Исследование социально-психологического климата в педагогическом коллективе

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. На сьогоднішній день у психологічній та педагогічній науці, в сучасних умовах, постійно зростає інтерес до явища соціально-психологічного клімату, як основи розвитку особистості та ефективності діяльності педагогічного колективу. Актуальність дослідження даної проблеми пов’язана, з одного боку, зі зростанням вимог до рівня психологічної включеності особистості в колективну діяльність, а з іншого боку, з ускладненням психічної життєдіяльності людей, постійним зростанням їх особистісних інтересів та домагань.

Оскільки соціально-психологічний клімат є показником рівня соціального розвитку колективу і його психологічних резервів, здатних до більш повної реалізації, то сприятливий соціально-психологічний клімат педагогічного колективу забезпечує працездатність його членів і високу ефективності праці, згуртованість колективу та взаємну підтримку в досягненні мети навчального закладу.

Істотний вплив на соціально-психологічний клімат мають психологічні чинники, до яких відносять і особистісні характеристики членів колективу. Перевага тих чи інших особистісних якостей у членів педагогічного колективу впливає на відносини, що складаються всередині колективу, характер його психічного настрою, створює певну атмосферу в колективі і визначають соціально-психологічний клімат. Відмітемо, що тип ставлення до людей, що визначається у самооцінці педагогів, відіграє одну з головних ролей у створенні сприятливої психологічної атмосфери в педагогічному колективі.

Проблемами  дослідження особливостей соціально-психологічного клімату займалися такі вчені, як Є. С. Кузьмін, Ю. М. Ємельянов, І.  Волков, К. К. Платонов, А. Н.  Лутошкін, В. В. Бойко, А. Г. Ковальов, Б. Д. Паригін, Є. А. Климов, а також вивчався вплив соціально-психологічного клімату в колективі на особистість.

 

Актуальність і недостатній рівень теоретичної і практичної розробки проблеми соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі навчальної установи зумовили вибір теми дипломної роботі “Дослідження соціально-психологічного клімату в педагогічному колектіві”.

Об’єкт дослідження: педагогічний колектив як соціально-психологічний феномен.

Предмет дослідження: особливості соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі.

Мета дослідження: теоретично розглянути та емпірично дослідити особливості соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі.

Гіпотеза дослідження: сприятливість психологічного клімату в педагогічному колективі безпосередньо залежить від переважаючого типу ставлення людини до колег.

Завдання дослідження:

- здійснити аналіз науково-теоретичних підходів до визначення соціально-психологічного клімату;

- розкрити структуру соціально-психологічного клімату;

- розглянути соціально-психологічні особливості соціально-психо-логічного клімату у педагогічному колективі;

- здійснити емпіричне дослідження.

Методи дослідження. У роботі застосовувались теоретичні методи (теоретико-порівняльний аналіз психолого-педагогічної літератури) та емпіричні (анкетування, метод математичної статистики).

В якості діагностичного інструментарію для розв’язання експериментальних завдань використано: “Методику оцінки психологічного клімату в колективі за Ф. Фідлером” та “Методику діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі”.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше теоретично обґрунтована проблема міжособистісних стосунків в педагогічному колективі та емпірично виявлений тип ставлення до людей у самооцінці, що безпосередньо впливає на соціально-психологічний клімат в групі.

Надійність  і вірогідність результатів дослідження забезпечувались: використанням комплексу валідних психодіагностичних процедур, створенням адекватних умов діагностування, поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричних даних, застосуванням сучасних математичних методів.

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ соціально-психологічного клімату в колективі

 

 

1.1. Науково-теоретичні підходи до визначення сутності поняття “соціально-психологічний клімат”

 

Поняття соціально-психологічного клімату з’явилося поряд з такими інтегральними поняттями як “соціально-психологічна атмосфера”, “морально-психологічна обстановка”, “морально-психологічний настрій”, і отримують все більше поширення  в сучасній науці і практиці.

Перш, ніж говорити про такий феномен як соціально-психологічний клімат, необхідно дати визначення поняттю групи, так як це явище нерозривно пов’язане з нею.

Під групою розумітимемо обмежену сукупність безпосередньо взаємодіючих людей, які [4]:

1) тривалий час та відносно регулярно контактують між собою, на мінімальній дистанції, без посередників;

2) володіють загальними цілями, реалізація яких дозволяє задовольнити значущі потреби та інтереси;

3) беруть участь у загальній системі розподілу функцій та обов’язків у спільній трудовій життєдіяльності, що передбачає кооперативну взаємо-залежність її учасників та виявляється як у кінцевому продукті спільної активності, так і в самому трудовому процесі;

          4) поділяють загальні норми і правила внутрішньогрупової та міжгрупової поведінки;

5) володіють  ясним та диференційованим уявленням  один про одного;

6) пов’язані досить визначеними і стабільними емоційними відносинами;

          7) представляють себе як членів цієї групи й так само сприймаються зі сторони.

В сучасній психолого-педагогічній літературі колектив розуміється як високий рівень розвитку групи. В цьому випадку, мова йде про її кількісні характеристики: цілеспрямованость, згуртованость, моральна єдність та ін. 

Колектив можна розпізнати по наступних ознаках [15]:

- спільна діяльність до соціально-значущих цілей діяльності припускає високий рівень свідомості членів колективу;  

- спільна діяльність членів колективу, спрямована на досягнення поставлених цілей.

Таким чином, педагогічний колектив являє собою спільність педагогів освітнього закладу, яка об’єднана на основі загальних світоглядних поглядів, виховних цілей і завдань. А міжособистісні відносини є основою у формуванні соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі.

Міжособистісні стосунки в групі та сумісність  її членів (фізіологічна і психологічна) створюють те зовнішнє суспільно-психологічне явище, що називається соціально-психологічним кліматом або атмосферою.

Існує декілька підходів до визначення поняття соціально-психологічного клімату. Стисло охарактеризуємо їх.

У вітчизняній  психології виділяють чотири основних підходи до розуміння природи соціально-психологічного клімату.

Представниками  першого підходу до визначення сутності поняття     (Л.П. Буєва, Е.С. Кузьмін, Н.Н. Обозов, К.К. Платонов, Л.К. Удєлов) клімат розглядається як суспільно-психологічний феномен, як стан колективної свідомості. Клімат – відображення у свідомості людей комплексу явищ, які пов’язані з їх взаємовідносинами, умовами та методами стимулювання праці. Під соціально-психологічним кліматом необхідно розуміти такий соціально-психологічний стан колективу, який відображає характер, зміст та направленість реальної психології членів колективу [7].

Прихильники другого підходу (А.А. Русалінова, А.Н. Лутошкин) підкреслюють, що суттєвою характеристикою соціально-психологічного клімату є загальний емоційно-психологічний настрій колективу [38].

Автори третього підходу (В.М. Шепель, Б.Д. Паригін) аналізують клімат через стиль взаємовідносин людей, що знаходяться у безпосередньому контакті один з одним. В процесі формування клімату складається система міжособистісних відносин, які визначають соціальне та психологічне самопочуття кожного члену колективу [50].

Засновники  четвертого підходу (В.В. Косолапов, А.Н. Щербань) визначають клімат в термінах соціальної та психологічної сумісності членів колективу, їх морально-психологічної єдності, згуртованості, наявності загальних думок, звичаїв й традицій тощо. Зокрема, Є.О. Сафронов під морально-психологічним кліматом розуміє  сукупність  норм поведінки, традицій, суспільних цінностей, оцінок, уявлень, що вира-жаються в конкретних діях і вчинках людей  в колективах [27].

Основною   структурною  одиницею  морально-психологічного аналізу є людська поведінка. Система індивідуальних  норм утворює рівень регуляції

соціальної  поведінки особистості і формується на основі культурних зразків й принципів поведінки через різні форми спілкування. Таким чином, моральні судження, етичні почуття, ціннісні орієнтації членів колективу виявляються в певних діях та способах поведінки, створюючи тим самим морально-психологічний клімат в колективі.

