Психічний розвиток дитини в дошкільному віці

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ  І

1. Психічний розвиток дитини в дошкільному віці.  

Новоутворення дошкільного віку. Поняття «пізнавальний

інтерес».

1.2 Гра як технологія для розвитку пізнавальної діяльності

      дитини.

3. Дидактична гра як  засіб розвитку пізнавальної активності дітей

старшого дошкільного віку

 

РОЗДІЛ  ІІ

2.1 Діагностична частина

2.2 Формуючий експеримент.

2.3 Контрольний експеримент.

 

ВИСНОВОК

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Стратегія розбудови дошкільного виховання на сучасному етапі спрямована на виконання положень Закону України "Про дошкільну освіту", концептуальних засад Базового компонента дошкільної освіти, завдань Концепції дошкільного виховання в Україні та державних національних програм "Освіта" ("Україна XXI століття", "Діти України",1основу яких становить забезпечення належного розвитку, вихованості та навченості дитини перших семи років життя.

Сучасні діти живуть і розвиваються в епоху інформатизації. В умовах мінливої ​​життя від людини вимагається не тільки володіння знаннями, але і в першу чергу вміння здобувати ці знання самому і оперувати ними, мислити самостійно і творчо. Ми хочемо бачити наших вихованців допитливими, товариськими, які вміють орієнтуватися в навколишньому середовищі, вирішувати виникаючі проблеми, самостійними, творчими особистостями [12].

Першими це завдання розв'язують працівники дошкільних закладів, створюючи умови для самореалізації особистості дитину, формуючи у неї вміння пізнавати навколишній предметний світ, себе, інших людей і практично застосовувати набуті знання. Врахування фізичного та інтелектуального потенціалу дітей, їхніх потреб та інтересів відіграє провідну роль у становленні особистості. ДНЗ № 14 "Ягідка" працює над розвитком пізнавальної компетенції у дітей. У дітей старшого дошкільного віку помітно зростають можливості ініціативної перетворюючої активності дитини. Цей віковий період важливий для розвитку пізнавальної потреби, яка знаходить відображення у формі пошукової, дослідницької діяльності, спрямованої на "відкриття" нового, яка розвиває продуктивні форми мислення. Завдання дорослого - не пригнічувати дитини вантажем своїх знань, а створювати умови для самостійного знаходження відповідей на свої питання "чому" і "як", що сприяє розвитку пізнавальної компетенції дітей.

Взагалі дерелом людських інтересів є довкілля (явища, середовище) [11]. Інтерес може виявлятися через ставлення до певних об'єктів і явищ, з якими людина перебуває у взаємозв'язку і взаємодії, будь-який реальний зв'язок і залежність між нею та життєвими явищами супроводжується певним поцінуванням. Тому інтерес можна розглядати як поцінувальне ставлення до об'єктів і явищ довкілля: предметів, процесів, подій тощо, які мають певне значення для існування та життєдіяльності особи.

Далеко не все захоплює людину однаковою мірою. Тому ставлення до навколишніх предметів та явищ вибіркове. Людський інтерес насамперед пов'язаний з тим, у чому відчувається людиною потреба, що має для неї особливе значення. Лише коли той чи інший предмет, явище, подія, вид діяльності уявляються важливими, значними, тоді з особливим захопленням людина пізнає його або віддає йому свою увагу. Якщо хтось, прагнучи заглибитись у сутність предмета, віддається пошуковій діяльності, такий інтерес розглядають як пізнавальний [5].

Дитяче експериментування, у цьому питанні, має величезний розвиваючий потенціал. Експериментування є найбільш успішним шляхом ознайомлення дітей зі світом навколишньої їх живої та неживої природи. Бажання пізнати нове, пояснити незрозуміле, заглибитись у сутність предметів і явищ свідчить про наявність пізнавальних інтересів.

Отже, актуальність обраної теми дослідження полягає в тому, що формування цих пізнавальних інтересів слід починати саме з дошкільного віку, оскільки вони активно взаємодіють із системою ціннісних орієнтацій, з метою та результатами діяльності, відображають інтелект, волю, почуття особистості, а також є необхідною передумовою готовності до навчання у школі. Сучасна система дошкільної освіти спрямована на створення умов, що відкривають дитині можливість самостійних дій у пізнанні навколишнього світу. Впровадження особистісно орієнтованої моделі освіти зумовлює необхідність розвитку дітей у різних сферах їхнього життя, зокрема сфери «Я сам», виокремленої у Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні. Відповідно до цього необхідно акцентувати увагу на тому, який ступінь самостійності виявляє дитина при оволодіванні знаннями, вміннями та навичками, як часто звертається до власного досвіду, чи використовує раціональні засоби досягнення мети, яке ставлення вона виявляє до запропонованих пізнавальних та практичних завдань.

