Психологічні складові гендерної ідентичності майбутніх менеджерів

Розглядалися аспекти гендерної ідентичності в дослідженнях по соціології праці, в яких опис "чоловічих і жіночих" професій або робочих місць не супроводжується аналізом причин і значення цієї диференціації. З позицій социо-статевого підходу неможливо пояснити, чому переважну частину лікарів, суддів або банківських службовців в нашій країні складали жінки, а в Європі і США це були в переважній масі чоловіки. Ситуація яснішає тільки тоді, коли з позицій гендерної теорії дослідник аналізує, які престижність тієї або іншої професії в суспільстві і розмір оплати праці. Очевидно, що жінок серед лікарів в нашій країні більше не тому, що вони "від природи більш милосердні і схильні до самовідданості" (як сказали б біодетерміністи), і не тому, що така соціальна роль представниць їх статі (як сказали б прихильники социо-статевої теорії), а тому, що ця робота низькооплачувана (по порівнянню, наприклад, з роботою у військово-промисловому комплексі) і малопрестижна (наприклад, робітники мали набагато більше соціальних пільг, ніж лікарі) [ціт. по 28].

Аналіз даних одержаних в розглянутих нами роботах, дозволяє констатувати, що проблема гендерної ідентичності менеджерів вимагає подальшого вивчення і проведення спеціального емпіричного дослідження.

 

 

 

ІІ. Розділ. Організація і методи дослідження гендерної ідентичності

 

2.1. Методика С. БЕМ. Дослідження маськулінності-фемінінності особистості

Психологічна стать

Кожна людина є володарем безлічі психологічних рис характеру. Деякі риси є як би «безстатевими», універсальними, а деякі риси традиційно зв'язуються з типово чоловічою або типово жіночою психологією. Деякі типові чоловічі або жіночі риси мають свої еволюційно-генетичні і фізіологічні підстави, передумови. Наприклад, рівень агресивності і домінантності (що розглядаються як типово чоловічі риси), як виявилося, корелює з рівнем концентрації у індивідів чоловічих статевих гормонів – андрогенів. Інші риси формуються в процесі соціалізації, виховання і розвитку особистості. Не випадково ж існують соціальні стереотипи маськулінності і фемінності. Хоча справа переважно складається все-таки так, що придбання тих або інших типово чоловічих або типово жіночих психологічних рис відбувається в результаті сумісного впливу обох груп чинників – біологічного і соціального порядку. У цьому контексті психологічна стать радикально відрізняється від статі біологічної. Зупинимося коротко на трьох основних поняттях, про яких прийнято говорити у зв'язку з феноменом «психологічна стать» – маськулінність, фемінність, андрогінність.

Маскулінність

До типово чоловічих рис традиційно відносяться такі, як незалежність, напористість, домінантність, агресивність, схильність до ризику, самостійність, упевненість в собі та ін. У спеціальних дослідженнях було встановлено [37, р. 14], що генералізована спонтанна агресивність, а також сексуальна агресія корелюють з рівнем змісту андрогенів (чоловічі статеві гормони) в сироватці крові. У іншому дослідженні на вибірці в 191 чоловік було показано, що маськулінних індивідів відрізняє більша самоповага в цілому, а також вища самооцінка у області академічних досягнень і власна зовнішність – фізичне Я.

Фемінність

До типово жіночих рис традиційно відносяться такі, як поступливість, м'якість, чутливість, соромливість, ніжність, щирість, здібність до співчуття, співпереживання та ін. Соціальні стереотипи фемннності менше торкаються польових сторін особистості і успішності ділової кар'єри, але при цьому надають значну увагу емоційним аспектам.

Андрогінність

Відповідно до існуючих уявлень індивід не обов'язково є носієм чітко вираженої психологічної маськулінності або фемінності. У особистості можуть бути на паритетних засадах представлені істотні риси як маскулінного, так і фемінного типів. При цьому передбачається, що у андрогина ці риси представлені гармонійно і взаємодоповнено. Вважається, що така гармонійна інтеграція маскулінних і фемінних рис підвищує адаптивні можливості андрогінного типу. При цьому велика м'якість, стійкість в соціальних контактах і відсутність різко виражених домінантно-агресивних тенденцій в спілкуванні ніяк не пов'язані із зниженням упевненості в собі, а навпроти виявляються на фоні збереження високої самоповаги, упевненості в собі і самопріняття. У вже згадуваному вище дослідженні було показано, що адрогіни не поступаються маскулінному типу ні по рівню самоповаги в цілому, ні по рівню самооцінок академічних досягнень і власної зовнішності (фізичне Я).

