Исследование социально-психологического климата в педагогическом коллективе

Представниками  першого підходу до визначення сутності поняття  клімат розглядається як суспільно-психологічний феномен, як стан колективної свідомості. Прихильники другого підходу підкреслюють, що суттєвою характеристикою соціально-психологічного клімату є загальний емоційно-психологічний настрій колективу. Автори третього підходу аналізують клімат через стиль взаємовідносин людей, що знаходяться у безпосередньому контакті один з одним. Засновники четвертого підходу визначають клімат в термінах соціальної та психологічної сумісності членів колективу, їх морально-психологічної єдності, згуртованості, наявності загальних думок, звичаїв й традицій тощо.

Оскільки предметом  нашого дослідження є особливості соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі, то детально охарактеризували соціально-психологічні особливості міжособистісних відносин, що виникають між працівниками під час педагогічної діяльності.

При вивченні соціально-психологічного клімату відокремлюють два рівня: статичний та динамічний.

Перший рівень – статичний. Це стійкі взаємовідносини членів колективу, їх інтерес до роботи та колегам. На цьому рівні соціально-психологічний  розглядається клімат як стійке утворення, достатньо стабільний стан колективу, яке, одного разу сформувавшись, має здатність довгий час не руйнуватися та зберігати свою сутність, не дивлячись на труднощі, з якими стикається колектив.

Другий рівень – динамічний. Це щоденний настрій працівників закладу в процесі діяльності, їх психологічний настрій. Цей динамічний рівень описується поняттям “психологічна атмосфера”. Зміна психологічної атмосфери впливає на настрій та працездатність особистості упродовж робочого дня. Зміни ж психологічного клімату завжди більш виражені, вони усвідомлюються й переноситься людьми найбільш гостро, але найчастіше людина встигає адаптуватися до них.

Важливим аспектом в життєдіяльності коллективу є міжособистісні відносини в групі. Під міжособистісними відносинами розумітимемо взаємозв’язки, що суб’єктивно переживаються людьми та об’єктивно виявляються в характері і способах взаємних впливів, що надаються людьми один на одного в процесі спільної діяльності і спілкування.

Виділяють три стадії процесу самопроектування особистості педагога, що є основою професійного розвитку: стадію самовизначення, стадію самовираження, стадію самореалізації. 

Міжособистісні  стосунки в педагогічному колективі  мають свої специфічні особливості: поліфункциональность; самоуправляємість; колективний характер праці і колективна відповідальність за результати діяльності; ненормування робочого дня педагога, тобто відсутність тимчасових рамок на виконання тих або інших видів педагогічної праці; переважно жіночий склад колективу; згуртованість.

Метою емпіричного  дослідження є визначення оцінки психологічного клімату та виявлення переважного типу ставлення до людей у колективі.

Проаналізував оцінку кожного члена педагогічного  колективу психологічного клімату, можна стверджувати, що 69 % опитаних вважають атмосферу в колективі сприятливою. Це відзначається у доброзичливій обстановці, організованості, співпраці, взаємодопомозі і сприятливому емоційному настрої співробітників по відношенню один до одного.

37 % опитаних педагогів оцінюють соціально-психологічний клімат в колективі як несприятливий. Вважають, що педагогічний колектив, в якому вони працюють, розладнаний, в ньому важко працювати, переважають конфлікти, незадоволеність колег.

За результатами емпіричного дослідження було виявлено, що 18% педагогів переважаючим типом міжособистісних стосунків є “доброзичливий” (люди люб’язні зі всіма, орієнтовані на прийняття і соціальне схвалення, свідомо конформні, мають розвинені механізми витіснення і придушення, емоційно лабільні), у 15% досліджуваних переважаючим типом міжособистісних стосунків є “егоїстичний” тип (люди прагнуть бути над всіма, вони обачливі, егоїстичні, самозакохані, хвалькуваті, самовдоволені, зарозумілі, труднощі перекладає на оточуючих, а самі відносяться до них відчужено), “альтруїстичний” тип ставлення до людей є переважаючим у 15% учасників дослідження (люди гипервідповідальні, емоційне відношення до людей проявляють в співчутті, симпатії, турботі, вміють підбадьорити і заспокоїти оточуючих себе людей, безкорисливі і чуйні), у 11% педагогів переважаючим типом міжособистісних стосунків виявлений “авторитарний” тип (в людині присутній дух наполегливості, деспотичності і владності у всіх видах групової діяльності, причому ці якості не заважають (швидше навпаки) їх володареві бути компетентним, успішним в справах, викликати пошану з боку колег), “підозрілий” тип переважає  в 11% педагогів (люди скритні, нетовариські, злопам’ятні, свій негативізм проявляють у вербальній агресії, вони образливі, схильні до сумніву у всьому, постійно на всіх скаржаться, мало чим задоволені), переважаючим в 11% досліджуваних є “підпорядковуваний” тип ставлення (тип ставлення, що характеризується як покірний, сором’язливий, покірливий, схильний підкорятися сильнішому без врахування ситуації), “залежний” тип виявлений як переважаючий тип міжособистісних стосунків в 11% учасників дослідження (такі люди слухняні, боязливі, безпорадні, схильні до захоплення тих, хто оточує, не вміють проявляти опір та залежні від думки інших людей), у 8% переважаючим виявлений “агресивний” тип міжособистісного ставлення до людей (люди прямолінійні, відверті, вимогливі, дратівливі, різкі в оцінці інших, непримиренні, але в той же час вони енегрічні, наполегливі і уперті).

