Педагогічні умови формування комунікативних взаємин у дітей старшого дошкільного віку засобами сюжетно-рольових ігор

- Ігри драматизації. Їм притаманні основні риси творчих ігор: наявність задуму, поєднання рольових і реальних дій і відносин і інших елементів уявної ситуації. Ігри будуються на основі літературного твору: сюжет гри, ролі, вчинки героїв і їх мова визначаються текстом твору. Гра драматизація дуже впливає на мову дитини. Дитина засвоює багатства рідної мови, його виражальні засоби, використовує різні інтонації, що відповідають характеру героїв і вчинків, намагається говорити чітко, щоб його все зрозуміли. Початок роботи над грою-драматизацією полягає в підборі художнього твору. Важливо, щоб воно зацікавило дітей, викликало сильні почуття і переживання. Вихователь бере участь у змові та підготовці гри. На основі змісту твору з дітьми складається сюжет гри, розподіляються ролі, відбирається мовленнєвий матеріал. Вихователь використовує питання, поради, повторне читання твори, бесіди з дітьми про проведену грі і таким чином допомагає домогтися найбільшої виразності в зображенні героїв.

- Будівельно-конструктивні  ігри - різновид творчої гри. У них діти відображають свої знання та враження про навколишній світ. У будівельно-конструктивних іграх відбувається заміщення одних предметів іншими: будівлі зводяться із спеціально створених будівельних матеріалів і конструкторів або ж з природного матеріалу (піску, снігу). Все це дає підставу вважати таку діяльність одним з видів творчої гри. Багато будівельно-конструктивні ігри протікають у формі рольової гри. Діти беруть на себе роль будівельних робочих, які зводять будівлю, будівельний матеріал їм підвозять шофери, в перерву робочі обідають в їдальні, після роботи йдуть в театр і т.д. У процесі гри формується і розвивається орієнтування дитини в просторі, вміння розрізняти і встановлювати величину і пропорції предмета, просторові відносини. Таким чином, в будівельно-конструктивної грі відбувається багатогранний розвиток розумової діяльності дітей. [33, с. 17].

          Сюжетно-рольова гра - це основний вид гри дитини дошкільного віку. Їй притаманні основні риси гри: емоційна насиченість і захопленість дітей, самостійність, активність, творчість. Перші сюжетні ігри протікають як ігри безрольові або ігри з прихованою роллю. Дії дітей набувають сюжетний характер і об'єднуються в ланцюжок, що має життєвий сенс. Дії з предметами, іграшкою здійснюються кожним з граючих самостійно. Спільні ігри можливі за участі дорослого [16, с.14].

Основною особливістю  сюжетно-рольової гри є наявність  в ній уявної ситуації. Уявна ситуація складається з сюжету і ролей, які беруть на себе діти в ході гри, включає своєрідне використання речей і предметів. Сюжет гри - це ряд подій, об'єднаних життєво мотивованими зв'язками. У сюжеті розкривається зміст гри - характер тих дій і відносин, якими пов'язані учасники подій.

 Роль є основним стрижнем сюжетно-рольової гри. Частіше за все дитина приймає на себе роль дорослого. Наявність ролі в грі означає, що в своїй свідомості дитина ототожнює себе з тією або іншою людиною і діє в грі від його імені: відповідним чином використовуючи ті чи інші предмети (веде машину, як шофер; ставить градусник, як медсестра), вступає в різноманітні відносини з іншими граючими (карає або пестить доньку, оглядає хворого і т. д.). Роль виражається в діях, мові, міміці, пантомімі. До ролі діти ставляться вибірково: вони беруть на себе ролі тих дорослих або дітей (старших, а іноді й однолітків), дії і вчинки яких справили на них найбільше емоційне враження, викликали найбільший інтерес. Найчастіше це мама, вихователь, вчитель, лікар, льотчик, моряк, шофер і т. д. Інтерес дитини до тієї чи іншої ролі пов'язаний і з тим місцем, яке займає дана роль в розгорнутий сюжет гри, в які взаємини - рівноправності, підпорядкування або управління - вступає з іншими грає, який прийняв на себе ту чи іншу роль. У сюжеті діти використовують два види дій: оперативні і образотворчі - «начебто». Поряд з іграшками в гру включаються різноманітні речі, при цьому їм надається уявне, ігрове значення.

