Соціально-педагогічний супровід співзалежних родин

Окремі етапи, цілі й завдання впродовж тренінгу дублюються для того, щоб сформувати і міцніше закріпити  ті чи інші навички та уміння, чи детальніше попрацювати з емоційною чи особистісною сферою.

Програма не повинна стати  надцінністю, під яку б підлаштовувалася група. В такому випадку всім учасникам  заняття нав'язується роль пасивних виконавців. Під час заняття відбувається не тільки вплив з боку тренера, але  й взаємний вплив з боку учасників, тобто активна участь у тренінгу змінює учасників і тренера.

Таким чином, запропонована  нами програма соціально-педагогічного супроводу співзалежних родин дозволяє нам експериментально перевірити її ефективність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до першого розділу

 

1. Ретроспективний аналіз дозволив дослідити  історичний аспект виникнення та розвитку поняття «співзалежність» та розглянути його особливості у соціально-педагогічному аспекті. Аналіз наукової літератури з проблеми співзалежності особи дозволив виявити, що під «співзалежними особами  розглядають людей, які повністю поглинулися управлінням поведінкою іншої особи і зовсім не турбуються про задоволення власних життєво необхідних потреб».
2. Аналіз наукових досліджень та соціально-педагогічної практики дозволив:

• виділити симптоми співзалежності: контроль, тиск, нав’язливі стани та думки, низька самооцінка, ненависть до себе, почуття провини, не контролююча агресія, нав’язлива допомога, зосередженість на інших, ігнорування своїх потреб, проблеми спілкування, замкненість, плаксивість, апатія, проблеми в інтимній сфері, депресивна поведінка, суїцидальні думки, психосоматичні порушення, відчуття своєї залежності від людей, відчуття перебування в пастці принижуючих вас, контролюючих взаємовідносин;

• співставити  прояви залежності та співзалежності, що проявляються у депресивних станах, в словесній та фізичній агресії, низькій самооцінці, відмові від лікуванні;
• визначити фази формування співзалежності: 1) афективно-шокова, 2) фаза батьківського гіперконтролю, 3) фаза опозиційного протистояння дитини і батьків, 4) фаза "поляризації конфліктних відносин і наростання байдужості до результату".

3. Спираючись на дослідження науковців з даного питання нами визначено поняття «соціально-педагогічного супроводу» як довготривалої, різноманітної допомоги різним типам неблагополучних сімей, формування здатності сім'ї самотужки долати свої труднощі, реалізувати власний соціальниий і виховний потенціал; корекція й покращення внутрішньосімейних стосунків, зв'язків сім'ї з мікро- та макросередовищем. Системний підхід дозволив розкрити структуру соціально-педагогічного супроводу (мету, зміст, форми, методи, принципи, критерії). Також нами було розглянуто досвід роботи зі співзалежними США та проаналізовано специфіку роботи соціального педагога зі співзалежними родинами в Україні.

4. Виявлено, що соціально-педагогічна робота зі співзалежними родинами потребує розробки  програми соціально-педагогічного супроводу співзалежних родин, ефективність якої буде перевірено експериментально у другому розділі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОГРАМИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОГО  СУПРОВОДУ СПІВЗАЛЕЖНИХ РОДИН

 

2.1. Загальні питання підготовки  і проведення експериментального  дослідження.

Експериментальна робота була здійснена для доведення  висунутих у процесі дослідження  та сформульованих у гіпотезі припущень  і мала на меті практичну реалізацію та перевірку програми соціально-педагогічного супроводу співзалежних родин. Тому програма емпіричного дослідження складалася з двох частин: констатувального та формувального експериментів.

Методика реалізації соціально-педагогічного  експерименту складається з трьох  етапів. Перший етап – констатувальний експеримент першого порядку, спрямований на встановлення існуючих на момент експерименту характеристик та властивостей досліджуваного явища.

Другий етап – власне формувальний експеримент. Він реалізується за допомогою спеціально побудованої дослідником експериментальної моделі розвиваючих та формуючих впливів на предмет дослідження. Експеримент може поєднувати в собі процедури різного характеру: навчальні, ігрові, тренінгові. Особливо важливим моментом проведення формуючих впливів є аналітична модель «розвиваючого ефекту» експерименту – своєрідний «ідеальний образ» очікувань дослідника щодо результатів експерименту. Дана модель спеціально конструюється та вибудовується дослідником на підготовчому етапі дослідження. В дослідженні приймає участь вся група учасників.

