Теоретичні та методичні основи моделювання тренувального процесу спортсменів ігрових видів спорту

Рис. 2. Структура здвоєного  циклу побудови тренувального процесу  спортсменів високої кваліфікації у футболі й хокеї на траві  протягом року

 

 

 

Розподіл тренувальних навантажень  різної спрямованості в річному  циклі підготовки футболістів поданий  на рис. 3: 41,2% навантажень виконується  переважно в аеробному режимі; 50,7% складають змішані (аеробно-анаеробні) навантаження і 8,1% відводиться на анаеробні  навантаження, у тому числі: 5,0% на алактатні  і 3,1% на гліколітичні.

Періоди

Розподіл тренувальних навантажень, %

Рис. 3. Розподіл тренувальних навантажень висококваліфікованих футболістів (перша ліга) у різних періодах річного тренувального  циклу:

1 – перший підготовчий  період; 2 – перший змагальний  період; 3 – другий підготовчий  період; 4 – другий змагальний  період; 5 – перехідний період; 6 –  річний тренувальний цикл;

 – аеробні навантаження; – аеробно-анаеробні навантаження; – анаеробні алактатні навантаження; – анаеробні гліколітичні навантаження

 

Засоби підготовки футболістів  у річному тренувальному циклі  розподіляються таким чином: неспецифічні (загальнопідготовчі вправи) – 45,6%, специфічні, – 54,4%, у тому числі: спеціальнопідготовчі вправи – 4,1%, підвідні (допоміжні) вправи, – 22,7%, змагальні вправи – 27,6%.

Розподіл тренувальних навантажень, %

Розподіл тренувальних навантажень різної спрямованості в річному циклі підготовки хокеїстів на траві поданий на рис. 4: 51,8% навантажень виконується переважно в аеробному режимі; 42,5% складають змішані (аеробно-анаеробні) і 5,7% анаеробні навантаження, у тому числі: 3,6% алактатні і 2,1% гліколітичні.

Періоди

Рис. 4. Розподіл тренувальних навантажень висококваліфікованих хокеїстів на траві в різних періодах річного тренувального циклу (констатуючий експеримент):

1 – перший підготовчий  період; 2 – перший змагальний  період; 3 – другий підготовчий  період; 4 – другий змагальний  період; 5 – перехідний період; 6 –  річний тренувальний цикл;

 – аеробні навантаження; – аеробно-анаеробні навантаження; – анаеробні алактатні навантаження; – анаеробні гліколітичні навантаження

Засоби підготовки хокеїстів  у річному тренувальному циклі  розподіляються таким чином: неспецифічні (загальнопідготовчі) вправи – 49,0%, специфічні – 51,0%, у тому числі: спеціальнопідготовчі – 2,3%, підвідні (допоміжні) – 26,1%, змагальні  вправи – 22,0%.

Річний тренувальний цикл для збірної команди будується  з врахуванням, з одного боку, досягнення поставленої мети в поточному  році, а з іншого – підготовки та участі в головних змаганнях чотириріччя  – Олімпійських іграх та чемпіонатах  світу.

Планування тренувального  процесу збірної команди України  з хокею на траві в річному  циклі підготовки здійснюється паралельно з плануванням підготовки гравців  у складі клубів. На безпосередню тренувальну  роботу гравців у складі збірної  команди відводиться 95-115 днів, упродовж яких проводиться 133-155 тренувальних занять. Окрім них, у річному циклі  підготовки збірної команди проводиться 5-7 підготовчих, 9-13 контрольних,   1-2 підвідних (модельних) і 5-8 календарних  ігор.

У п'ятому розділі «Моделі функціональної, фізичної підготовленості й змагальної діяльності спортсменів високої кваліфікації у футболі та хокеї на траві» характеризуються показники функціональної, фізичної підготовленості футболістів, хокеїстів і хокеїсток упродовж різних етапів річного тренувального циклу.

Показники МСК футболістів  відзначаються певною динамікою  в процесі різних етапів річного  тренувального циклу. На початку  підготовчого періоду вони складали 52,8±2,9 мл∙хв^-1∙кг^-1, у кінці базового розвиваючого мезоциклу збільшувалися до 55,6±2,8 мл∙хв^-1∙кг^-1. Найбільш високі показники МСК спостерігалися в кінці передзмагального мезоциклу – 56,8±3,6 мл∙хв^-1∙кг^-1.

У показниках МСК футболістів  різних амплуа спостерігалася статистично  достовірна різниця між воротарями – 49,5±1,8 мл∙хв^-1∙кг^-1 і польовими гравцями – 56,6±3,3 мл∙хв^-1∙кг^-1 (р<0,05). Найбільші показники МСК були зафіксовані в опорного півзахисника – 56,7 мл∙хв^-1∙кг^-1, найменші у воротаря, – 48,5 мл∙хв^-1∙кг^-1. Не виявлено статистично достовірної різниці в показниках МСК між футболістами різних ігрових амплуа (окрім воротарів) (р>0,05).

