Диплом Дослідження креативності

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ.........................................................................................................................

РОЗДІЛ 1. Теоретично-методологічний аналіз

феномену креативності людини............................................................

    1.1 Загальне поняття креативності  людини.........................................................

    1.2 Теорії креативності  Гілфора, Торренса.........................................................

    1.3 Вікові особливості формування творчих здібностей особистості……….

    1.4 Навчальні програми розвитку креативності школярів……………………

Розділ 2. Емпіричне дослідження креативності

серед молодших школярів........................................................................

    2.1 Опис використаних тестових методик……………………………………..

    2.2 Опис проведення емпіричного дослідження………………………………

    2.3 Аналіз та інтерпретація отриманих результатів…………………………..

Висновки...............................................................................................................

Список  використаної літератури...........................................................

Додатки

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Творче мислення – один з найцікавіших феноменів, що виділяють людину з миру тварин. Уже на початку життя в людини проявляється настійна потреба самовираження через творчість, людина вчиться мислити творчо, хоча здатність до такого мислення не є необхідною для виживання. Творче осмислення є одним зі способів активного пізнання миру, і саме воно уможливлює прогрес, як окремого індивіда, так і людства в цілому. Спроби пояснити феномен творчого мислення робилися ще античними філософами й не припиняються дотепер.

У ХХ столітті його вивченням зайнялися також психологи й фахівці з кібернетики. Незважаючи на настільки тривалу увагу до проблеми, не всі її аспекти до кінця розкриті, тому дослідження в цій області тривають.

Область креативності складна для досліджень і викликає безліч суперечок, оскільки емпіричне поле фактів, що стосуються даної проблеми, дуже широке. Креативність, розглянута в різних концепціях, з'являється у вигляді частин головоломки, зібрати яку цілком ще нікому не вдалося.

Ще в 60-х рр. було описано більше 60 визначень креативності і їх число росте щодня. Визначення були проаналізовані й розділені на шість типів: гештальтистскі (описують креативний процес як руйнування існуючого гештальта для побудови кращого), інноваційні (орієнтовані на оцінку креативности по новизні кінцевого продукту), естетичні або експресивні (упор на самовираження творця), психоаналітичні або динамічні (описують креативність у термінах взаємин Воно, Я и Понад-Я), проблемні (визначають креативність через ряд процесів рішення завдань, до цього розряду було віднесено й визначення Дж. Гілфорда: "Креативність - це процес дивергентного мислення"), у шостий тип увійшли визначення, що не потрапили ні в один з перерахованих вище - різні, і в тому числі досить розпливчасті (наприклад, "додавання до запасу загальнолюдських знань").

Як бачимо, кількість визначень креативности, що накопичено на цей момент, уже важко оцінити. Як відзначають дослідники, "процес розуміння того, що таке креативність, сам вимагає креативного дії. Починаючи з визначення креативности, ми тим самим прирікаємо себе на невдачу, оскільки креативність ще не концептуалізована й емпірично не визначена".

Актуальність дослідження  пояснюється тим, що формування творчо активної особистості, що володіє здатністю  ефективно й нестандартно вирішувати життєві проблеми заставляється в дитинстві і є умова наступного розвитку особистості людини, його успішної творчої діяльності. У зв'язку із цим перед дитячими освітніми установами встає важливе завдання розвитку творчого потенціалу підростаючого покоління. Одним з напрямків психічного розвитку дитини є розвиток різних сторін особистості, орієнтоване, насамперед, на розвиток креативності.

На сьогоднішній день питання розвитку креативного мовлення залишається актуальним, проте малодослідженим. В умовах перебудови освіти України чільне місце займає забезпечення всебічного розвитку особистості. Особлива роль у становленні цього процесу належить початковій школі. Проте сучасні підходи до навчання вбачають певні недоліки, зокрема вербальне заучування, формалізм, недостатня підготовка до переорієнтації з прагматичної на духовно - творчу основу. Тому великого значення набуває робота з розвитку креативного мовлення, яка забезпечить гармонійне поєднання загальномовних вмінь з творчими.

Через поняття «креативність» розкривається рівень ширших соціальних взаємовідносин і зв'язків, продовжується спіраль розвитку особистості, в основу спілкування ставиться демократичний стиль. Завдяки впровадженню в науку цього терміна дослідження особистісного аспекту творчості виокремилося в самостійну галузь.

У даній дипломній роботі  приводиться огляд різних концепцій і підходів до вивчення творчого мислення, розглядаються відмінні риси креативної особистості, а також аналізуються фактори, що впливають на прояв творчих здатностей. В ході проведеного дослідження використані теорії креативності Гілфора, Торренса, Медника та інших дослідників.