Третій етап – констатувальний експеримент другого порядку. На даному етапі організується «контрольне» дослідження, в якому перевіряються отримані результати і порівнюються з результатами контрольної групи; метою дослідження на цьому етапі є отримання експериментальних показників предмета пізнання після проведеної процедури формуючих впливів.

Четвертий етап – обробка  та інтерпретація отриманих результатів. Для цього ми використовуємо методи кількісної та якісної обробки інформації, результати яких виступають еталоном порівняння для встановлення формуючого ефекту, досягнутого в роботі. Подальші результати дослідження піддаються відповідному аналізу та будуть використані  для підтвердження або спростування нашої гіпотези.

Для встановлення формуючого ефекту аналізуються показники кожного учасника до проведення формуючого впливу і після нього. Надалі результати дослідження піддаються відповідному аналізу та використовуються для встановлення або обґрунтування певних закономірностей розвитку особистості.

Експериментальне дослідження  проводилось у 2012 - 2013 роках у Харківському міському центрі соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді "Довіра" (ХМЦСССДМ "Довіра"). Дослідженням були охоплені співзалежні родини (батьки, дружини, близькі родичі, що проживають разом із людиною залежною від ПАР). До експериментальної групи входили респонденти, залежні родичі яких проходили реабілітацію у Харківському обласному благодійному фонді «Центр ресоціалізації «Твоя Перемога» у кількості 14 осіб віком 25-60 років: 8 жінок та 6 чоловіків, до контрольної групи ми віднесли респондентів, у яких залежні члени їх родини проходили реабілітацію у наркологічному центрі «Ренессанс» м. Харкова (15 осіб віком 28-62 роки: 8 жінок та 7 чоловіків). Всього дослідженням було охоплено 29 респондентів. Умови, в яких знаходилися контрольна та експериментальна групи були ідентичними.

Констатувальний експеримент полягав у проведенні тестування з метою встановлення існуючих на момент експерименту характеристик та властивостей досліджуваного явища. На основі аналізу наукової літератури було визначено низку критеріїв оцінки, показників та рівнів співзалежності родин (Додаток К). Як видно із Додатку К, для оцінки співзалежності родин критерії та показники визначено за чотирма  сферами: емоційною (тривожність, емоційна стабільність), комунікативною (рівень комунікативності), особистісною (рівень співзалежності, самооцінка), поведінковою (маніпулятивність).

Такий розподіл критеріїв  та показників дозволяє здійснити всебічну оцінку змін співзалежності родин.

 Було визначено такі завдання констатувального дослідження:

1. Вивчити якісний і кількісний склад співзалежних осіб.
2. Проаналізувати існуючий досвід організації роботи із співзалежними.
3. Виявлення рівня співзалежності респондентів.
4. Оцінити рівень тривоги співзалежних осіб.
5. Визначити ступінь вираженості нервово-психічної стійкості при соціальних контактах і рівня особистісного контролю емоційних станів.
6. Визначити загальний рівень комунікативності.
7. Визначити рівень самооцінки респондентів. Виявити переважаючий тип відносин до людей в самооцінці та взаємооцінці.
8. Визначити ступінь "макіавеллізму" (маніпулятивності) як одного з якостей людини.
9. Розробити програму формувального експерименту.

У ході констатувального етапу експерименту було проведено оцінювання ступеня співзалежності респондентів (Тест на визначення ступеня співзалежності у вашому житті – Додаток А). Зазначимо, що дана діагностика дозволяє визначити такі рівні співзалежності: 62-80 балів - високий ступінь співзалежних моделей; 36-61 балів - середній ступінь співзалежних і / або контрзалежних моделей; 20-35 - дуже мало співзалежних і / або високий ступінь контрзалежних моделей.

Також нами було проведено  оцінювання рівня тривожності (Методика вивчення рівня тривожності Тейлора - Додаток Б). Дана методика дозволяє визначити наступні рівні тривоги: 35-50 балів свідчить про високий рівень тривоги; 15-35 балів - про середній рівень і 0-15 балів - про низький рівень тривоги.

