Психолого-педагогічні основи використання наочності на уроках

Для порівняння учитель може запалити шматочок кам'яного вугілля, потім налити на баночку трохи нафти й теж запалити. Діти спостерігають, що найкраще горить кіптявим полум'ям нафта, найслабше -- торф. Далі вчитель наводить факти про те, що нафта під час згоряння дає в 1,5 рази більше тепла, ніж кам'яне вугілля, і в 3 рази більше, ніж торф.

Учні роблять висновок, що торф горить. Цю властивість торфу теж заносять у таблицю.

Причинно-наслідкові й умовні зв'язки розкриваються на основі аналізу і синтезу, порівняння й узагальнення, абстрагування й конкретизації та інших мислительних операцій. Так, на уроках української мови під час аналізу структури тексту, спостереженням за влучним вживанням слова автором здійснювався розвиток умінь встановлювати взаємозалежність, взаємодію, взаємозв'язок речень у тексті.

Розізлилась бабуся-зима. Повіяла холодом. Позривала листя з лісів і дібров. Порозкидала його по дорогах. Завалила кучугурами ліси. Одягла дерева у крижану кору. І посилає мороз за морозом (За К. Д. Ушинським).

-- Прочитайте виразно оповідання. Якою вам уявляється зима? (Лихою, лютою, наче Баба Яга.) Учитель при цьому демонструє ілюстрацію.

-- Що сказано про зиму у першому реченні? (Розізлилася.)

-- Які слова і словосполучення в наступних реченнях розкривають зміст слова розізлилася? Підкресліть слова. Поставте до них питання.

-- Прочитайте перше речення. Чи можна його назвати зачином? Чому? (Найтісніше пов'язане із заголовком, називає тему розповіді.)

-- Прочитайте текст без першого речення. Чи зрозумілий зміст наступних речень без першого? (Ні, оскільки порушився смисловий зв'язок, незрозуміле, про що розповідається.)

У процесі виконання вправ діти спостерігали, як взаємодіють, впливають речення у тексті. Це допомагало їм осмислити закономірність втілення смислової єдності висловлювання у мовній формі. У них вироблялися внутрішні орієнтири, як саме домагатися послідовності, логічності у передачі власних вражень. Вони усвідомлювали, що перше речення-зачин будується з урахуванням дальшого розвитку думки у висловлюванні, а ритмічне, послідовне розгортання думки від одного речення до другого забезпечується смисловою і лексичною наступністю.

Використання наочності як засобу перевірки, оцінки й корекції знань, навичок і вмінь учнів здійснювалося передусім з навчальною метою. Оцінюючи навчальну діяльність учня, вчитель визначає його успіхи і недоліки, дає конкретні рекомендації, як ці недоліки подолати. Наочність при цьому використовується як чуттєва опора для розв'язування контрольних пізнавальних завдань.

У формуванні уявлень про відмінювання іменників діти можуть скористатися алгоритмами. Алгоритм міркувань молодші школярі можуть записати собі в зошити чи на окремі картки і користуватися ними стільки, скільки потрібно. Додатково пропонується учням виготовити сигнальні картки з умовними позначеннями:

а) д. о. -- діюча особа,

б) д. п. -- діючий предмет,

в) Н. в. -- називний відмінок,

г) ______ -- підмет,

д) ==== -- присудок.

Кожна картка виготовляється на певному кольоровому тлі, яке і служить сигналом правильності чи неправильності виконання завдання.

Так створюється початкова, матеріалізована основа самостійних дій учнів. Молодші школярі навчаються міркувати за смисловими орієнтирами алгоритму. Наведемо зразки міркувань учнів:

1. У реченні У небі вітер гонить хмару діючий предмет позначається іменником вітер. Цей іменник стоїть у формі називного відмінка, відповідає на питання що? Іменник вітер у реченні виконує роль головного члена -- підмета. Підмет вітер у реченні пов'язаний з присудком гонить (складає з ним граматичну основу): вітер (що робить?) гонить.

2. У реченні На уроці учні слухали цікаву розповідь учителя діюча особа позначається іменником учні. Цей іменник стоїть у формі називного відмінка, відповідає на питання хто? Іменник учні в реченні виконує роль головного члена -- підмета. Підмет учні пов'язаний у реченні з присудком (складає з ним граматичну основу): учні (що робили?) слухали.