Мета дослідження: дослідити взаємозв’язок дитячо-батьківських відносин та креативності дітей дошкільного віку.

Об’єкт дослідження: креативність дітей молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження: взаємозв’язок дитячо-батьківських відносин та креативності дітей молодшого шкільного віку.

Гіпотеза нашого дослідження передбачає, що:

- гармонічні відносини  між дітьми та батьками по  типу «кооперація» сприяють розвитку креативності;

- відносини по типу  «авторитарна гіперсоціалізація»  та «відкидання» призводять до  зниження рівня розвитку креативності у дітей молодшого шкільного віку.

Завдання дослідження:

• проаналізувати існуючі підходи до вивчення креативної особистості;
• проаналізувати існуючі підходи розвитку креативності у дітей молодшого шкільного віку;
• визначити основні поняття, необхідні для даного дослідження;
• підібрати комплекс методик, вивчити їх;
• організувати експериментальне дослідження з метою виявлення взаємозв’язку дитячо-батьківських відносин та креативності дітей дошкільного віку;
• провести експериментальне дослідження з метою виявлення взаємозв’язку дитячо-батьківських відносин та креативності дітей дошкільного віку;
• проінтерпретувати отримані результати.

Методи дослідження:

• теоретичний аналіз літератури з даної проблеми;
• анкетування;
• проективні методики.

 

 

 

Розділ 1. Теоретично-методологічний аналіз феномену креативності людини

 

1.1 Загальне  поняття креативності людини

 

Креативність (лат. сrео — творити, створювати) — здатність творити, здатність до творчих актів, які ведуть до нового незвичайного бачення проблеми або ситуації. Творчі здатності можуть проявлятися в мисленні індивідів, у їхній трудовій діяльності, у створених ними творах мистецтва й інших продуктів матеріальної й духовної культури. Однак креативність, очевидно, не є надбанням винятково тільки виду Homo sapiens - швидше за все, ця здатність властива також многим «інтелектуальним» твариною, що володіє досить розвиненим перцептивным мисленням, що дозволяє створювати багатозначний образний контекст і витягати з перцептивных образів необхідну для виживання нову когнітивну інформацію (знання). Високорозвинені примати (шимпанзе) проявляють дивну винахідливість і можуть зробити свого роду відкриття (напр., виявити новий прийом, що дозволяє відокремити зерна пшениці від піску), що потім одержує поширення в череді. Але тільки людина здатна творити об'єкти матеріальної й духовної культури, і ця його здатність розвивається в ході триваючої біологічної, когнітивної й культурної еволюції Homo sapiens.

Нестандартність - поняття  більш широке, ніж оригінальність. До проявів креативності (якщо користуватися  критерієм нестандартності) можна  віднести будь-яку девіацію: від  акцентуацій до прояву аутичного мислення. Виникає проблема: як відокремити продуктивні прояви творчості від девіантної поведінки? Існує думка, що критерієм може стати наявність осмисленості, що може бути сприйнята навколишніми. Значеннєвий критерій, на відміну від частотного, дозволяє розмежувати продуктивні творчі і непродуктивні (девіантні) прояви людської активності. Тим самим значеннєвий критерій дозволяє при тестуванні розділити поведінкові прояви випробуваного при тестуванні на такі, що відтворюють (стереотипні), оригінальні (творчі) і неосмислені (девіантні).

Головною операцією, що «працює» у  ході творчого процесу, є операція порівняння, встановлення значеннєвого зв'язку між  елементами, а цей зв'язок може бути встановлений на основі 1) репродукції, 2) значеннєвого синтезу, 3) випадкового з'єднання без семантичних зв'язків. Асоціація потенційно може бути включена в семантичні зв'язки зі стимулом. Чим більш далека вона від стимулу, тим слабший її значеннєвий зв'язок із контекстом і ознаками стимулу.

В 60-70 – ті роки психологами були проведені дослідження, які дозволили, отримати багатий матеріал з проблем психологій творчості, запальних і спеціальних здібностей, психології і психофізології індивідуальних відмінностей творчого розвитку особистості на різних етапах її становлення. 80 – ті роки - відбувається практичне використання знань про природу обдарованості, психологічних законів і засобів стимулювання творчості для вдосконалення змісту і методів навчання обдарованих дітей.  В США вже в 50-60 роках була розпочата розробка дорогоцінних програм, призначених забезпечити повноцінний розвиток творчого потенціалу обдарованої дитини, розроблені програми у галузі диференційованого навчання (Д. Гільфорд, П. Торранс, К. Тейлор, Л. Термен, С. Майлз та ін).

