ТЕХНОЛОГІЇ ПІДГОТОВКИ ВОЛОНТЕРІВ В УКРАЇНІ

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Июня 2013 в 22:52, курсовая работа

Описание работы

У загальному розумінні волонтерство – це той внесок, який робиться фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності, без заробітної платні, без просування по службі, для добробуту і процвітання спільнот та суспільства в цілому. Волонтерський рух також є основою діяльності недержавних та громадських організацій, професіональних організацій та профспілок.

Содержание работы

вступ .....................................................................................................................
3
Розділ 1. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ВОЛОНТЕРСЬКОГО РУХУ В УКРАЇНІ…………………………………………................................

6
1.1. Історія, теорія та практика волонтерського руху в Україні та світі……………………………………………………………...….

6
1.2. Волонтерство в інституційному просторі…………………….…
11
1.3. Зміст волонтерської діяльності як виду соціально-педагогічної роботи..........................................................................................

19
Розділ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ВОЛОНТЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ…….
26
2.1. Портрет волонтера: соціальний портрет і життєві пріоритети
26
2.2. Комунікативність як основна риса волонтера………………….
29
2.3. Загальновизнані критерії та підходи до діяльності волонтера..
32
2.4. Технологія розвитку комунікативних умінь майбутніх соціальних педагогів..……………………………………………..

35
висновки ............................................................................................................
47
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...............................................................
50
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………

Файлы: 1 файл

Курсова_робота_волонтерство.doc

— 370.00 Кб (Скачать файл)

До більш вaгомих  міжнародних волонтерських об’єднань  сьогодні належать:Волонтери ООН (UNV (United Nations Volunteers)) – організація безпосередньо підпорядковується ООН, займається підтримкою сталого глобального розвитку на планеті шляхом просування ідей добровольчества й мобілізації добровольців для вирішення конкретних практичних задач. На квітень 2003 року нараховувалось 4000 членів організації, які працювали з біженцями, ВІЛ-інфікованими, дітьми, інвалідами, в галузі освіти дітей і дорослих, охорони здоров’я, міського розвитку, виборчого права й захисту прав виборців, гендерної рівності й прав жінки тощо практично у всіх країнах-учасницях ООН [36].

Міжнародна волонтерська організація (SCI (Service Civil International)) –  заснована у 1920 році, має 33 відділення по всьому світу. В її задачі входить  просування ідей миру, міжнародного взаєморозуміння й солідарності, соціальної справедливості й захисту оточуючого середовища. Основна діяльність зосереджена на організації міжнародних волонтерських проектів, семінарів, волонтерських програм різної тривалості, освітніх тренінгів і міжнародного обміну [29].

Молодіжна міжнародна організація (YAP (Youth Action for Peace)) – почала свою діяльність у 1923 році з просування ідей миру й  співпраці між країнами, виступів проти воєнних конфліктів. Має  відділення у 15 країнах. Об’єднує політично активну молодь, займається організацією волонтерських антивоєнних проектів, пацифістських семінарів і тренінгів, розробкою методів ненасильницького вирішення воєнних конфліктів, роботою з біженцями, соціально незахищеними групами, лобіюванням антивоєнних та миротворчих ідей серед політичних партій і організацій [6].

Федерація Міжнародний  культурний молодіжний обмін (ICYE (International Cultural Youth Exchange)) – почала свою діяльність у 1949 році, нараховує 30 відділень у країнах Африки, Азії, Європи й Латинської Америки. Місія федерації – у просуванні молодіжної волонтерської активності за міжнародне взаєморозуміння й мир. Глобальна освіта й інтеркультурне виховання – два основних принципи програм федерації по роботі з дітьми, людьми похилого віку й інвалідами, по організації дитячих центрів, екологічних проектів [2].

Альянс Європейських волонтерських організацій (Alliance (Alliance of European Voluntary Service Organizations)) заснований у 1982 році, представляє собою центр європейських національних волонтерських організацій, що спеціалізуються на координації коротко- й довгострокових волонтерських робочих таборів, які просувають ідеї міжнародної співпраці, миру й взаємодопомоги [35].

