Диплом Дослідження креативності

Існує думка, що критерієм може стати наявність  осмисленості, що може бути сприйнята  навколишніми. Значеннєвий критерій, на відміну від частотного, дозволяє розмежувати продуктивні творчі і непродуктивні (девіантні) прояви людської активності. Тим самим значеннєвий критерій дозволяє при тестуванні розділити поведінкові прояви випробуваного при тестуванні на такі, що відтворюють (стереотипні), оригінальні (творчі) і неосмислені (девіантні). Головною операцією, що „працює” у ході творчого процесу, є операція порівняння, встановлення значеннєвого зв'язку між елементами, а цей зв’язок може бути встановлений на основі 1) репродукції, 2) значеннєвого синтезу, 3) випадкового з’єднання без семантичних зв’язків.

Асоціація потенційно може бути включена в семантичні зв'язки зі стимулом. Чим більш далека вона від стимулу, тим слабший її значеннєвий зв’язок із контекстом і ознаками стимулу.

Дані досліджень (В. Дружинін, Н. Хазратова [9, 160]) свідчать, що число відповідей, які відтворюють, дуже велике, але варіативність таких відповідей низька. Варіативність семантично не пов'язаних із стимулом відповідей дуже велика, тому що тут немає значеннєвих обмежень, число ж таких відповідей невелике. Оригінальні відповіді як би займають проміжне положення.

Отже, креативність не має обмежень для своїх проявів, вона притаманна будь-якій людині, незалежно  від його характеру, поведінки, умов проживання. Людина може виявляти свою творчу сутність і через проблематизацію  різних ситуацій у її житті.

Ще одним  фактором суперечності соціалізації креативності є „хибна колективність”.

Беззаперечним являється той факт, що через креативність проявляється реалізація власної індивідуальності. Людина проявляє свою індивідуальність в процесі міжособистісного спілкування (прямого чи опосередкованого), тому креативність певною мірою є репрезентацією своєї індивідуальності іншому.

Часто в процесах креативності виникає суперечність „хибної колективності”, адже більшість  часу діти проводять в колективі. Особливо це стосується проблем лідерства. Лідер допомагає виявити і проявити власну індивідуальність іншим через свою індивідуальність. Отже, виявлення і прояв власної індивідуальності одночасно є: а) психологічною характеристикою лідерських здібностей; б) характеристикою креативності [10, 37-42].

Одним з різновидів індивідуального стилю є когнітивний  стиль. Його можна віднести до індивідуального  чи, в термінах В. Мерліна, до індивідуального  стилю операцій, який визначає можливість використання когнітивного стилю в характеристиці креативності [11]. Когнітивний стиль є формально-динамічною, інструментальною характеристикою діяльності, яка відображає індивідуальні переваги в способах опрацювання інформації. Тому він більше пов’язаний з якісною стороною ефекту пристосування, що визначає соціальну рівноцінність його полюсів. Так, когнітивний стиль полезалежності поленезалежності характеризує індивідуальні відмінності в схильності до впливу контексту. Встановлено, що при орієнтації на зовнішні джерела інформації людина відчуває переважно вплив контексту, і тому вирішення перцептивних завдань, які передбачають, наприклад, виокремлення фігури з фону, супроводжується значними труднощами. Ці особливості характеризують один полюс стилю – полезалежність. Протилежний полюс – поленезалежність – відображає орієнтацію на внутрішні джерела інформації, що проявляється у контрастних стосовно полезалежності особливостей: меншій схильності до впливу контексту та легкості вирішення завдань на кшталт „фігура і фон”.

Особливості підліткового віку визначаються конкретними соціальними обставинами, насамперед, – зміною місця дитини в суспільстві, зміною її позиції при вступі в нові відносини зі світом дорослих, світом їх цінностей, що визначає новий зміст її свідомості.

У підлітків  є кілька можливостей для відчуття власної індивідуальності, креативності. Одна з них – розвиток своєї особистості за зразком та подобою особистості дорослої людини, оскільки саме дорослий в очах дитини володіє самостійністю, лідерськими здібностями і соціальною креативністю. Тому перше, чого прагне підліток, це показати собі та оточуючим, що він вже не дитина. Для того, щоб відважитися на самостійні вчинки, підліток мимоволі переконується, що він має на це право, бо він вже дорослий.

Старший підлітковий  вік, на нашу думку, створює певні передумови для успішного розвитку соціальної креативності і лідерських здібностей.

Як приклад  проаналізуємо емпирічне дослідження  когнітивної структури лідерських здібностей і соціальної креативності підлітків, де вибірку склали 17 підлітків 16-17 років. Для визначення когнітивного стилю „полезалежність – поленезалежність” в індивідуальній роботі використовувся тест Г. Віткіна (6 завдань). В процесі дослідження школярам пропонувалася картка з зображенням еталонної фігури, яку необхідно запам’ятати. Потім картка вилучалася і по черзі демонструвалися зображення, в яких ця фігура була „прихована”. Учні повинні були знайти і окреслити її контур. Показником ступеня поленезалежності використовувався індекс правильно вирішених завдань з врахуванням їх складності і часу вирішення.

