Теоретичні та методичні основи моделювання тренувального процесу спортсменів ігрових видів спорту

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ  І СПОРТУ УКРАЇНИ

 

 

КОСТЮКЕВИЧ ВІКТОР МИТРОФАНОВИЧ

 

 

УДК 796.015.1-047.58 (043.5)

 

 

ТЕОРЕТИЧНІ  ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ МОДЕЛЮВАННЯ ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ СПОРТСМЕНІВ ІГРОВИХ ВИДІВ СПОРТУ

 

24.00.01 – Олімпійський  і професійний спорт

 

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора наук з  фізичного виховання та спорту

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ – 2012

 

Дисертацією є рукопис 

Робота виконана у Вінницькому  державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

 

Науковий консультант доктор педагогічних наук, професор

Платонов Володимир  Миколайович,

Національний університет  фізичного виховання і спорту України, ректор

 

Офіційні опоненти:

 

доктор наук з фізичного  виховання і спорту, професор

Дрюков Володимир  Олексійович,

Державний науково-дослідний  інститут фізичної культури, директор;

 

доктор наук з фізичного  виховання і спорту, доцент

Козіна Жанетта  Леонідівна,

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, завідувач кафедри циклічних  видів спорту та  спортивних ігор;

 

доктор наук з фізичного  виховання і спорту, доцент

Максименко Ігор Георгійович,

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри олімпійського  і професійного спорту

 

Захист відбудеться 9 лютого 2012 р. о 12 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої  вченої ради Д 26.829.01 Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

 

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету фізичного виховання і спорту України (03680, Київ-150, вул. Фізкультури, 1).

 

 

 

Автореферат розісланий 4 січня 2012 р.

 

 

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                           В. І. Воронова

 

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність. Однією з центральних проблем підготовки висококваліфікованих спортсменів ігрових видів спорту на сучасному етапі є пошук раціональних шляхів удосконалення тренувального процесу.

Насамперед це обумовлено:

• підвищенням популярності ігрових видів спорту серед різних груп населення. В більшості країн світу баскетбол, волейбол, гандбол, футбол, хокей та ін. є наймасовішими видами спорту;
• інтенсивним розвитком ігрових видів спорту в різних країнах світу, що ще більше загострило конкуренцію в міжнародних змаганнях, особливо на Олімпійських іграх та чемпіонатах світу й Європи. Наприклад у футболі кількість команд, що бере участь у фінальних змаганнях чемпіонату Європи збільшилась з 8-ми до 16-ти, світу – з 16-ти до 32-ох;
• розширенням календаря змагань, насамперед участю ігрових команд у різних міжнародних турнірах на клубному рівні та між збірними командами. За спортивний сезон кількість офіційних ігор складає 60-80 матчів;
• зміною системи проведення змагань зі спортивних ігор у межах річного тренувального циклу. В останнє десятиріччя проведення чемпіонатів України з найбільш популярних ігрових видів спорту здійснюється за схемою «осінь – весна», що зумовлює застосування разом з одноцикловою дво-, трициклової побудови річного макроциклу.

Аналіз науково-методичних праць дозволив визначити, що в теперішній час недостатньо висвітлені питання  комплексного вирішення проблеми  побудови річного макроциклу в ігрових  видах спорту на основі теорії періодизації. В окремих працях розглядаються  питання контролю  підготовленості  спортсменів, тренувальної та змагальної діяльності на різних етапах річного  тренувального циклу (Г. Аладашвілі, 1998; Н. Люкшинов, 1989; В. Шамардін, 2002; С. Кушнірюк, 2004; C. Голомазов, 2008), розробки засобів і методів підготовки спортсменів в межах мікро- і мезоциклів та етапів річного макроциклу (О. Базилевич, 1983; В. Савін, 2003;  Т. Вознюк, 2006; М. Годік, 2006), планування і програмування структурних одиниць макроциклу                   (Ю. Портнов, 1989; А. Бузнік, 2001; І. Альошин, 2004). Не вирішеною залишається проблема побудови тренувального процесу спортсменів ігрових видів на основі теорії періодизації за схемою здвоєного циклу річної підготовки. Нагальною потребою є пошук шляхів оптимізації побудови тренувального процесу командних ігрових видів спорту. Необхідний науково-обґрунтований підхід переорієнтування тренувального процесу від переважно емпірично-інтуїтивного, чим він у спортивних іграх на сьогоднішній день ще характеризується, до керованого процесу з прогнозованими результатами, що дозволить перевести роботу в клубних і збірних командах на якісно новий рівень, насамперед, за рахунок введення чітких орієнтирів, на основі яких можна цілеспрямовано моделювати і об’єктивно оцінювати величину і спрямованість тренувальних впливів на організм спортсменів.

