Шпаргалка по дисциплине "Педагогика и психология"

Завдання психології:Якісне вивчення всіх психічних явищ.Аналіз формування і розвитку всіх психічних явищ.Вивчення психологічних механізмів психічних явищ.Сприяння планомірному впровадженню психологічних знань у практику життя і діяльності людей.

Принципи психології:Принцип детермінізму. Психіка і її вища форма - свідомість розвиваються під впливом зовнішнього середовища, насамперед соціального; свідомість людини виникає тільки в людському суспільстві й існує доти, поки існують люди;

• Принцип єдності психіки, свідомості та діяльності. Трудова діяльність сприяла виникненню і розвитку свідомості людини. Свідомість визначає діяльність; завдяки свідомості людина складає план діяльності, підбирає засоби здійснення, думає про ймовірні результати; свідомість визначає цілеспрямованість діяльності. Свідомість визначається діяльністю цілеспрямовано;
• Принцип розвитку психіки, свідомості в діяльності. Людина народжується з природними задатками. Вони можуть залишитися в нерозвиненому стані, якщо дитину не долучити до відповідних дій;
• Особистісний підхід у вивченні психіки людини. Люди відрізняються за своїми природними задатками, темпераментом, за силою нервової системи,характерами: за потребами, мотивами, інтересами, поглядами. Все це необхідно враховувати, вивчаючи конкретну людини.
• Принцип історичного підходу до вивчення психіки людини. Вивчення розвитку людини в філогенезі (історія роду людського).

17. Шкільні  нормативні документи (навчальний  план, програми та ін.)

Навчальна програма.

Зміст навчального предмета, передбаченого навчальним планом, визначається його навчальною програмою.

Навчальна програма — документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, уміння і навички, яких необхідно набути, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навчання. Кожна навчальна програма починається з пояснювальної записки, в якій викладено мету і завдання певного курсу, особливості його побудови і методичні вказівки. Після неї подається власне програма, в якій вказано теми і кількість годин, відведених на їх вивчення у кожному класі. Коротко охарактеризовано також зміст теми.

Система викладу змісту навчального матеріалу в навчальній програмі з предмета може бути:

а) лінійною — розміщення матеріалу від простого до складного відповідно до принципів послідовності, систематичності й доступності;

б) спіральною — неперервне розширення і поглиблення знань з певної проблеми;

в) концентричною — повторне вивчення певних розділів, тем для глибшого проникнення в сутність явищ і процесів;

г) змішаною — комбінування різних систем викладу змісту навчального матеріалу.

Навчальні програми повинні мати високий науковий рівень, генералізувати навчальний матеріал на основі фундаментальних положень сучасної науки, групувати його навколо провідних ідей і наукових теорій, не містити надто ускладненого та другорядного матеріалу, забезпечувати міжпредметні та внутріпредметні зв'язки, реалізувати ідею взаємозв'язку науки, практики і виробництва, формувати вміння і навички учнів із кожного навчального предмета, а також втілювати виховний потенціал.

Навчальний план - документ, затверджений Міністерством освіти і науки України, який визначає склад навчальних предметів (для кожного типу шкіл), розподіл їх за роками навчання із визначенням кількості годин (уроків), які відводяться на вивчення кожного предмета в тиждень, а також встановлює структуру навчального року.

Включення певної дисципліни в навчальний план визначається її функціями у змісті освіти і суспільним замовленням. З огляду на це в навчальний план запроваджено нові предмети: основи інформатики з 5 класу, етика, екологія.

У практиці загальної середньої освіти використовується кілька типів навчальних планів: базовий, типовий і навчальний план школи.

Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів - це основний державний нормативний документ, який є складовою державного стандарту загальної середньої освіти. Він визначає структуру змісту загальної середньої освіти (інваріантна і варіативна складові), освітні галузі, розподіл годин між ними за роками навчання; обумовлює гранично допустиме тижневе навантаження учнів для кожного класу. Інваріантна складова змісту є спільною для всіх загальноосвітніх закладів України і визначає її загальнодержавний компонент, який забезпечує необхідний для кожного учня обсяг і рівень знань, умінь і навичок. Варіативну складову формує навчальний заклад, ураховуючи інтереси, бажання учнів і батьків, можливості школи; вона становить шкільний компонент змісту освіти.

Базовий навчальний план є основою для розроблення Міністерством освіти і науки України типових навчальних планів для різних типів загальноосвітніх навчальних закладів.

