- кількісні й якісні показники виконання техніко-тактичних дій;
- умови, в яких вони виконуються;
- рівень техніко-тактичної майстерності гравців, що виявляється в конкретній грі;
- рівень фізичної й функціональної підготовленості гравців.
5. Встановлені модельні
значення інтегральної оцінки
змагальної діяльності для команд
різної кваліфікації:
а) футбол:
- команди першої ліги – 5,12±0,52 бала;
- провідні команди вищої ліги – 5,26±0,57 бала;
- провідні клубні команди Європи – 5,28±0,57 бала;
- національна збірна команда України – 5,29±0,47 бала;
- провідні національні збірні команди Європи – 5,41±0,34 бала.
б) хокей на траві:
- провідні клубні команди України – 5,70±0,74 бала;
- клубні команди дивізіону «С» – 5,17±0,48 бала;
- клубні команди дивізіону «В» – 5,83±0,39 бала;
- клубні команди дивізіону «А» – 6,42±0,48 бала;
- збірні команди дивізіону «С» – 5,42±0,31 бала;
- збірні команди дивізіону «В» – 6,13±0,55 бала;
- збірні команди дивізіону «А» – 6,30±0,60 бала.
Модельні значення інтегральної
оцінки змагальної діяльності гравців
різних амплуа:
а) футбол: воротар – 5,96±0,41
бала; крайній захисник – 5,61±0,45 бала;
центральний захисник – 5,34±0,42 бала;
крайній півзахисник – 5,97±0,31 бала;
опорний півзахисник – 6,31±0,56 бала;
центральний півзахисник – 6,28±0,58
бала; нападник – 5,65±0,31 бала.
б) хокей на траві: крайній
захисник – 6,13±1,19 бала; центральний
захисник – 6,17±0,83 бала; крайній півзахисник
– 5,97±0,66 бала; опорний півзахисник
– 7,11±0,63 бала; центральний півзахисник
– 5,82±0,78 бала; нападник – 6,26±0,96 бала.
6. Розроблені чотири тактичні
моделі гри футбольних команд
і команд з хокею на траві:
«А», «В», «С», «Д», де структуру
та зміст кожної тактичної
моделі визначають кількісні показники
утримуючих, розвиваючих, загострюючих
передач і високого, середнього й низького
пресингів.
Тактичні моделі дозволяють:
- більш цілеспрямовано будувати програму техніко-тактичної підготовки команди;
- підвищити ефективність управління змагальною діяльністю команди;
- оптимально варіювати тактикою гри команди як упродовж самих змагань, так і в ході окремого матчу.
7. На сучасному етапі
побудова річного тренувального
циклу футболістів і хокеїстів
на траві зумовлена такими
особливостями:
- підготовка гравців протягом року здійснюється за схемою здвоєного циклу: до першого циклу належить перший підготовчий і перший змагальний періоди, до другого – другий підготовчий, другий змагальний і перехідний періоди;
- структура кожного періоду складається з відповідних етапів: загально-підготовчого, спеціально-підготовчого, змагального, перехідного;
- структура кожного з етапів складається з визначених мезоциклів: втягуючих, базових розвиваючих, базових стабілізуючих (контрольно-підготовчих), передзмагальних, змагальних і відновлювальних;
- структуру мезоциклів складають мікроцикли: втягуючі, ударні, підвідні, змагальні, міжігрові і відновлювальні.
8. У річному макроциклі
на тренувальну роботу неаматорської
футбольної команди (перша ліга)
відводиться орієнтовно 302 дні, за
які проводиться 439 тренувальних
занять, зокрема: 295 (67,1%) розвиваючих, 87
(19,8%) підтримуючих, 57 (13,1%) відновлювальних.
Протягом річного тренувального
циклу клубна футбольна команда
проводить 36-44 календарних і 14-22
підготовчих, контрольних і підвідних
(модельних) ігор. Загальний обсяг
тренувальної роботи клубної
футбольної команди в річному
макроциклі складає орієнтовно 1446
годин.
На тренувальну роботу
клубної команди з хокею на
траві (вища ліга) в річному макроциклі
відводиться приблизно 316 днів, за які
проводиться 470 тренувальних занять, зокрема:
253 (53,8%) розвиваючих, 139 (29,5%) підтримуючих,
78 (16,7%) відновлювальних. Протягом річного
тренувального циклу команда
проводить 62 календарних, 7 підготовчих,
19 контрольних і 17 підвідних (модельних)
ігор. Загальний обсяг тренувальної
роботи клубної команди з хокею
на траві орієнтовно складає 1232 години.
