Автор работы: Пользователь скрыл имя, 26 Сентября 2013 в 14:40, курсовая работа
Мета дослідження – виявити вплив сюжетно-рольової гри на взаємини дошкільників, сприяти позитивній соціалізації дітей в дошкільних освітніх установах.
Завдання дослідження:
1. Oхарактеризувати сюжетно-рольову гру і її виховне значення у формуванні взаємовідносин старшого дошкільника;
2. Вивчення теоретичної і практичної бази досвіду роботи;
3. Дослідним шляхом перевірити ефективність впливу сюжетно-рольової гри на формування колективних взаємин дітей старшого дошкільного віку.
Отже, судячи з завдань поставлених у програмах саме перебування дитини в товаристві ровесників є передумовою для формування в неї колективних взаємин: вміння налагодити взаємини, увійти в товариство однолітків, домовитися з ними; вміння висловлювати свої бажання, погоджувати їх з бажаннями й намірами інших, переконувати ровесників у правомірності своїх міркувань, пропозицій, вміння рахуватися з інтересами інших, ділитися іграшками, разом користуватися ними, вміння справедливо розподіляти ролі в грі. Головним завданням розвитку колективних взаємин за програмами навчання і виховання є закріплення і збагачення їх моральної основи, задача педагога у тому, щоб у вигляді нормативів і взірців задавати і підтримувати необхідні норми моральності і реалізувати їх в системі дитячих групових міжособистісних взаємин. Найважливішими з них є порядність, доброта, відповідальність, співпереживання, готовність прийти на допомогу.
Висновок з першого розділу.
Міжособистісні відносини визначають становище людини в групі, колективі. Від того як, вони складаються, залежить емоційне благополуччя, задоволеність чи незадоволеність людини в даній спільності. Від них залежить згуртованість групи, колективу, здатність вирішувати поставлені завдання.
Взаємовідносини - це взаємна позиція однієї особи до іншої, позиція особистості по відношенню до спільноти. По відношенню до дітей стосунки і взаємини теж проявляються. Вони народжуються між дітьми під час гри, спільної трудової діяльності, на заняттях і т.д. Між дітьми дошкільного віку виявляється досить широкий діапазон взаємин. Практика у дитячому садку показує, відносини дітей у групі дитячого саду не завжди складаються благополучно. Поряд з позитивним характером контактів виникають і ускладнення, які іноді призводять до «випадання» дитини з колективу. Конфліктні взаємини з однолітками перешкоджають нормальному спілкуванню з ними і повноцінного формуванню особистості дитини. Пов'язане з порушенням спілкування негативне емоційні емоції часто призводить до появи невпевненості в собі, недовірливості до людей, аж до елементів агресивності в поведінці.
У зв'язку з цим виникає необхідність розробляти конкретні заходи, за допомогою яких можна було б запобігати або долати конфліктні ситуації, які породжують порушення правильних взаємин між дітьми групи. Тому вихователь повинен бути уважним по відношенню до всіх дітей групи, знати їхні стосунки і взаємини. Вчасно помічати будь-які відхилення у стосунках і взаєминах дітей у групі. Група дитячого саду - це, по суті, перше дитячий колектив, що виникає на основі сюжетно рольової гри, де є сприятливі умови для формування якостей громадськості, основ колективізму.
Отже саме сюжетно-рольова гра виступає могутнім засобом розвитку міжособистісних відносин дітей. Моделюючи взаємини дорослих у грі, діти водночас засвоюють навички спілкування, взаємодії, співпраці,
навчаються виступати один щодо одного у різних позиціях.
Джерелом розвитку сюжетно-рольової гри виступає суперечність між бажанням дошкільника діяти як дорослий і реальними можливостями реалізації цього бажання. Структура сюжетно-рольової гри складається з уявної ситуації сюжету і змісту), ігрової ролі та ігрових дій, з системи реальних та рольових взаємовідносин дітей. У сюжетно-рольовій грі у дитини формується свідоме підпорядкування суспільно заохочуваним правилам і нормам, що становить зміст розвитку довільності поведінки як суттєвої властивості особистості.
Найважливішим є те що у сюжетно-рольовій грі між дітьми складаються рольові та реальні взаємовідносини, що виступають основою засвоєння дитиною системи взаємовідносин між людьми.
Розділ II. Педагогічні умови формування комунікативних взаємин у дітей старшого дошкільного віку засобами сюжетно-рольових ігор.
2.1. Характеристика
рівнів розвитку
Експериментально-дослідна робота проводилася в старшій групі ДНЗ №50 «Дельфін».
Для підтвердження
гіпотези необхідно вирішити такі завдання
дослідно-експериментальної
На першому етапі роботи було проведено спостереження за дітьми під час їх спільної ігрової діяльності в яку не втручався вихователь.
Результати спостереження аналізувалися за показниками, розробленими на основі схеми структурних компонентів взаємин, визначеної Рєпіною Т. , яка була адаптована до психологічної характеристики дітей старшого дошкільного віку, що відображено у таблиці 1.
