Самоанализ и самооценка профессиональной деятельности учителя

МІНІСТЕРСТВО АГЕНСТВО ДО ОСВІТИ

Елабужском ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Історико-філологічний факультет

Курсова робота

Самоаналіз та самооцінка професійної діяльності вчителя

Виконала: студентка 215 гр.

Галеева Р.Т. __________ (Підпис)

Науковий керівник:

К.п.н., доцент Ушатікова І.І.

_______________ (Підпис)

Курсова робота захищена

«____» ____________ 2006 р .

Оцінка _____________

Єлабуга

2006 р .

 

ЗМІСТ

ВСТУП ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 3

ГЛАВА Ι. Загальнотеоретичні аспекти ФОРМУВАННЯ самоаналіз і самооцінка ВЧИТЕЛЯ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 4

1.1. Специфіка розвитку здатності вчителя до самоаналізу в процесі педагогічної діяльності ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 4

1.2. Професійно-особистісне становлення і розвиток педагога ... .. 6

ГЛАВА ΙΙ. ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ПРОФЕСІЙНО-ЛИЧНОСТНОГО АНАЛІЗУ В ДІЯЛЬНОСТІ ПЕДАГОГА ... ... ... ... ... ... ... .12

2.1. Проектування з освітньої націленості як метод самоаналізу діяльності вчителя ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 12

2.2. Модель самооцінки рівня компетентності та рівня професійної діяльності вчителя ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 16

ВИСНОВОК ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 26

Список використаних джерел ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 28

 

ВСТУП

Сучасні зміни російського освіти визначили перехід від традиційної системи навчання і виховання до розширення спектру освітніх послуг, що вимагає від учителя здатності самостійно вибудовувати і реалізовувати власну концепцію діяльності. Визначення вчителем освітньої стратегії забезпечується безперервним вивченням власного педагогічного потенціалу, в основі якого лежить самоаналіз професійної діяльності.

Існує різне розуміння ролі вчителя: одні бачать у ньому простого викладача конкретного навчального предмета, інші - педагога, вихователя і наставника молоді, людини, що сприяє становленню особистості учня. Не секрет, що результативність діяльності школи визначається особистістю педагога, який повинен володіти широкими знаннями у сфері культури, в області психології, педагогіки і методики навчання того чи іншого навчального предмета. Але головне - вчитель сам повинен володіти всіма тими якостями, які він хоче виховати в учнів. У зв'язку з цим значущими ланками змісту педагогічного професіоналізму є самооцінка і самоаналіз їх практичної діяльності. І звичайно ж перш ніж приступити до педагогічного самовдосконалення, вчитель повинен добре вивчити себе, оцінити свої можливості, організувати об'єктивний самоконтроль на кожному етапі діяльності.

Метою курсової роботи є вивчення самоаналізу та самооцінки професійної діяльності вчителя.

У процесі вивчення ставляться такі завдання:

1. Вивчити загальнотеоретичні аспекти формування самоаналізу та самооцінки вчителя;

2. Розглянути метод самоаналізу діяльності вчителя;

3. Вивчити модель самооцінки рівня компетентності та рівня професійної діяльності вчителя.

 

ГЛАВА Ι. Загальнотеоретичні аспекти ФОРМУВАННЯ самоаналіз і самооцінка ВЧИТЕЛЯ

1.1. Специфіка розвитку здатності вчителя до самоаналізу в процесі педагогічної діяльності

Аналіз власної діяльності як процес осмислення педагогічного досвіду є найважливішим і своєрідним інструментом подолання існуючих в роботі труднощів, стимулом самовдосконалення. Тому розвиток здатності вчителя до самоаналізу є основною умовою для визначення кращих аспектів своєї професійної діяльності і труднощів.

Формування в учителя готовності до виявлення реально існуючих труднощів можливо за наявності спеціально організованої в цьому напрямку роботи шкільної методичної служби, яка в силу своєї наближеності до вчителя в умовах конкретного освітнього соціуму може реалізувати цей процес комплексно і системно [12, с. 56].

Процесуальність самоаналізу спирається на логічній прийом пізнання, який включає в себе розкладання ситуації на елементи, поєднання їх в єдине ціле, визначення причин і бачення перспектив їх розвитку. Аналіз власної діяльності вибудовується з позиції критичного ставлення вчителя до професійної діяльності у минулому, сьогоденні і майбутньому. Такий підхід вимагає наявність у вчителя розвиненості аналітичних та асоціативних здібностей, самостійності, логіки.

