Проблеми виховання дітей раннього віку в умовах родини. Форми надання педагогічної допомоги родині

Як бачимо, суспільство  не залишається байдужим як у забезпеченні прав батьків, так і у використанні ними своїх обов’язків. І не тільки  не залишається байдужим, але саме бере на себе зобов’язання для надання  всілякої допомоги батькам.

Ведуча роль у здійсненні цілеспрямованого всебічного і гармонійного виховання, а також у роботі по установленню контактів між педагогами, батьками, представниками громадськості  – належить педагогічному колективу  дошкільного закладу.

Визначальною рисою дитячого садка і родини, підкреслювала  Н.К.Крупська, є те, що дитячий садок  є організуючим центром у цій  роботі. Встановити з батьками необхідні  контакти, домогтися взаєморозуміння  вихователів з батьками можливо лише в тому випадку, якщо вони цілеспрямовано будуть спілкуватися. Таким чином, розглядаючи період раннього дитинства, явно стає необхідність глибокого і всебічного дослідження проблеми допомоги родині в організації виховання малолітніх дітей. С.О.Ладивір, В.К,Котирло, О.Кононко, О.М,Урбанська, вважають, що:

• робота з батьками не повинна зводитися до випадкових бесід під час прийому і відходу дітей додому;
• соціально-педагогічний патронаж відвідування родин повинні зайняти центральне місце в організації психолого-педагогічної допомоги батькам  дітей раннього віку;
• батьківські збори не повинні носити формальний характер (на обговорення не слід виносити лише господарсько-побутові питання, необхідно оговорювати проблеми, які стосуються самих дітей, їх вихованню і навчанню;
• членів батьківського комітету необхідно залучати до організації роботи з батьками, педагогічної пропаганди й обміну сімейним досвідом;
• наочна агітація, оформлення стендів, виставок, повинні відповідати педагогічним і естетичним вимогам;
• важливу роль відіграє психолог, який залучає батьків до системи супроводження дитини»
• необхідно використовувати активні та нетрадиційні форми роботи з батьками: круглі столи, дискусії, тренінги, «сімейні тижні».
• Зібраний у методичних кабінетах матеріал необхідно постійно доповнювати, використовувати його для індивідуальної роботи з батьками;
• Варто організувати лекторії, консультативні пункти, дискусійні клуби для дітей, які ще не відвідують дитячу установу, що значимо полегшує вирішення проблем адаптаційного періоду.
• - з метою пропаганди медичних і психолого-педагогічних знань в мікрорайонах необхідно організовувати «школи молодих матерів»;

Педагогічна допомога батькам  повинна ґрунтуватися на ретельному і всебічному вивченні кожної родини, кожної дитини. Робота з батьками сприяє взаєморозумінню і взаємному інтересу батьки<->вихователі, вихователі <->діти, батьки <->діти.

Для батьків, також можна  організувати психолого-педагогічний консультативний пункт з питань виховання дітей і догляду  за ними. З цією метою добирається  відповідна бібліотечка психолого-педагогічної і методичної літератур (по організації  харчування, санітарії і гігієни), папки-пересувки. Наочна агітація може бути представлена стендами: «Я сам», «Ростіть дітей здоровими», «Одяг дітей  за сезонами», барвисто оформленими  книжками-ширмами на різні теми: «Загартовування дітей», «Профілактика  інфекційних захворювань» і т.і.

 

ВИСНОВКИ

Мова - невичерпне джерело  розумового розвитку дитини, скарбниця  всіх знань. К.Д.Ушинський образно  назвав рідну мову народним педагогом, наставником і вихователем. Слово  виховує, навчає і розвиває дитину . Під впливом мови вдосконалюються  її почуття, сприймання, збагачуються знання про оточуючий світ.

Важлива роль у формуванні особистості дитини, зокрема розвитку її мови , належить сім’ї. Адже перші  слова , перші речення , малятко чує  і вимовляє в колі рідних людей. Однак  дехто з батьків вважає, що дитина починає навчатися літературній мові лише у школі і не звертає  належну увагу на формування мовлення дітей у дошкільному віці. Навчання ж мови починається не тоді , коли дитині дають буквар, а з перших звуків, які вона починає вимовляти.

Мова дорослих – приклад  для дітей. Успіх мовленнєвого розвитку дитини насамперед залежить від мови дорослих, які оточують її з раннього дитинства. Малюк навчається говорити завдяки слуху і здібності  до наслідування.