Методика була запропонована Сандрой Бем [34, р. 157] для діагностики психологічної статі і визначає ступінь андрогінності, маскулінності і фемінності особистості. Опитувальник містить 60 тверджень (якостей), на кожне з яких випробовуваний відповідає «так» чи «ні», оцінюючи тим самим наявність або відсутність у себе названих якостей. Опитувальник може застосовуватися і у формі експертного рейтингу. У такому разі оцінка випробовуваного по представлених якостях здійснюється компетентними суддями – людьми обізнаними про досліджуваного (чоловік, дружина, батьки та ін.).

МАНУАЛ

1. «Методика С. БЕМ. Дослідження маськулінності-фемінінності особистості», Bem, Sandra L.. "The measurement of psychological androgyny". Journal of Consulting and Clinical Psychology. 42, 1974.

2. Діагностує «психологічну стать» – маськулінність, фемінність, андрогінність.

3. Для психологічного діагнозу, для наукового дослідження.

4. Опитувальник містить 60 тверджень (якостей), на кожне з яких випробовуваний відповідає «так» чи «ні», оцінюючи тим самим наявність або відсутність у себе названих якостей.

5. Данні про стандартизацію шкал відсутні.

6. Діагностику може проводити  психолог-дослідник, практикуючий психолог, фахівець-суміжник.

7. Для дорослих від 16 до 65 років. Застосовується індивідуально.

8. Чітких обмежень у часі роботи  немає.

9. Для практичних цілей бажана  ситуація «клієнта», для наукових  цілей можлива ситуація «експертиза».

10. FPI шкала фемінність/маскулінність; Тест «Хто Я?»(М. Кун) шкала гендерне «Я».

 

2.2. Тест «Хто Я?» Тест двадцяти висловів. (М. Кун, Т. Макпартленд; модифікація Т.В. Румянцевої)

Тест використовується для вивчення змістовних характеристик ідентичності особистості. Питання «Хто Я?» напряму пов'язанє з характеристиками власного сприйняття людиною самого себе, тобто з його образом «Я» або Я-концепциею. Воно звичайно пов'язанє з соціальною категорією, соціальною позицією або соціальним статусом. Наприклад, «я- студент», «я- українець», «я- жінка». Шляхів відповіді на питання ідентичності може бути дуже багато і більшість з них в тому або іншому ступені відображатиме певні соціальні вимоги або відносини, які важливі для людини.

Потік соціологічних досліджень в цьому напрямі був початий роботами Георга Міда, Чарля Кулі і іншими дослідниками з університету Чікаго на початку 20 століття. Потім в 50-ті роки Манфорд Кун створив тест «Двадцять тверджень». Цей тест, можливо, один з найпростіших в психології, які коли-небудь створювалися. Він є строчкою з питанням «хто я такий?» і 20 строчок для відповіді на це питання. Тест дозволяє судити про соціальну, особистісну і эго-ідентичності людини по його описах. По таких описах як «я-начальник», «я-психолог» - про відношення з професійним співтовариством; «я-людина»-означает ідентичність з людством в цілому; «чоловік», «жінка», «мати» - з сімейною групою, «росіянин», «українець» - с етнокультурной спільністю, «православний», «релігійний»- з релігійною спільністю,…

Ідентифікація індивіда з тією або іншою соціальною групою або спільністю феноменологічно виступає як асиміляція ним колективного досвіду і колективної психології цієї групи.

Слідуючи за Куном, Зучер проаналізував відповіді досліджуваних на це питання і запропонував розсортувати їх на 6 категорії, в яких представлені різні моделі бачення себе:

Фізичне «Я» включає відповіді, в яких людина ідентифікує себе у фізичних термінах, наприклад – у мене темне волосся, я високий, гарна зовнішність…

Соціальне «Я» включає терміни, що належать до соціальної структури, наприклад: дочка, дружина, брат, друг, віруючий, комуніст..

Професійне «Я» – психолог, спортсмен, директор, ..

Гендерне «Я» (стать) – чоловік, жінка, …

Особистісне «Я» (або рефлексія) – я-счастлівий.., довірливий, різкий….

«Я» метафорічне (порівняння) – я як мій батько, як мій тренер, як Джон Ленон… [24, с. 82-103].

Обробка результатів: підраховується кількість ідентификацій (відповідей) по каждній описаній группі.

 

МАНУАЛ

1. «Тест «Хто Я?» Тест двадцяти висловів. (М. Кун, Т. Макпартленд; модифікація Т.В. Румянцевої)», Румянцева Т.В. Психологическое консультирование: диагностика отношений в паре – СПб., 2006.