У той же час простежується  досить істотний діапазон індивідуальних варіацій у показниках МСК – від 61,4 мл∙хв^-1∙кг^-1 (опорний півзахисник) до          52,2 мл∙хв^-1∙кг^-1 (центральний захисник). Різниця в показниках склала 15%.

Найбільші значення PWC₁₇₀ футболістів різних амплуа спостерігалися в опорних півзахисників (23,4±1,4 кг·м·хв^-1∙кг^-1), найменші – у центральних півзахисників (20,6±2,1 кг·м·хв^-1∙кг^-1). Індивідуальні варіації  фізичної працездатності коливаються в діапазоні від 17,5 кг·м·хв^-1∙кг^-1  (центральний півзахисник) до 25,5 кг·м·хв^-1∙кг^-1 (центральний захисник), тобто складають 31%.

У футболістів команди  першої ліги в передзмагальному мезоциклі  річного тренувального циклу  показники стартової швидкості  в бігу на 30 м з високого старту складають 4,23±0,15 с, показники швидкісно-силових якостей – 2,56±0,11 м (стрибок у довжину з місця) і 12,65±0,46 м (5-разовий стрибок), швидкісної витривалості – 63,1±1,8 с (човниковий біг 7´50 м) і загальної витривалості – 3032±157 м (тест Купера). Відмітимо, що показники тестування воротарів відрізняються від польових гравців. Вони нижчі в тестах: біг 30 м з високого старту – на 0,15 с (3,45 %); човниковий біг 7х50 м – на 1,53 с (2,49 %); тест Купера – на 346 м (12,7 %). У таких тестах, як стрибок в довжину з місця, 5-разовий стрибок, показники воротарів перевершують результати польових гравців відповідно на 0,23 м (8,3 %) і 0,13 м (0,86 %).

Польові гравці найбільш високі результати показали в тестах: біг  на 30 м з високого старту (4,16±0,17 с) і човниковий біг 7´50 м (62,1±1,1 с) – нападаючі; стрибок у довжину з місця (2,57±0,08 м), 5-разовий стрибок (12,70±0,38 м) і тест Купера (3108±172 м) – півзахисники.

Найбільші абсолютні значення МСК_абс у гравців чоловічих і жіночих хокейних команд спостерігалися в змагальному періоді: 3,99±0,29 л×хв^-1 і               2,76 л×хв^-1 . Що стосується відносних показників МСК_відн, то у гравців чоловічих команд найбільше значення зафіксовано в передзмагальному мезоциклі – 55,2±6,12 мл×хв^-1×кг^-1.

У процесі річного тренувального  циклу найбільший приріст МСК  відбувався в базових мезоциклах. Так, у хокеїстів високої кваліфікації приріст абсолютного значення МСК_абс між втягуючим і базовим розвиваючим мезоциклами склав 0,19 л×хв^-1– 4,82% , а відносного значення – 1,7 мл×хв^-1×кг^-1 – 3,18%. У хокеїсток високої кваліфікації приріст відносних значень МСК між втягуючим і базовим розвиваючим мезоциклами становив 2,0 мл×хв^-1×кг^-1 (4,17%). Абсолютний показник МСК_абс майже не змінився.

У передзмагальному мезоциклі  й змагальному періоді показники  МСК_абс знаходилися на рівні базових мезоциклів. У зв'язку з цим відзначимо, що під час підготовки команди в річному тренувальному циклі дуже важливо закласти основу функціональної підготовленості гравців у базових мезоциклах. У цілому різниця у значеннях функціональної підготовленості гравців чоловічих команд з хокею на траві за показниками МСК_відн з початку етапу підготовки і до етапу участі в змаганнях складає 3,0 мл×хв^-1×кг^-1 – 5,47 % (р<0,05) і в жіночих командах – 2,9 мл×хв^-1×кг^-1– 5,93 % (р<0,05). Іншими словами, у процесі підготовки команди з хокею на траві до змагань необхідно планувати підвищення рівня функціональної підготовленості гравців на 5–6%.

Для цілеспрямованого управління тренувальним процесом спортсменів  високої кваліфікації у футболі  й хокеї на траві в річному  циклі підготовки необхідно орієнтуватися  на базову модель гравця певного амплуа, яка включає показники морфо-функціонального  стану, фізичної й функціональної підготовленості  та змагальної діяльності (рис. 5).

Базові моделі гравців  різних амплуа дозволяють визначити  інтегральний рівень підготовленості  спортсменів, що дає можливість ефективніше  вирішувати питання відбору й  комплектування клубних і збірних  команд в ігрових видах спорту.