Вчені (Є.С. Кузьмін, І.П. Волков) відзначають двояку природу соціально-психологічного клімату в колективі. З одного боку, він являє собою деяке суб’єктивне відображення в груповій свідомості всієї сукупності елементів соціальної атмосфери, всього навколишнього середовища. З іншого боку, виникнув як результат безпосереднього та опосередкованого впливу на групову свідомість об’єктивних і суб’єктивних факторів, соціально-психологічний клімат набуває відносну самостійність, стає об’єктивною характеристикою колективу і починає надавати зворотній вплив на колективну діяльність і окремі особистості.

Так, Е.С. Кузьмін вважає, що поняття “психологічний клімат” відображає характер взаємовідносин між людьми, переважний тон суспільного настрою, рівень управління, умови та особливості праці й відпочинку в колективі [17].

Р.Х. Шакуров розглядає поняття психологічного клімату з двох позицій [15]:

-  психологічної, яка розкривається в емоційних, вольових, інтелектуальних станах й властивостей групи;

-  соціально-психологічної, яка проявляється у інтегративних особливостях психології групи, значущих для збереження її цілісності та для її функціонування як самостійного об’єднання людей.

На думку К.К. Платонова  і В.Г. Казакова, соціально-психологічний  клімат – це така властивість групи, яка визначається міжособистісними відносинами, які створюють стійкі групові настрої й думки, від яких залежить ступінь активності в досягненні мети, що стоять перед групою. Важливою умовою ефективності, на їх думку, є наявність в колективі сприятливого соціально-психологічного клімату, який включає наступні фактори:

1) цілеспрямованість, що характеризує мету спільної взаємодії, тобто потреби, ціннісні орієнтації членів колективу, засоби взаємодії тощо;

2) мотивованість, що розкриває причини трудової, пізнавальної, комунікативної та іншої активності членів закладу;

3) емоційність, що проявляється у емоційному відношенні людей до взаємодії, в специфіці емоційних, неформальних відносин у навчальному закладі;

4) стресостійкість, яка характеризує здатність колективу узгоджено та швидко мобілізувати емоційно-вольовий потенціал людей для протидії деструктивним силам;

5) інтегративність, що забезпечує необхідний рівень єдності думок й узгодженості дій;

6) організованість, яка  зумовлена особливостями процесів управління та самоуправління [20].

Б.Д. Паригін у соціально-психологічному кліматі бачить не просто суму психічних  складових його індивідів, а потужний фактор посилення психологічного настрою  членів колективу, тобто клімат колективу  являє собою переважний та відносно стійкий психологічний настрій колективу, який знаходить різноманітні форми проявлення у всій його життєдіяльності [32].

З точки зору Ю.Л. Неймера, соціально-психологічний клімат колективу вважається внутрішнім станом колективу, що відображає його комплексну здатність досягати мети, що стоїть перед ним [27].

В.М. Шепель визначає психологічний клімат як емоційний тон психологічних зв’язків, що виникає на основі близькості, симпатії, збігу характерів, інтересів, схильностей. Автор при цьому відокремлює 3 кліматичні зони [50]:

1) соціальний клімат, який визначається тим, наскільки гарантовано дотримання конституційних прав та обов’язків працівників;

2) моральний клімат, який визначається моральними цінностями, загальноприйнятими в колективі;

3) психологічний клімат, під яким розуміє ту атмосферу, яка складається між працівниками, що знаходяться у безпосередньому контакті один з одним.

Існують й інші підходи до визначення “соціально-психологічний клімат”:

1) це настрій групи, визначуваний міжособистісними відносинами людей, що спільно працюють у колективі [39];

2) є  станом групової психіки, обумовленим особливостями жит-тєдіяльності даної групи [36];

3) інтегральна характеристика системи міжособистісних стосунків в групі, що відображає комплекс вирішальних психологічних умов, які або забезпечують, або перешкоджають успішному протіканню процесів групоутворення і особистісного розвитку [35];

4) відносно стійкий набір відчуттів, що випробовуються членами організації з приводу характеристик і якості культури організації [33];