Исследование социально-психологического климата в педагогическом коллективе

В цілому, дослідження  соціальних психологів показують, що комплексна оцінка ефективності викладацької праці  може бути проведена лише у тому випадку, якщо враховані об’єктивні (економічні) та суб’єктивні (соціально-психологічні) фактори.

Найважливішими ознаками сприятливого соціально-психологічного клімату вважаються:

1. Суб’єктивні ознаки: 

- довіра і висока  вимогливість членів групи один  до одного;

- сприятлива і ділова критика;

- вільне вираження  своєї думки при обговоренні  питань, що стосуються всього  колективу;

- відсутність тиску  керівника на підлеглих і визнання  за ними права приймати значимі  для групи рішення;

- достатня проінформованість членів колективу про їх завдання і стан справ;

- задоволеність приналежністю  до колективу; 

- висока міра емоційної  включеності і взаємодопомога  в ситуаціях, що викликають  фрустрацію у когось з членів  колективу; 

- прийняття на себе відповідальності за полягання справ в групі кожним з її членів і ін.;

2. Об’єктивні ознаки:

- високі показники  результатів діяльності;

- низька текучість  кадрів;

- високий рівень трудової  дисципліни;

- відсутність напруженості  і конфліктності в колективі  і так далі.

Соціально-психологічний клімат в педагогічному колективі неможливо виміряти по одному показнику. Тому була розроблена певна система показників, на основі якої виявляється можливим оцінити рівень і його стан.

Отже, виділимо показники сприятливого соціально-психологічного клімату:

1) в колективі переважно бадьорий, життєрадісний тон взаємовідносин між працівниками, оптимізм в настрої; відносини будуються на принципах співробітництва, взаємної допомоги, доброзичливості; членам колективу подобається приймати участь у спільних справах, разом проводити вільний час; у відносинах переважає схвалення та підтримка, критика висловлюється з добрими побажаннями;

2) в колективі існують норми справедливого та шанобливого ставлення до всіх членів педагогічного колективу; завжди підтримують слабких, виступають на їх захист, допомагають новачкам;

3) в колективі високо цінують такі риси особистості як принциповість, чесність, працьовитість та безкорисність;

4)  члени колективу активні, енергійні, вони швидко відкликаються, якщо треба зробити щось корисне для спільної справи, і добиваються високих показників у праці і професійній діяльності;  

5) успіхи чи невдачі окремих членів колективу викликають співпереживання та щира участь всіх членів педагогічного складу;

6) у відносинах  міх угрупуваннями всередині  колективу існує взаємне розташування, розуміння, співробітництво;

7) довіра та висока вимогливість один до одного;

8) доброзичлива та ділова критика;

9) достатня інформованість членів колективу о його завданнях і стану справ при їх виконанні;

10) вільне вираження особистої думки при обговоренні питань, що стосуються усього колективу; 

11) терпимість до чужої думки;

12) висока ступінь  включеності у колектив та взаєморозуміння;

13) прийняття на себе відповідальності за стан справ в групі кожним з її членів.

Сприятливий клімат переноситься кожною людиною як стан задоволеності відносинами з колегами по праці, керівником, своїм трудом та результатами. Це підвищує настрій людини, його творчий потенціал, позитивно впливає на бажання працювати в даному колективі, застосовувати свої творчі здібності та фізичні сили на користь оточуючих людей.

Характеристики несприятливого соціально-психологічного клімату:

1) в  колективі переважає пригнічений настрій, песимізм, спостерігається конфліктність,агресивність, антипатія членів колективу один до одного, присутнє суперництво; члени колективу проявляють негативне відношення до критичних зауважень, дозволяють собі принижувати особистість іншого; кожний із членів вважає свою точку зору головною й не проявляю терпимість до думки інших;

2) в колективі відсутні норми справедливості та рівності у взаємовід-носинах; з презирством відносяться до слабких, нерідко висміюють їх, новачки відчувають себе зайвими, до них часто проявляють ворожість;

3)  такі риси особистості, як принциповість, чесність та безкорисність, не ціняться;

4) члени колективу інертні, пасивні, колектив неможливо підняти на виконання спільної справи;

5) успіхи та невдачі одного залишають байдужими інших членів колективу, а іноді викликають заздрість;

6) в колективі завжди виникають конфліктуючі між собою угрупу-вання, які відмовляються від участі у спільній діяльності;

7) у складних випадках група не здатна об’єднатися, виникають розгуб-леність, сварки, взаємні звинувачення; колектив закритий і не прагне співпрацювати з іншими колективами.

