Психологічні особливості етнічних стереотипів у української молоді

 Можна сказати, що економічні, географічні, історичні чинники здатні докорінно змінити психологію народів, які ніби то споріднені у своїй мові та походженню. У результаті виникають народи, що помітно відрізняються, мають свої специфічні традиції, у яких різне відношення до цінностей.

 Етнічні стереотипи мають трикомпонентну структуру:

1) констатація особливостей етнічної групи - когнітивний (пізнавальний) елемент;

2) ставлення до цих  особливостей, що зумовлює їхню оцінку - емотивний елемент;

3) формування певного  типу поведінки щодо цієї етнічної групи -

конативний (поведінковий) елемент.

 Етностереотипи відіграють значну роль у сприйманні довкілля, а конкретніше - оточуючих людей, які належать до певного етносу, виділяти серед них "своїх" та "чужих" і певним чином ставитись до них. Але етнічні стереотипи часто виникають в умовах відсутності достатньої кількості інформації прооб'єкт, тому можуть бути помилковими та виконувати консервативну, а іноді й реакційну роль, формуючи хибне знання та серйозно деформуючи процес міжособистісної взаємодії.

 Неодноразово повторюючись, негативні етнічні стереотипи стають елементом суспільної свідомості. Досвід світової історії знає масу прикладів того, як у випадку недоброзичливих, а тим більш конфліктних стосунків, негативні стереотипи відразу ж виникають у суспільній думці: цілим народам приписують негативні побутові та моральні риси (нечесність, підступність, лінь тощо), а то й "відмовляють" їм у інтелектуальних здібностях. Негативні етностереотипи небезпечні не тільки тому, що з ними важко боротись, а й тому, що вони нагромаджуються упродовж історії в суспільній свідомості.

  Загалом, можна  сказати, що етнічний стереотип  – особлива форма стереотипізації, що є вихідною їх соціального стереотипу, адже механізми їх формування є майже однаковими. Етнічні стереотипи мають вузьку спрямованість та специфіку бути пов`язаними саме з етнічними групами, а не з соціальними.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Явище стереотипізації

 Явище стереотипізації – характерна особливість переробки особистістю зовнішнього впливу. Воно є тісно пов`язаним із прагненням людини «розсортувати» отриману інформацію, «розкласти її по поличкам» у свідомості.

 Для подібного відсортування  є необхідні певні критерії. На  рівні побутової свідомості такими  критеріями стали найбільш характерні, помітні, яскраві, поверхневі особливості об`єкту. Свідомість людини незмінно намагається спрощувати ці критерії з тим, щоб розширити рамки категорій, у які можна було б помістити як можна більше явищ. Взагалі, це є характерною особливістю людської свідомості – шукати спільне у різному, сумувати його, узагальнювати.

Односторонність у доборі рис для певного стереотипу обумовлена інтересами тієї чи іншної соціальної групи. Для кожної соціальної групи  соціально-психологічний стереотип  являє собою узагальнення досвіду у відношенні соціально важливих об`єктів, процесів, типів людей. Відповідно, стереотип, що характеризує явище, котре може бути оцінене х націоналістичних позицій, незмінно виглядає як націоналістично спрямований стереотип.

Стереотипи сприяють закріпленню традицій і звичок. У цьому плані вони виступають як спосіб захисту психічного світу особистості та як засіб її самоствердження. Інакше кажучи, стереотипи – це фортеця, яка стоїть на сторожі власних традицій та під її прикриттям можна відчувати себе у безпеці у тому положенні, яке займаємо.                                                                              Стереотипи впливають на формування нового досвіду : вони наповнюють свіжі погляди старими образами та накладаються на той світ, який ми оживляємо в пам`яті. Та все ж вони – загалом неточні образи реальності : вони можуть бути основані на помилці, на звичці сприйняти упередженість за істину.

У засобах масової  комунікації та у побутовій свідомості поширеною є думка, що стереотип – це суто негативне явище. Багато в чому це пов`язано з тим, що у світовій науці частіше за все досліджувались негативні стереотипи етнічних груп, що піддавалися дискримінації, наприклад у США афроамериканців, вихідців із Мексики. Звідси і прирівнювання стереотипів с когнітивним компонентом упереджень, а процесу стереотипізації – з аморальною формою пізнання. 