Таблиця 2
Характеристика показників структурних компонентів взаємин
Структурні компоненти взаємин |
Зміст показників структурних компонентів взаємин | |
1. Поведінковий компонент: дає змогу з’ясувати рівень розвитку комунікативних вмінь та навичок партнерської взаємодії дітей з однолітками. |
комунікативні вміння (передача і отримання інформації) | |
способи виконання спільних дій у процесі діяльності | ||
усвідомлення спільної мети діяльності | ||
2. Когнітивний компонент: виражає рівень сформованості навичок взаємооцінювання. |
оцінне ставлення до дій однолітка у процесі спільної діяльності | |
сприймання оцінок своїх дій | ||
оцінне ставлення до результату спільної діяльності з однолітками | ||
3. Афективний компонент: відображає стан емоційного ставлення до однолітків.
|
налагодження емоційного зв’язку з однолітками | |
емоційно-вибіркове ставлення до однолітків | ||
емоційні переживання у процесі спільної діяльності |
Враховуючи зазначені компоненти та показники процесу взаємин старших
дошкільників у спільній діяльності з однолітками, були визначені критерії оцінки кожного показника:
1. Поведінковий компонент.
а) Усвідомлення дитиною спільної мети діяльності:
– діє з метою досягнення власного результату або спостерігає;
– діє з метою досягнення спільного результату, але автономно;
– діє з метою досягнення спільного результату на основі партнерської взаємодії.
б) Комунікативні вміння (передача і отримання інформації):
– приймає ідеї однолітка у процесі спільної діяльності або відкидає їх, не
пропонуючи власних ідей;
– повідомляє про свої ідеї;
– узгоджує власні ідеї з ідеями однолітка.
в) Способи виконання спільних дій:
– погоджується з діями однолітка або відкидає їх, не пропонуючи власних;
– пропонує свої дії;
– узгоджує свої дії з діями однолітка.
2. Когнітивний компонент.
а) Оцінне ставлення до дій однолітка у процесі спільної діяльності:
– не оцінює дії однолітка або оцінює їх виключно негативно;
– використовує позитивні і негативні оцінки дій однолітка, але не обґрунтовує їх;
– конструктивно оцінює дії однолітка.
б) Сприймання оцінок своїх дій:
– не реагує на оцінки однолітка або ображається на них, якщо вони негативні;
– відстоює свою правоту;
– спокійно сприймає оцінки однолітка, обґрунтовує свою згоду або незгоду з
ними.
в) Оцінне ставлення до результату спільної діяльності з однолітками:
– не оцінює результат спільної діяльності або позитивно оцінює власні досягнення
і негативно – досягнення однолітка;
– позитивно оцінює спільні та власні досягнення і негативно – досягнення
однолітка;
– позитивно оцінює спільні досягнення та досягнення однолітка.
3. Афективний компонент.
а) Налагодження емоційного
зв’язку з однолітками у
– проявляє цікавість до діяльності однолітків, не викликаючи інтересу до своєї
діяльності;
– викликає цікавість до своєї діяльності;
– викликає цікавість до своєї діяльності, водночас проявляючи інтерес до
діяльності однолітків.
б) Емоційно-вибіркове ставлення до однолітків:
– не контактує з жодним з однолітків;
– контактує з одним або кількома учасниками спільної діяльності;
– контактує з усіма учасниками спільної діяльності.
в) Емоційні переживання у процесі спільної діяльності:
– виражає комунікативні дії, що свідчать про негативні емоційні переживання;
– виражає комунікативні дії, що свідчать про позитивні емоційні переживання щодо результату спільної діяльності;
– виражає комунікативні дії, що свідчать про позитивні емоційні переживання щодо процесу і результату спільної діяльності.
Як бачимо, для кожного показника було визначено по три критерії оцінки.
Всі перші критерії оцінювалися в нуль балів, другі − в один бал, треті − в два бали.
Таким чином, найвища кількість балів, яку могла набрати кожна дитина у результаті спостереження дорівнювала вісімнадцяти, а найнижча − нулю.
Після використання відповідних прийомів математичної статистики (вибір
оптимальної величини інтервального ряду Осіпова Г.) було визначено три ступеня прояву взаємин старших дошкільників у процесі спільної діяльності з однолітками. Відповідно, бальні оцінки:
– 0-6 балів відповідали недостатньому ступеню прояву взаємин старших
дошкільників у процесі спільної діяльності з однолітками;
– 7-12 балів відповідали середньому ступеню прояву взаємин старших
дошкільників у процесі спільної діяльності з однолітками;
– 18 балів відповідали достатньому ступеню прояву взаємин старших
дошкільників у процесі спільної діяльності з однолітками .
Результати спостереження представлені в таблиці № 3.
Кількість піддослідних (20) |
Високий рівень |
Середній рівень |
Низький рівень |
П.І.Б. |
Новосілець Святослав |
Пиріг Анастасія |
Левик Святослав |
Земко Максим |
Крилов Максим |
Опришко Дмитро | |
Сеник Анастасія |
Любінський Павло |
Хамуляк Олег | |
Мацкула Владислав |
Кернська Аліна |
||
Гнатишин Марія |
Цимбалістий Вадим |
||
Магурчак Юрій |
|||
Йопек Максим |
|||
Хрущ Вікторія |
|||
Лапчук Денис |
|||
Гаврилів Олег |
|||
Кучак Ірина |
|||
Ляльковський Максим |
|||
Кількість дітей |
5 |
12 |
3 |
Отже, відповідно до такого спостереження у дитячій групі ми виділили дітей з недостатнім, середнім та достатнім ступенем прояву взаємин, що у відсотковому значені представлено у діаграмі1.