Процес усвідомлення вчителем самого себе як професіонала базується на самопізнанні і здійснюються шляхом самоконтролю, самодіагностики, осмислення труднощів і самооцінки. Саме ці складові виділяються як компоненти, що сприяють розвитку здатності вчителя до самоаналізу.

З вищевикладених позицій розвиток здатності до самоаналізу професійної діяльності можна розглядати як складний багатофакторний аналітичний процес вивчення вчителем свого педагогічного досвіду, заснованого на самоконтролі, самодіагностикою, усвідомленні труднощів та оцінюванні подальших перспектив самовдосконалення [12, с. 57].

Значення самоаналізу педагогічної діяльності підвищується також у зв'язку з тим, що в даний час актуальність набуває ідея вибору змісту і форм методичної роботи на основі освітніх запитів. Рішення завдань по задоволенню потреб освітян виявляється малоефективним в силу того, що вчителі відчувають труднощі у визначенні області професійного пізнання.

Разом з тим в існуючій системі методичної роботи не приділяється належної уваги питанню формування у педагогічних працівників умінь аналізувати власну діяльність. У той же час цілеспрямований розвиток здатності до самоаналізу неможливо без організаційно-педагогічного забезпечення. Тому формування у вчителя готовності до виявлення реально існуючих труднощів можливо за наявності спеціально організованої в цьому напрямку роботи шкільної методичної служби, яка в силу своєї наближеності до вчителя в умовах конкретного освітнього соціуму може реалізувати цей процес комплексно і системно [8, с. 23].

Підвищення ролі шкільної методичної роботи з організаційно-педагогічному забезпеченню процесу розвитку здатності вчителя до самоаналізу пов'язано з тим, що відкривається можливість активізувати роботу педагога, спрямовану на випередження педагогами рівня соціального оточення.

Аналіз психолого-педагогічної літератури (Дж. Брунер, Ю. А. Конаржевский, С. В. Кульневич та ін) дозволяє розглядати самоаналіз в рамках базових визначень рефлексії, аналізу і синтезу як методів вивчення результатів діяльності шляхом встановлення причинно-наслідкових зв'язків. Процесуальність самоаналізу спирається на логічній прийом пізнання, який включає в себе розкладання ситуації на елементи, поєднання їх в єдине ціле, визначення причин і бачення перспектив їх розвитку. По суті, аналіз власної діяльності вибудовується з позиції критичного ставлення вчителя до професійної діяльності у минулому, сьогоденні і майбутньому. Такий підхід вимагає наявність у вчителя розвиненості аналітичних та асоціативних здібностей, самостійності, логіки.

1.2. Професійно-особистісне становлення і розвиток педагога

Розкриття сутнісної характеристики самоаналізу, представленої як переосмислення вчителем змісту професійної діяльності дозволяє визначити методологічні аспекти психологічних, технологічних та особистісних процесів.

Досить типовими для психологічної складової самоаналізу є властивості мислення, що висвічуються в ході аналізу власної діяльності. Даний процес дозволяє вчителю бачити складну динаміку професійного розвитку, більше того впливати на кінцеві результати.

Розвиток здатності вчителя до самоаналізу базується на формуванні вмінь проводити аналіз власної діяльності і вироблення потреби в ньому. Тому самоаналіз має глибоку психологічну основу, яка пов'язана з появою індивідуального рефлексивного свідомості. Змістовний аспект проблеми базується на внутрішньому саморегульований механізм, який, за словами Г.К. Селевко, становить потреба, спрямованість, Я-концепція. Виходячи з цього, вчитель розглядається як суб'єкт, який відчуває потребу в професійному пізнанні і самопізнанні. А це, у свою чергу, веде до формування таких особистісних характеристик як самоствердження, самовизначення, самовираження, самореалізація у педагогічній практиці. Такий підхід сприяє становленню педагогів як суб'єктів своєї активності.

У той же час самоаналіз є засобом успішної взаємодії та взаєморозуміння вчителя з учнями, батьками, колегами. У зв'язку з цим акцент переноситься на способи і прийоми проведення аналізу, в якому особливе місце відводиться усвідомленості засобів і методів вимірювань кінцевих результатів. Тому аналіз власної діяльності можна розглядати як цілеспрямований процес встановлення відносин між діями, мотивами і коштами або вихід у зовнішню позицію одного суб'єкта діяльності по відношенню до діяльності іншого [13, с. 66].