 В 70- ті роки психологічні дослідження ще більше перемістились в галузь освіти, що в подальшому дало відчутні результати. Однак, до цих змін пройшов чималий час. Явище обдарованості. У поглядах різних вчених, зокрема психологів, на дане явище обдарованості є чимало розбіжностей. Так, за Б.М. Тепловим, “обдарованість ... якісно своєрідне поєднання здібностей, від якого залежить можливість досягнення більшого чи меншого успіху у виконанні тієї чи іншої діяльності.” В.Д. Шадриков виділяє спеціальну обдарованість та обдарованість загальну: “... спеціальна обдарованість – якісно своєрідне поєднання здібностей, яке створює можливість успіху в діяльності, загальна обдарованість – обдарованість до широкого кола діяльностей чи якісно своєрідне поєднання здібностей від яких залежить успішність різних діяльностей”.

 На основі аналізу великого  масиву теоретичних та емпіричних  даних було виділено потенційну  обдарованість (котра є вродженим  утворенням) та обдарованість актуальну  (котра є продуктом взаємодії  індивідуума зі світом). Обдарованість – це близька до оптимальної, система поліприродних (психічних, фізіологічних, тощо) особливостей індивідуума, система, котра є одним з продуктів взаємодії індивідуума зі світом. Тому для досягнення визначеності в інтерпретації явища обдарованості необхідним є встановлення інтегрованої (комплекс – блокової) структури обдарованості, яка містить:  1) інтелектуально – когнітивний (інтелектуально-пізнавальний) компонент обдарованості, який включає в себе ті диференційовані компоненти обдарованості, які відносяться до тих чи інших когнітивних (пізнавальних) особливостей обдарованих індивідуумів (пов’язаних з мисленням, сприйманням, пам’яттю...); наприклад, володіння значним обсягом інформації; 2) мотиваційно-особистісний інтегрований компонент, який включає ті інтегровані компоненти обдарованості, які відносяться до тих чи інших особистісних, енергетичних, термінальних (сенсово-цільових), мотиваційних особливостей обдарованих індивідуумів.

 Наприклад, схильність до  змагальності, що може набувати  наполегливості при виконанні різноманітних завдань; 3) творчо-продуктивний (креативний) інтегрований компонент обдарованості включає ті диференційовані компоненти, які відносяться до творчих особливостей обдарованих індивідів (пов’язаних зі спроможністю продукувати щось нове). Наприклад, здатність до продукування оригінально-конструктивних, несподіваних ідей.

За визначенням Е. Фрома, креативність – це здатність дивуватися, відшукувати  рішення в нестандартній ситуації, спрямованість на нове і вміння глибоко  усвідомлювати власний досвід. “Всередині” феномену креативності виділяють його потенційні і актуальні “іпостасі”, а також принципово їх розділяють. Це пов’язано з процесами освоєння носієм потенційної креативності того чи іншого(нового для нього) соціальнозначимого виду діяльності.

 Зовнішні фактори можуть мати істотний формуючий вплив на такі компоненти креативності, як мотиваційний, когнітивний і поведінковий. Мотивація креативної поведінки складається в ранньому дитинстві; вона пов’язана з переживанням почуття деміурга (“Я можу”, “ У мене не виходить”), з прийманням (не відторгненням) власних недоцільних бажань. Мотивація доцільної поведінки, яка також формується в дитинстві, передбачає бажаними лише реально здійсненні обставини, події.

Таким чином, мікросередовище може перешкоджати або сприяти розвитку мотиваційного блоку креативності. Когнітивний бік креативності містить такі характеристики творчого мислення: - продуктивність – багатство ідей, асоціацій, варіантів вирішення проблем; - гнучкість – здатність швидко змінювати способи дій, переходити від одного класу об’єктів до іншого; - оригінальність – рідкісність, незвичайність, унікальність способу розв’язання певної проблеми.

 Вироблення поліваріантності  сприйняття, гнучкості мислення  обумовлюються складністю і різноманітністю мікросередовища. Крім цього, розвитку творчого мислення сприяє деяка екстравагантність ситуації. Поведінковий аспект креативності припускає реалізацію креативних властивостей на поведінковому рівні: вироблення певних поведінкових автоматизмів, вироблених способів дій. Вони виробляються за рахунок научіння: наслідування деяких дій, повторення і закріплення їх. Тому мікросередовище, яке сприяє формуванню креативності на поведінковому рівні, має мати зразки креативної поведінки і способи їх пред’явлення. Важливо, однак, щоб зразки креативної поведінки були тільки присутніми у мікросередовищі, але не нав’язувались.

Таким чином, можна виділити фактори  мікросередовища, які мають формуючий  вплив на креативність: