Емпіричне дослідження вибору стратегії самоствердження та зв'язок з рівнем розвитку вольових якостей у дітей-сиріт

З поданої таблиці, можна виділити суттєві ознаки, розвитку рішучості при різних виборах  стратегії самоствердження:

- у дітей-сиріт  та дітей, які навчаються у  звичайній школі високий показник розвитку рішучості(55% і 55%), при виборі домінуючої стратегії самоствердження;

- і низький  рівень розвитку (45% і 35%) даної вольової якості при виборі стратегії самопригнічення;

- у дітей  з конструктивною стратегією  переважає середній рівень розвитку рішучості(40% і 45%).

Рішучість - це індивідуальна якість волі людини, пов'язане зі здатністю і вмінням  самостійно і своєчасно приймати відповідальні рішення і наполегливо  реалізовувати їх в реальній діяльності[15]. Низький рівень рішучості у дітей-сиріт (45 %) свідчить про те, що вони є соціально незахищеними, не знають як правильно вчинити, всі проблеми за них вирішували дорослі(наглядачі, вихователі) їх думки ніколи не питали і їм не було необхідності виявляти рішучість, адже до виконання важливих завдань та прийняття рішень їх не залучають.

          Таблиця 2.4.

Відсоткове  співвідношення вибору стратегії самоствердження  та рівня розвитку вольової якості – наполегливість

Стратегія самоствердження	Досліджувана  Група	Високий рівень	Середній рівень	Низький Рівень
Домінуюча	Діти з школи-інтернату	10 %	35 %	55 %
	Діти із загальноосвітньої  школи	15 %	45%	40 %
Конструктивна	Діти з школи-інтернату	50 %	15 %	35 %
	Діти із загальноосвітньої  школи	60 %	35 %	5 %
Самопригнічення	Діти з школи-інтернату	25 %	35 %	40 %
	Діти із загальноосвітньої  школи	30 %	45 %	30 %

Виражені суттєві  ознаки:

- показник високого  розвитку наполегливості(50 % та 65 %) відмічено  у дітей, які обирають конструктивну  стратегію самоствердження;

- низький рівень  розвитку вольової якості у дітей з домінуючою стратегією самоствердження(55%), та середній з невпевненою(50 %).

Конструктивна стратегія займає найбільший вагу в  сукупності стратегій самоствердження  особистості. Конструктивність означає  здатність людини підтримувати цінність власного Я, не знижуючи цінності Я іншої людини. А.Адлер використовував спеціальний термін «конструктивна перевага», який означає перевагу людини над самим собою. Це прагнення до особистісного росту шляхом зміни себе, досягнення нових висот і цінностей, а тим самим наполегливість і є  здатність до стійких, активних, енергійних дій, результативність у подоланні перешкод[15] та досягнення власних цілей. Що  в свою чергу вказує нам на те, що людина, обираючи конструктивну стратегію матиме високий рівень розвитку наполегливості.

У дітей-сиріт  показник розвитку вольової якості низький  по всіх стратегія самоствердження  загалом (55-35 %) це свідчить про те, що вихованці соціально-педагогічних установ, переважно не зацікавлені у досягненні високих результатів, вони не вірять у свої сили так як навіть самооцінка у них занижена, вони не проявляють наполегливість, щоб виконати те чи інше завдання.

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.5.

Відсоткове  співвідношення вибору стратегії самоствердження  та рівня розвитку вольової якості – самовладання

Стратегія самоствердження	Досліджувана  група	Високий Рівень	Середній рівень	Низький Рівень
Домінуюча	Діти з школи-інтернату	10 %	50 %	40 %
	Діти із загальноосвітньої  школи	20 %	50 %	30 %
Конструктивна	Діти з школи-інтернату	50 %	40 %	10 %
	Діти із загальноосвітньої  школи	55 %	45 %	-
Самопригнічення	Діти з школи-інтернату	30 %	25 %	45 %
	Діти із загальноосвітньої  школи	25 %	40 %	35 %

- у дітей,  які обирають конструктивну стратегію  самоствердження переважає високий  рівень розвитку самовладання( 50 % та 55 %);

- низький рівень  розвитку даної вольової  якості  у дітей з агресивною формою  ствердження(45 - 30 %).

Агресивні стратегії відбуваються на тлі переживання людиною високого ступеня відкритості досвіду, можливо, викликаної необхідністю, демонстрованої безтурботністю компенсаторного характеру та такої ж емоційною стійкістю, що компенсує підвищений нейротизм, сміливість, низьким почуття провини і нефрустрованість[25]. Така характеристика може знати своє відображення у тому, що люди, які обирають стратегією свого самоствердження домінування, не завжди контролюють себе, їх поведінка супроводжуються вдалою екстерналізацією конфліктів, які і здійснюються за допомогою їх проектування зовні[17], вони не контролюють себе у випадку, де зачіпається їх особистість, таким чином вони не володіють самоконтролем, що є синонімом до самовладання, в ситуаціях особливого вияву емоцій їх поведінка вийде з-під контролю.

Особистості з  конструктивним самоствердженням за нашими результатами є більш врівноваженими та можуть контролювати власну поведінку  в різних ситуаціях.

Таблиця 2.6.

