Проблеми виховання дітей раннього віку в умовах родини. Форми надання педагогічної допомоги родині

• розвиток зорових і слухових диференціацій;
• уміння шукати і знаходити джерела звуків;
• підготовка до повзання, укріплення скелету, м’язової системи, ніг дитини;
• формування стійкого позитивного настрою.

Завдання виховання:

• розвивати вміння, які дозволяють дитині брати активну участь у годуванні;
• з 4,5 місяців привчати їсти з ложки;
• привчити до охайності;
• розвивати зір, слух, голосові реакції, рухи, почуття.

Показниками успішного розвитку є активність дитини протягом 1,5-2 годин, вміння розрізняти звуки, форму предметів, розрізняти своїх та чужих, поява  улюблених іграшок, з 5 місяців розрізнення  лагідної і суворої мови. Активність сприйняття стає основою розвитку основних рухів, що стимулює розвиток елементів  соціальної поведінки дитини.

У цьому віці важливо розвивати  голосові реакції. До 5 місяців у  дитини повинні з’явитися гуління  – співучі звуки (протяжні – а-а-а, у-у-у); до 6 місяців окремі склади, а  до 7 – лепетання (повторні склади наприклад  да-да-да, ба-ба-ба, ма-ма-ма).Гуління  сприяє формуванню мовного дихання, лепетання готує голосовий апарат до мовлення. Цілеспрямоване спілкування  з дитиною відбувається при відносній  тиші.

Сприятливе акустичне  середовище необхідне і для ігор-занять, метою яких є вдосконалення слухового  сприйняття. Вихователь неголосно заспівує мелодію, діти вчаться знаходити  джерела звучання музики, здійснюють ритмічні дії. Після музичних занять малюки промовляють багато звуків. Дуже важливо формувати потребу дітей у спілкування, позитивні реакції на дорослих, розвивати самостійні дії з предметами.

У віці від 3 до 6 місяців у  дітей треба розвивати рухи руки. У 3-3,5 місяців дитина зосереджено  бере іграшку двома руками (іноді  однією). У 5-6 місяців дитина бере іграшку  з будь-якого положення.

До початку 2-го півріччя у дитини з’являється багаторазове вимовляння деяких звуків. В основі цього лежить розвиток інтересу до звуків власного голосу і позитивні  емоційні почуття. До 5-6 місяців малюк, який знаходився у позитивному емоційному стані, навчається вимовляти повторні склади, (наприклад : да-да-да-да, ба-ба-ба-ба, мА-ма-ма-ма) в ця багаторазовість  вимовляння звуків стає основою розвитку само наслідування, а у подальшому – наслідування звуками дорослих (лепет).

Від шести до дев’яти  місяців.

В цей період у дитини з’являється багато нових рухів, які їй подобається виконувати: розкачування, вставання на ноги, хода вздовж бар’єру. Малюки вже вміють їсти з ложки, охайно та з апетитом вживати різну їжу. З п’яти-шести місяців різко  зростає зацікавленість дитини оточуючим, діти уважно спостерігають усе, що знаходиться  в полі їх зору. Малюк цього віку починає розрізняти імена оточуючих  дорослих та дітей, розуміє окремі слова, ускладнюються маніпулятивні ігри. Деякі іграшки та предмети він  починає використовувати за призначенням: м’яч котить, дрібні іграшки виймає з коробки, а потім знов кладе  їх на місце. Якщо дорослі створюють  необхідні умови, дитина тривалий час  може гратись самостійно.

Завдання виховання:

• привчити їсти все біль різноманітну їжу, пити з чашки, їсти хліб, тримаючи його у руці;
• привчити до охайності: під час їжі підв’язувати серветку, на ложку набирати небагато їжі;
• з восьми місяців привчати дитину сидіти на горщику;
• розвивати розуміння мови; розвивати пасивний словник дитини, наслідування звукам;
• розвивати рухи;
• розвивати стійкі позитивні емоції.

Близько 6-ти місяців дитина не тільки лежить на животі тривалий час, але й спираючись на руки, підіймає голову та груди, перевертається з боку на бік, з грудей на спину, - все це створює умови не тільки активного  повзання навколишнього, а й створює  позитивний емоційний стан сприяє нормальному  нервово-психічному розвитку. Згодом з’являються  нові рухи (повзання, вставання), удосконалюється  лепетання, розвивається розуміння  мови навколишніх дорослих, що оточують дитину.

