Роль громадських організацій на поширення освіти на поділлі наприкінці хіх початку хх століття

Боротьба радянської держави  із сіоністським рухом спричинила до зменшення кількості організацій  і чисельності в них. Як ми вже  відзначали, на 1 січня 1926 р. налічувалось приблизно до 30000 членів цих організацій, на 1 квітня їх кількість становила 23000, а на 1 листопада - тільки 14000.

На початку 20-х років  керівні структури країни були слабкими у фінансовому відношенні і не могли особливо протидіяти міцним єврейським закордонним Суспільним організаціям, які відкривали свої відділення у Росії і в Україні. Тому вживалися заходи з регламентації їх діяльності, щоб взяту контроль над ними. На 3-й конференції євсекцій РКП, яка відбулась у 1921 р., відзначалося:

1. Як тимчасово існуючі «єврейські суспільні організації» повинні займатися лише наданням допомоги героям. Що постраждали від погромів.
2. Всі створені ними установи повинні при першій можливості перейти у розпорядження радорганів.
3. Стежити за тим. щоб діяльність цих організацій не відхилялась за межі дозволеного.
4. Прагнути взяти у руки комуністів найбільш впливові організації та посилювати свій вплив в інших.

Отже, на території Правобережної  України у 1920-ті роки існувала ціла низка єврейських партій і громадських  організацій, в основі яких лежав  сіонізм. Вони були невід'ємною складовою  суспільно-політичного та економічного життя зазначеного регіону. Рух  сіоністів водночас був однорідний та різнобічний за своїм характером, методами функціонування, завданнями та метою, що й зумовлювало особливості  діяльності окремих єврейських партій та громадських організацій. Крім цього, на території України діяла мережа закордонних філантропічних організацій, які надавали матеріальну допомогу євреям на різні потреби. [44, с.121-145]

Загальні висновки:

Розглядаючи процес розвитку системи освіти на території Поділля  в другій половині XIX початку XX століття варто зауважити, що розвивалася вона в руслі соціально-політичних та економічних перетворень в усій Російській імперії. Розвиток освіти підштовхували об'єктивні обставини розвитку капіталістичних відносин з їх найманою кваліфікованою робочою силою, потребою в управлінських кадрах для промисловості. Разом з тим, реалізація урядових постанов, указів імператора та інших нормативно-правових документів в сфері освіти мала свої особливості для окремих регіонів, в тому числі і для Подільського краю, адже вони враховували економічну спеціалізацію регіону в межах урядового курсу на регіоналізацію та спеціалізацію провінцій імперії. Цей блок політичних передумов розвитку освіти перебував у нерозривному зв'язку із загальноімперською освітньою системою.

Важливими політичними передумовами для розвитку освіти виступали і місцеві особливості Подільського краю. Вони полягали в тому, що по всій Україні, на хвилі національного відродження розгорнувся педагогічний рух за національне шкільництво, очолений революційно-демократичною інтелігенцією та освітянами. Він розгорнувся як зворотна реакція на великоросійську шовіністичну політику відносно українського народу, яка супроводжувалася наступом на українську мову і її використання в навчально-виховному процесі навчальних закладів.

На розвитку освіти в Подільській  губернії сильно позначились прояви політичної стратегії імперського  уряду, спрямованої на асиміляцію українців. Про це засвідчує низький рівень освіченості серед молоді - прогресивних сил українського суспільства, якій нав'язувалась російська мова. Запровадженням чужої мови у освітній процес навчальних закладів на Поділі російський уряд хотів «виховати покоління слухняних рабів» імперії.

Це дає підстави стверджувати, що освіта в значній мірі виступала інструментом політики царату відносно національних меншин, а не була повністю направлена на ліквідацію безграмотності і становості в її здобутті.

Ситуація покращилась  лише з приходом до влади на короткий період Української Центральної Ради. В цей час освіта перестала виконувати політичні функції і почались закладатись ЇЇ підвалини в сучасному розумінні.

Об'єднання молодих людей, освічених, ерудованих, сповнених бажання  поширювати освіту в народі, піднести його культуру, зробити її надбанням  широкого загалу — явище. На наш погляд, для того часу цілком нове у суспільстві. Студентська молодь і гімназисти, в свою чергу, вступали в товариства, гуртки, різні організації з метою поширення освіти серед народу. Створення таких об'єднань, як Громада також сприяло задоволенню освітніх проблем того часу. Даним дослідженням на основі численних-матеріалів, архівних документів, спогадів доведено, що українські громади — це напівлегальні осередки інтелігенції, студентів, учнівської молоді, які впродовж півстоліття (друга половина XIX — початок XX століття) на демократично-патріотичних засадах проводили науково-просвітницьку, педагогічну й освітянську роботу на користь України та її народу. Діяльність громадівців була спрямована на поширення освіти, пропаганду знань серед українського народу, піднесення рівня його культури, моралі, пробудження і формування національної самосвідомості. У Громаді люди шукали задоволення своїх інтелектуальних культурно-мистецьких потреб, естетичних запитів тощо. Громадівців об'єднувала любов до України, її мови, культури, історії. Їхнє українолюбство не мало в своїй основі ідеї національної винятковості. Це був патріотизм, пройнятий любов'ю до України, захоплення усім українським.

Упроцесі дослідження  встановлено, що наприкінці XIX — початку XX століття одним із активних просвітницьких осередків на Поділлі була організація «Просвіта». Їх учасники відіграли помітну роль у піднесенні національної свідомості населення краю, росту його культурно-освітнього рівня. Проводили різноманітні заходи серед місцевого населення та поширювати ідеї національного самовизначення. У цей час вони займалися розв'язанням питань духовного і освітнього розвитку населення України і були чи не єдиними громадськими організаціями, які опікувалися видавничими справами, утворювали бібліотеки і читальні, засновували освітні заклади, влаштовували лекції, літературно-вокальні вечори, театральні заходи, займалися створенням краєзнавчих музеїв тощо. Так перший музей на Поділлі з'явився у 1890 р. в Кам'янці-Подільському.

Земства помітну роль у  розширенні системи початкових навчальних закладів відіграли будучи органами місцевого самоврядування. Вони займалися  заснуванням українських початкових та професійних шкіл, дитячих садків, виданням педагогічних журналів, шкільних підручників, посібників, освітньо-виховною діяльністю. Повітові земства організовували власні школи і дбали про їх добробут і матеріальне забезпечення. Початкові народні училища, які утримувалися на земські кошти, називалися земськими школами. Їх основою стали школи грамоти, що відкривалися з ініціативи селян. З’явився новий тип початкових навчальних закладів – нижчі ремісничі школи, під клопотаннях земств.

Займалися організацією недільних шкіл: чоловічі, жіночі і змішані. Їх відкривали міські та сільські товариства, церковні попечительства, монастирі, благодійні товариства і приватні особи. Чисельна єврейська громада продовжувала зберігати традиційну систему освітянських закладів, утримуваних ними ж на громадських, так і на приватних засадах. В містах Поділля продовжували існувати так звані хедери, які створювалися меламедами (книжниками) і функціонували виключно на кошти батьків, які оплачували навчання своїх дітей. Для навчання сиріт і дітей з бідних єврейських сімей у містах Поділля продовжували діяти талмудтори, які утримувалися на кошти єврейських громад, а також на пожертви багатих євреїв (будинки навчання або молитви школи).

Таким чином, друга половина початок століття характеризується бурхливим розвитком навчально-виховних інституцій як державного, так і  громадського характеру.

Однак, не зважаючи на всі  позитивні зрушення в розвитку освіти у зазначений період відсоток неосвітченого населення, як на території Подільської губернії, так і Україні зокрема, був досить великий і складав 82-