Одним із найбільш раціональних підходів, що дозволяє підвищити ефективність тренувального процесу враховуючи розвиток певного виду спорту, є  використання методів моделювання (В. Друзь, 1976; Л. Матвєєв, 2001; О. Худолій, 2005; D. Harre, 1982; M. Godik, 1992; V. Platonov, 2002).

Проблема моделювання  тренувального процесу спортсменів  у різні роки вивчалася В. Петровським (1976, 1978), Ю. Верхошанським (1979),                          В. Платоновим (1984, 1997, 2004), Ц. Желязковим (1986), В. Дрюковим (2002),  D. Martin (1991). У  спортивних іграх питання побудови тренувального процесу за допомогою  моделювання розглядалися в роботах  О. Базилевича (1983),        В. Зотова (1982), А. Зеленцова, В. Лобановського (1985, 1989); С. Єрмакова (1997), С. Стонкуса (1987), М. Носка (1999), I. Talage (1989), G. Benk (1991),           S. Gagday (1999), H. Remmert (2003).

Реалізація використання методів моделювання в тренувальному  процесі спортсменів розпочалася  ще у 70-х рр. минулого століття і вже  в той час сформувалися два  основних напрями в розробці моделей, які в основному належать до двох груп.

Перша з них охоплює  моделі, що характеризують структуру  змагальної діяльності, необхідну для  досягнення певного результату; моделі, які характеризують основні сторони  підготовленості спортсмена й забезпечують ефективну змагальну діяльність; морфо-функціональні моделі, що відображають морфологічні особливості організму  й можливості окремих систем та їх частин, які забезпечують певний рівень підготовленості та змагальної діяльності. До другої групи належать моделі великих  структурних утворень тренувального  процесу – етапів багаторічної підготовки, макроциклів і періодів підготовки; моделі тренувальних етапів, мезо- і  мікроциклів; моделі окремих тренувальних вправ та їх комплексів (В. Заціорський, 1969;                      В. Кузнєцов, А. Новіков, Б. Шустін, 1975; Ю. Верхошанський, 1985; В. Платонов, 1986, 2004; А. Полозов, 2003).

Для ігрових видів спорту проблема моделювання найбільш прийнятна  в управлінні тренувальним процесом на основі використання моделей як першої (Ю. Портнов, 1989; Є. Гомельський, 1997; Г. Лісенчук, 2003; Ж. Козіна, 2009), так  і другої  (А. Зеленцов, В. Лобановський, 1985, 1989; В. Шамардін, 2001; С. Сассо, 2003; Ю. Клєщов, 2005; І. Максименко, 2009) груп.

Досить актуальним є підвищення ефективності тренувального процесу  на основі використання методів моделювання  протягом річних тренувальних циклів, які, особливо для клубних команд, мають завершений характер, зумовлений сформованою системою проведення змагань (В. Платонов, 2004;   В. Савін, 2003; С. Чернов, 2006, О. Федотова, 2007). При цьому вбачається, що реалізація використання методів моделювання при побудові річного макроцикла ігрових команд може здійснюватися на основі положень модельно-цільового підходу (Л. Матвєєв, 2000-2010; А. Баталов, 2003, 2005).

У зв'язку з викладеним вище виникає необхідність  у побудові тренувального процесу клубних  і збірних команд ігрових видів  спорту на основі методів моделювання. Тому актуальним є, з одного боку, розробка теоретичних основ моделювання  щодо ігрових видів спорту, а з  іншого – практична реалізація методів  моделювання на основі наукового  обґрунтування безпосередньо в  тренувальному процесі клубних  і збірних команд. Все це зумовило вибір теми, визначення мети та завдань  дослідження.

Зв'язок роботи з  науковими планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася згідно зі «Зведеним планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 рр.» Державного комітету молодіжної політики, спорту та туризму України за темою 1.2.23 «Удосконалення управління підготовкою спортсменів високої кваліфікації в спортивних іграх», номер державної реєстрації 0106U004731 (керівник теми В.М. Костюкевич), «Зведеним планом науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2006-2010 рр.» Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту за темою 2.1.11.4п «Оптимізація навчально-тренувального процесу спортсменів у ігрових видах спорту в річному циклі підготовки», номер державної реєстрації 0107U002270 (керівник теми В.М. Костюкевич).

