Соціально-педагогічний супровід співзалежних родин

 

Співставивши контрольну та експериментальну групи між собою ми визначили, що групи є приблизно рівними за всіма показниками і мають близькі вихідні дані.

Таким чином, отримані результати тестування дають можливість констатувати несприятливу ситуацію щодо показників співзалежності респондентів. Отже, покращення стану співзалежних осіб потребує впровадження в роботу групи програми соціально-педагогічного супроводу, що й було здійснено нами у проведеному експерименті.

 

2.2. Реалізація програми  соціально-педагогічного супроводу  співзалежних родин.

Формуючий експеримент був  проведений нами в експериментальній  групі, який полягав у реалізації програми соціально-педагогічного супроводу співзалежних родин: зниження рівня тривожності; підвищення рівня самооцінки; нормалізація ступеня "макіавеллізму"; вироблення навичок адекватної міжособистісної взаємодії; формування комунікативних здібностей та здібності до самоуправління у спілкуванні.

Експериментальна робота проводилася в три етапи. На першому  етапі були проведені заняття, які мали на меті знайомство з групою, з колом їх інтересів, вироблення правил роботи в групі, створення атмосфери довіри, налаштування на спільну роботу в групі, активність та ознайомлення з поняттями «співзалежність» та «дисфункціональна сім’я». В ході реалізації перших занять було вироблено основні правила групової взаємодії та проведено вправи «Побажання», «Поділися зі мною своїми турботами», «Сліпий і поводир», «Факти про нас» тощо. В ході даних вправ учасники познайомилися один з одним та змогли налаштуватися на спільну роботу. За допомогою бесіди про «співзалежність», «дисфункціональну сім’ю» та розбирання ситуацій з даної проблеми, учасники змогли засвоїти дані поняття, визначити собливості дисфункціональної сім’ї та особливості стану співзалежності, усвідомити причини та проблеми співзалежності. За допомогою проведених нами вправ «Скульптура із кульок», «Маятник» та етюду «Веселка» учасникам вдалося зняти напругу, змінити ставлення до проблеми, а також розвинути мотивацію до досягнення цілей.

Другий етап – розвиваючий, полягав у проведенні ряду занять, які спрямовувалися на зниження рівня  тривожності співзалежних, підвищення рівня їх самооцінки, навчання родичів  техніці ефективної комунікації  та ефективної взаємодії з наркозалежними.

Для підвищення рівня самооцінки співзалежних осіб нами були використані  такі вправи як «Грамота», «Все одно ти молодець», «Подарунок», «Гора з плечей» та ін. Також було проведено бесіду про самооцінку. Учасники змогли визначити, що таке самооцінка, її види, причини завищеної, заниженої самооцінки. Також були надані поради співзалежним родинам щодо підвищення самооцінки.

Для того, щоб понизити рівень тривожності у співзалежних осіб ми запропонували такі вправи як «Непотрібне продихайте», «Уявне тренування», «Страшна казка по колу», малювання на тему «Мій страх», бесіда «Наші страхи». За допомогою запропонованих вправ учасники змогли подолати негативні переживання,символічно подолати свої страхи, зняти емоційну напругу, скутість. Під час бесіди «Наші страхи» обговорювалися особливості емоційного стану, фізіологічні відчуття, що виникають під час страху та наслідки такого стану.

Наступні запропоновані  заходи передбачають розвиток комунікативних навичок учасників, розвиток уміння розуміти себе та інших в різних ситуаціях та навчання техніці ефективної комунікації: «Малювання за інструкцією», «Слухання в різних позах», «Дар переконання», «Суперечка за присутності свідка», «Плітка», «Чи вміємо ми слухати», мозковий штурм «Якості та вміння необхідні для ефективного спілкування». За допомогою даних вправ учасники змогли побачити механізми створення неефективної комунікації, виявити чинники, що впливають на спотворення інформації; навчитися чітко і однозначно викладати інформацію,  уважно слухати і діяти за інструкцією, задавати уточнюючі питання. переконатися, що ефективність слухання і вироблене на співрозмовника враження залежать не тільки від слухання як такого, а й від взаємного розташування співрозмовників; оволодіти навичками конструктивного спілкування; керувати своїм емоційним станом. Також були спільно вироблені учасниками поради та правила ефективної комунікації з наркозалежними, які пройшли курс реабілітації для того, щоб не спровокувати їх до рецидиву.