Координаційний комітет  міжнародних волонтерських організацій (CCIVS (Coordinating Committee for International Voluntary Service)) – створений у 1948 році під егідою ЮНЕСКО. Координує діяльність більш, ніж 250 національних волонтерських організацій у 100 країнах світу [27].

Асоціація волонтерських  організацій (AVSO (Association of Voluntary Service Organization)) – координує діяльність європейських добровольчих організацій і просуває інтереси волонтерства на рівні урядів, соціальних інститутів і громадських організацій [14].

Стійкою тенденцією є  вихід волонтерства за рамки географічних і навіть політичних меж, організація  й координація добровольчої діяльності на міжнародному рівні. Багаточисельні транснаціональні платформи й утворення залучають до своїх проектів та програм більше сотні мільйонів людей щорічно.

 

 

1.3. Зміст волонтерської діяльності як виду соціально-педагогічної роботи

Аналіз численних праць  науковців з питань організації соціально-педагогічної діяльності засвідчує, що в Україні волонтерський рух серед молоді набув масового характеру в різних сферах суспільного життя, зокрема в освіті, охороні здоров’я, у соціальному захисті населення тощо. Виникнення та розповсюдження волонтерського руху є проявом глобалізаційних процесів, що відбуваються в сучасному суспільстві. Люди прагнуть об’єднуватись та безкорисно працювати на благо конкретної особистості або громадськості в цілому. Проблеми сучасного суспільства – соціальне сирітство, безпритульність, дитяча проституція, алкоголізм, наркоманія тощо, зумовили необхідність підготовки та виховання особистісних якостей майбутніх фахівців соціальної сфери волонтерської діяльності.

В Україні волонтерський  рух – одна з найефективніших форм роботи з різними категоріями клієнтів. Він є невичерпним джерелом набуття громадянської освіти, дає людині можливість реалізувати себе в служінні суспільству. Велика кількість громадських організацій поєднує молодих людей, які на добровільних засадах беруть участь у соціальних програмах щодо попередження негативних явищ у молодіжному середовищі та надання допомоги іншим в їх розвитку, соціальному становленні, інтеграції у суспільство тощо. Така діяльність потребує від добровольців не лише бажання та наявності вільного часу, а й певних знань з психології, соціальної педагогіки, соціології, медицини, юриспруденції тощо; волонтери повинні володіти навичками спілкування з різними прошарками населення, знайомитись із кращим, як вітчизняним, так і зарубіжним досвідом роботи [12].

Роль волонтерства в  соціальній сфері визнана на державному рівні, що знаходить своє підтвердження  в низці законодавчих документів, зокрема в Законах України  «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про соціальні послуги», у яких добровільна праця волонтерів визнається як необхідна та суспільно корисна.

Деякі аспекти діяльності волонтерів розкриті в працях вітчизняних  науковців. Так, у роботах І. Звєрєвої, Г. Лактіонової, С. Савченка, С. Харченка, обґрунтовано роль волонтерства як складової соціально-педагогічної роботи з молоддю. У дослідженнях О. Безпалько, Р. Вайноли, Н. Заверико, А. Капської, Н. Комарової, В. Петровича розкрито технології залучення та підготовки молоді до волонтерської діяльності. Особливості роботи волонтерів у центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді висвітлено в працях О. Кузьменка, Н. Романової, С. Толстоухової та інших. Волонтерство як складова соціально-педагогічної діяльності молодіжних організацій обґрунтовано в працях Ю. Поліщука. Як фактор професійного становлення майбутніх соціальних педагогів розглядають волонтерство З. Бондаренко, Л. Міщик, В. Поліщук [28].

Сьогодні гостро постає необхідність розробки і впровадження конкретних дій економічного, правового, просвітницького та виховного характеру, спрямованих на покращення здоров’я підлітків і молоді, актуалізацію освітніх можливостей волонтерського руху, який ми хочемо розкрити на прикладі волонтерського загону Харківського гуманітарно-педагогічного інституту.