2. Діагностує 6 категорії, в яких представлені різні моделі бачення себе: Фізичне «Я», Соціальне «Я», Професійне «Я», Гендерне «Я» (стать), Особистісне «Я», «Я» метафорічне.

3. Для психологічного діагнозу, для наукового дослідження.

4. Опитувальник містить 20 строчок для відповіді на питання «хто я такий?»

5. Стандартизація шкал проводилася на вибірках студентів московських вищіх навчальних закладів. Результати перевірки на валідність і надійність високі.

6. Діагностику може проводити  психолог-дослідник, практикуючий психолог, фахівець-суміжник.

7. Для дорослих від 16 до 65 років. Застосовується індивідуально.

8. Чітких обмежень у часі роботи  немає.

9. Для практичних цілей бажана ситуація «клієнта».

10. Методика Демро-Рубінштейн.

 

2.3. Напівструктуроване інтерв'ю для вимірювання статусів ідентичності Дж. Марсії та С. Арчер

Джеймса Марсію – канадського психолога, заслуженого професора Університету Сімона Фрейзера, можна по праву назваті живим класиком у області психології ідентичності. Запропонована їм модель статусів ідентичності була лише однією з декількох спроб операционалізувати еріксоновській конструкт ідентичності, але, по визнанню його колег, «єдина привернула значну увагу наукового співтовариства» [57, с. 87]. На жаль, вітчизняні психологи знайомі з концепцією Дж. Марсиї в основному по оглядах, оскільки до теперішнього часу навіть основні його роботи не перекладені російською мовою. Маловідомим у вітчизняних професійних кругах залишається і вельми корисний для психологів-дослідників інструмент, запропонований цим ученим, – напівструктуроване інтерв'ю для вимірювання статусів ідентичності.

Докладний опис обговорюваної методики, її концептуальних підстав, структури, правил проведення і обробки приводиться в книзі «Эго-ідентичність: керівництво по психосоціальному дослідженню», що вийшла під редакцією Дж. Марсиї і його колег – Алана Вотермена, Девіда Меттісона, Салі Арчер і Джекоба Орлофські в 1993 р. [40, р. 193]. До цієї книги і хотілося б адресувати всіх зацікавлених читачів.

Для діагностики ідентичності та її рівня сформованості (на прикладі майбутніх менеджерів) використовували інтерв’ю Дж. Марсіа та С. Арчер, яке базується на епігенетичній карті Е.Еріксона [30, с. 86]. Воно передбачає виділення чотирьох основних варіантів або моделей формування ідентичності:

1) наслідування; 2) мораторій; 3) дифузія; 4) досягнення ідентичності.

Перший етап інтерв’ю – знайомство психолога з досліджуваним. Мета цього етапу полягає у встановленні відомостей про досліджувану особу, а саме про вік, освіту, місце проживання, отримання даних про батьків, їх освіту, наявність родичів.

На другому етапі з’ясовуються професійні плани. В цьому етапі інтерв’ю існують окремі питання для осіб, які після закінчення школи продовжили навчання, тобто вступили до університету й осіб, які не пішли вчитися далі, а обрали роботу. У ході розмови уточнюються професійні уподобання особистості, що сприяло зробити її такий вибір, що не привабливе у цій сфері діяльності, чи розглядались інші альтернативи щодо професійних планів.

Третій етап – одруження і роль дружини (чоловіка) в житті досліджуваного. З’ясовуються у респондентів такі питання: які недоліки й переваги одруження; коли найкращий час для цього; що таке вдалий шлюб; питання щодо шлюбу їх батьків; про планування дітей; про догляд за ними; про роль матері й батька у сім’ї.

Четвертий етап спрямований на визначення пріоритетів сім’ї та кар’єри. Визначаються у досліджуваних молодих осіб питання про можливі проблеми в поєднанні професії та сім’ї, кількість дітей у шлюбі, конфлікти між сімейними обов’язками і професією, способи їх розв’язання.

П’ятий етап – релігійні переконання. Розглядаються в інтерв’ю питання про віру студентів, переконання їхніх батьків, схожість і відмінність їх поглядів у цій сфері.

Шостий етап – політичні переконання. Чи існують політичні пріоритети у молоді, чи приймають вони участь у політичних акціях, належать до політичної партії, які політичні переконання їхніх батьків, братів чи сестер – ось такі питання з’ясовувались на цьому етапі.

Сьомий етап – атитюди до статевих ролей. Встановлювались уявлення досліджуваних щодо ролі жінки і чоловіка в суспільстві сьогодні, переваги й недоліки обох статей, важливі подібності й відмінності між їхніми думками щодо цього і думками батьків, братів і сестер.