Але повністю є правим В.С Агєєв, котрий підкреслював, що необхідним є чітке розрізнення між соціальними стереотипами, як соціальним явищем та стереотипізацією, як психологічним процесом. У соціальній психології стерео типізація стала розглядатися як раціональна форма пізнання, як випадок більш універсального процесу категоризації.

Однак, стереотипізація  не є тотожною категоризації. По-перше, стереотипізація все ж таки не абсолютно неминучий наслідок категоризації : ми можемо ідиндифікувати індивіда – на основі об`єктивних якостей – як члена категорії, але не приписувати йому жодної стереотипної якості. Людину можна характеризувати як росіянина, тому що він живе в Росії, у російській родині, але сприймати його як нетипового росіянина. По-друге слід враховувати те, що стерео типізація є наслідком категоризації соціальних об`єктів, котра, на думку А. Тешфела, відрізняється  від категоризації об`єктів фізичного світу шляхом спливу на неї відносин між групами. Наполягаючи на цьому, британський вчений виділяє соціальні функції стереотипізації, не заперечуючи «індивідуальних» функцій.

 Здається логічним виділити в ідеях Тешфела функції стереотипізації на психологічні , соціально-психологічні та соціальні. Об`єктивно необхідними та корисними психологічними функціями стереотипізації є :

1. спрощення та систематизація значної та складної інформації, що отримає людина з навколишнього середовища;
2. збереження та захист цінностей індивіда.

Основні соціально-психологічні функції стереотипізації – мужгрупова диференціація – як правило, оцінювальна  у користь своєї групи  та здійснювана  за її допомогою підтримка позитивної групової ідентичность.

 Тешфел виділив дві соціальні функції стереотипізації : пояснення існуючих відносин між групами, а також пошук причин складних соціальних подій; виправдання існуючих між групових відносин, наприклад, діями, що здійснюються або плануються по відношенню до чужих етнічних груп.

 Здається справедливим  додати ще одну соціальну функцію – збереження існуючих відносин, адже пояснення та виправдання відносин між групами за допомогою стереотипів необхідно, перш за все, для збереження цих відносин. Не випадково, психологічний механізм стереотипізації у всі часи використовувався у різних реакційних політичних доктринах, санкціонуючи захват та пригнічення народів, для збереження панування загарбників шляхом нав`язування стереотипів переможців та переможених.

Інакше кажучи, детермінанту змістовної сторони стереотипів слід шукати в факторах соціального, а не психологічного порядку. А саме ворожі, сильно упереджені етнічні стереотипи, а не механізм стереотипізації сам по собі – явище суто негативне, схильне до стабілізації міжетнічних відносин, що були б основані на пануванні та підкоренні.

 З іншого боку, етнічні  стереотипи часто виконують негативну  роль, коли використовуються індивідом  у процесі міжособистісного сприймання  при нестачі інформації про  партнера по спілкуванню. До  складностей при налагодженні  взаєморозуміння між людьми можуть привести не тільки негативні, але й досить позитивні стереотипи. Наприклад, якщо американці будуть чекати від росіян, що вони дисципліновані та працьовиті (що було виявлено у дослідженні), то російські партнери у свою чергу будуть чекати від американців комунікабельності та сердечності, то вони можуть бути розчаровані у результаті спілкування, якщо не побачать результату, на який розраховували. Тобто установка, яка була дана на сприймання позитивних стереотипів може перетворити їх носіїв у дещо негативне. Ці приклади показують, що при використанні стереотипізації – грубого механізму міжгрупового сприймання – при сприйманні міжособистісному проявляються усі недоліки стереотипів, як образів схематичних, оціночних та стійких. 