Доцільно також показати і зворотний зв'язок між головними членами речення -- між присудком і підметом: гонить (що?) вітер, слухали (хто?) учні.

Мовленнєва діяльність учнів уголос підкріплюється роботою з сигнальними картками, за допомогою яких забезпечується зворотний зв'язок між класом і вчителем. Такий вид роботи допоможе вчителеві оперативно контролювати процес розвитку в учнів умінь орієнтуватися в ході пояснення.

Використання наочності проводилося і з метою узагальнення й систематизації знань учнів. З цією метою застосовувалася схематична і зображувальна наочність. Порівнюючи зовнішні ознаки, учні встановлюють загальні та істотні ознаки предметів і роблять узагальнення. Таким чином забезпечується насамперед класифікація предметів і явищ за зовнішніми ознаками.

При цьому на уроках української мови великий розвивальний ефект мали такі вправи:

а) відновлення, поширення, редагування, переконструювання тексту з опорою на картину чи кадри, діафільму;

б) побудова речень на основі графічних форм, вільний диктант, переказ з попереднім аналізом структури і мови вихідного тексту та використанням ілюстративної опори;

в) побудова самостійних висловлювань різних видів у їх взаємозв'язку за даним початком, опорними словосполученнями із використанням текстово-ілюстративної або текстово-ігрової опори.

Сутність етапу узагальнення знань при використанні наочності проілюструємо фрагментом уроку.

Тема: Словосполучення.

Мета: Сформувати уміння розрізняти словосполучення і основу речення (головні члени); добирати найбільш точні слова для вираження своєї думки.

Учитель пропонує школярам прочитати на дошці словосполучення і речення: пролунав дзвінок, зайшли в клас, слухають пояснення.

Ставиться завдання -- виділити речення і словосполучення. Діти усно виконують вправу, обґрунтовуючи свою відповідь. Далі за цими слово-сполученнями і реченнями будують зв'язну розповідь, записують її. Перевіряючи роботу, діти аналізують, кому з них вдалося зв'язно викласти думку, які слова невдало дібрані, як їх треба заміняти, чи пов'язані речення у зв'язний текст.

Саме ці прийоми забезпечували засвоєння граматичних навичок у процесі мовленнєвої творчості учнів.

Здійснювалося і використання наочності як засобу розвитку пізна-вальних інтересів у молодших школярів. найбільш ефективно під час виконання учнями пізнавальних завдань, застосування проблемних методів роботи з наочними посібниками, творчих пошуків, виконання різних мислительних прийомів і операцій.

Наведемо фрагмент уроку при роботі над творчим переказом, де наочність використовується також і з пізнавальною метою.

-- Сьогодні ми навчимося переказувати текст, але не просто переказувати, а творчо, тобто щось додаючи від себе. А про кого ми читатимемо текст, відгадайте:

Чорномазий, білодзьобий

Він за плугом важно ходить,

Черв'ячків, жучків знаходить --

Сторож вірний, друг полів,

Перший вісник теплих днів. (Грак).

-- Подивіться на малюнки цих птахів і покажіть грака. Що ви скажете про його зовнішність, що про нього знаєте?

-- Граки -- птахи перелітні. Живляться комахами, навіть гризунами. Гніздечка нагадують волохату шапку. Граки влаштовують на деревах цілі колонії (великі сім'ї), Гнізда вимощують всередині сухою травою та тонкими гілочками, щоб м'якше було пташенятам. Граки -- корисні птахи, бо знищують багато шкідливих комах.

-- Сьогодні ми послухаємо текст про пригоду, яка сталася з маленьким граченям.

II. Читання вірша під звуки тривожної мелодії.

Періщить злива,

Грім гуркоче,

Пливуть хмарини грозові

І по калюжах у садку

Стрибають бульки дощові.

-- Яку картину ви уявили, слухаючи музику і вірш?

-- Що ще, крім грому і дощу, буває під час грози? (Блискавка).

-- Як ви гадаєте, що сталося з граченям під час грози?

-- Зараз ми дізнаємося про це. А також дізнаємось, хто йому допоміг. На дошці схема:

   Граченя

Що сталося? Хто допоміг?

Далі проводилося читання тексту вчителем.