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

1. Агеев B. C. Психология межгрупповых отношений. – М.: МГУ, 1983. – 144с.

2. Алишев Б. С., Шакуров Р. Х. Причины конфликтов в педагогическом коллективе и способы их разрешения // Вопросы психологии. – 1986. – № 6. – С. 67-76.

3. Амелин В. Я. Психология и педагогика профессиональной деятельности: Курс лекций. – Ч.1. – М.: МПИ ФСБ РФ, 2003. – 312с.

4. Андреева Г. М. Социальная психология. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 490с.

5. Анцупов А. Я., Шипилов А. И. Конфликтология: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ, 1999. – 507с.

6. Бодалев А. А. Восприятие и понимание человека человеком. – М.: Изд-во МГУ, 1982. – 200с.

7. Бойко В. В., Панферов В. И. Социально-психологический климат коллектива и личность. – М.: Проспект, 1983. – С. 116-124.

8. Болотова А. К., Жуков Ю. М., Петровская Л. А. Социальные коммуникации. – М.: Гардарики, 2008. – 279с.

9. Бордовская Н. В., Реан А. А. Педагогика: Учеб. для ВУЗов. – СПб.: Питер, 2000. – 264с.

10. Вердербер Р., Вердербер К. Психология общения. –  СПб.: Прайм-Еврознак, 2003. – 320с.

11. Горянина В. А. Психология общения: Учеб. пособие для студ. высш. уч. заведений. – М.: Изд. центр “Академия”, 2002. – 416с.

12. Гришина Н. В. Психология конфликта. – 2-е изд., перед. и доп. – Спб.: Питер, 2008. – 544с.

13. Гришина Н. В. Я и другие: общение в трудовом коллективе. – Л.: Лениздат, 1990. – 178с.

14. Донцов А. И. Общение как фактор развития коллектива // Общение и оптимизация совместной деятельности. – М.: МГУ, 1987. – С. 20-30.

15. Донцов А. И. Психология коллектива. – М.: Просвещение, 2001. – 373с. 

16. Емельянов Ю. Н. Социально-психологическое проектирование в педагогике // Вопросы психологии. – 1988. – № 1. – С. 26-33.

17. Еникеев М. И. Психологический энциклопедический словарь. – М.: Изд-во Проспект, 2006. – 560с.

18. Знаков В. В. Понимание в познании и общении / РАН. – М.: Алетея, 1999. – 181с.

19. Козлова Г. 3., Шаленко В.Н. Конфликтные ситуации в структуре социально-психологического климата научного коллектива // Планирование и управление в научных коллективах. – М.: Наука, 1981. – С. 93-108.

20. Кричевский Р. Л., Дубовская Е. М. Социальная психология малой группы: Учеб. пособие для ВУЗов. – М.: Аспект Пресс, 2009. – 318с.

21. Кроник А., Кроник Е. Психология значимых отношений. – М.: Мысль, 1989. – 204с.

22. Куницина Л. М., Казаринова Н. В., Погольша В. М. Межличностное общение. Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2002. – 744с.

23. Леонтьев А. А. Психология общения. – 3-е изд. – М.: Смысл, 1999. – 365с.

24. Майерс Д. Социальная психология. – СПб.: Питер, 2002. – 684с.

25. Межличностное восприятие и понимание // Современная психология: справочное руководство / Под ред. В. Н. Дружинина. – М.: Инфра-М, 1999. – С. 301-304.

