Исследование социально-психологического климата в педагогическом коллективе

5) самостійна зона життєдіяльності організації, що не зводиться до корпоративної культури, - зі своїми закономірностями (швидкоплинність, змінність) і механізмами діяльності (механізми соціально-психологічної взаємодії в контактній групі) [28];

6) та частина корпоративної культури, яка здійснює своєрідні механізми преадаптації організації до майбутніх змін (стихійним або планованим) [26];

7) це стан групової психіки, сукупність відношення членів колективу до умов і характеру спільної діяльності, до колег по роботі, до керівника колективу [24];

8) це якісна сторона міжособистісних стосунків, що виявляється у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають спільній продуктивній діяльності і всебічному розвитку особистості в групі [15].

Проаналізував підходи до визначення поняття соціально-психологічного клімату відзначимо, що більшість авторів дотримуються тієї думки, що відносно стійкий психологічний настрій є цілісною характеристикою колективу, що проявляється у міжособистісних відносинах та у відношенні до трудової ситуації, впливає на результат педагогічної діяльності, самопочуття, активність працівника (позитивно, негативно чи нейтрально).

Таблиця 1.1

Визначення сутності поняття “соціально-психологічний клімат” різними авторами

Автор підходу до визначення	Визначення соціально-психологічного клімату
Е.С. Кузьмін	психологічний клімат відображає характер взаємо-відносин між людьми, переважний тон суспільного настрою, рівень управління, умови та особливості праці й відпочинку в колективі

 

 

Продовження табл. 1.1

Р.Х. Шакуров	розглядає поняття  психологічного клімату з двох позицій: - психологічної,  яка розкривається в емоційних,  вольових, інтелектуальних станах  й властивостей групи; - соціально-психологічної, яка проявляється у інтег-ративних особливостях психології групи, значущих для збереження її цілісності та для її функціонування як самостійного об’єднання людей
К.К. Платонов В.Г. Казаков	така властивість  групи, яка визначається міжособис-тісними відносинами, які створюють стійкі групові настрої й думки, від яких залежить ступінь активності у досягненні мети, що стоять перед групою.
Б.Д. Паригін	клімат колективу являє  собою переважний та відносно стійкий  психологічний настрій колективу, який знаходить різноманітні форми  проявлення  у його життєдіяльності
Ю.Л. Неймер	внутрішній стан колективу, що відображає його комплексну здатність досягати мети, що стоять перед ним
В.М. Шепель	емоційний тон психологічних зв’язків, що виникають на основі близькості, симпатії, збігу характерів, інтересів, схильностей
Є.О. Сафронов	сукупність норм поведінки, традицій, суспільних цінностей, оцінок, уявлень, що виражаються в конкретних діях і вчинках людей в колективі

 

Проаналізував теоретичні підходи, в нашій роботі ми будемо дотримуватися визначення, що характеризує соціально-психологічний клімат як якісну сторону міжособистісних відносин, що виявляється у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній спільній діяльності і всебічному розвитку особистості в групі.

 

 

1.2. Фактори формування соціально-психологічного клімату

 

Існує цілий  ряд чинників, що визначають соціально-психологічний  клімат в педагогічному колективі [32]:

1. Глобальне макросередовище:

- обстановка в суспільстві;

- сукупність економічних, культурних, політичних і інших умов.

Стабільність в економічному, політичному житті суспільства  забезпечують соціальне і психологічне благополуччя його членів і побічно  впливають на соціально-психологічний  клімат в колективі.

2. Локальне макросередовище, тобто заклад, в структуру якої входить трудовий колектив (масштаб закладу, статусно-рольова структура, відсутність функціонально-рольових суперечностей, участь працівників в плануванні та розподілі ресурсів і т. д.).

3. Фізичний мікроклімат чи санітарно-гігієнічні умови праці. Спека або холод, духота, погана освітленість, постійний шум можуть стати джерелом підвищеної дратівливості і побічно вплинути на психологічну атмосферу в колективі. Або, навпаки, добре обладнане робоче місце, сприятливі санітарно-гігієнічні умови підвищують задоволеність від трудової діяльності в цілому, сприяючи формуванню сприятливого соціально-психологічного клімату.