85 %.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Артемова Л.В. Історія педагогіки України: Підручник для студ. вищ. пед. навч. закл./ Л.В. Артемова. – К: Либідь, 2006. – 424с.
2. Анюхіна Л.С. З історії освіти у м. Вінниці (ІІ пол. – поч. ХХ ст.) // Подільська старовина: Збірник наукових праць/ Від ред. В.А. Косаківський. – Вінниця, 1998. – С.93-94.
3. Анохіна Л.С. З історії освіти у м. Вінниці (II пол. XIX - поч. XX ст.) // Подільський телеграф. - 2001. - 13 вересня (№ 12). - С. 10;
4. Анохіна Л.С. З історії освіти у м. Вінниці (ІІ пол. XIX - поч. XX ст.) // Подільська старовина: Збірник наукових праць. Ювілейний випуск до 80-річчя з дня заснування музею. - Вінниця, 1998. - С. 104;
5. Березівська Л.Д. Реформування шкільної освіти міністерством народної освіти в контексті громадського-педагогічного руху в Україні (1904-1907рр.)//Гуманітарні науки. – 2006. – №2. – С. 76-82.
6. Білоусенко О. Гибель “Просвит” // Украинская жизнь. – 1912. – №1. – С.29-39;
7. Валентин С. Що дали робочому людові “Просвіти” і що можуть вони йому дати? // Слово. – 1907. – №6. – 16 червня. – С.4-7;
8. Васькович Г. Шкільництво в Україні (1905-1920). – К:Мандрівець, 1996. – 359 с.
9. Верхола Т. Наше минуле і сучасне. – Проскурів: Друкарня Д.М. Левіна, 1917. – 512 с.
10. Верхола Т. Про “Просвіти” (Порада, як засновувати сільські та містечкові “Просвіти”). – Проскурів: вид-во Проскурівської “Просвіти”, 1917. – С.2;
11. Вишневський О.І. Повернення гімназії // Рідна школа. - 1992. - № 2. - С. 73-76;
12. Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзнавчі дослідження – Вінниця ДП. ДКФ – 2005. – 324 с.
13. Вінниця: Історичний нарис/ Гол. Редактор проф. Подолинний А.М. – Вінниця: Книга-Вега, 2007. – 430 с.
14. Воловик В. Соціально-економічне становище Поділля наприкінці XIX - початку XX століття // Наукові записки ВДПУ ім. М.Коцюбинського. - Серія Історія. – Випуск ІІІ. – Вінниця, 2000. – С. 31-34.
15. Вороліс М.Г. Освіта Подільського краю наприкінці XIX ст. // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Збірник наукових праць. Вил. 1.: - Вінниця, 2003. - С. 39-40;
16. Вороліс М.Г. Особливості розвитку середньої освіти на Поділлі в другій половині XIX - на початку XX століття // Наукові записки ВДПУ ім. М.Коцюбинського. Вип. 2. Серія: Історія: Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. П.С.Григорчука. - Вінниця, 2000. - С. 55-56;
17. Вороліс М.Г. Початкова та середня освіти на Поділлі в другій половині XIX -початку XX ст. // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Збірник наукових праць. Вип. 2. - Вінниця, 2004. - С. 11-13;
18. Вороліс М.Г. Розвиток початкової освіти на Поділлі в 1861-1918 р.р. // Наукові записки ВДПУ ім. М.Коцюбинського. Вип. 1. Серія: Історія: Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. П.С.Григорчука. - Вінниця, 1999. - С. 42-45;
19. Вороліс М.Г. Стан середньої освіти на Поділлі у 1891-1901 р.р. // Наукові записки ВДПУ ім. М.Коцюбинського. Вип. 12. Серія: Історія: Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. П.С.Григорчука. - Вінниця, 2007. - С. 187-189
20. Гавриш Р.Л. Земська система навчання та виховання в Україні: [60-ті рр. ХІХ ст.] // Історія України. – 1998. – №40. – С.6-7.
21. Гамрецький І.С., Калоша П.М., Пустіва В.Д., Троценко Л.В. Нарис з історії профспілкового руху освітян Вінниччини – Вінниця: Континент-Прим, 2002. – 140 с.
22. Герасименко В. З українського громадського руху на Поділлі (1905–1917). (Пам’яті д-ра К.Г.Солухи) // За сто літ.: Матеріали з громадського і літературного життя України ХІХ і початків ХХ століття. / За ред. М.Грушевського. Кн.5. – Х., К., 1930. – С.305-313;
23. Гранів О. Товариство «Просвіта»: традиції і проблеми// Українське слово. – 1993. – 22 жовтня – С. 5.
24. Григоріїв Н. Спогади Руїнника. – Львів, 1938. – 262 с.;