Відмінною особливістю ігровий  уявної ситуації є те, що дитина починає  діяти в уявній, а не видимою  ситуації: дія визначається думкою, а не річчю. Проте думка у грі  ще потребує опори, тому часто одна річ замінюється іншою (паличка  замінює кінь), яка дозволяє здійснити  необхідну за змістом дію.

        Творчій сюжетно-рольовій грі притаманні специфічні мотиви. Найбільш загальний мотив - прагнення дитини до спільної соціальної життя з дорослими [33, с.234] Це прагнення стикається, з одного боку, з непідготовленістю дітлахів до його здійснення, з іншого - зі зростаючою самостійністю дітей. Виникає протиріччя вирішується в сюжетно-рольовій грі: у ній дитина, беручи на себе роль дорослого, відтворює його життя, діяльність і відносини.

1.2. Стан розвитку колективних взаємин дітей старшого дошкільного віку у психолого-педагогічній літературі та в практиці роботи сучасних дошкільних закладів.

         Стосунки в дитячому колективі мають вагомий вплив на подальший розвиток та становлення дитини як особистості. Саме дружні стосунки, взаємодопомога,  позитивна атмосфера в групі сприяють тому, що діти із задоволенням виконують доручення вихователя, допомагають товаришам, краще навчаються. Тому для ефективності перебігу навчально-виховного процесу необхідно створити всі умови для виховання у дітей колективних взаємин та дружби.   

         У педагогічному словнику Гончаренка дається визначення  колективу:

Колектив (від лат. сollectivus – збірний) – це об’єднання дітей, життєдіяльність якого визначається цілями й завданнями, що випливають із потреб суспільного, колективного та індивідуального розвитку. [6, с. 169]

Колективні взаємини  між дітьми (ділові і особистісні) є гуманними, характеризуються взаємною повагою і відповідальністю, спільним прагненням до загального успіху [6, с.170].   

         У науковій літературі дана проблема представлена у філософському, психологічному, педагогічному аспектах. Праці В. Котирло, С.Кулачківської, Г. Лаврентьєвої, Ю. Приходько та інших науковців доводять, що ціннісне ставлення дитини до себе і оточуючих, та її суспільна поведінка формуються на основі емпатії, гуманних почуттів, позитивного сприйняття навколишнього світу. Відповідні переживання виникають у ході взаємодії з однолітками і обумовлюються оцінними впливами дорослих [32, с.44 ].

Крупською Н. та Макаренком А. було обгрунтовано необхідність колективістського виховання вони пов’язували це перш за все з реалізацією цільових установок соціалістичного суспільства для формування в учнів колективістських рис, уміння працювати і жити в колективі, підкоряти особисті інтереси суспільним. Принцип виховання в колективі, для колективу і через колектив, проголошений Макаренком А., став провідним принципом комуністичного виховання.

Ряд науковців вивчали  прояви дружби між однолітками, їх вибіркового ставлення один до одного на різних етапах дошкільного дитинства                (Артемова Л., Булатова О., Князева Л., Колесіна Т., Крайнова Л., Лисенко Н., Павленчик В.), інші розглядали означену проблему в зв’язку з формуванням колективних взаємин (Жуковська Р., Маркова Т., Нечаєва В., Пенєвська Л.).

        У лабораторії дошкільного виховання Інституту психології ім. Костюка Г. у 80-х роках було проведено низку досліджень взаємин дошкільників, які показали їх необхідність при формуванні позитивної спрямованості на іншу людину, у розвитку гуманних почуттів  [10, с 23].