Навчальний план загальноосвітньої середньої школи - нормативний документ, який визначає структуру навчального року, кількість годин, відведених на кожний навчальний предмет, і враховує додаткові години на проведення індивідуальних і групових занять, факультативів, гуртків тощо.

Існують такі вимоги до навчального плану:

- спрямованість на всебічний  розвиток особистості школяра;

- забезпечення потреб  суспільства;

- урахування рівня розвитку  науки;

- урахування рівня розвитку  учнів, їх потреб та інтересів;

- урахування здобутків  національної культури і традицій.

На основі навчального плану створюють навчальні програми, які розкривають зміст навчального матеріалу з кожного предмета і встановлюють послідовність його вивчення.

18. Місце психології у системі  наук

В історії науки існувало багато точок зору на місце психології в системі наук. Її визначали то як природну, то як суспільну, то як змішанубіосоціальну і социобиологических науку. Говорили навіть про існування двох психологій: описової і пояснювальної.

Психологія виникла багато століть тому в надрах філософії як її складова частина. За походженням і основним поняттям психологія тіснопов'язана з філософією. Деякі розділи філософії, наприклад, теорія пізнання , вивчає закономірності процесу пізнання і основні його етапи (чуттєве і логічне пізнання), пов'язані з психічними процесами.Етика як вчення проморальності, науковому розумінні добра і зла спирається на знання про особистість, про емоції і почуття. Естетика - Вчення про прекрасне, його об'єктивних законах і суб'єктивних факторах, які полягають не тільки в мистецтві, але і в природі, людині, тіснопов'язана з психологією особистості. Більше того, основне питання філософії про те, що первинне - матерія чи свідомість - по своїй суті є також психологічним.

Психологія тісно пов'язана з педагогічними науками за своїми цілям: Оптимальна реалізація можливостей людини, її формування, виховання. Завдання збереження психічного здоров'я людини пов'язує психологію найтіснішим чином з медичними науками: психогигиене, неврології, психіатрії, педіатрії, загальною терапією та ін

За методом і основному апарату знань психологія - природна наука (Ананьїв). Пізнання людини визначають залежно від того, що таке сама людина. Людина - вищий організм, верхній рівень і продукт біологічної еволюції. Тому в пізнанні людини психологія тісно пов'язана з природними науками: приматології, анатомією, фізіологією загальної та фізіологією вищої нервової діяльності, біофізики, біохімією, ендокринологією, генетикою, ембріологією та ін

Біологічна еволюція призвела людини до вищого ступеня розвитку, коли вирішальним фактором його розвитку стає суспільство. Саме життя людини в суспільстві визначає розвиток свідомості людини. Це переконливо доводять приклади так званих «диких» дітей, вихованих тваринами і не мають суттєвих ознак людської свідомості. Діти з поразкою чутливості (сліпоглухонімі) без спеціального виховання і навчання засобам спілкування залишаються істотами, провідними рослинний спосіб життя. Таким чином, свідомість - це продукт історичного, суспільного розвитку.

Специфіка психології визначається тим, що вона вивчає людину не як історичний або біологічний вид, вона вивчає людину як особистість. Головним завданням психології є цілісне знання про людину . У вирішенні цього завдання зустрічаються природні та суспільні науки. Герцен писав: «Психологія - це остання ланка природи і перша ланка історії».

Психологія в системі сучасного людинознавства займає проміжне становище, перебуваючи, за словами Константинова, «рівно посередині між природознавством і обществознанием». Таке положення психології робить її сполучною ланкою між цими науками, робить її наукою, яку, відповідно до точки зору Піаже, можна розглядати не тільки як продукт всіх інших наук, а й як можливе джерело їх розвитку . Синтезуючи досягнення суспільних, природничих і технічних наук, психологія виступає в ролі однієї з вузлових наукових дисциплін, що розробляють проблеми людини.

 

19. Система педагогічних наук, зв’язок педагогіки з іншими науками

Про рівень розвитку будь-якої науки зазвичай судять за ступінню диференційованості її досліджень і по різноманітності зв’язків даної науки з іншими, завдяки якій виникають прикордонні наукові дисципліни.  
Систему педагогічних наук складають: 1.     Загальна п-  Вікова педагогіка,   Спеціальна педагогіка (дефектологія сурдопедагогіка, тифлопедагогіка,– олігофренопедагогіка, логопедія.4.     Методика5.     Історія педагогіки, /// професіональна, вузівська, військова, виправно-трудова педагогіка

зв’язок між п та псих ,філос , соціол та кіберн,історія, етика,естетика, економіка, соціологія, менеджмент, з анатомією і фізіологією людини, фізіологією вищої нервової діяльності, вікова психологія, шкільною гігієною

20. Особистість  як соціальна категорія

Особистість - це людина, що взята в системі таких її психологічних характеристик, які соціально обумовлені, виявляються в суспільних за природою зв’язках та взаєминах, є сталими, визначають моральні вчинки людини, мають суттєве значення для неї самої та оточуючих.

