Емпіричне дослідження вибору стратегії самоствердження та зв'язок з рівнем розвитку вольових якостей у дітей-сиріт

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Емпіричне дослідження вибору стратегії самоствердження та його зв’язку з рівнем розвитку вольових якостей особистості

 

2.1. Опис організації, вибірки, методів та завдань дослідження

 

Метою нашого дослідження  було встановити зв'язок між вибором  стратегії самоствердження дітей-сиріт підліткового віку та рівнем розвитку їх вольових якостей.

Вибірку дослідження  складаюсь 20 дітей віком від 12 до 14 років, на базі Мізоцької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І - ІІ ступенів та 20 підлітків віком 12-14 років Загальноосвітньої школи № 19 міста Рівного.

Для досягнення мети використовувались такі психологічні та математичні методи:

• аналіз;
• узагальнення;
• порівняння;
• спостереження;
• психологічне тестування;
• методи математичної обробки даних коефіцієнт зв’язаності Чупрова-Пірсона.

При проведенні дослідження використовувались  такі психодіагностичні методики:

• Методика дослідження вольової організації особистості (Додаток А);
• Стратегії самоствердження особистості Нікітіна Е.П. та Харламенкової Н.Е. (Додаток В);

Використання першої методики дає нам можливість визначити, в якій мірі розвинені вольові якості особистості та вольова організація особистості загалом, а саме ціннісно-смислову організація особистості, організація діяльності, рішучість, наполегливість, самовладання, самостійність, показник брехні та загальний показник розвитку волі, що характеризує вольову організацію особистості, наступна методика дає нам можливість визначити, яку саме стратегію поведінки обирають підлітки в процесі становлення та дорослішання особистості, і остання методика дозволяє діагностувати розвиток сили волі досліджуваних.

Дані методики дають можливість виявити чи дійсно між вибором стратегії самоствердження  та рівнем розвитку вольових якостей  є зв'язок, а також емпірично  визначити чи відрізняються обрані стратегії самоствердження у дітей підлітків із загальноосвітньої школи та дітей, які виховуються в будинку інтернаті.

Дослідження проводилось  на базі шкіл  в позаурочний час, де респондентами були учні 8 класу  Рівненської Загальноосвітньої школи №19, та учні 8 класу Мізоцького спеціалізованого будинку-інтернату. Вибірка в 40 чоловік складалась у процентному співвідношенні 50% дітей-сиріт(10 дівчат та 10 хлопців) та 50 % підлітків із загальноосвітньої школи(10 дівчат та 10 хлопців) віком від 12 до 14 років.

На проходження  кожної з методик було виділено по 30 хв., дослідження проходило у  груповому режимі, важливо зазначити, що дітям-сиротам знадобилось набагато більше часу для проходження методик (близько 40 хв.) та вони потребували  допомоги та підказок (значення слів, незрозумілість інструкції і т.д.) в той час коли у звичайній школі при діагностиці допомога не знадобилась і для заповнення бланків вони витрачали близько 20-25 хвилин. Кожен з учнів отримав опитувальник з бланком відповідей, який вони заповнювали. У нашому дослідженні ми прагнемо виявити зв'язок між вибором стратегії самоствердження та рівнем розвитку вольових якостей дітей-сиріт підліткового віку, а також порівняти результати і виявити можливі розбіжності між цими ознаками із дітьми, які навчаються у звичайній школі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Інтерпретація  та представлення  результатів емпіричного

дослідження

 

Після інтерпретації отриманих результатів за методикою визначення стратегії самоствердження особистості у дітей-сиріт, виявили результаті, які представлені в діаграмі:

 Рис. 2.1.

Відсотковий розподіл вибору стратегій самоствердження дітей-сиріт

Більшість дітей, даної категорії обирають домінуючу  стратегію самоствердження(65%), з  них 7 дівчат та 3 хлопці.