Отже, дорослі повинні  прагнути до того, щоб забезпечити  правильний мовленнєвий розвиток дитини, починаючи вже з перших місяців  її життя. Правильне мовлення допомагає  малюку встановлювати контакти з  іншими дітьми, вільно передавати свої думки і побажання, сприяє успішному навчанні у школі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Аксаріна Н.М. Воспитание детей раннего возраста. – М.:Медицина, 1969
2. Печора К.Л., Пантюхіна Г.В., Голубева Л.Г. Дети раннего вораста в дошкольных учреждениях. – М.:Просвещение, 1986
3. Воспитание детей раннего возраста/Под ред. Г.М.Ляминой. – М.: Просвещение, 1974.
4. Лямина Г.М. Воспитание и развитие детей раннего возраста. – М.: Просвещение, 1981
5. Субботский Е.В. Ребенок открывает мир. – М.: Просвещение, 1991.
6. Спок Б. Ребенок и уход за ним. – М.:Изд. – Пресса, 1992.
7. Кулагина И.Ю., Колючий В.Н. Возрастная психология. – М.: ТЦ «Сфера», 2001.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток

1. БАБУСЯ-ЗАГАДУСЯ

Мета: розвивати уяву дітей, формувати вміння добирати до назв предметів слова-ознаки та викладати  думку.

Обладнання: хусточка.

Вихователь виконує роль ведучого. Він бере хусточку і показує  її дітям, а потім загадує якийсь предмет (не називаючи самого об'єкта), описує його якості, розповідає, як він  використовується тощо.

Наприклад:

Цей предмет круглий, гумовий, пофарбований у різні яскраві  кольори, у нього можна гратися, котити його, підкидати і ловити, бити ним об підлогу або об стінку. Що це? (М'ячик.)

Решта гравців повинні  відгадати задуманий предмет. Після  того, як слово відгадане, хусточку передають новому ведучому (ним стає той, хто першим здогадався і назвав, про яку річ йдеться), і гра  триває.

2. Є РОДИНИ У ЗВІРЯТ

Мета: сприяти розвитку мовлення, знайомити з основами формоутворення іменників — назв тварин.

 Обладнання: картки із  зображенням родини та різних  тварин, і їхніх дитинчат.

Педагог показує дітям  картки із зображенням різних тварин дитинчат і читає віршик:

Є родина у малятка — 

Мама, тато і дитятко.

І в звіряток є родина —

Мама, тато і дитина:

Лис, лисичка, лисеня,

Котик, кішка, кошеня,

Вовк, вовчиця, вовченя,

Слон, слониха, слоненя...

Потім вихователь спонукає малюків спочатку повторити назви  тих тварин та їх дитинчат, яких він  згадав під час читання, а потім  продовжити називати членів родини інших  тварин  -  їжачка, зайця, ведмедя, кози тощо.

3. Ви називаєте предмет,  а дитина називаєте одну або  декілька його частин:

будинок – дах, двері, …

 корабель – …

 велосипед – …

 тролейбус – …

 стіл – …

 крісло – …

 книга – …

 комп’ютер – …

 годинник – …

 авторучка – …

 валіза – …

 пальто – …

 плита – …

 чайник – …

 вудка – …

 гітара – …

 двері – …

 паркан – …

 гойдалки – …

 колос – …

 квітка –

 дерево – …

 гриб – …

 жук – …

 метелик – …

 собака – …

 яблуко – …

 качан капусти –

4.  «Знайди букву». Дорослий  загадує букву, а дитина крутить  головою на всі боки і називає  всі назви предметів, в яких  «заховалась» буква. Обов'язкова  умова – показати, куди буква  «заховалась» (лампочка, дорога, небо  і т.д.)

5.  Що буває зеленим  (мокрим, холодним, веселим і т.д. )?

6.  «Хто – що робить?»  Дорослий називає іменник, дитина  підбирає дієслово.

 Гусак – сичить, йде,  махає крилами

 вода – біжить, тече

 дерево – росте,  гойдається

 листя – шелестять,  шумлять, опадають

 З'єднуємо мова і  мислення.

7.  «Так і ні». По  черзі загадуємо предмет, що  знаходиться в кімнаті. Той,  хто відгадує, може задавати питання.  Загадав відповідає тільки «так»  або «ні»

 Діалог може виглядати  наступним чином:

-Це живе? – Ні.

- Це стоїть на підлозі?  – Ні.

- Це висить? – Так.

- Це люстра? – Ні?

- Це синє? – Так.

- Це штори? – Так.