БАЗОВА МОДЕЛЬ		спортивних  можливостей			Показники	Статистичні показники
							S	max		min
					вік, років	26,8	4,37	33		20
					довжина тіла, см	177,5	3,86	181		170
					маса тіла, кг	75,7	3,15	80		71
					індекс Кетле, г∙см– 1	433,6	12,87	449,4		412,7
					жировий компонент, %	15,9	2,84	20,9		12,8
					м’язовий компонент, %	42,3	2,21	4,45		38,2
						Рівень підготовленості
						н	нс	с	вс	в
		підготовленості	функціональної		МСКабс, л×хв-1	<3,71	3,71–3,85	3,86–4,16	4,17–4,31	>4,31
					МСКвідн мл∙хв-1×кг– 1	<53,7	53,7–54,5	54,6–56,5	56,6–57,5	>57,5
					PWC170, кг·м∙хв-1	<19,6	19,6–20,0	21,0–23,7	23,8–25,7	>25,7
					PWC170(v), м∙с-1	<3,8	3,8–3,9	4,0–4,4	4,4–4,5	>4,5
			фізичної		біг 30 м з високого старту, с	>4,53	4,53–4,48	4,47–4,35	4,34–4,23	<4,23
					стрибок у довжину  з місця, м	<2,37	2,37–2,40	2,41–2,49	2,50–2,53	>2,53
					човниковий біг 180 м, с	>38,9	38,9–38,7	38,7–38,0	37,9–37,7	<37,7
					тест Купера, м	<2780	2780–2863	2864–3030	3031–3114	>3114
		змагальної діяльності			КІ, бали	<1,18	1,18–1,22	1,23–1,33	1,34–1,38	>1,38
					КМ, бали	<1,51	1,51–1,77	1,78–2,30	2,31–2,57	>2,57
					КА, бали	<0,64	0,64–0,78	0,79–1,07	1,08–1,22	>1,22
					КЕ, бали	<0,77	0,77–0,78	0,79–0,83	0,84–0,85	>0,85
					КЕЄ, бали	<0,60	0,60–0,62	0,63–0,69	0,70–0,72	>0,72
					КК, бали	<0,26	0,26–0,32	0,33–0,49	0,50–0,56	>0,56
					ІО, бали	<4,94	4,94–5,53	5,54–6,72	6,73–7,32	>7,32

Рис. 5. Базова модель хокеїста високої кваліфікації, ігрове амплуа – крайній захисник :

н – низький; нс – нижче  середнього; с – середній; вс –  вище середнього; в – високий

 

У шостому розділі «Визначення взаємозалежності та факторної структури спеціальних здібностей спортсменів ігрових видів спорту» подані результати регресійного, кореляційного й факторного аналізу спеціальних здібностей висококваліфікованих хокеїстів на траві.

На підставі регресійного аналізу визначено прогнозовану модель підготовленості гравців  залежно від інтегральної оцінки техніко-тактичної діяльності.

У процесі дослідження  в ході проведення множинної кореляції  була визначена статистична залежність інтегральної оцінки змагальної діяльності від інших показників спеціальних  здібностей висококваліфікованих хокеїстів  на траві. З’ясовано, що з 21 показника  статистичний взаємозв'язок виявлений  між інтегральною оцінкою змагальної діяльності й 15 показниками спеціальних  здібностей хокеїстів. Не спостерігається  статистичного взаємозв'язку між  інтегральною оцінкою техніко-тактичної  діяльності і показниками морфо-функціонального  компоненту гравців (вік, довжина тіла, маса тіла, індекс Кетле).

Виявлений статистичний взаємозв'язок інтегральної оцінки і специфічних  показників техніко-тактичної діяльності висококваліфікованих хокеїстів на траві.

Підтверджено припущення, що в процесі гри хокеїстам  необхідно підтримувати оптимальний  рівень техніко-тактичних дій (КІ, r=0,689), які переважно мають бути виконані в русі з обмеженням у просторі та часі (КМ, r=0,795). При цьому хокеїст  повинен брати активну участь у різних єдиноборствах як у фазі володіння, так і у фазі відбору  м'яча (КА, r=0,475). У той же час, кількісне  виконання техніко-тактичних дій  у грі має бути оптимізовано стосовно таких якісних показників, як коефіцієнт ефективності (r=0,270), коефіцієнт ефективності єдиноборств (r=0,446) і коефіцієнт креативності (r=0,397).

Факторний аналіз дозволив виявити найбільш значущі показники  спеціальних здібностей висококваліфікованих хокеїстів на траві (рис. 6). Структура  спеціальних здібностей хокеїстів  визначається п'ятьма ортогональними факторами, а сума вкладу в загальну дисперсію вибірки складає 69,55 %.

Перший фактор визначений як фактор техніко-тактичної майстерності й змагальної діяльності (21,31 %). Найбільш високі факторні значення тут відмічені  за  рівнем експертної оцінки техніко-тактичної  майстерності в усіх трьох режимах  координаційної складності (РТТМ – 1 РКС, r=0,866; РТТМ – 2 РКС, r=0,893; РТТМ – 3 РКС, r=0,849), а також за середнім значенням  РТТМ (r=0,884).