Як стверджує,  Г.Н. Соломатина,  мотив самоствердження характеризується прагненням дитини до досягнення визначеного соціального статусу. У дітей-сиріт відстоювання власних інтересів і своєї значимості проходить будь-якими шляхами, найчастіше з допомогою агресії, вербальної чи фізичної, бажання зробити наперекір проханням чи вимогам вихователів, вчителів. А ці характеристики безумовно відповідають характеристиці домінуючої стратегії, яка проявляється в проекції нового досвіду на зовнішні об'єкти, в демонстрації власної цінності і в її захисті, не зважаючи на думку інших, шляхом витіснення їх.

Результати  отримані після діагностики дітей  із звичайної загальноосвітньої  школи представлені в діаграмі:

 Рис. 2.2.

Відсотковий розподіл вибору стратегій самоствердження дітей із загальноосвітньої школи

З отриманих результатів можна зробити висновок, наглядно дана діаграма дає нам можливість сказати, що різниця між вибором стратегії у дітей-сиріт та дітей із загальноосвітньої школи відрізняється. Стратегія самопригнічення,  відрізняються низькою упевненістю в собі, низькою самооцінкою, низьким самоприйняття, низьким саморозумінням. Ці особистості вважають за краще бути залежними від будь-кого, вони не приймають і не розуміють себе, пригнічують себе через свою невпевненість у собі, у своїх силах, що, на думку Альберті[18], може виражатися в тому, що вони створюють враження більш спокійних і менш емоційних людей.

У людей, які  обрали стратегію домінування поведінка  характеризується невдоволенням себе, у них поєднується з демонстративною упевненістю, що може поєднуватися з агресивною тенденцією в поведінці. Представлення даних людей про себе можна порівняти з маятником, тому що є, наприклад, істотне протиріччя між оцінками за шкалами самовпевненість і самоповага, тобто для них характерна деяка нестійкість «Я - концепції» і ця мінливість може вести до компенсації цього за допомогою агресивної лінії поведінки.

Для конструктивної стратегії характерні висока самоповага, самовпевненість, виходячи з цього, можна бачити, що дані люди більш схильні до позитивної оцінки, до віри в свої сили, до впевненості у власному інтересі для інших, що пояснюється тим, що дані люди більш відкриті, вірять у себе, приймають себе такими, які вони є. У конструктивної особистості відсутній протиріччя між самоповагою і самовпевненістю, яке спостерігається у домінуючої особистості[34].

Таким чином, як виявило наше дослідження розбіжності  між самоствердженням, а саме його стратегіями у двох групах має  відмінності, діти із загальноосвітньої школи переважно обирають конструктивну стратегію(45 %) натомість, діти з будинку-інтернату домінуючу(65 %), що вказує нам на те, що існують розбіжності у вихованні, оточенні, міжособистісних відносинах у двох групах дітей.

Аналізуючи рівень розвитку вольових якостей у опитуваних, результати представлені у порівняльних таблицях

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.1.

Відсоткове  співвідношення вибору стратегії самоствердження та рівня розвитку вольової якості – цілеспрямованість

Стратегія самоствердження	Досліджувана  Група	Високий Рівень	Середній рівень	Низький Рівень
Домінуюча	Діти з школи-інтернату	8 %	54 %	38 %
	Діти із загальноосвітньої школи	20 %	50 %	30 %
Конструктивна	Діти з школи-інтернату	40 %	30 %	30 %
	Діти із загальноосвітньої  школи	55 %	45 %	-
Самопригнічення	Діти з школи-інтернату	30 %	25 %	45 %
	Діти із загальноосвітньої школи	25 %	26 %	49 %

Проаналізувавши таблицю можна виокремити такі особливості  виявлені у ході діагностики:

- вольова якість  – цілеспрямованість досить низько 38 % розвинена у дітей-сиріт;

- чітко прослідковується, що у дітей з домінуючою стратегією самоствердження значно нижче розвинена цілеспрямованість, на відміну від тих дітей, які обирають конструктивну стратегію самоствердження 30% дітей-сиріт та 45% дітей із загальноосвітньої школи;

- низький рівень  розвитку досліджуваної вольової  якості прослідковується у дітей, які обирають стратегію самоствердження методом ідентифікацію себе з іншими, іншими словами, стратегія самоствердження – самопригнічення.