Методика „Визначення  соціальної креативності особистості” (Є. Туник) за допомогою самооцінки поведінки  в нестандартних ситуаціях життєдіяльності  дозволяє визначити рівень соціальної креативності. В бланку відповідей було запропоновано за 9-бальною шкалою провести самооцінку власних особистісних якостей або частоту їх виявлення в заданих ситуаціях життєдіяльності.

У всіх підлітків  творчий потенціал різний. Підлітки з високими лідерськими здібностями  володіють високим творчим потенціалом. Спільною його характеристикою є яскраво виражена пізнавальна потреба. Серед характерологічних особливостей – ініціативність, наполегливість, несхильність до шаблонів. У підлітка з високими лідерськими здібностями процес розвитку особистості відбувається інтенсивніше, а особистісно-індивідуальні особливості виражені яскравіше і проявляються раніше. Ці особливості одержали назву „психосоціальної чуйності” (загострене почуття справедливості, яке випереджає моральний розвиток, висока емоційна чутливість, почуття особистої відповідальності).

Розглядаючи креативність як особистісну характеристику, зазначимо, що розвиток особистості сприяє розвиткові соціальної креативності. Отже, найбільшим ефектом володіють програми, які  основною умовою розвитку креативності вважають розвиток особистості підлітка. У підлітків з високим рівнем креативності сформовані найважливіші характеристики особистості: позитивне ставлення до себе і навколишнього світу, розвинена особистісна рефлексія.

На основі експериментальних результатів дослідження можна зробити висновок, що становлення соціальної креативності яскраво проявляється в старшому підлітковому віці. Підлітки, які володіють поленезалежним стилем, проявляють високі лідерські здібності і є лідерами в групі. Підлітки з когнітивним стилем „полезалежність” володіють лідерськими здібностями, але здебільш є лідерами в позашкільній діяльності. Рівень лідерських здібностей як у полезалежних, так і поленезалежних респондентів залежить від виявлення ними соціальної креативності. Підлітки-лідери з когнітивним стилем „поленезалежність” в більшій мірі соціально креативні, ніж їхні ровесники, які володіють протилежним стилем.

Отже, існує  залежність між лідерськими здібностями  і соціальною креативністю в когнітивній структурі особистості підлітків 16-17 років. Вирішення цієї проблеми має велике значення для вивчення саморозвитку і самоактуалізації підлітків.

Таким чином, можна  стверджувати, що креативність виступає могутнім фактором розвитку особистості  та визначає його готовність змінюватися, відмовлятися від стереотипів.

Але, мабуть, саме головне, що спонукує нас бути креативним – це мінливість сучасного світу. У наслідку всього цього стає очевидної  необхідність пошуку засобів, що дозволяють розвивати креативність здібність, якою, нехай і в різному ступені володіє кожна людина.

Виходячи з  того, що розвиток креативності формується на основі загальної обдарованості  під впливом мікросередовища  і загальна обдарованість перетворюється в актуальну креативність важлива  роль в даних процесах відводиться батькам та вчителю, що можуть як перешкоджати так і сприяти розвитку мотиваційного блоку креативності.

Важливо допомогти  направити дитячу креативність в  потрібну сферу для уникнення  проблеми вибору, яка інколи перетворюється в „захоплення” якомога більших територій, що негативно позначається на особистості. При цьому потрібно враховувати такі характеристики творчого мислення, як продуктивність; гнучкість; оригінальність. При цьому вироблення поліваріантності сприйняття, гнучкості мислення обумовлюються складністю і різноманітністю мікросередовища. Крім цього, розвитку творчого мислення сприяє деяка екстравагантність ситуації.

Важливу роль в  процесах соціалізації креативності відіграє вивчення питання психологічного дискомфорту, що вивчається в розрізі існування чотирьох груп дітей з різними рівнями інтелекту і креативності, які відрізнялися способами адаптації до зовнішніх умов і вирішення життєвих проблем, а саме: діти з високим рівнем інтелекту і креативності; діти з середнім рівнем інтелекту і креативності; діти з низьким рівнем інтелекту і високим рівнем креативності; діти з низьким рівнем інтелекту і креативності.

На закінчення відзначимо, що під час розгляду мислення молодших школярів з погляду новизни і  оригінальності вирішуваних завдань, творчим слід визнати мислення, яке направлене на створення суб'єктивно (для даного конкретного учня) нових ідей, а його результатом є відкриття нового або удосконалення рішення навчального завдання. В ході творчого мислення учня виникають новоутворення, що стосуються мотивації, цілей, оцінок, сенсів усередині самої пізнавальної діяльності. Перешкодами розвитку креативності можуть виступати як різні психологічні чинники (зайва критичність, внутрішня цензура, бажання знайти відповідь негайно, прагнення користуватися старими знаннями і боязнь виділитися і стати смішним для оточуючих), так і зловживання репродуктивними формами навчальної діяльності.