9. Річний тренувальний
цикл збірної команди будується
на підставі календаря головних
змагань. У ієрархічній структурі
змагання для збірної команди
з хокею на траві розподіляються
в такому порядку: Олімпійські
ігри, чемпіонат світу, чемпіонат
Європи.
Планування тренувального
процесу збірної команди в
річному макроциклі здійснюється паралельно
з плануванням підготовки гравців
команди в складі клубів, тому річний
тренувальний цикл збірної команди
розбивається на такі ж етапи як і клубної
команди.
На тренувальний процес гравців
у складі збірної команди відводиться
95-115 тренувальних днів, за які проводиться
83-95 спеціалізованих і 49-60 неспеціалізованих
занять. У процесі річного макроциклу
збірна команда проводить 5-7 підготовчих,
9-13 контрольних, 1-2 підвідних (модельних)
і 5-8 календарних ігор. Загальний
обсяг рухової роботи гравців
у складі збірної команди складає
262-305 годин. Крім цього, 35-42 години відводиться
на відновлення працездатності, 96-110 годин
– на теоретичну й психологічну підготовку.
10. Для цілеспрямованого
управління тренувальним процесом
спортсменів ігрових видах
спорту необхідно орієнтуватися
на базову модель гравців певних
амплуа, яка включає:
- показники морфо-функціонального стану: вік, довжина тіла, маса тіла, індекс Кетле, жировий компонент, м’язовий компонент;
- показники функціональної підготовленості: МСКабс, МСКвідн, PWC170, PWC170(V);
- показники фізичної підготовленості: біг 30 м з високого старту, стрибок у довжину з місця, човниковий біг 180 м (хокей на траві), човниковий біг
7×50 м (футбол), тест Купера;
- показники змагальної діяльності: коефіцієнт інтенсивності, коефіцієнт мобільності, коефіцієнт агресивності, коефіцієнт ефективності, коефіцієнт ефективності єдиноборств, коефіцієнт креативності, інтегральна оцінка.
Структуру базової моделі
складають модельні характеристики
(модельні показники). Їх розробка здійснюється
за допомогою середніх даних і
стандартів математичної статистики.
Найприйнятнішою для ігрових
видів спорту є градація оцінок і
норм, яка включає п'ять класифікаційних
груп: низький рівень модельної характеристики
(модельного показника) - від
-2S до
-1S; нижчий за середній - від
-1S до
-0,5S; середній- від
-0,5S до
+0,5S; вищий за середній - від
+0,5S до
+1S; високий - від
+1S до
+2S.
Такий підхід до визначення
базових моделей дозволяє не тільки
ефективніше корегувати програму підготовки
гравців, але й цілеспрямовано здійснювати
їх відбір у клубні й збірні команди.
11. Визначено 28 показників спеціальних
здібностей висококваліфікованих хокеїстів
на траві, що дозволило виділити шість
компонентів підготовленості й змагальної
діяльності гравців: морфо-функціональний
компонент (вік, довжина тіла, маса тіла,
індекс Кетле); компонент функціональної
підготовленості (МСКабс, МСКвідн,
PWC170, PWC170(V)); компонент фізичної
підготовленості (біг 30 м з високого старту,
стрибок у довжину з місця, човниковий
біг 180 м, тест Купера); компонент техніко-тактичної
майстерності (у 1-у РКС, у 2-у РКС, у 3-у РКС,
середнє значення техніко-тактичної майстерності);
компонент технічної підготовленості
у взаємозв'язку з руховими здібностями
(біг 14,63 м з вибиванням м'яча, ведення –
обведення стійок – удар у ворота, ведення
– передача м'яча в ціль, кидок м'яча ключкою
на дальність, серія ударів у ворота); змагальний
компонент (коефіцієнти інтенсивності
(КІ), мобільності (КМ), агресивності (КА),
ефективності (КЕ), ефективності єдиноборств
(КЕЄ), креативності (КК) та інтегральна
оцінка (ІО) змагальної діяльності).
Виявлені різні взаємозв'язки
між показниками спеціальних
здібностей польових гравців і воротарів,
а також між гравцями, які виконують
на полі різні функції (захисниками,
півзахисниками, нападниками).
Встановлений статистичний
взаємозв'язок між інтегральною оцінкою
змагальної діяльності та 15 показниками
спеціальних здібностей хокеїстів.
Не спостерігається статистичного
взаємозв'язку між інтегральною оцінкою
змагальної діяльності й показниками
морфо-функціонального компоненту
гравців (віку, довжини тіла, маси тіла,
індексу Кетле).