У своїй роботі Н.Е. Харламенкова, описує людей з  конструктивною стратегією самоствердження, яким властиво діяти впевнено в регламентованих ситуаціях, адекватно висловлювати власну думку, позитивні і негативні думки і почуття, легко і спонтанно комунікувати, тобто вони знають до чого прагнуть[34].

Отже, цілеспрямованість  притаманна дітям, які обирають конструктивну стратегію самоствердження, тому можна зробити висновок, що вони діють зважено та відповідно до власних цілей.

Таблиця 2.2.

Відсоткове  співвідношення вибору стратегії самоствердження  та рівня розвитку вольової якості – організація діяльності

Стратегія самоствердження	Досліджувана  Група	Високий рівень	Середній рівень	Низький Рівень
Домінуюча	Діти з школи-інтернату	20 %	44 %	36 %
	Діти із загальноосвітньої  школи	20 %	46 %	34 %
Конструктивна	Діти з школи-інтернату	50 %	25 %	20 %
	Діти із загальноосвітньої школи	60 %	30 %	10 %
Самопригнічення	Діти з школи-інтернату	25 %	35 %	40 %
	Діти із загальноосвітньої  школи	20 %	30 %	50 %

Результати  представлені в таблиці свідчать про те, що:

- вольова якість  – організованість діяльності, знаходиться  на високому рівні розвитку (50 % та 60 %) у дітей, які обирають конструктивну стратегію самоствердження;

- чітко видно,  що дана вольова якість знаходиться  на низькому рівні (50-35 %) розвитку у дітей із домінуючою та стратегією самопригнічення.

Організованість, полягає в умінні людини керуватися в своїй поведінці твердо наміченим планом. Ця якість вимагає вміння не тільки неухильно втілювати в життя свій план, а й виявляти необхідну гнучкість при зміні обставин[39]. В свою чергу людям, які обирають конструктивну стратегію самоствердження властиво вміння стверджувати себе в реальному світі, а для цього потрібно чітко розуміти та усвідомлювати характер власних дій і чітко йти з планом.

Н. Д. Левітов  писав, що організована людина вміє підпорядковувати свою діяльність певним принципам, вносити порядок в свої бажання. Така людина, з його точки зору, повинен володіти витримкою і самоконтролем, він не йде ні на які спокуси, що відволікають від справи. Організованість пов'язана з плануванням своїх дій і продумуванням того, які сили потрібні для досягнення мети. Враховуючи все це, можна вважати вдалим визначення організованості, дане В. К. Калиною: він охарактеризував її як уміння і здатність особистості до такого упорядкування своїх дій, яке забезпечує максимальну ефективність діяльності[15].

Конструктивна стратегія проявляється у здатності  впевнено діяти в регламентованих  ситуаціях, в умінні адекватно висловлювати власну думку, позитивні і негативні  думки і почуття, в умінні сказати  «ні» у відповідь на необґрунтовану прохання[3], тобто розуміти чого вона прагне та йти до своєї мети.

Таблиця 2.3.

Відсоткове  співвідношення вибору стратегії самоствердження  та рівня розвитку вольової якості – рішучість

Стратегія самоствердження	Досліджувана  Група	Високий Рівень	Середній рівень	Низький Рівень
Домінуюча	Діти з школи-інтернату	55 %	25 %	20 %
	Діти із загальноосвітньої  школи	55 %	30 %	15 %
Конструктивна	Діти з школи-інтернату	25 %	40 %	35 %
	Діти із загальноосвітньої  школи	35 %	45 %	20 %
Самопригнічення	Діти з школи-інтернату	25 %	30 %	45 %
	Діти із загальноосвітньої  школи	30 %	35 %	35 %