Для врівноваження емоційних  станів та вироблення вміння контролювати власними емоціями ми використовували  такі вправи як «Згадати що-небудь неприємне», «Згадати неприємну ситуацію та розслабитися», «Погода», «Сніжки» та ін. Під час виконання вправ учасники навчилися контролювали ситуацію, реально дивилися на життя, з повсякденних негод не робити драми. Для зняття напруги було проведено релаксаційну вправу.

Для навчання родичів основам  побудови взаємовідносин з наркозалежними ми використали методику «Послання  батькам від важкої дитини». Для даної роботи нами були запрошені пацієнти, які проходять реабілітаційну програму і є родичами співзалежних осіб. Дана методика допомогла батькам усвідомити проблему, причини виникнення конфліктів у сім’ї та змогли прийти до єдиного рішення разом із запрошеними пацієнтами реабілітаційної програми.

Також на заняттях учасники ознайомилися з шантажем та вимаганням накозалежних, змогли розібрати запропоновані ситуації та знайти вихід із них. Була проведена вправа «Вміння управляти та підкорятися», де учасники змогли відчути, коли тобою управляють та управляти іншими, знайти плюси та мінуси цих станів.

На третьому закріплюючому етапі експериментальної роботи було проведено заняття на закріплення здобутих знань, вмінь, навичок; конструювання майбутнього через планування та фантазування, інтеграція з теперішнім; рефлексія змін, які відбулися в кожного з учасників за весь період роботи. На цьому етапі було проведено такі вправи як «Комплімент», «Валіза», «Мікрофон», «Я в майбутньому», інформаційне повідомлення «Все залежить від тебе» та ін.

Таким чином, впроваджена  в практику програма соціально-педагогічна супроводу співзалежних родин сприяла розвитку комунікативних навичок співзалежних родин, зниженню рівня тривожності, підвищенню рівня самооцінки, виробленню навиків ефективної взаємодії з наркозалежними.

 

2.3. Аналіз результатів  дослідження.

 

На контрольному етапі  експерименту нами повторно було проведено  діагностики, що відповідають критеріям  дослідження, а саме: тест на визначення ступеня співзалежності; методика вивчення рівня тривожності Тейлора; методика «Емоційна стабільність»; тест В.Ф. Ряховського для визначення рівня комунікативності; тест-експрес «Діагностика рівня самооцінки за 5 хвилин»; тест «Маніпулятор». Порівняння результатів отриманих на контрольному та експериментальному етапах наведено у Таблиці 2.2.

 

Таблиці 2.2.Порівняння результатів на контрольному та експериментальному етапах

Методики	Досліджуванні характеристики (рівні)		Дослідження
			Контрольний етап		Експериментальний етап
			осіб	%	Осіб	%
Методика вивчення рівня тривожності  Тейлора	високий		10	71,4	7	50
	середній		4	28,6	4	28,6
	низький		0	0	3	21,4
Тест «Емоційна стабільність»	високий		0	0	3	21,4
	середній		2	14,3	4	28,6
	низький		12	85,7	7	50
Тест на виявлення рівня комунікативності В.Ф. Ряховського	високий		1	7,2	4	28,6
	середній		6	42,8	7	50
	низький		7	50	3	21,4
Тест на виявлення рівня самооцінки	високий		0	0	4	28,6
	середній		3	21,4	4	28,6
	низький		11	78,6	6	42,8
Перевірка своїх власних якостей (ступінь співзалежності у вашому житті).	високий		12	85,7	6	42,9
	середній		2	14,3	5	35,7
	низький		0	0	3	21,4
Тест «Маніпулятор» А.С. Прутченкова	високий		0	0	0	0
	середній		7	50	10	71,4
	низький		7	50	4	28,6

 

У ході контрольного етапу  експерименту для визначення рівня  співзалежності у порівнянні з констатувальним  етапом експерименту нами було проведено  тест на визначення ступеня співзалежності у вашому житті. Отриманні показники  свідчать про те, що рівень співзалежності  в респондентів контрольної групи майже не змінився. В експериментальній групі відбулися якісні зміни. Так, зменшилася кількість осіб з високим рівнем співзалежності, а також збільшилася кількість осіб з низьким рівнем співзалежності. Тому вони стали більше уваги приділяти собі, менше контролювати життя інших. Респонденти експериментальної групи стали більше довіряти оточуючим, стали рідко переживати відчуття ізольованості та непотрібності, збільшилася їхня соціальна активність, у тому числі відновилися колися втрачені соціальні зв’язки. Порівняльну характеристику співзалежності наведемо у вигляді Діаграми 1.