Соціальний "вимір" особистості обумовлюється впливом культури та структури спільнот, в яких людина була вихована і в яких вона приймає участь.

В сучасній психології немає єдиного розуміння особистості. Але більшість дослідників вважає, що особистість це індивідуально своєрідна сукупність рис, що прижиттєво формується, яка визначає образ (стиль) мислення даної людини, її почуття та поведінку.

Проблема особистості — одна з найважливіших у сучасній соціології. Соціологія вивчає особистість як елемент соціального життя, розкриває механізм її становлення під впливом соціальних факторів, механізм зворотного впливу на соціальний світ, її участь у зміні й розвитку суспільних відносин. Соціологія вивчає зв’язки особистості й соціальної групи, особистості й суспільства, регуляцію й саморегуляцію соціальної поведінки.

Особистість як сукупність соціальних властивостей має цілісність та характеризується структурою. Основними елементами структури особистості є соціальні статуси і ролі, спрямованість, соціальна активність.

 

 

Взаємодіючи з соціумом, людина змалечку стає носієм соціальних ролей.

Соціальна роль - система стереотипних установок і дій людини, що визначаються її становищем в суспільстві

Одна і та сама людина зазвичай одночасно виконує декілька різних ролей (наприклад, є сином і батьком, працівником, покупцем, пасажиром тощо).

Існують наступні ознаки соціальної ролі:

Соціальні ролі мають дві класифікації за різновидами:

Епізодичні ролі: пасажир, покупець, читач бібліотеки та довготривалі: родинні - дитина, батько чи мати, сестра, бабуся, тітка, громадські - студент, працюючий, пенсіонер.

Конструктивні - ті, які позитивно впливають на людину, вдосконалюють її, сприяють самовираженню та деструктивні - для них характерне пригнічення людини, погіршення її психологічного стану.

При визначенні виду соціальної ролі не береться до уваги її соціальна прийнятність та корисність, а саме вплив на людину-носія. Наприклад, позитивна для суспільства роль студента для певної людини може бути конструктивною (є пристосування до вузу, вимог викладачів, комфортне самопочуття в колективі одногрупників) чи деструктивною (неправильно вибрана майбутня професія, низька успішність, що пригнічує, загроза виключення через пропуски).

Можлива ситуація, коли одна і та сама соціальна роль несе в собі як елементи конструктивного, так і деструктивного впливу, однак певні з них все ж переважають.

21. Урок – основна форма організації  навчально-виховної роботи в школі

Урок — логічно закінчена, цілісна, обмежена в часі частина навчально-виховного процесу, яку проводять за розкладом під керівництвом учителя з постійним складом учнів.

Тривалість уроків у загальноосвітньому навчальному закладі становить: у 1 класі — 35 хв., у 2 — 40 хв., у 5—12 — 45 хв. Зміна тривалості уроків допускається за погодженням з відповідними органами управління освітою та державної санітарно-епідеміологічної служби. Тривалість перерв між уроками визначають з урахуванням потреб в організації активного відпочинку і харчування учнів, але не менше 10 хв., великої перерви (після другого або третього уроку) — 20 хв.

У сучасній дидактиці існують різні класифікації уроків, залежно від взятих за основу ознак. За способами їх проведення виділяють: урок-лекція, кіноурок, урок-бесіда, урок-практичне заняття, урок-екскурсія, урок самостійної роботи учнів у класі, урок лабораторної роботи, за загальнопедагогічною метою організації занять: урок вивчення нового матеріалу; удосконалення знань, умінь і навичок; контролю та корекції знань, умінь і навичок. Залежно від дидактичної мети: спеціалізований урок (переважає одна мета), комбінований (дві або більше рівнозначні мети). Різновидами спеціалізованого уроку є: урок засвоєння нових знань; урок засвоєння умінь та навичок; урок застосування знань, умінь та навичок; урок контролю та корекції знань, умінь та навичок; урок узагальнення та систематизації знань.