні та навчанні дітей старшого дошкільного віку.

       Дошкільне дитинство - це відрізок життя дитини, коли рамки родини розсовуються до меж вулиці, міста, країни. Якщо в періоди дитинства й раннього дитинства дитина, перебуваючи в колі родини, одержував необхідні умови для свого розвитку, то в дошкільному віці розширюється коло його інтересів. Дитина відкриває для себе мир людських відносин, різні види діяльності дорослих людей. Він випробовує величезне бажання включитися в доросле життя, активно в ній брати участь. Переборовши кризу 3-х років дитина прагне до самостійності. Із цього протиріччя народжується рольова гра - самостійна діяльність дітей, що моделює життя дорослих.

       Гра – це спонтанна, природжена, повна радості своєрідна діяльність дитини, яка відбувається не заради якої-небудь зовнішньої мети, а для власного задоволення, для елементарної дії. Це вільна, добровільна, необмежена умовами, неповторна, з непередбаченим закінченням, з можливими змінами в процесі гри, вигадана, творча діяльність дитини. Гра не є пустою забавою, це зміст життя дитини, її творча діяльність, потрібна для її розвитку. Успішне розв'язання завдань виховання вимагає пильної уваги до проблем дитячої гри. Гра - найбільш доступний для дітей вид діяльності, спосіб переробки отриманих з навколишнього світу вражень, знань. У грі яскраво проявляються особливості мислення та уяви дитини, її емоційність, активність, розвивається потреба в спілкуванні.

Гра - справжня соціальна  практика дитини, її реальне життя  в суспільстві однолітків, Тому такою  актуальною для дошкільної педагогіки є проблема використання гри з  метою всебічного виховання, і в  першу чергу формування моральної  сторони особистості. В даний  час перед дошкільними фахівцями  стоїть завдання подальшого вивчення гри як форми організації життя  і діяльності дітей. [5, с. 63-68].

В  розумінні гри як форми організації життя і  діяльності дітей можна виділити такі положення:

• гра покликана вирішувати загально-виховні завдання, серед яких завдання формування моральних громадських якостей дитини є першочерговими;
• гра повинна носити самодіяльний характер і все більше розвиватися в цьому напрямку за умови правильного педагогічного керівництва;
• особливістю гри як форми життя дітей є її проникнення в різні види діяльності: праця і гра, навчальна діяльність і гра, повсякденна побутова діяльність і гра.

У людській практиці ігрова діяльність виконує такі функції:

• Розважальну (це основна функція гри - розважити, доставити задоволення, надихнути, розбудити інтерес);
• Комунікативну: освоєння діалектики спілкування;
• Самореалізації в грі як полігоні людської практики;
• Ігротерапевтичну: подолання різних труднощів, що виникають в інших видах життєдіяльності;
• Діагностичну: виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри;
• Функцію корекції: внесення позитивних змін в структуру особистісних показників;
• Міжнаціональної комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей;
• Соціалізації: включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм людського гуртожитку.

Таким чином, гра є тією формою організації життєдіяльності  дошкільника, в умовах якої педагог  може, застосовуючи різні методи, формувати  особистість дитини, її суспільну  спрямованість. [24, с. 18-25].

       Ігри дітей відрізняються великою різноманітністю. Вони різні за змістом і організацією, правилам, характером прояву дітей, по впливу на дитину, за видами предметів, походженням і т.д. Все це ускладнює класифікацію ігор, однак для правильного керівництва іграми угруповання їх необхідна.  Ігри дошкільників поділяють на види з урахуванням різних ознак. Наприклад, найбільш поширена класифікація ігор складається з предметно-маніпулятивних, імітаційних (сюжетно-рольових), будівельно-конструктивних та режисерських (комбінаційних) ігор.

Усова А. найбільш помітними різновидами творчих ігор дітей вважала режисерські ігри, коли дитина управляє іграшкою, та  ігри, де роль виконує сама дитина. До цієї ж думки приєднується і Кравцова  О. [19].

Жуковська Р. виділила вісім груп найхарактерніших дитячих ігор:

• побутові («в сім’ю», «доньки-матері»); суспільно-виробничі (у водія, будівельника);
• культурно-суспільні («у дитячий садок», «в школу»); ігри на військову та воєнну тематику; ігри на сюжети літературних творів; ігри-драматизації; ігри з іграшками-тваринами.

Новосьолова С. пропонує вирізняти ігри за ознакою ініціативи дітей;

• ігри за ініціативою самих дітей:
• ігри за ініціативою дорослих;
• ті, що відображають традиції певного народу.

До першого класу належать (з природними об’єктами, з тваринами, з іграшками та іншими предметами) та самодіяльні сюжетні ігри .

До другої підгрупи належать навчальні (дидактичні, сюжетно-дидактичні, рухливі, «ігри з правилами») та дозвіллєві ігри (інтелектуальні, ігри-забави, розваги, театральна гра, святково-карнавальні). Ці ігри виникають за ініціативою  дорослих, але якщо діти добре їх засвоїли, то можуть гратись у них самостійно. До третьої групи належать традиційні або народні ігри (обрядові, тренінгові, дозвіллєві). [15, с. 12–13].

       

          Ігри з правилами

  

Творчі (сюжетно-рольові)

Проаналізувавши педагогічну літературу ми виділяємо такі види ігор представлені у схемі 1.

           

        

 

 

 

 Виникають за ініціативою  дорослих, за розробленими

ними правилами, передбачають попереднє ознайомлення дітей з цими правилами.

правилами.

 

 

Виникають творчо і за власною ініціативою в них осмислюють різні сторони життя дорослих за допомогою ролей і ігрових дій.

 

 

 

 

 

                     будівельні

 

сюжетно-рольові   ігри-драматизації          дидактичні               рухливі

         Поняття «творча гра» охоплює сюжетно-рольові ігри, ігри драматизації, будівельно-конструктивні ігри. Зміст творчих ігор придумують самі діти. Свобода, самостійність, самоорганізація і творчість дітей у цій групі проявляється з особливою повнотою. Різноманітні життєві враження не копіюються, вони переробляються дітьми, одні з них замінюються іншими і т.д.