Відсоткове  співвідношення вибору стратегії самоствердження  та рівня розвитку вольової якості – самостійність

Стратегія самоствердження	Досліджувана  Група	Високий Рівень	Середній рівень	Низький Рівень
Домінуюча	Діти з школи-інтернату	50 %	10 %	40 %
	Діти із загальноосвітньої  школи	45%	40 %	15 %
Конструктивна	Діти з школи-інтернату	40 %	25 %	35 %
	Діти із загальноосвітньої  школи	50 %	45 %	5 %
Самопригнічення	Діти з школи-інтернату	15 %	25 %	60 %
	Діти із загальноосвітньої  школи	30 %	60 %	10 %

Самостійність - це вміння обходитися у своїх діях без чужої допомоги, а також уміння критично ставитися до чужих впливів, оцінюючи їх відповідно своїх поглядів і переконань. Самостійність особистості виявляється в здатності за власним почином організовувати діяльність, ставити цілі, в разі необхідності вносити в поведінці зміни. Самостійна особистість не чекає підказок, вказівок від інших людей, активно відстоює свої погляди, може бути організатором, повести за собою до реалізації мети[38].

Аналіз результатів  приведених у таблиці дає можливість виокремити, такі показники:

- для дітей, які обирають конструктивну та домінуючу форму самоствердження притаманним є високий рівень розвитку самостійності (45-55 %), більша половина вибірки;

- чітко прослідковується  тенденція, що у дітей-сиріт  з стратегією самоствердження  – самопригнічення, рівень розвитку самостійності є досить низьким(60 %) набагато нижчим, ніж у дітей, які навчаються у звичайній школі;

- виділити можна,  ще одну по суттєву ознаку, існує відмінність між розвитком  самостійності у дітей-сиріт та  дітей із загальноосвітньої школи, у сиріт нижчий розвиток даної вольової якості загалом по всіх стратегіях самоствердження. У специфічних умовах виховання, розвитку особистості в дитячому закладі інтернатного типу, формується особлива внутрішня позиція, що виражається в слабкій орієнтованості на майбутнє, імпульсивністю, неусвідомленістю і несамостійністю поведінки. Дефекти в інтелектуальному й емоційно-вольовому розвитку, відсутність адекватних форм спілкування призводять до того, що до більшості життєвих ситуацій вихованці дитячих установ інтернатного типу виявляються значно менш підготовленими. Вони звикли до того, що всі проблеми за них вирішують дорослі[6], тому такий результат виявило наше дослідження.

Стратегія самопригнічення може проявлятися в конформній установки по відношенню до групи, в пошуку сильного лідера, полезалежності, в прояві гіпервідповідальності, мазохізму та ін. У представників даної групи домінує механізм заперечення. Це свідчить про те, що підліток який обирає дану стратегію самоствердження реалізує позицію «бути як усі» [25], він не може самостійно приймати рішення та вирішувати проблеми, переважно немає власної думки, а тому ці теоретичні факти відповідають отриманим результатам.

Після інтерпретації, аналізу та опису результатів, можна  зробити висновок, що кожній із стратегій самоствердження притаманний вищий чи нижчий розвиток тієї чи іншої вольової якості. Ми отримали такі результати(за ступінь вираженості ознаки брали лише крайні точки розвитку вольової якості, високий чи низький рівень): 
- агресивна (домінуюча) стратегія самоствердження

високий рівень розвитку – самостійність, рішучість;

низький рівень розвитку – організація діяльності, цілеспрямованість;

- конструктивна  стратегія самоствердження

високий рівень розвитку – самостійність, самовладання, наполегливість, організація діяльності;

- невпевнена (самопригнічення)  стратегія самоствердження

низький рівень розвитку – організація діяльності, рішучість, цілеспрямованість самостійність.

Можна виокремити чітку тенденцію, яка прослідковується за результатами нашого дослідження, у опитуваних із конструктивною стратегією переважає високий рівень розвитку по всіх вольових якостях, з невпевненою – низький рівень, відповідно, і характеристикою домінуючої стратегії є середній рівень розвитку по всіх якостях загалом, спиратись не це дають можливість результати нашого дослідження.

Для визначення тісноти зв’язку між стратегіями  самоствердження та рівнем розвитку вольових якостей дітей-сиріт(Методика дослідження вольової організації особистості передбачає визначення критерію загального розвитку волі та вольових якостей) використали коефіцієнт зв’язаності Чупрова-Пірсона, після чого отримали такі результати, К(П) = 0,68, що свідчить про те, що зв'язок, між стратегіями самоствердження та рівнем розвитку вольових якостей дітей-сиріт підліткового віку, статистично підтверджений. Подібний показник отримано після виявлення зв’язку за тими ж показниками у дітей із загальноосвітньої школи К(П) = 0,59, який дає нам інформацю про те, що зв'язок існує та сатистиіно підтверджений.

Проведене нами дослідження дає можливість говорити про наявність зв’язку між показниками стратегії самоствердження та рівня розвитку вольових якостей, за інтерпретованими, проаналізованими та узагальненими результатами отриманими в ході дослідження. Нами розроблені методичні рекомендації вихователям інтернатних установ, для покращення та оптимізації виховного процесу(Додаток С).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Підлітковий вік  починається з усвідомлення особистістю  того, що  я інший у цьому  віці йде переорієнтація із зовнішніх оцінок на самооцінку, посилюється її роль в житті дитини; актуалізується потреба у самоствердженні; ускладнюється зміст самооцінки; емоційно-ціннісне ставлення до себе стає провідним переживанням внутрішнього життя та становлення особистості підлітка і провідним фактором вольової регуляції.

Мотив самоствердження  характеризується прагненням дитини до досягнення визначеного соціального  статусу, дитина прагне довести оточуючим свою значимість найчастіше хорошим навчанням, позитивними вчинками, з допомогою яких він отримує визначений статус в соціумі. У дітей-сиріт відстоювання власних інтересів і своєї значимості проходить будь-якими шляхами, найчастіше з допомогою агресії, вербальної чи фізичної, бажання зробити наперекір проханням чи вимогам вихователів, вчителів. Таку поведінкою реакцію розцінюють, як самоствердження дитини, та її дій на власний розсуд.