Соціально-педагогічний супровід співзалежних родин

     М.І.Рожков  виводить визначення, що «соціально-педагогічний  супровід є найважливішим компонентом  соціально-педагогічної діяльності, суть якої в посиленні позитивних  і в нейтралізації негативних тенденцій у розвитку людини»[33]. За визначенням Закону України «Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю», соціальний супровід як вид соціальної роботи спрямований на подолання складних життєвих обставин, а також на адаптацію до нового середовища, створення у ньому оптимальних умов життя окремих категорій дітей та молоді шляхом надання комплексу соціальних послуг[38].

Соціально - педагогічний супровід - це довготривала, різноманітна допомога різним типам неблагополучних сімей, формування здатності сім'ї самотужки  долати свої труднощі, реалізувати  власний соціальниий і виховний потенціал; корекція й покращення внутрішньосімейних стосунків, зв'язків сім'ї з мікро- та макросередовищем  (матеріальна  та психологічна допомога, соціальні  послуги, консультування, захист інтересів  сім'ї в органах державної влади)[35].

Метою соціально-педагогічного  супроводу є поліпшення життєвої ситуації, мінімізація негативних наслідків  чи навіть повне розв'язання проблем  отримувачів послуг[34].

Соціально-педагогічний супровід передбачає:

1. здійснення соціально-педагогічної допомоги, надання соціально-педагогічних послуг та соціально-педагогічної реабілітації відповідно до потреб особистості та характеру самих проблем;
2. консультування, у процесі якого виявляються основні напрями подолання складних життєвих обставин;
3. створення умов та проведення заходів, спрямованих на оволодіння і засвоєння загальнолюдських і спеціальних знань, соціального досвіду з метою формування соціально-позитивних ціннісних орієнтацій;
4. сприяння у досягненні поставленої мети і розкритті їх внутрішнього потенціалу[36].

Основні принципи соціально-педагогічного  супроводу відображують загальний  гуманно-демократичний підхід до роботи з сім’єю: увага до потреб сім’ї; повага до її членів незалежно від віку та соціального статусу; уважне формування стратегії супроводу; коректність під час спілкування, вибору методів роботи; диференційований підхід до проблем сімей, їхніх членів на основі врахування типу сім’ї, сімейного середовища і його виховного потенціалу; опора на позитивний соціальний та педагогічний досвід; співпраця педагога і сім’ї на основі суб’єкт-суб’єктної взаємодії; компетентність соціального педагога у виконанні своїх обов’язків.

У реабілітаційній роботі з батьками використовують такі форми  роботи як групи підтримки для  сімей залежних осіб, сімейне консультування (консультативні пункти), Телефон довіри, клуби (,,Анонімні наркомани”).

Безумовно проблему співзалежних родин одноразовою допомогою  вирішити не можливо, тому ми розробили  етапи  здійснення соціально - педагогічного  супроводу співзалежних родин. Алгоритм супроводу  сім'ї складається  з таких етапів: визначення проблем  сімей, розробка плану, реалізація намірів  та оцінка результату.

Критеріями ефективності соціально-педагогічного супроводу  співзалежних родин як системи є: 1) відновлення виконання сім'єю своїх  функцій (репродуктивної, соціалізуючої, економічної, комунікативної, рекреативної, психотерапевтичної; 2) відновлення  внутрішньосімейних зв'язків та їх стабілізація (емоційна близькість членів сім'ї, їх спільне проживання, спільне  ведення господарства та ін.); 3) відновлення  зв'язків сім'ї з мікросередовищем (родичами, сусідами, колегами по роботі, вчителями); 4) відновлення зв'язків сім'ї з макросередовищем.

У структурі системного соціально-педагогічного  впливу на сім'ю наркозалежних важливу  роль відіграють групові форми роботи з батьками. Істотним є, на наш погляд, те, що робота з ними може вестися  як паралельно з реабілітаційної  програмою наркомана, так і незалежно  від неї. Навіть якщо наркоман уникає лікування, батьки, які відвідують батьківські  групи, можуть змінити своє ставлення  до наркоманії, свою поведінку в  сім'ї, свої реакції на дитину. 