Граченя

Під час грози блискавка відчахнула від осокора гілляку, на якій було грачине гніздо. Випало з гнізда граченя і, мабуть, загинуло б, та його підібрав Дмитрусь.

Узяв Дмитрусь коробку з-під торта, намостив сінця і посадив туди граченя. Так і підростало воно поволеньки. Хлопчик давав йому розмочену в молоці булку, а мама ще й сиром, салатом та яєчним жовтком підгодовувала.

Коли з'явились у дворі каченята, граченя почало пастися з ними. Під осінь молодий грачок уже добре літав. А потім, як дихнуло прохолодою, пристав до грачиної зграї і полетів у вирій.

Вірить Дмитрусь, що навесні його вихованець повернеться і обов'язково постукає до них у вікно. (А. Орлик).

-- Яке нещастя спіткало граченя?

-- Чому воно випало з гнізда?

-- Чому граченя не загинуло?

-- Як лагідно автор називає хлопчика?

-- Як Дмитрусь доглядав пташеня?

-- Де і як облаштував Дмитрусь житло для граченятка?

-- Хто ще, крім Дмитруся, доглядав птаха?

-- Чим його годували?

-- З ким потоваришувало граченя?

-- Коли грачок навчився добре літати?

-- Як повівся грачок восени? Чому?

-- На що сподівається Дмитрусь?

-- Чому пташку на початку оповідання названо граченям, а в кінці -- грачком?

-- Як ви оцінюєте вчинок хлопця?

-- Одночасно чи послідовно розгортаються події, описані в оповіданні?

Також проводився мовний аналіз тексту за письмовим зразком, який роздавався учням на картках.

Блискавка відчахнула гілляку -- зламала; підростало поволеньки -- потроху росло; намостив сінині -- поклав сінця; почало пастися з ними -- ходити, гуляти; дихнуло прохолодою -- стало холодно; пристав до зграї -- приєднався до зграї.

З метою перевірки сформованості навичок планування проводився структурний аналіз тексту, складання плану до нього.

-- Назвіть зачин і кінцівку тексту.

-- На скільки абзаців можна поділити цей текст?

-- Про що йтиметься у першому абзаці? Який заголовок доберемо?

Так по черзі аналізуються всі частини, тексту і до кожної добирається заголовок.

План

1. Пташеня в біді.

2. Дмитрик доглядає граченя.

3. Дружба з каченятами.

4. У вирій.

5. Дмитрикові сподівання.

Підбір заголовка до всього тексту:

1. Граченя. 2. Нещастя. 3. Допомога хлопця.

З метою формування навичок в учнів вловлювати емоційний настрій твору проводилася виставка "масок настрою".

-- Яку маску підберете для читання і переказування кожної з частин тексту? (Біля кожного пункту плану кріпилася обрана маска, виготовлена учнями на уроках трудового навчання).

Здійснювався також детальний переказ тексту (переказують 1--2 учні).

Основною метою був творчий переказ тексту від імені різних осіб. При цьому учень, який переказував, тримав у руках зображення, граченяти, Дмитрика.

1. Переказ від імені грачка.

-- Уявіть, що ви і є цей самий грачок. Спробуйте переказати текст від його імені.

2. Переказ від імені Дмитрика. Завдання для слухачів:

I варіант -- стежить за послідовністю і повнотою викладу матеріалу;

II варіант -- стежить, як оповідач використовує образні слова і вислови;

III варіант -- стежить, чи інтонація розповіді відповідає задуму оповідача.

Далі проводилася робота над осмисленням змісту тексту.

-- Послухайте речення і скажіть, хто з героїв оповідання міг би так сказати.

1) Тим, хто потрапив у біду, я з радістю допоможу!

2) Якщо потраплю у біду, я сам собі допоможу!

3) Я опинився у біді, прошу: допоможи мені!

Скажіть, який висновок хотів би почути від нас автор цього тексту. (Не залишайся байдужим до чужого горя).

Результатом використання наочності під час використання переказів даного виду стало формування у молодших школярів умінь доповнювати текст і творчо переказувати його.

Важливою метою було використання наочності як засобу виховання учнів початкових класів. Виховна функція наочності забезпечується її

змістом і методами роботи. При цьому здійснюється комплексний підхід у вихованні дітей. Проілюструємо це положення на прикладі опрацювання тексту «Тризуб».

Герб-тризуб