4. Задоволеність працею. Велике значення для формування сприятливого соціально-психологічного клімату має те, наскільки робота є для людини цікавою, різноманітною, творчою, чи відповідає вона його професійному рівню, чи дозволяє реалізувати творчий потенціал, професійно зростати. Привабливість праці залежить від того, наскільки її умови відповідають очікуванням педагога і дозволяють реалізувати його власні інтереси, задовольнити потреби особистості у:

- хороших умовах праці і гідній матеріальній винагороді;

- спілкуванні і дружніх міжособистісних взаєминах;

- досягненнях, визнанні і особистому авторитеті;

- творчій і цікавій роботі, можливості професійного і особистісного розвитку, реалізації свого потенціалу.

5. Характер виконуваної діяльності. Монотонність діяльності, її висока відповідальність, стресогенний характер, емоційна насиченість – все це відносять до чинників, що побічно можуть негативно позначитися на соціально-психологічному кліматі в педагогічному колективі.

6. Організація спільної діяльності. Формальна структура групи, спосіб розподілу повноважень і наявність єдиної мети впливає на соціально-психологічний клімат. Взаємозалежність завдань, нечіткий розподіл функціональних обов’язків, невідповідність співробітника його професійної ролі, психологічна несумісність учасників спільної діяльності підвищують напруженість відносин в групі і можуть стати джерелом конфліктів.

7. Характер комунікацій в колективі. Виступає як чинник соціально-психологічного клімату, тобто відсутність повної і точної інформації з важливого для працівників питання створює благодатний грунт для виникнення і розповсюдження чуток і інтриг. Керівникові варто уважно стежити за задовільним інформаційним забезпеченням діяльності закладу. Низька комунікативна компетентність педагогів також веде до комунікативних бар’єрів, зростання напруженості в міжособистісних відносинах, нерозуміння, недовіри, конфліктів. Уміння чітко висловлювати свою точку зору й володіння навиками активного слухання створюють умови для задовільної комунікації в педагогічному колективі.

У кожної людини є власне внутрішнє відношення та власна установка до своє праці і колегам по роботі. Вона визначається вихованням, життєвим досвідом, соціальним оточенням. Сукупність установок усіх членів педагогічного колективу (установки на дружелюбність й співробітництво чи, навпаки, ворожість, неприязнь, самоізоляцію) створює загальну психологічну обстановку.

Таким чином, на соціально-психологічний клімат мають вплив безліч об’єктивних та суб’єктивних факторів.

Можна виділити, в першу чергу, фактори зовнішнього і внутрішнього середовища закладу, де працює людина.

До факторів зовнішнього середовища відносяться загально соціальна економічна та політична обстановка, рівень та умови життя, культура.

Внутрішні умови життя колективу дуже різноманітні. До них відносять організацію і умови праці, діючу систему стимулювання, побутові умови праці, методи й стиль керівництва, інформованість колективу та інші.

Варто відзначити також взаємообумовленість зовнішніх та внутрішніх факторів соціально-психологічного клімату. Зовнішнє та внутрішнє середовище взаємодіють на соціально-психологічний клімат не безпосередньо, а побічно, через сприйняття людини. Сприйняття визначається приналежністю людей до соціальної групи в залежності від характеру та змісту праці, професії, статі, віку, сімейного становища та освіти, комплексу соціально-психологічних характеристик тощо (потреб, інтересів, мотивів поведінки).

 

 

1.3. Особливості соціально-психологічного клімату в колективі

 

Специфіка соціально-психологічного клімату полягає в тому, що він  представляє собою інтегральну  і динамічну характеристику психічних станів усіх членів колективу.

Соціально-психологічний клімат дуже динамічне утворення. Динаміка проявляється як в процесі колективоутворення, так і в умовах функціонування колективу.

Вчені зафіксували два основних етапи процесу колективоутворення. Колектив – це група людей, що є частиною суспільства, об’єднана з ним загальними цілями, мотивами спільної діяльності. Іншими словами, “колектив можливий лише за умови, якщо він об’єднує людей на завданнях діяльності, явно корисної для суспільства” [47]. Цілі діяльності колективу, обов’язково винесені за рамки даної групи, створюють стосунки відповідальної залежності усередині групи.