25. Гурський В.А. Освітня діяльність інтелігенції в контексті розвитку педагогічної думки України у 2-й половині XIX - початку XX ст. // Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць. Т.1. - Кам'янець-Подільський, 1998. - С. 177-184;
26. Гупан Н. Педагогічна громадськість у боротьбі за піднесення національної свідомості українського народу на межі XIX - XX століть // Історія в школах України. - 2000. - № 3. - С. 44-47;
27. ДАВО. - Ф. 54. - Оп. 1. - Спр. 36. - Арк. 7;
28. ДАВО. - Ф. 230. - Оп. 1. - Спр. 67. - Арк. 34, 35;
29. ДАВО. - Ф. 230. - Оп. 1. - Спр. 32. - Арк. 12,50,79,89;
30. ДАВО. - Ф. 680. - Оп. 1. - Спр. 28. - Арк. 3-5;
31. Дорошенко Ю. Нарис історії України. – К., 1991. – Т.2. – 347 с.
32. Єрьомін М. Короткий огляд промисловості Поділля (1989-1913рр.). – Економіка Поділля. – 1996. - №1. – С.8.
33. Єсюнін С. Проскурівські реальне та комерційне училища на початку ХХ ст. // Освіта, наука і культура на Поділлі. Збірник наукових праць. - Кам’янць-Подільський: Оіюм, 2006. – Т.6. – С.273-280.
34. Зайченко І.В. Педагогічна концепція С.Ф. Русової: Навч. пос. для студ. пед. спец. Вузів/ І.В. Зайченко. – 2-е вид., доп. І перероб. – Чернігів: ЧДПУ ім. Т. Шевченка, 2000. – 233 с.
35. З життя “Просвіт” // Рада (м.Київ). – 1911. – №80. – С.3;
36. Зборовський І. – до товариства “Просвіта” у Києві. Листи 13 листопада 1906 р. – 11 січня 1909 р. з Яланця, Бершадь // Ф.114. – Спр.216-219. – Арк.2;
37. Зінченко А. Поділля. – К., 1998. – С. 73-196.
38. Зінько О.В. Літературні джерела 20-х – 30-х рр. Про молодіжний рух України у 20-ті рр.// ВДПУ ім. М. Коцюбинського. Наукові записки. Сер. історія. – Вінниця, 1999. Вип.1 – С. 145-149.
39. Золотоверхий І.Д. Становлення української радянської культури (1917–1920 рр.). – К.: Видавництво Академії Наук Української РСР, 1961. – 424 с.;
40. Історія педагогіки. [Навч. посібник для пед. ін-тів.] За ред. д-ра пед. наук, проф. М.С. Грищенко. – К.: «Вища школа», Головне вид-во. 1973. – 447 с.
41. Історія української школи і педагогіки: Хрестоматія/ За ред. В.Г. Кременя; Уклад. О.О Любар. – К: Знання, 2005.– 767 с.
42. Калиниченко Н.П., Ільченко Ж.Д. Роль земств у впровадженні навчання рідною мовою в народній школі України (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) Український історичний журнал. – 1994. – №1. – С. 72-81.
43. Кловак Г. Педагогічна і просвітницька діяльність українських громад (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)// Рідна школа. – 2002.–№11. – С. 70-72.
44. Косаківський В.А. Подільська старовина: Збірник наукових праць/ Від ред. В.А. Косаківський. – Вінниця, 1993. – 480 с.
45. Кравець В.П. Історія української школи і педагогіки: Курс Лекцій: Навч. посіб. для студ. пед. навч. закладів та ун-тів/ МО України. – Тернопіль: Кн. – журн. вид-во «Тернопіль», 1994. – 357, [2] с.
46. Кулікова Л. Гімназія як символ кращих традицій у вітчизняній освіті // Історія в школі. - 2000. - № 4. - С. 8-12;
47. Левківський М.В. Історія педагогіки: Підруч. для студ. вищ. навч. закл./ М.В. Левківський. – 2-е вид. доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 376 с.
48. Лозовий В. Діяльність Подільської «Просвіти» в 1906-1914 рр. //Просвітницький рух на Поділлі (1906-1923рр.) – Кам’янець- Подільський, 1996. – С. 6-27.
49. Лойко О.О. Культурно-освітня робота серед сільського населення Вінниччини в 1921–1928 роках // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Вип.ІІІ. Серія: Історія: Зб. наук. праць. / За заг. ред. проф. П.С.Григорчука. – Вінниця, 2001. – С.91
50. Лотоцький А. Народное образование в Подолии в его прошлом и настоящем // Образование. - 1896. - №4. - С. 73;
51. Любар О.О. Історія української школи і педагогіки: української школи і педагогіки: Навчальний посібник./ О.О. Любар, М.Г. Стельмахович, Д.Т. Федоренко. – К: Знання, 2006.– 747 с.
52. Малий В. Рівень освіченості населення Поділля наприкінці ХІХ століття. / В. Малий // Культура Поділля: історія і сучасність. – Хмельницький, 1993. – С. 276-277.