Для розвитку активного повзання дитини треба надати можливість вільно рухатися у великому манежі.  Навчившись повзати, малюк починає чіплятися  за бар’єр манежу, вставати, сідати.

У віці 6-7 місяців на питання  «де?» (годинник, півник), діти повертають голову, шукають, де знаходяться названі  речі. У 9-10 міс. діти знаходять речі при названі їх незалежно від  місця положення. Для розвитку розуміння  дитиною слів, які позначають речі, слід багаторазово повторювати одне і теж слово, яке відноситься  до певної речі або іграшки, підносити  малюка до неї або навпаки –  до дитини, надавати можливість їй активно  діяти.

Вміння лепетати, а також  співвідносити слова з діями  та речами є тісно основою, на якій у подальшому будується весь процес мовленнєвого розвитку.

Таким чином в період від 5-6 місяців до 9-10 місяців особливу увагу треба приділити:

• розвитку активного повзання;
• розумінню дітьми мови дорослих і наслідуванню у вимові звуків і складів;
• своєчасному розвитку лепетання;
• стійкому позитивному емоційному стану і позитивному спілкуванню з дорослими;
• розвитку активних дій  з іграшками і предметами.

У період від 9 місяців до 1 року.

З дев’яти-десяти місяців  дитина вже може не спати біля чотирьох  годин, вдень вона спить тільки два  рази, змінюються години сну, час годування. І цьому віці малюк швидше ніж  раніше засвоює слова, які означають  різні дії, предмети і навіть зображення. Зв’язок його з оточуючим світом значно зростає, ігри-маніпуляції ускладнюються, рухи вдосконалюються. Дитина із задоволенням повторює засвоєні звуки, наслідує дорослих, промовляє перші слова.

Завдання вихованняя:

• навчання навичкам самостійної їжі;
• виховання культурно гігієнічних навичок: за стіл сідати тільки з чистими руками, їсти охайно і за чистим столом, не виходити з-за столу з їжею, користуватися серветкою;
• привчати самостійно сідати на горщик;
• розвивати розуміння мови та активну мову самої дитини;
• розвивати розуміння назв дій, які дитина виконує з іграшками, предметами та матеріалами;
• розвивати рухи дитини;
• розвивати ігри-маніпуляції та предметну діяльність.

Велике значення для психічного розвитку дітей мають вміння, які  формуються в останню чверть року. Це вміння самостійно ходити, цілеспрямовано займатися з іграшками, наслідувати  дії і вимови дорослого.

До 9-10 місяців дитина навчалася  підійматися за допомогою дорослого, переступати вздовж бар’єру або  стіни; значна частина малюків самостійно стоять, ходять за допомогою дорослих (спочатку підтримка за одну руку, потім  самостійно).

У 9-10 міс. дитину треба спонукати  вставати на ніжки, підштовхуючи до гратів манежу яскраві іграшки. Потім дитина починає переступати вздовж манежу, тримаючись за його бар’єр. 

Треба прагнути, щоб до того, як дитина починає сидіти, вона  навчилася  повзати та вставати на ніжки, переступати. Дитина, яка володіє цими рухами, фізично зміцнена, сидячи не буде сутулитися.

Навчати дитину сідати раніше 7-8 місяців шкідливо, оскільки це може привести до скривлення хребта.

Психічний розвиток дитини другого півріччя і року життя  пов’язаній з формування передумов  цілеспрямованих дій з предметами. Спочатку у дитини з’являється бажання  повторювати дії дорослого: плескати руками по предметах, перекладати іграшку  з однієї  руки в іншу. Інтерес  до таких рухів пов’язаний з підсиленням  орієнтувальної діяльності малюка, яка  сформувалася ще в 5-6 міс., і появою інтересу до розглядання предметів, їх кольору, форми, до нових звуків і ритмів, слів, що позначають близьких людей (мама, тато, баба), іграшки (гав-гав, м’яв), деякі  речі (тік-так)

У період 9-10 міс. до 1 року відбувається якісні зміни у діяльності дітей  з речами, іграшками, матеріалами. Дорослі  навчають їх вірно використовувати  іграшки, речі, матеріали, стимулюють виникнення простих маніпуляцій них дій  з ними (перекладати, знімати кільця піраміди, качати ляльку).