 

Діаграма 1. Порівняльна характеристика співзалежності респондентами експериментальної  групи

 

За допомогою методики Тейлора ми можемо повторно визначити рівень тривожності респондентів. В контрольній групі результати показали незначне покращення, наприклад, показники високого рівня тривожності зменшилися на 6,7 %, а показники середнього рівня відповідно збільшилися на 6,7 %. Показники в експериментальній групі також покращилися, при цьому покращення відбулося за всіма рівнями (Діаграма 2).

Результати, що висвітлені в  даній діаграмі, показують значне покращення та зменшення кількості  опитаних з високим рівнем тривожності  на 3 особи, що відповідно становить 21,4 %. При цьому збільшилася кількість опитаних з низьким рівнем тривожності відповідно на 3 особи (21,4%).

Отримані показники свідчать про те, що рівень тривожності у  респондентів експериментальної групи  понизився, впевненість в собі -  підвищилася, почуття провини і сорому відійшло на «задній» план.

Діаграма 2. Порівняльна характеристика тривожності у експериментальній  групі

 

З метою визначення рівня  самооцінки співзалежних осіб ми повторно провели тест-експрес «Діагностику рівня самооцінки за 5 хвилин». Контрольна група не змінила своїх показників, а тому респонденти контрольної групи повністю залежать від зовнішніх оцінок, від взаємовідносин з іншими, хоча самі слабко уявляють, як інші повинні ставитися до них. Через низьку самооцінку вони постійно себе критикують, не вміють приймати компліменти і похвалу належним чином. У глибинні душі співзалежні не вважають себе достатньо хорошими людьми, вони відчувають провину, коли витрачають на себе гроші. В ході занять на підвищення рівня самооцінки співзалежних осіб в експериментальній групі учасники змогли зняти психоемоційне напруження, підвищити самооцінку та отримали поради для підвищення самооцінки. Тому показники в ході повторної діагностики значно покращилися. Отриманні результати в ході тестування занесемо до Діаграми 3.

Діаграма 3. Порівняльна характеристика рівня самооцінки співзалежних родин  експериментальної групи

 

Як видно з даної  діаграми, майже в два рази зменшилася кількість осіб з низьким рівнем самооцінки. При цьому респондентів з високим рівнем самооцінки збільшилося на 28,6%.

Отриманні результати в ході діагностування на контрольному етапі  експерименту рівня емоційної стабільності респондентів засвідчили ефективність проведених занять, які були спрямовані на особистісний контроль емоційних станів. Отриманні показники свідчать про те, що рівень емоційної стабільності у респондентів контрольної групи майже не змінився. В респондентів експериментальної групи відбулися якісні зміни. Так, вони стали менш дратівливими, нетерплячими, більш спокійнішими. При соціальній взаємодії і виникненні конфліктів - добре контролюють ситуацію. Респонденти експериментальної групи почали реально дивитися на життя. Порівняльну характеристику рівня емоційної стабільності наведемо у вигляді Діаграми 4.

Діаграма 4. Порівняльна характеристика рівня емоційної стабільності респондентів експериментальної групи.

 

За допомогою тесту  на виявлення рівня комунікативності (В.Ф. Ряховського) ми можемо повторно визначити рівень комунікативності респондентів та порівняти отриманні результати на констатувальному та контрольному етапах. В контрольній групі результати показали незначне покращення, лише на одну особу (6,7%) зменшилися показники низького рівня комунікативності, що відповідно збільшило показники середнього рівня комунікативності на одну особу (6,7%). Показники в експериментальній групі також покращилися. На високому рівні показники покращилися на 21,4%, на середньому – на 7,2%, на низькому – на 28,6% (Діаграма 5).

Результати, що висвітлені в  даній діаграмі, говорять про те, що респонденти експериментальної групи стали більш відкритими до нових знайомст, без неприємних переживань ідуть на зустріч з новими людьми, охоче слухають цікавого співрозмовника, достатньо терплячі у спілкуванні, відстоюють свою точку зору без роздратування.

Діаграма 5. Порівняльна характеристика комунікативності в респондентів експериментальної  групи

 

З метою визначення зміни  показників рівня «макіавеллізму»  в співзалежних осіб ми повторно провели  тестування «Маніпулятор». Контрольна група не змінила своїх показників, а тому респондентам контрольної групи потрібно навчитися витримувати діловий стиль у відносинах з людьми, особливо в тих випадках, коли від цього залежить їхнє благополуччя чи інтереси їхньої сім’ї, друзів. Показники експериментальної групи якісно змінилися завдяки проведеним занять (Діаграма 6).