Для визначення ступеня вираженості нервово-психічної стійкості при соціальних контактах і рівня особистісного контролю емоційних станів ми використали методику «Емоційна стабільність» (Додаток В). Зазначимо, що дана методика дозволяє визначити такі рівні емоційної стабільності: високий рівень - низький рівень дратівливості і високий ступінь особистісного контролю емоційних станів. При соціальній взаємодії і виникненні конфліктів - повністю контролює ситуацію. Вельми спокійна людина, реально дивиться на життя. З повною впевненістю можна сказати: це не та людина, яку можна легко вивести з рівноваги; середній рівень - помірна дратівливість, можна віднести до найпоширенішої групи людей. При нормальному розвитку соціальної взаємодії - добре володіє ситуацією. Дратують речі тільки найнеприємніші, але з повсякденних негод не робить драми. До неприємностей вміє повертатися спиною, досить легко забуває про них; низький рівень - висока ступінь дратівливості. Відноситься до числа нетерплячих і неспокійних людей, дратує все, навіть речі незначні. Властива запальність і легкість виходу з рівноваги. Частота виникнення таких станів занадто розхитує нервову систему, внаслідок чого страждають і навколишні люди. Слід навчитися стримувати себе.

Для визначення рівня комунікативності респондентів ми використали тест В.Ф. Ряховського (Додаток Г). Даний тест дозволяє визначити наступні категорії людей: 8 і менше балів - товариськість б'є з Вас ключем; 9-18 балів - у вас нормальна комунікабельність; 19-31балів - Ви замкнуті, неговіркі, віддаєте перевагу самотності.

Для того, щоб визначити  рівень самооцінки респондентів ми використали  тест-експрес «Діагностика рівня  самооцінки за 5 хвилин» (Додаток Д). Даний тест дає можливість швидко визначити три рівні самооцінки – це завищений рівень; середній, нормальний рівень реалістичної оцінки своїх можливостей та занижений рівень.

Визначити рівень "макіавеллізму" можливо за допомогою тесту «Маніпулятор» (Додаток Ж). Запропонований тест дає можливість визначити такі рівні «макіавеллізму»: високий рівень – люди з високим рівнем «макіавеллізму» оцінюють ситуацію та діють холоднокровно, раціонально, рішуче, спокійно та впевнено маніпулюючи людьми; середній (нормальний) рівень – такі люди вміють отримувати результати, використовуючи свої ділові якості, і душевно спілкуватися з оточуючими; низький рівень «макіавеллізму» - це люди, яким доброта не дає маніпулювати іншими. Таким людям потрібно навчитися витримувати діловий стиль у відносинах з іншими людьми, особливо в тих випадках, коли від цього залежить ваше благополуччя або інтереси вашої сім’ї, друзів.

У ході констатувального дослідження  нами були отримані результати, які  наведені у таблиці 2.1.

 

Таблиця 2.1

Результати констатувального дослідження

 

Методика	Досліджувані характеристики (рівні)	Дослідження
		Контрольна група		Експериментальна група
		Осіб	%	Осіб		%
Методика вивчення рівня тривожності  Тейлора	Високий (В)	12	80	10		71,4
	Середній (С)	3	20	4		28,6
	Низький (Н)	-	-	-		-
Тест «Емоційна стабільність»	Високий (В)	1	6,7	-		-
	Середній (С)	3	20	2		14,3
	Низький (Н)	11	73,3	12		85,7
Тест на виявлення рівня комунікативності В.Ф. Ряховського	Високий (В)	2	13,3		1	7,2
	Середній (С)	7	46,7		6	42,8
	Низький (Н)	6	40		7	50
Тест на виявлення рівня самооцінки	Високий (В)	-	-	-		-
	Середній (С)	4	26,7	3		21,4
	Низький (Н)	11	73,3	11		78,6
Перевірка своїх власних якостей (ступінь співзалежності у вашому житті).	Високий (В)	12	80		12	85,7
	Середній (С)	3	20	2		14,3
	Низький (Н)	-	-	-		-
Тест «Маніпулятор» А.С. Прутченкова	Високий (В)	-	-		-	-
	Середній (С)	8	53,3		7	50
	Низький (Н)	7	46,7		7	50