Мета роботи – обґрунтувати теоретико-методичні основи та концепцію моделювання тренувального процесу спортсменів ігрових видів спорту.

Завдання дослідження:

1. Вивчити та проаналізувати  сучасний стан проблеми використання  методів моделювання в тренувальному  процесі спортсменів ігрових  видів спорту.

2. Розробити  методику  аналізу змагальної діяльності  спортсменів ігрових видів спорту  на основі інтегральної оцінки  виконання техніко-тактичних дій  як для команди, так і для  гравців різних амплуа.

3. Визначити структуру  і зміст тренувального процесу  спортсменів ігрових видів спорту  на різних етапах річного тренувального  циклу. 

4. Визначити модельні  характеристики функціональної, фізичної  та змагальної діяльності спортсменів  ігрових видів спорту для різних  етапів річного макроциклу.

5. Виявити взаємозалежність  і структуру спеціальних здібностей  спортсменів ігрових видів спорту  та здійснити корекцію програм  підготовки клубних і збірних  команд протягом річного тренувального  циклу. 

6. Розробити на основі  модельних тренувальних завдань  моделі мікро- та мезоциклів  підготовки спортсменів ігрових  видів спорту протягом річного  тренувального циклу. 

7. Теоретично та експериментально  обґрунтувати концепцію побудови  тренувального процесу спортсменів  ігрових видів спорту в річному  циклі підготовки на основі теорії періодизації та з врахуванням положень модельно-цільового підходу.

Об'єкт дослідження – тренувальний процес висококваліфікованих спортсменів ігрових видів спорту.

Предмет дослідження – побудова річного тренувального циклу висококваліфікованих спортсменів ігрових видів спорту на основі методів моделювання.

Теоретико-методологічними  засадами дослідження стали праці: з теорії та методики спортивного тренування (Л. Матвєєв, 1964-2001; Н. Озолін, 1970, 2003; В. Платонов, 1980-2008; Ц. Желязков, 1986;  H. Sozanski, 1993); в тому числі у спортивних іграх (В. Клімін, 1982; А. Чанаді, 1985; Ю. Портнов, 1989; В. Ігнатьєва, 1995, 2005; Ю. Железняк, 2004; G. Benk, 1991; B. Ekblom, 1994); з моделювання тренувального процесу спортсменів (В. Штофф, 1966;                       В. Кузнєцов, А. Новиков, В. Шустін, 1974, 1975; С. Єрмаков, 1997;                          В. Платонов, 1997-2004; М. Шестаков, 1998; О. Худолій, 2005); з контролю за спортивною підготовленістю та змагальною діяльністю спортсменів                       (В. Заціорський, 1969-1982; М. Годік, 1980-2006; В. Іванов, 1987; В. Карпман, 1988; В. Запорожанов, 1988; Д. Дункан Мак-Дугалл, 1998).

Наше дослідження базувалося на системному підході щодо побудови тренувального процесу спортсменів  ігрових видів спорту та передбачало  комплексне розв’язання завдань  стосовно вдосконалення спеціальних  здібностей гравців на різних етапах річної підготовки відповідно до теоретико-методичних основ теорії періодизації.

Методи дослідження: теоретичний аналіз і узагальнення  літературних даних; педагогічне спостереження в процесі тренувальної та змагальної діяльності спортсменів; відеозйомка змагальної діяльності команд та окремих гравців; експертний аналіз техніко-тактичної майстерності гравців; педагогічне тестування; методи функціональної діагностики; методи моделювання; педагогічний експеримент; методи математичної статистики.

Наукова новизна  отриманих результатів. У результаті проведеного наукового дослідження у дисертаційній роботі вперше:

– на підставі теоретико-методичного  аналізу й експериментального дослідження  науково обґрунтована і практично  реалізована концепція побудови річного тренувального циклу  спортсменів ігрових видів спорту на основі теорії періодизації та з  врахуванням положень модельно-цільового  підходу, яка включає:

• моделі, що характеризують структуру змагальної діяльності, підготовленості та морфо-функціонального стану спортсменів: індивідуальні, групові, узагальнені та базові моделі гравців різних амплуа;
• моделі структурних утворень річного тренувального циклу: моделі мікро- та мезоциклів підготовки спортсменів на основі модельних комплексів розминки, алгоритмізованих навчаючих програм, тренувальних програм, модельних тренувальних завдань; моделі тренувальних програм з удосконалення рухових здібностей гравців на кожному з основних етапів річного тренувального циклу; моделі етапів і періодів річного тренувального циклу;