12. Найбільш значущими
показниками спеціальних здібностей
висококваліфікованих хокеїстів
на траві за результатами факторного
аналізу є такі: перший фактор
– «Техніко-тактична майстерність
і змагальна діяльність» (21,31%),
другий – «Функціональна підготовленість»
(16,35%), третій – «Фізична працездатність»
(10,45%), четвертий – «Швидкісно-силові
показники» (13,93%), п'ятий – «Ефективність
змагальної діяльності» (7,59%).
13. Моделювання тренувальних
занять спортсменів ігрових видів спорту
повинно здійснюватися за двома блоками
– організаційним і методичним. В організаційний
блок входять усі складові частини тренувального
заняття – підготовча, основна і заключна.
Складовими методичного блоку є види тренувальної
роботи: загальна фізична, спеціальна
фізична, техніко-тактична, ігрова й змагальна
підготовка.
При цьому методичний блок
моделі тренувального заняття знаходиться
в супідрядності до організаційного
блоку. Тобто, для кожної частини
тренувального заняття необхідна
розробка окремих модельних тренувальних
завдань: для підготовчої частини
– комплекси розминки, для основної
– алгоритмізовані навчальні
програми, тренувальні програми, модельні
тренувальні завдання, для заключної
частини – комплекси відновлювального
характеру.
14. Побудова тренувального
процесу висококваліфікованих хокеїстів
на траві в річному циклі
підготовки на основі теорії
періодизації та з врахуванням
модельно-цільового підходу має
позитивний вплив на рівень
підготовленості й змагальної
діяльності гравців: на етапі
формуючого експерименту статистично
достовірно збільшилися показники
МСК абс – на 4,22% (р<0,05), швидкісних
здібностей – на 2,03% (р<0,05), загальної
витривалості – на 3,22% (р<0,05), спеціальної
швидкості – на 1,08% (р<0,05), швидкісної техніки – на
2,00% (р<0,05), спеціальної сили – на 5,18%
(р<0,05) і спеціальних швидкісно-силових
здібностей – на 1,42% (р<0,05).
На етапі ФЕ в порівнянні
з КЕ відбулися позитивні зрушення
за всіма специфічними показниками
змагальної діяльності хокеїстів: значення
КІ підвищилося на 2,72% (р>0,05), КМ – на 1,00%
(р>0,05), КА – на 6,89 (р<0,01), КЕ – на 1,23% (р>0,05),
КЕЄ – на 4,41% (р<0,05) і КК – на 18,2% (р<0,01).
Інтегральна оцінка змагальної діяльності
підвищилася на 0,23 бала, що склало 3,20 %
(р<0,01).
15. На основі теорії
періодизації та з врахуванням
положень модельно-цільового підходу
теоретично обґрунтована й практично
реалізована концепція побудови
річного тренувального циклу
спортсменів ігрових видів спорту.
Розроблені концептуальні
підходи побудови тренувального
процесу спортсменів ігрових
видів спорту в річному макроциклі
зумовлені:
- теорією періодизації спортивного тренування, в основі якої лежить методологічний підхід, що дозволяє планувати й здійснювати тренувальний процес з врахуванням структури й змісту етапів і періодів підготовки, зумовлених календарем змагань;
- системним підходом до побудови тренувального процесу, що враховує цілі, структуру підготовленості й змагальної діяльності спортсменів;
- розробкою та реалізацією індивідуальних, групових, узагальнених, а також базових моделей гравців різних амплуа, за допомогою яких здійснюється оптимізація управлінських тренерських дій як щодо етапного контролю за рівнем підготовленості й змагальної діяльності, так і формування складу команди (клубної й збірної);
- розробкою та реалізацією моделей тренувальних занять, вправ, мікро-, мезоциклів, етапів, річного тренувального циклу;
- положеннями модельно-цільового підходу, що передбачає логічно-послідовне здійснення управлінських дій в тренувальному процесі ігрової команди.
Список
рОбІт, опублІКОВАНИХ ЗА темОЮ дисертацІЇ
Роботи,
в яких відображені основні наукові
результати дисертації
Монографії
- Костюкевич В. М. Управление тренировочным процессом футболистов в годичном цикле подготовки : монография / В. М. Костюкевич. –– Винница : Планер, 2006. –– 683 с.
- Костюкевич В. М. Моделирование соревновательной деятельности в хоккее на траве : монография / В. М. Костюкевич. –– К. : Освіта України, 2010. – 564 с.
- Костюкевич В. М. Моделирование тренировочного процесса в хоккее на траве : монография / В. М. Костюкевич. –– Винница : ООО «Фирма «Планер», 2011. –– 736 с.