        Провідними для розуміння змісту поняття взаємин між дітьми дошкільного віку є погляди Вольциса К., Бодальова О., Коломинського Я. Ломова Б., Рєпіної Т. [4], [17], [27], відповідно до яких у структурі міжособистісних процесів у групі закономірно виділяються три взаємозв'язані компоненти: поведінковий, або праксичний, афективний або емоційний, і гностичний (він іноді позначається як когнітивний або інформаційний). Близькі цій класифікації виділені Киричуком А. три рівні, на яких може здійснюватися об'єднання групи: емоційний, оцінний і операційний.

        В останні роки  увагу дослідників привертає розвиток окремих моральних якостей, які характеризують товариські і дружні взаємини: справедливість (Шевченко В.), доброзичливість (Бабаєва Т.), самостійність (Кузьменко В.) та ін. Психологами встановлено, що позитивне емоційне ставлення дітей дошкільного віку один до одного обумовлюється характером їх спільної діяльності (Запорожець О., Лаврентьєва Г., Неверович Я.,. Приходько Ю. та інші), яка, на думку науковців, є підґрунтям співробітництва. Виконання завдань, поставлених перед дітьми в процесі діяльності, потребує від них  узгодження дій, об’єднання  зусиль, турботи про партнера, про якість не лише своєї частини роботи, а й про спільний  результат і своєчасне його досягнення. Це сприяє виникненню у дітей співпереживання, співчуття, дружби, почуття взаємної відповідальності

[32, с. 84].

       Сучасний розвиток педагогічної думки в Україні характеризується пошуком нових підходів до побудови освітньо-виховного процесу. Законом України «Про освіту», державною національною програмою «Освіта» визначено, що особливої уваги набуває єдність виховних вимог до дитини протягом тривалого періоду становлення особистості, починаючи з раннього дитинства. Це потребує формування в дитини сталих тенденцій у поведінці, здатності до самостійного критичного мислення, до засвоєння нового знання, соціальної та моральної зрілості.

Велика увага формуванню колективних взаємин і моральної  поведінки приділяється в програмах  навчання та виховання дітей дошкільного  віку.

     Аналіз роботи дошкільних навчальних закладів свідчить про те, що не всі вихователі приділяють достатню увагу формуванню колективних взаємин дітей у процесі їх повсякденної взаємодії, часто пускають їх на самоплив. Тоді в групі виникають взаємини, які не лише гальмують розвиток у дошкільників доброзичливого ставлення до своїх товаришів, а навіть породжують відверто неприязні прояви щодо однолітків  – неповагу, байдужість, приниження гідності. Майже зовсім випала з поля зору педагогів важливість формування колективних взаємин.

         Проблема формування колективних взаємин у дітей старшого дошкільного віку знайшла  обґрунтування в Законі України  „ Про дошкільну освіту”, в Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні.

 В змістовій лінії   Базового компонента  «Інші люди»,  зазначено що старший дошкільник  проявляє доброзичливе ставлення  до однолітків, налагоджує з ними  активну взаємодію. Домагається  визнання однолітків в різних  видах діяльності, прагне бути  бажаним у спілкуванні, грі  тощо. Підтримує загальну для  всіх мету діяльності; узгоджує  власні задуми, дії зі спільною  метою та бажаннями партнерів;  обмінюється з ними інформацією;  розподіляє та координує дії  учасників; грається і працює, дотримуючись правил і норм  спілкування. [2, с. 35]

        Орієнтуючись на Базовий компонент дошкільної освіти, програми навчання та виховання дітей дошкільного віку в свою чергу віддають належну роль вихованню у дошкільників колективних взаємин з однолітками Проте, окремих змістових ліній з виховання колективних взаємин немає, але в різних сферах діяльності дітей  приділяють належну увагу вихованню  колективних взаємин дітей. Переглянувши провідні програми навчання та виховання дітей дошкільного віку мною виділено основні завдання щодо виховання колективних взаємин, що представлені у таблиці 1.

                                                                                             Таблиця 1              

Завдання виховання  колективних взаємин дітей старшого дошкільного віку.