Щодо методів роботи, то ефективними є методи перенавчання, реконструкції, переключення, переконання  та прикладу. Метод перенавчання спирається на метод переконання і закріплює  його результати, спрямований на ліквідацію негативних звичок, відучування від  негативних дій та привчання до інших  форм поведінки, вироблення позитивних звичок.

Батькам, залежних від ПАР  людей, слід дотримуватися певних умов, а саме: не можна нав’язувати свою волю та думку як найправильнішу та найвірнішу, постійно вказувати наркозалежному на один і той же недолік, оскільки це може викликати протилежну реакцію або нервовий зрив; не можна вимагати миттєвої відмови від поганої звички; необхідно створити чіткий режим, демонструвати позитивні приклади, давати поради щодо поведінки у конкретних ситуаціях; привчання вимагає послідовності та систематичності дій, дисципліни та самодисципліни, авторитету та особистого прикладу батьків і педагогів.

Досить дієвою у роботі з батьками наркозалежних є методика опрацювання життєвих ситуацій. Основна  мета даної методики – набуття  батьками досвіду у вирішенні  типових життєвих ситуацій, пов’язаних з негативними явищами у молодіжному середовищі. Обов’язковою умовою комплектації групи є наявність у певної частини батьків відповідного життєвого досвіду, особистої причетності до проблеми наркоманії. Заняття проводяться у вигляді рольових ігор, дискусій, обговорень, узагальнення ефективних моделей поведінки. Під час практичного «проживання» конкретних ситуацій батьки приходять до власних рішень. Важливо, щоб вони зрозуміли: не існує єдиного правильного вирішення життєвої ситуації. До участі у роботі доцільно також запросити волонтерів з числа молоді для кращого донесення до батьків почуттів, поглядів молоді. Їхнє завдання – реалістично грати ролі своїх персонажів, що допоможе батькам краще зрозуміти своїх дітей і разом з ними знайти шляхи вирішення проблеми у кожній життєвій ситуації. Під час опрацювання батьками життєвих ситуацій слід звернути їх увагу як на допомогу родичів, друзів, вчителів у вирішенні складної сімейної проблеми, так і на кваліфіковану допомогу психолога, нарколога, спеціалістів центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служб у справах неповнолітніх, фахівців громадських організацій, які працюють у сфері профілактики  наркоманії. Тому важливо залучати до цієї роботи також висококваліфікованих спеціалістів, добирати рекламно-інформаційні матеріали, де чітко вказано, куди і до кого можна звернутись за допомогою у своєму місті, районі, області, регіоні.

Отже, соціально-педагогічний супровід співзалежних осіб повинен  мати системний і поетапний характер, передбачати різні форми і  методи роботи, які б допомогли  батькам усвідомити власну причетність  до негативного впливу на виховання  своїх дітей, познайомитися з  науковою інформацією про наркотичні речовини, симптоми вживання та негативний вплив на організм цих речовин, а  також набути вмінь адекватно  реагувати на прояви цієї хвороби  у власних дітей.

1.3. Обґрунтування програми соціально-педагогічного супроводу співзалежних родин.

В Україні на сьогоднішній день поступово складаються нові підходи до надання соціально-педагогічної допомоги співзалежним родинам. Немає  потреби говорити, що традиційні підходи  не дають підстав для оптимістичного погляду на можливість вирішення  проблем співзалежних у широкому масштабі.

Із впевненістю можна  сказати, що чітких програм соціально-педагогічного  супроводу співзалежних родин, які  могли б свідчити про практичні результати, надто мало. Досвід зарубіжних дослідників і наш власний досвід свідчать про те, що найбільш ефективним є поєднання існуючих засобів соціально-педагогічної допомоги співзалежним родинам, розроблених у різних галузях людського знання та діяльності (медицина, соціальна-педагогіка, право, психологія, психіатрія, тощо).