Самостійність як базова якість особистості дитини набуває характеру тенденції і проявляється у її здатності діяти незалежно від допомоги та керівництва з боку дорослого, виявляти елементарну критичність та самокритичність, доводити будь-яку справу до кінця. Актуальним у зв'язку з цим стає необхідність формування пізнавальної самостійності у дітей саме старшого дошкільного віку, оскільки на цьому сенситивному етапі дошкільники оволодівають мислительними операціями, мають достатній рівень знань для оволодіння певними способами діяльності.

Таким чином можемо визначити об’єкт дослідження. Об’єктом данного дослідження виступають діти старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження – пізнавальні інтереси дітей старшого дошкільного віку.

Гіпотеза дослідження – є можливість припустити, що під час систематичної, планомірною і цілеспрямованої роботи, методами гри, відбудуться якісні зміни в мовленнєвому розвиткові (зокрема, збагачення і поповнення словника), розвиток процесів мислення, збільшення стійкості уваги, розвинеться пам’ять, та дитина емоційна сфера  у виділеної групи дошкільнят з використання системи розроблених ігор як однієї з способів керівництва пізнавальної діяльністю.

Метою данного дослідження є розробка системи завдань з виховання і розвитку у дітей старшого дошкільного віку пізнавальних інтересів. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

• Вивчити та проаналізувати літературу з теми дослідження;
• Дати характеристику «пізнавальному інтересу» як рушійній силі пізнання навколишнього світу;
• Провести діагностику рівня сформованості пізнавального інтересу у дітей старшого дошкільного віку при ознайомленні з дикими тваринами;
• Вибудувати систему роботи для дітей старшого дошкільного віку з використанням експериментів з предствниками деяких диких тварин.

 

 

РОЗДІЛ І

1.1  Психічний розвиток дитини в дошкільному віці. Новоутворення дошкільного  

        віку. Поняття «пізнавальний інтерес».

Дошкільне дитинство - абсолютно особливий період розвитку дитини. У цьому віці перебудовуються все психічне життя дитини та її ставлення до навколишнього світу. Суть цієї перебудови полягає в тому, що в дошкільному віці виникає внутрішнє психічне життя і внутрішня регуляція поведінки. Якщо в ранньому віці поведінка дитини збуджується, направляється ззовні - дорослими або сприйманою ситуацією, то в дошкільному віці сама дитина починає визначати власну поведінку. Становлення внутрішнього психічного життя і внутрішньої саморегуляції пов'язане з цілою низкою новоутворень у психіці та свідомості дошкільника. Л.С. Виготський вважав, що розвиток свідомості визначається не ізольованою зміною окремих психічних функцій (уваги, пам'яті, мислення та ін.), а зміною відносини між окремими функціями. На кожному етапі та чи інша функція виходить на перше місце [5].

Дошкільний вік є унікальним періодом розвитку особистості дитини, так як в цей період формуються уявлення дитини про навколишній світ, відбувається його інтенсивний фізичний і психічний розвиток. Одним з аспектів розвитку є формування у нього пізнавальних інтересів. Для того щоб розібратися в тому що ж являє собою пізнавальний інтерес звернемось до робіт вчених, філософів, психологів, педагогів [1].

Існує кілька напрямків у розумінні сутності інтересу. Одні вчені розглядають інтереси у зв'язку з інстинктами, властивими людині в силу спадкової схильності (теорія Берлі). Інші розглядають інтерес, як вищу духовну сутність (Герберт, Остерман та інші). Так, розглядаючи питання духовного світу людини, філософ К.А. Гельвецій пише: "Якщо фізичний світ підпорядкований закону руху, то світ духовний не менше підпорядкований закону інтересу. На землі інтерес є всесильний чарівник, що змінює в очах всіх істот вид всякого предмету".                                                          
Сучасні вчені, психологи, педагоги розглядають інтерес, як особистісний, освітній, психічний процес, що має соціальний характер і нерозривно пов'язаний з потребами і мотивами [5].

Психологи В.З.Давидов, А.В.Запорожец, Б.Ф.Ломов дають таке визначення інтересу. Інтерес - потребове ставлення людини до світу, що реалізовується в пізнавальній діяльності по засвоєнню навколишнього предметного змісту, що розвивається у внутрішньому плані. В умовах формування пізнавальної діяльності зміст інтересу може дедалі більше збагачуватися, включаючи в собі нові зв'язки предметного світу.