Несприятливий соціально-психологічний клімат індивідуально переноситься як незадоволеність взаємовідносинами в педагогічному колективі та керівництвом, умовами й змістом праці. Це позначається на настрої людини, її працездатності та активності, на стані її здоров’я.

У педагогічному  колективі існує певний розподіл праці і кооперація в процесі  його. Розподілення і кооперація праці вимагає від працівника навчального закладу володіння навиками співпраці, а в першу чергу, уміння спільно здобувати необхідну інформацію, обговорювати проблеми, вислухати й зрозуміти точку зору колеги та прийняти її, доповнити або аргументовано відхилити. Ці, і багато інших умінь і навики ділової співпраці викладач набуває в педагогічному колективі.

Взаємовідносини працівників в педагогічному колективі визначаються та опосередкуються цілями і змістом їх діяльності. Відносини, які складаються між працівниками, можна умовно назвати офіційними і неофіційними. Офіційні відносини – це загальна система міжособистісних етично-психологічних відносин, що охоплює весь педагогічний колектив. Неофіційні відносини – це відносини, засновані на взаємних симпатіях між окремими педагогами.

Істотним показником особливостей взаємовідносин в колективі  є форми звернення як засобу вербального  спілкування. Переважання яких-небудь одних форм звернення (наказів або прохань, пропозицій або питань, обговорень, рад) характеризує особливості взаємовідносин в педагогічному колективі і тим самим служить показником соціально-психологічного клімату [22].

Вивчення комунікативних зв’язків в колективі по числу і спрямованості контактів, по їх змісту може свідчити про стан взаємовідносин в ньому. Несприятливий розвиток взаємин приводить до поступового відособлення окремих членів колективу, скорочення числа контактів в ньому, до переважання опосередкованих засобів зв’язку, до згортання комунікативних зв’язків до формально-необхідних, до порушення зворотного зв’язку між учасниками діяльності.

 

РОЗДІЛ 2

ПРОБЛЕМА МІЖОСОБИСТІСНИХ СТОСУНКІВ У ПЕДАГОГІЧНОМУ КОЛЕКТИВІ

 

 

2.1. Міжособистісні стосунки як психолого-педагогічний феномен

 

 

Важливим аспектом в життєдіяльності колективу, знання якого має важливе практичне значення для кожного, хто працює з людьми, є міжособистісні стосунки в групі. Ці стосунки неминуче виникають між членами колективу на грунті їх спілкування і взаємодії в процесі реалізації завдань, на виконання яких прямують їх зусилля. Цілі діяльності, її мотиви, організація дій співучасників визначають характер стосунків.

Міжособистісні стосунки мають складну структуру. У цій структурі діють не лише об’єктивні чинники (характер цілей, умови їх досягнення, особливості керівництва та стосунки, що склалися між членами групи), але і суб’єктивні (рівень свідомості і самосвідомості членів колективу, рівень їх домагань, індивідуально-психологічні особливості, здібності людей і ін.).

Міжособистісні  стосунки є складовою частиною взаємодії  і розглядаються в його контексті. Міжособистісні стосунки – це взаємозв’язки, що об’єктивно переживаються людьми та різною мірою усвідомлювані ними. У їх основі лежать емоційні стани взаємодіючих людей і їх психологічні особливості [28].

Я.Л.  Коломінський визначає міжособистісні стосунки як “...особистісно значиме образне емоційне і інтелектуальне віддзеркалення людьми один одного, яке є їх внутрішнім станом” [37].

У психологічному словнику А.В. Петровського і М.К. Ярошевського поняття “міжособистісні стосунки” розкривається як система установок, орієнтацій і очекувань членів групи відносно один одного, обумовлених змістом спільної діяльності і цінностями, на яких грунтується спілкування людей [35].

Визначення понять А.В. Петровського і Я.Л. Коломінського дозволяють зробити висновок, що міжособистісні стосунки в педагогічному колективі – це взаємні орієнтації, які розвиваються у людей, що знаходяться в тривалому контакті, в процесі спільної освітньої діяльності.