Однією з найпоширеніших програм одужання від співзалежності є програма «12 кроків». Дана програма є достатньо ефективною та логічно структурованою. Але, на нашу думку, програма перенасичена теоретичним матеріалом, а практичної діяльності занадто мало. Тому, ми пропонуємо до розгляду програму соціально-педагогічну супроводу співзалежних родин, яка включає в себе як теоретичні так і практичні завдання.

На основі аналізу наукової літератури з даної проблеми(С.Б. Ваісов, В.Д. Москаленко), можна виокремити наступні порушення в сім'ях співзалежних: низька самооцінка співзалежних осіб, підвищена тривожність, порушення комунікації в сім'ї, емоційна нестабільність, порушення у поведінковій сфері.

В дипломі подано складену нами на основі результатів досліджень та відповідно до визначених порушень експериментальну програму, що увібрала адаптовані зарубіжні й вітчизняні технології групової роботи, частина яких пройшла неодноразову апробацію в різних групах.

Програма соціально-педагогічного  супроводу співзалежних родин була реалізована під час проходження переддипломної практики в ХМЦСССДМ «Довіра».

Розкриємо структуру програми:

Об’єктом роботи виступають співзалежні родини.

Суб’єктом – соціальний педагог.

Мета програми. Розроблена соціально-педагогічна програма для  батьків(близьких родичів) має своєю  основною метою навчити батьків  налагодженню ефективної взаємодії  між собою та дітьми для посилення  супротиву сім'ї стресу, який викликаний наркотизацією члена родини. Для  цього потрібно вирішити декілька завдань:

1. понизити рівень співзалежності батьків
1. понизити рівень тривожності співзалежних осіб;
2. підвищити рівень самооцінки співзалежних осіб;
3. навчити співзалежних осіб ефективному спілкуванню;
4. навчити ефективній взаємодії між членами родини.

Основним засобом соціально-педагогічного  супроводу співзалежних родин нами було обрано соціально-педагогічний тренінг. Соціально-педагогічний тренінг –  це активна групова робота з використанням  методів групової дискусії, ділової  та рольової ігор, направлена на формування і розвиток особистісних якостей. Це форма спеціально організованого спілкування, в ході якого здійснюється розвиток особистості, формування комунікативних навиків, надання соціально-педагогічної допомоги та підтримки, які дозволяють знімати стереотипи і вирішувати особистісні проблеми учасників[37].

Важливим принципом організації  соціально-педагогічного тренінгу є підхід, що базується на вірі в те, що люди ефективніше вчаться, коли активізуються їхні власні знання та спроможність щось зробити, а також коли вони здатні проаналізувати власний досвід та поділитися ним у комфортній обстановці. У ході тренінгу значно ефективніше вирішуються питання розвитку особистості, успішно формуються комунікативні навички. Тренінг дозволяє учасникам свідомо переосмислити сформовані раніше стереотипи і вирішувати свої особисті проблеми, змінити внутрішні установки, у яких з’являється досвід позитивного ставлення до себе, до оточення і до світу в цілому.

Програма побудована на таких  принципах: добровільності; врахування вікових та індивідуальних особливостей учасників; системності та послідовності  тренінгових завдань; суб’єкт-суб’єктної взаємодії.

Програма соціально-педагогічного  супроводу співзалежних родин містить як теоретичні так і практичні завдання.

Методи роботи, які використовуються під час занять - це інформаційне повідомлення, анкетування, інтерактивна гра, рольова гра, групова дискусія, робота в підгрупах та інші.

Відповідаючи зазначеній меті та завданням, зміст програми соціально-педагогічного  супроводу співзалежних родин складається  з певних етапів.

Програма соціально-педагогічного  супроводу співзалежних родин

Послідовність етапів та вправи для кожного заняття не є догмою, якої ми жорстко дотримувалися. В  окремих випадках ту чи іншу вправу ми переносили. В основі програми лежить принцип поетапності розвитку групи  й поступовості до більш глибокого  розуміння кожним учасником самого себе. Кожне завдання логічно витікає  з попереднього і є, в змістовному  плані, основою для наступного; одночасно  між етапами розвитку групи й  завданнями немає чіткої межі.