Робота волонтерського загону полягає в обґрунтуванні важливості та ефективності здійснення просвітницької діяльності щодо популяризації здорового способу життя підлітків і молоді як необхідної складової життєвого самовизначення, створення умов для формування здорового способу життя, усвідомлення цінностей здоров’я.

Серед завдань слід зазначити: сприяння розвитку пізнавального кругозору  підлітків стосовно актуальних для  їхнього віку тем; розкриттю індивідуальності підлітків, формування навичок самовираження та власної позиції в системі життєвих цінностей; формування навичок спілкування, толерантного ставлення та ефективної взаємодії з оточуючими тощо [16].

Волонтерським загоном налагоджена співпраця з Червонозаводською районною організацією Товариства Червоного Хреста України, з відділом освіти Червонозаводського району м. Харкова, з науково-дослідним інститутом охорони здоров’я дітей та материнства ім. Н.К. Крупської.

Студенти-волонтери беруть участь у реалізації волонтерських ініціатив у межах державних та обласних програм, спрямованих на охорону здоров’я, профілактику соціальних проблем серед населення, дитячої бездоглядності та безпритульності: участь у здійсненні Міжнародного проекту «Покращання якості соціальних послуг дітям та сім’ям у громаді»; в межах співпраці з Червонозаводською районною організацією Товариство червоного хреста України – участь в акціях пропаганди здорового способу життя. Крім того, волонтери виявили ініціативність у заходах, присвячених Усесвітньому дню боротьби зі СНІДом, Усесвітньому дню боротьби з туберкульозом; активно працювали під час проведення акцій милосердя та доброчинності «Подаруй дитині іграшку!», «Від серця до серця», спрямованих на здійснення матеріальної та моральної підтримки дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей з вадами здоров’я.

У межах державної програми «Діти  вулиці», за завданням Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді брали участь у проведенні рейдів щодо виявлення дітей, які не відвідують школи, займаються жебрацтвом, живуть у неблагополучних сім’ях.

Майбутні соціальні педагоги традиційно беруть участь у святкових акціях, присвячених Дню захисту дітей  для вихованців Курязької колонії  ім. А.С. Макаренка, дітей, які проходять лікування на базі Інституту Охорони Материнства та Дитинства м. Харкова, дитячого відділення обласної психіатричної лікарні № 9, а також в акціях ушанування ветеранів на базі Обласного шпиталю ветеранів Великої Вітчизняної війни.

Спільно з ЦСССДМ студенти проводять серед дітей тестування, анкетування, вікторини для виявлення їхніх соціальних проблем, у позааудиторний час допомагають в організації виховних соціально-спрямованих заходів у ЗОШ І–ІІІ ступенів, прийомнику-розподільнику для неповнолітніх дітей м. Харкова, санаторіях-профілакторіях, в інтернатних закладах міста та області, де навчаються діти з вадами здоров’я.

Серед різноманітних сфер діяльності, яку здійснювали волонтери Харківського гуманітарно-педагогічного інституту, варто зазначити, що майбутні соціальні педагоги останнім часом стали приділяти увагу питаннями професійної орієнтації дітей як чинника їхньої соціалізації, у зв’язку з чим активно здійснюють волонтерську роботу у профорієнтаційній сфері.

Як відомо, рано чи пізно всім доводиться стояти на роздоріжжі професійного спрямування, але більшість вагається щодо правильності та «посильності» обраної професії. За результатами соціологічних досліджень, з приводу цього питання, практично третина випускників загальноосвітніх навчальних закладів обирає собі професію стихійно, без всебічного аналізу реальних і потенційних ресурсів, оцінювання власних можливостей, корекції своїх фахових уподобань з довготривалими тенденціями кон’юктури професій [32].