Міжособистісні стосунки – взаємозв’язки, що суб’єктивно пережи-ваються людьми та об’єктивно виявляються в характері і способах взаємних впливів, що надаються людьми один на одного в процесі спільної діяльності і спілкування [25].

Міжособистісні стосунки – це система установок, орієнтацій, очікувань, стереотипів і інших диспозицій, через які люди сприймають і оцінюють один одного. Ці диспозиції опосредствуются змістом, цілями, цінностями і організацією спільної діяльності і виступають основою формування соціально-психологічного клімату в колективі [21].

Міжособистісні  стосунки в педагогічному колективі  мають свої специфічні особливості:

1) поліфункциональность. Сучасний педагог одночасно виконує функції вчителя-наочника, класного керівника (вихователя), керівника гуртка, громадського діяча. З поліфункциональності діяльності окремих педагогів складається поліфункциональность діяльності всього педагогічного колективу. Вирішуючи професійні завдання, педагогічний колектив виходить за рамки школи: формує педагогічну культуру батьків і суспільства в цілому;

2) самокерованість. Основні питання життя і діяльності педагогічного колективу обговорюються на різних рівнях системи управління. Колегіальна діяльність органів управління орієнтована на  розвиток самостійності і ініціативності членів цілісного педагогічного колективу. В той же час, функціональні обов’язки педагогів чітко визначені, обов’язкові для виконання, відпрацьовані форми контролю і самоконтролю;

3) колективний характер праці і колективна відповідальність за результати діяльності. Діяльність окремих педагогів через її специфіку не може бути ефективною, якщо вона не погоджена з діями інших педагогів, якщо немає єдності вимог в організації режиму дня учбового закладу, оцінки якості знань учнів.  Єдність діяльності членів педагогічного колективу повинна виявлятися в загальновизнаних ціннісних орієнтаціях, поглядах, переконаннях, що в той же час не означає одноманітність в технології педагогічної діяльності;

4) ненормування  робочого дня педагога, тобто  відсутність тимчасових рамок  на виконання тих або інших  видів педагогічної праці. Чинник, що позначається негативно на життєдіяльності педагогічного коллективу є, як правило, причиною перевантаження педагогів, нестачі вільного часу для їх професійного зростання, що, в свою чергу веде до виникнення стресів і професійної втоми;

5) переважно  жіночий склад колективу. Жіночі  колективи емоційніші, частіше схильні  до зміни настроїв, більш конфліктні, ніж ті колективи, в яких в значній мірі представлені чоловіки;

6) найважливішою  інтегральною соціально-психологічною  характе-ристикою педагогічного колективу є згуртованість. Вона виявляється в наступному:

- у узгодженості функціонально-ролевих очікувань. Узгодженість функціонально-рольових очікувань – це схожість уявлень про те, що і в якій послідовності повинен робити кожен з членів групи при реалізації загальної для всіх мети;

- у ціннісно-орієнтаційній єдності. Ціннісно-орієнтаційна єдність – єдність установок і орієнтацій співробітників учбового закладу. Це централізоване зближення оцінок і позицій в питаннях значущих для життя колективу в етичній і діловій сфері, в підході до цілей і завдань діяльності. До досягнення ціннісно-орієнтаційної єдності група виходить в результаті активної спільної діяльності. Ціннісно-орієнтаційна єдність виявляється, зокрема, у фактах опосередковування індивідуальної діяльності педагогів ціннісним змістом предмету їх спільної діяльності – навчання. Спільна робота у відлагодженому учбово-виховному колективі передбачає, що взаємини, що виникають в педагогічному процесі, опосередковані цілями, організацією і цінностями учбово-виховної діяльності. Важливою умовою підтримки здорового психологічного клімату в педагогічному колективі є узгодженість позицій педагогів відносно значущості для учнів всіх предметів, представлених в учбовому плані;

- у колективістській ідентифікації. Колективістська ідентифікація передбачає відношення педагога до своїх колег, як до самого себе, що будується на взаємоповазі і високих етичних принципах. Така ідентифікація лежить в основі гуманних стосунків в педагогічному середовищі, явищ взаємодопомоги, товариської солідарності. Вона формується не лише в умовах професійної діяльності, але і в повсякденному житті;