А.В.Петровський, М.Т.Ярошевський визначають інтерес, як форму прояву пізнавальної потреби, що забезпечує спрямованість особистості і тим самим сприяє орієнтуванню, ознайомленню з новими фактами, більш повному і глибокому відображенню дійсності.

Як показують психолого-педагогічні дослідження, інтереси старших дошкільників характеризуються сильно вираженим емоційним ставленням до того, що особливо яскраво, ефективно розкрито в змісті знань. Інтерес до вражаючих фактів, до опису явищ природи, подій суспільного життя, історії, спостереження за допомогою вчителя над словом народжує інтерес до мовних форм. Все це дозволяє говорити про широту інтересів дітей. Практичні дії з рослинами, тваринами в ще більшій мірі розширюють інтереси, розвиваючі світогляд, спонукають вдивлятися в причини явищ навколишнього світу. Збагачення світогляду дітей вносить в їх пізнавальні інтереси зміни [8].

Розглядаючи структуру пізнавального інтересу, ми бачимо, що його формування відбувається в тісному взаємозв'язку з розвитком мислення, пам'яті, уваги, мови, емоційної сфери, що ілюструє малюнок (мал.1.1.)

"Ядром пізнавального інтересу, - пише Г.І. Щукіна, - є розумові процеси. Цей інтерес надає розумовій діяльності емоційну забарвленість і підвищує її продуктивність. Людина виявляється здатною до більш тривалої та стійкої зосередженості уваги і вольового зусилля при вирішенні розумової чи практичної задачі. Пережиті при цьому позитивні, емоції: здивування, радість успіху, гордість у разі дозволу завдання – створюють впевненість у власних силах, спонукають до нового пошуку [12].

 

 

Малюнок 1.1 Структура пізнавального інтересу.

Пізнавальний інтерес дитини проявляється у прагненні дізнатися нове, дізнатися незрозуміле, про якості, властивості предметів, явищ дійсності, в бажанні зрозуміти їх сутність, знайти наявні між ними відносини і зв'язки [12].

Між рівнем розвитку пізнавального інтересу і засвоєнням їм знань про навколишній світ існує взаємний зв'язок. З одного боку, завдяки пізнавальному інтересу у дитини значно розширюється світогляд, з іншого боку, знання – найважливіший "будівельний матеріал", який є фундаментом розвинення пізнавального інтересу. Міцні знання - основа активності дитини, вони сприяють прояву живого інтересу до дійсності. Під впливом пізнавального інтересу змінюється якість самих знань, вони стають більш повними, яскравими, образними. Процес їх придбання також зазнає істотні зміни, так як пізнавальний інтерес активізує багато проявів психіки: сприйняття, увага, пам'ять, уяву. За наявності інтересу сприйняття дитиною предметів, явищ навколишнього світу стає більш повним, точним. Він легше і точніше запам'ятовує цікавий матеріал, швидко і образно його відтворює. Чим багатше комора пам'яті у дошкільника, тим більш розвинений у нього і пізнавальний інтерес, оскільки умовою виникнення останнього є встановлення зв'язку між наявним досвідом і знову набутими знаннями, знаходження в звичному, добре знайомому предметі, нових сторін, властивостей, відносин [12].

Володіючи величезною спонукальною силою, інтерес змушує дитину активно прагнути до пізнання, шукати способи і засоби задоволення " спраги знань". Про те, що хвилює дошкільника, він часто запитує дорослих, просить їх прочитати, розповісти. У питаннях пізнавального характеру, задаючи які, дитина прагне до отримання нових знань, відомостей, виявляється його допитливість." Виникнення питання", - пише відомий психолог С.Л.Рубінштейн, - є вірна ознака зародження розуміння" . За свідченням учених, немає жодної області дійсності, якою б не цікавилася б дитина. Протягом дошкільного віку питання змінюються за формою і за змістом. Малюків цікавить назва дій, предметів, їх якості та властивості. Питання виникають при безпосередньому сприйнятті предметів і явищ. Для старшого дошкільника характерна активна розумова переробка вражень. Запитання дитини цього віку спрямовані на посилення зв'язків, відносин між предметами і явищами дійсності, на систематизацію своїх уявлень, знаходження в них аналогії, спільного і різного [4].

Все вище зазначене дає підставу зробити висновок про те, що формування пізнавального інтересу є актуальним завданням розумового сприйняття дітей дошкільного віку.