53. Мельничук О.С. Історія педагогіки України: Навч. посібник / О.С. Мельничук – Кіровоград, КДПУ ім. В.К. Винниченка, 1998. – 169 с.
54. Назаренко С. Освіта на Поділлі ХІХ століття / С. Назаренко // Радянське Поділля. – 1982. – 16 червня.
55. Нариси історії українського шкільництва. 1905-1933/За ред. О.В.Сухомлинської. - К., 1996;
56. Нестеренко В.А. «Просвіта» на Камянеччині в 1921-1923 рр. / В.А. Нестеренко // Просвітницький рух на Поділлі (1906-1923рр.) Кам’янць-Подільський, 1996. – 540 с.
57. Огієнко І. “Науковий метод україножерства” / І. Огієнко // Рада. – 1913. – №29. – 5 лютого. – С.1-2;
58. Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу / І. Огієнко – К.: Довіра, 1992. – 123 с.
59. Огієнко І. Чи не новий похід / І. Огієнко // Рада. – 1912. – №294. – 25 грудня. – С.3;
60. Освіта, наука і культура на Поділлі. Збірник наукових праць. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2008. – Т.11: Матеріали сьомого круглого столу «Культура, освіта і просвітницький рух на Поділлі. Присвячено 90-річчю Кам’янець-Подільського національного університету». – 520 с.
61. Петлюра С. З українського життя в минулому році / С. Петлюра // Слово. – 1908. – №1. – 6 січня. – С.6;
62. Петлюра С. З українського життя в минулому році / С. Петлюра // Слово. – 1908. – №3. – 20 січня. – С.8-10;
63. Подільська старовина: Збірник наукових праць / Вінницький обласний краєзнавчий музей; Відп. ред. Косаківський В.А. – Вінниця, 1998. – 699 с.
64. Подолянин К. Чи й тут проґавимо / К. Подолянин // Рада. – 1909. – №199. – 3 вересня (16 вересня). – С.1; Подільська “Просвіта” // Слово. – 1909. – №10. – 8 березня. – С.4-5;
65. Приходько В. Під сонцем Поділля. Спогади. Ч.1. – Вид.4. /          В. Приходько – К.: Криниця, 1967. – 184 с.;
66. Прокопчук В.С. Краєзнавство на Поділлі: історія і сучасність / В.С. Прокопчук – К.: Рідний край, 1995. – 699 с.
67. Просвітянин з хотинської виставки // Рада. – 1911. – №205. – 11 вересня (24 вересня). – С.1;
68. Просвітянський з’їзд // Нова Рада (м.Київ). – 1917. – №146.– С.2;
69. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (X ст. - початок XX ст.): Нариси / під ред. М.Д.Ярмаченко, Н.П.Калениченко, С.У.Гончаренко та ін.-К., 1991;
70. Семчишин М. Тисяча років української культури / М. Семчишин – К., 1993. – С. 285-288.
71. Сесак І.В. З історії Кам’янць-Подільського середнього технічного училища (1903-1919рр.) / І. В. Сесак // Освіта, наука і культура на Поділлі. Збірник наукових праць. - Кам’янць-Подільський: Оіюм, 2002. – Т.2. – 580 с.
72. Сесак І.В. Освіта на Поділлі: у 2-х ч. – Ч.ІІ. Середні навчальні заклади у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. / І.В. Сесак – Кам’янць-Подільський, 1999. – 599 с.
73. Сірополко С. Історія освіти в Україні [від початку нашої історії до початку ХХст.]:[Монографія для істориків, вчителів, студ.] / Ст. «Життєвий шлях подвижника і патріота» Т. Т. Бернаржової – К.: Наукова думка, 2001.–912 с.
74. Cмолієвський А. Про подільську “Просвіту” / А. Cмолієвський // Рада. – 1906. – №1. – 15 вересня. – С.3;
75. Сухенко Т.В. Жіноча середня освіта в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.) / Т.В. Сухенко //Український історичний журнал. – 1998. - №5. – С.63-74.
76. Томчук М. Учительські семінарії в Правобережній Україні в II пол. XX ст. / М. Томчук // Український історичний журнал. - 1994. - № 4. - С. 50-60;
77. Торський В. Українська державність і нова роль «Просвіт». – Вовча: Друкарня каси дрібного кредиту, 1918. – 76 с.
78. Тростогон А.М. Створення реальних училищ у кінці ХІХ ст. / А.М. Тростогон // Матеріали ІІІ-ої історичної краєзнавчої конференції. – Вінниця, 1994. – с.25.
79. Хмурий А. К. Подільська “Просвіта” і Подільське духовенство / А. К. Хмурий // Рада. – 1907. – №2. – 3 січня. – С.3;
80. Цапко О. Політична спрямованість діяльності «Просвіт» наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. / О Цапко // Нова політика. – 1998. –№5. – С. 9-12.