26. Митина Л. М. Психология труда и профессионального развития учителя. – М.: Академия, 2004. – 320с.

27. Неймер Ю. Л. Социально – психологический климат коллектива предприятия \\ СОЦИС. – 1990. – № 11. – С. 81-86.

28. Обозов Н. Н.   Психология межличностных отношений. – К.: “Лыбидь”, 1990. – 192с.

29. Обозов Н. Н. Совместимость и срабатываемость людей. – Спб.: ЛНПП “Облик”, 2000. – 212с.

30. Обозов Н. Н., Обозова А. Н. Три подхода к исследованию психологической совместимости // Вопросы психологии. – 1981. – № 6. – С. 98-101.

31. Панферов В. Н. Когнитивные эталоны и стереотипы взаимопознания людей // Вопросы психологии. – 1982. – № 5. – С. 139-141.

32. Парыгин Б. Д. Социально-психологический климат коллектива: пути и методы изучения / Под ред. В. А. Ядова. –  Л.: Изд-во “Наука”, 1981. – 191с.

33. Парыгин Б. Д. Основы социально-психологической теории. – М.: Мысль, 1971. – 352с.

34. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / Под ред. А. А. Крылова, С. А. Маничева. – СПб.: Питер, 2000. – 560с.

35. Психологический словарь / Под общ. ред. А. В. Петровского,      М. Г. Ярошевского. – Ростов-на-Дону: “ФЕНИКС”, 1998. – 431с.

36. Психология затруднённого общения: Учеб. пособие / Под ред. В. А. Лабунской, Ю. А. Менджерицкой, Е. Д. Бреус. – М.: Изд. центр “Академия”, 2001. – 288с.

37. Реан А. А., Коломинский Я. Л. Социальная педагогическая психология. – СПб.: Питер, 1999. – 416с.

38. Робер М., Тильман Ф. Психология индивида и группы. – М.: Прогресс, 1988. – 256с.

39. Рогов Е. И. Психология общения. – М.: Изд. центр “ВЛАДОС”, 2001. – 336c.

40. Собчик Л. Н. Диагностика психологической совместимости. – СПб.: Речь, 2002. – 80с.

41. Социально-психологический климат коллектива. Спецпрактикум по социальной психологии / Под ред. Ю. М. Жукова. – М.: МГУ, 1981. – 77с.

42. Тейлор С. Социальная психология. – СПб.: Питер, 2004. – 580с.

43. Фестингер Л. Теория когнитивного диссонанса / Пер. с англ. А. Анистратенко, И. Знаешева. – СПб.: Ювента, 1999. – 318с.

44. Фетискин Н. П., Козлов В. В., Мануйлов Г. М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002. – С. 190-191.

45. Шакуров Р. Х. Барьер как категория и его роль в деятельности / Р.Х. Шакуров // Вопросы психологии. – 2001. – №1. – С. 3 – 18.

46. Шакуров Р. Х. Социально-психологические проблемы руководства педагогическим коллективом. – М.: Моск. Изд-во, 1982. – 207с.

47. Шекшня С. Управление персоналом современной организации. – М.: “ИС”, 1996. – 274с.

48. Шемякина Н. В. Взаимосвязь характеристик самораскрытия личности и особенностей ее самоотношения // Психологический вестник РГУ. – 1998. – № 3. – С. 343-349.

49. Шкуратова И. П. Мотивация самораскрытия в межличностном общении // Психологический вестник РГУ. – 1998. – № 3. – С. 315-323.

50. Шепель В. М. Социально-психологические проблемы воспитания – М.: Московский рабочий, 1987. – 180с.

51. Яковлев Б. Н. Отношения в трудовом коллективе. М.: Проспект, 1983. – 118с.

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

 

Методика  оцінки психологічного клімату в колективі (за Ф. Фідлером)

(індивідуальний  бланк для педагогів)

 

Інструкція: “У запропонованій таблиці приведені протилежні по сенсу пари слів, за допомогою яких можна описати атмосферу у Вашому колективі. Чим ближче до правого або лівого слова в кожній парі ви поставите певний знак, тим більше виражена ця ознака у Вашому колективі”.

 

	1	2	3	4	5	6	7	8
дружелюбие									враждебность
согласие									несогласие
удовлетворённость									неудовлетворенность
продуктивность									непродуктивность
теплота									холодность
сотрудничество									несогласованность
взаимная поддержка									недоброжелательность
увлечённость									равнодушие
занимательность									скука
успешность									безуспешность