Головна вимога колективу до окремої особи, що входить в нього, - свідоме підпорядкування особистості цілям, що об’єднують дану групу, перетворюючи її на колектив. Цей об’єктивний закон, що стихійно виявляється у будь-якому колективі, самоукріплює його. Але він може здійснюватися і свідомо як членами колективу по відношенню один до одного, так і його лідерами та офіційними керівниками. Суть цього закону полягає в тому, що колектив сам проектує і створює потрібних йому особистостей.

На першому етапі колективоутворення головну роль відіграє емоційний чинник. У цей період йде інтенсивний процес психологічної орієнтації, встановлення зв’язків і позитивних відносин.

На другому етапі більшого значення набувають когнітивні процеси. У цей період кожна особистість виступає не тільки як потенційний або реальний суб’єкт емоційного спілкування, але і як носій певних особистісних якостей соціальних норм і установок. Саме на цьому етапі відбувається формування спільних поглядів, ціннісних орієнтацій, норм і символів. 

Іншою стороною, що характеризує динаміку соціально-психологічного клімату колективу є так звані “кліматичні обурення”. До “кліматичних обурень” відносять природні коливання емоційного стану в колективі, періодично виникають підйоми і спади настрою у більшості його членів, які можуть відбуватися як протягом одного дня, так і протягом більш тривалого періоду. Вони пов’язані зі зміною умов взаємодії всередині групи або зміною навколишнього средовища. Термін “кліматичні обурення” несе у собі як негативне, так і позитивне забарвлення, оскільки ці обурення можуть заважати, а можуть і сприяти життєдіяльності колективу.

Роль соціально-психологічного клімату коллективу, як фактора його стану та продуктивності, визначається декількома обставинами.

Перш за все, психологічний клімат колективу є однією з найбільш істотних елементів у загальній системі умов існування і життєдіяльності людини. Особлива значимість клімату в системі умов людської діяльності визначається, по-перше тим, що соціально-психологічний клімат характеризує найближчі й безпосередні (на відміну від більш віддалених і опосередкованих) умови цієї життєдіяльності. По-друге, явище соціально-психологічного клімату характеризує не стільки зовнішні аспекти стосовно людини, скільки внутрішні аспекти цього середовища, його психологічну атмосферу.

При вивченні соціально-психологічного клімату відокремлюють два рівня: статичний та динамічний [39].

Перший рівень – статичний. Це стійкі взаємовідносини членів колективу, їх інтерес до роботи та колегам. На цьому рівні соціально-психологічний  розглядається клімат як стійке утворення, достатньо стабільний стан колективу, яке, одного разу сформувавшись, має здатність довгий час не руйнуватися та зберігати свою сутність, не дивлячись на труднощі, з якими зіткається колектив.

Другий рівень – динамічний. Це щоденний настрій працівників  закладу в процесі діяльності, їх психологічний настрій. Цей динамічний рівень описується поняттям “психологічна атмосфера”. У відмінності від соціально-психологічного клімату, психологічна атмосфера характеризується більш швидкими тимчасовими змінами і менш усвідомлюється людьми.  Зміна психологічної атмосфери впливає на настрій та працездатність особистості упродовж робочого дня. Зміни ж психологічного клімату завжди більш виражені, вони усвідомлюються й переноситься людьми найбільш гостро, але найчастіше людина встигає адаптуватися до них.

Соціально- психологічний клімат виконує наступні функції:

1) консолідуюча. Полягає у згуртуванні членів колективу, в об’єднанні колективних зусиль на вирішення навчально-виховних завдань;

2) стимулююча. Полягає у створенні “емоційних потенціалів” колективу, його життєвої енергії, яка згодом реалізується у педагогічній діяльності;

3) стабілізуюча. Забезпечує стійкість внутрішньоколективних відносин, створює сприятливі умови для успішного входження в колектив нових педагогів;

4) регулююча. Реалізується в утвердженні прогресивно-етичних норм взаємовідносин, оцінці поведінки членів колективу;

5) функція зворотного зв’язку, яка реалізується в атмосфері колективу за рахунок акумуляції інформації про психічний стан людей. Духовна атмосфера колективу, яка включає в себе елемент й безпосереднє ставлення оточуючих до людини, їх оцінку діяльності і реалізує функцію зворотного зв’язку.