У творчо обдарованих, креативних індивідів наявна специфічна ірраціональна  мотивація досягнення, так як творчий акт є спонтанним, некерованим в своїй основі явищем.

1.4 Навчальні програми розвитку креативності школярів

Креативна людина володіє більшою  привабливістю у спілкуванні. Вона притягує до себе людей. В її товаристві час спливає непомітно та виникає бажання якомога довше залишатися поруч з нею. При цьому привабливість творчої людини пов'язується не лише з її постійним розвитком, змінами, але й з її відкритістю іншому досвіту. А ця відкритість, у свою чергу, звершує це коло, чи точніше, продовжує спіраль розвитку.

Творча людина бачить інших у  всій сукупності їхніх рис і властивостей, а при такому погляді люди ні кращі, ні гірші в порівнянні один до одного: вони просто різні. Людина, яка виходить на рівень розвинутої креативності, більш  демократична у стосунках з оточуючими. При цьому вона не приймає нікого насилля чи придушення.

А. Галін так описує творчу людину: «Творча людина створює навколо  себе клімат відкритості, доброзичливості, можливість прояву спонтанних і вільних  схильностей і поривів. Творча людина - ворог деспотизму, вона висміює, відкидає, заперечує його не терпить насильства». Чим вищий рівень розвитку особистості, тим м'якша, демократичніша людина в поводженні з іншими. Особливе значення має вміння поставити себе на місце іншого. Креативність тут допомагає проникнути в переживання іншої людини.

Створіть сприятливу атмосферу  для розвитку творчого мислення в  дітей! І пам'ятайте головне, про  почуття психологічної захищеності  у них. Критичні зауваження на адресу дітей і спроби окремих дорослих створити в них відчуття, що пропозиції малого нерозумні й навіть не заслуговують на увагу, є найкоротшим шляхом придушення творчих можливостей маленької людини. Якщо перші спроби дитини самостійно мислити не знаходять підтримки серед оточуючих, викликають сміх, то в неї з'являється страх виявитися «білою вороною».

Занадто великі вимоги до дитини призводять до побоювання не відповідати очікуванням  оточуючих, а потім, у свою чергу, - до «паралічу творчості». Дитина боїться  випробувати свої сили, ризикнути, експериментувати, жити повноцінним життям. Вона боїться успіху, тому що за її досвідом успіх приречений до провалу, оскільки тут свій згубний вплив здійснює низька самооцінка. Кожна спроба, що вимагатиме оригінального підходу, творчості та самовпливу, супроводжуватиметься синдромом тривожності й вини.

Із розвитком здібності творчо мислити й творити людина все  більше набуває вміння вміло поводити себе з оточуючими, створюючи навколо  себе атмосферу комфорту й можливості для вільного вияву особистості, адже творчість - найвища із людських функцій, яка ґрунтується на свободі волі й уяви. Розвиваючи реактивність, вона виходить на рівень ширших соціальних взаємовідносин і зв'язків, за влучним висловом А. Галіна, «вилізає з індивідуалістичної шкарлупи, якщо в ній знаходиться».

Тобто, ми говоримо про необхідність спонукати в дітях радість  відкриття нового. На сьогоднішній день ті навчальні програми, які  діють в початковій школі, якраз  і покликані на розвиток креативного  мислення учнів. А саме програми розвивального навчання, інтегрований курс «Довкілля», науково-педагогічний проект «Росток».

Інтегрований курс «Довкілля»

Чим же відрізняється «Довкілля» від  традиційних предметів? «Довкілля» має чітку особистісну орієнтацію, яка виражена у структурі навчального матеріалу курсу, методиці його викладання. Цей курс побудований за планом, який вказав ще Григорій Сковорода: «Пізнай природу, пізнай свій народ, пізнай себе». «Довкілля» уособлює життєвий світ дитини, який вона пізнає відповідно до своїх потреб та інтересів.

У процесі опанування курсу учні не тільки вивчають природу, звичаї свого  народу, а і вчатьсь любити себе як особистість, берегти себе та робити це з урахуванням інтересів оточуючих  людей, мислити креативно.

На кожному уроці  застосовується система інтерактивних методів навчання, орієнтованих на всебічний розвиток дитини. Навчальна діяльність учнів за допомогою рубрикацій підручника розподіляється на різноманітні види, які властиві дитині молодшого шкільного віку і сприяють якості й швидкості засвоєння навчального матеріалу, розвитку комунікативних здібностей, мотивують навчальну діяльність: «прочитай», «прочитай із дорослими», «робота в групах», «поміркуй», «зверни увагу», «склади казку або оповідання», «намалюй», «практичні завдання», «навчальна гра».