Для ігор-маніпуляцій дітям  цього віку можна давати різноманітні складини% кульки, чашечки, яйця, матрьошки, пірамідки, м’ячі, форми для піску, інші різноманітні іграшки. У процесі  навчання дітей цього періоду  виділяють декілька етапів: I – період пасивних рухів, II – дорослий спонукає дитину до виконання репродуктивного характеру,  III – дитина починає виконувати дії за словесними вказівками.

Систематичне індивідуальне  спілкування дорослих із дітьми поширює  запас зрозумілих для них дій. На першому році життя пасивний словник (тобто зрозумілі дитині слова) більше ніж активний (слова, які дитина використовує у спілкуванні). В активному словнику дитини 1 року нараховується 10-15 слів.

У запасі зрозуміли дітям  слів є такі, як “можна”, ”не можна”, ”добре”, ”погано”. Малюки починають розуміти ці слова,якщо дорослий припиняє небажану дію, вимовляє жорсткі слова з відповідною суворою інтонацією, і навпаки, добрі слова вимовляє з доброзичливістю.

Таким чином , вже у цей  період стає можливим за допомогою  мови впливати на поведінку дітей. У  дітей кінця першого року життя  треба виховувати доброзичливе відношення один до одного, формувати елементи товаришування. С цією метою слід об’єднувати кілька дітей, як на занятті, так і під час їх самостійної  діяльності, викликати спільну цікавість, спільну радість при спостереженні  гарних іграшок.

Уміння сидіти та ходити розширює можливості сприйняття навколишнього,  створює умови для більш повних контактів: адже дитина набуває можливості наблизитися до сприйманого. Так, впродовж першого року життя дитина засвоює  суспільний досвід спілкування з  людьми, використання оточуючих речей.

Отже, в період від 9-10 місяців  до 1 року 2 місяців найбільш вагомими показниками є:

• сформованість у дітей розуміння мови дорослих і наслідування;
• сформованість первісних форм спілкування;
• поява перших слів та прямої ходи;
• активна самостійна рухова діяльність;
• активна предметна діяльність (дії з речами, іграшками, матеріалами).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Особливості розвитку  дітей раннього віку

Відносно психолого-педагогічних, медико-біологічних досліджень, ранній вік визначається як фундаментальний  період в ролзвитку людини, він - початковий і дуже важливий етап в  формуванні особистості. Н.М.Аксаріна,Г.М.Ляміна, Н.М.Щелованов довели, що перші три  роки життя - це період найбільш швидкого фізичного і психічного розвитку дітей. У цей період швидко удосконалюється  діяльність всих органів чуття, зокрема  зорове і слухове сприйняття.(Вже  до 5-7 місяців життя дитина здатна розрізняти основні кольори і  форми, до 11-12 місяців вона опановує основним рухом, активний словник до року складається з 10-12 слів. Пізніше  їх кількість зростає, досягаючи  до двох років - 200-300, а до трьох - 1200-1500 слів) В цей період дитина засвоює  первинні знання про навколишній  світ, опановує дуже важливими для  його подальшого життя: мовою, предметною діяльністю, ходою, установлює емоційні стосунки з дорослими та дітьми. У науково-методичній літературі надається вікова характеристика дітей раннього віку.

Новонароджена дитина безпомічна фізично і зовсім не керує ходним своїм рухом. Вчені стверджують, що думка відносно прямої залежності розвитку новонародженного тільки від спадковості, а подальший розвиток закладено в дитині з моменту його народження, є помилковою. Невірно є також і протилежна думка, що дитина – це чиста дошка. Н.М.Аксаріна, Н.М.Щелованов вважають, що у немовля є певний запас уроджених реакцій(безумовних рефлексів), якими він реагує на зовнішні впливи, але подальший розвиток будується на формуванні умовних рефлексів. Так, немовля, що успадковує безумовні рефлекси, відповідно реагує на різні подразники: при різкому звукі (подразник) - здригається (відповідна реакція - безумовний рефлекс), при яскравому світлі - жмуриться, при дотику до вій - закриває очі, при дотику до губ - робить смоктальні рухи.У немовляти є безумовний орієнтований рефлекс, наприклад, з появою в полі зору дитини якого-небудь незвичайного предмета, дитина відразу перестає рухатися, придивляється до цього предмета. Таку реакцію І.П.Павлов називав "що таке?".