У 2009 році в літніх оздоровчих таборах  стартував проект «Велика перерва», під час якого спеціалісти  з профорієнтації та волонтери інформують дітей про світ професій. Так, влітку протягом червня-серпня 2009 року було відвідано 22 дитячі оздоровчі табори Балаклійського, Валківського, Зміївського, Ізюмського, Куп’янського, Харківського, Чугуївського районів тощо, де профорієнтаційними послугами було охоплено близько 2900 дітей, серед яких понад 400 осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування [13].

Таким чином, волонтери відіграють важливу роль в організації профорієнтаційної  роботи, відвідуючи школи, інтернатні заклади та літні табори, проводячи  семінари-тренінги, рольові ігри. До того ж завдяки профорієнтаційній роботі з підлітками волонтери отримують унікальний практичний досвід, навички проведення тренінгової та діагностичної роботи для подальшого використання безпосередньо під час професійної діяльності.

Слід зазначити ще один напрям студентської волонтерської діяльності нашого навчального закладу – форум-театр.

Як відомо, форум-театр – це методика, яка останнім часом набула поширення в Україні, хоча вона давно й ефективно використовується в половині країн світу як засіб зробити суспільство щасливішим, як спосіб відкриття самого себе та інших, визначення та вираження наших бажань. Цей інноваційний засіб є мовою, яка допомагає зрозуміти й розвинути емоційні сфери свідомості і виробити креативний підхід до позитивного вирішення проблем [37].

За два роки існування  театру студентами були виконані постанови  на теми «Проблема наркотиків серед  молоді та шляхи їх вирішення», «Суїцид: шляхи розв'язання проблеми», розробляються  нові сценарії та постанови. Спектаклі демонструються під час науково-практичних конференцій, зустрічей з представниками центру ресоціалізації наркозалежної молоді «Твоя перемога», І туру олімпіади з соціальної педагогіки тощо.

Цінним, на наш погляд, є те, що форум-театр як творчий  метод має обширну сферу використання: від профілактики молодіжної злочинності до екологічної тематики. Зміст самого спектаклю може бути коротко описаний як засіб створення вистав на основі персонального досвіду конкретної людини і його соціального світогляду.

Темами вистав форум-театру можуть бути найрізноманітніші проблеми суспільства: стосунки між членами сім'ї, співробітниками, представниками різних націй, культур, релігій, проблеми ВІЛ-інфікованих, людей з обмеженими можливостями, питання, що стосуються здорового способу життя, наркоманії, алкоголізму, торгівлі людьми тощо.

Завдання форум-театру залежать від цільової групи учасників, з якою ми працюємо, та від завдання, поставленого перед конкретним заходом, для якого обирається техніка проведення форум-театру:

1. Використання форум-театру, як метод спільного пошуку шляхів вирішення негативних явищ у суспільстві.

2. Залучення аудиторії  до спільної співпраці з метою  подолання соціальних проблем. 

3. Попередження потрапляння  людини в проблемні ситуації  та моделювання можливих шляхів виходу із цієї ситуації, у якій опинилася пригноблена людина, – через надання їй інформації та набуття навичок вирішення проблеми, використання досвіду інших людей і підключення можливостей власного емоційного інтелекту.

4. Працюючи з групою  пригноблених людей – допомогти пригніченій людині знайти вихід з важкого положення, побачити нові шляхи вирішення проблеми.

Бажаним результатом  форум-театру для вирішення проблем  може бути придбання пригніченою  людиною навичок безпечної поведінки  та прийняття найбільш вдалих рішень для протидії пригнічення, або надання корисної для пригнобленої людини інформації (правової, медичної тощо) і передачі їй досвіду [36].

Етапи здійснення постанови  форум-театру:

1. Підготовчий (вибір проблеми, спираючись на реальні історії; створення сюжету сценарію; репетиція мізансцен; аналіз та корегування вистави).

2. Організаційний (робота  з аудиторією; повідомлення проблеми; залучення акторів, розподіл ролей;  створення та показ форум-спектаклю).

Информация о работе ТЕХНОЛОГІЇ ПІДГОТОВКИ ВОЛОНТЕРІВ В УКРАЇНІ