Феномен стереотипізування можна розкрити за допомоги ряду положень:

1. Людям психологічно легше характеризувати широкі людські групи (як по соціальній, так і по національній ознаці) недиференційовано, грубо та пристрасно;
2. така категоризація має присутню тенденцію зберігати стабільність протягом тривалих відрізків часу; зміни у соціальній, політичній, економічній сферах можуть обумовлювати зміну стереотипу, але це відбувається не завжди, або буває відкладено у часі;
3. стереотипи засвоюються дуже рано у якості «чуттєвої тканини світу» та починають використовуватися дітьми задовго до виникнення уявлень про групи, до яких вони відносяться.

Соціальні стереотипи рідко  проявляються на поведінковому рівні  при відсутності ворожості у  відносинах між групами, але в  умовах напруженості, чи конфлікту ці стереотипи стають визначальними детермінантами, котрі слабко піддаються модифікації та керуванню, вони жорсткішають, загострюються та починають грати домінуючу роль у реальній поведінці індивідів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Види та структура етнічного стереотипу

 Етнічні стереотипи існують в формі стереотипів національної поведінки та стереотипів сприймання.

 Стереотипи національної (етнічної) поведінки – стійкі схематизовані моделі поведінки, що є результатом національного осмисленого досвіду, та характерні всім представникам даної етнічної сукупності. Вони дозволяють підвищити швидкість процесу пізнання оточуючої дійсності і прийняття рішень. За їх допомоги здійснюється типологізація ситуацій та вибір відповідної реакції. Знання стереотипів національної поведінки дозволяє прогнозувати дії, реакції індивідів, що належать до конкретної етнічної групи. Але реакція, що відповідна до стереотипів національної поведінки може стати малоефективною в умовах неоднозначності та ускладненості ситуації, що веде до деформації процесу міжособистісної взаємодії, поглибленню непорозуміння, що може виникнути під час спілкування між індивідами. Тому стереотипи національної поведінки знаходяться у тісному зв`язку з правилами і нормами національного етикету. Також, вони проявляються як на між груповому, так і на внутрішньо груповому рівнях. У залежності від стану відносин на міжетнічному рівні, стереотипи можуть набувати як позитивного, так і негативного характеру. Стереотипи національної поведінки включені у форму національних стереотипів сприймання.

Національні стереотипи сприймання – це стійкі образи, що склалися у представників тих чи інших етнічних спільностей та такі, що виявляються у тісному взаємозв`язку своїх когнітивних та емоційно – оцінювальних компонентів. Механізм їх функціонування можна уявити таким шляхом. Свідомість представника певної етнічної групи, даючи оцінку незнайомим об`єктам і явищами, які сприймає, ділить їх на «знайомі» та «незнайомі». Так, спираюсь на власний досвід, індивід підсвідомо сприймає «знайоме», як своє рідне, тобто позитивно. В той час, коли інше сприймається як чуже і, як наслідок, негативно. Існує думка, що у даному механізмі також представлені певні «ключі», за допомогою яких можна ніби то впізнати та виділити з інших представника своєї етнічної групи. Але якщо ці «ключі» не працюють, то індивіди сприймаються як представники несхожих груп. У такому випадку цей самий представник певного етнічного формування сприймається за якоюсь певною схемою. Це пояснює дуже високу стійкість та живучість деяких стереотипів і те, що їх, зазвичай, складно подолати і вони виникають підсвідомо. Через незламність стереотипів сприймання і виникає явище небажання зрозуміти та прийняти людину, яка відрізняється від того, хто сприймає, по певним параметрам і характеристиками, що були б закладені у вищезгаданому «ключі». Як результат, виникає певна нетерпимість, відсутність об`єктивного мислення по відношенню до представників іншої етнічної групи. У результаті виникнення таких негативних особливостей стереотипів, вони починають слугувати засобом раціоналізації ворожості особистості на міжетнічному рівні та виконує функцію позитивно ціннісної диференціації власної групи на відміну від національно відмінної, тобто слугує перед посиланням до виникнення етноцентризму, мова про яке піде далі.

 Дослідження когнітивно-емоційних характеристик національних стереотипів передбачає виявлення типових емоційних реакцій на представників іншої національності. Навіть дуже неглибоке, поверхневе знання деяких особливостей або характеристик представника певної етнічної групи, викликає різні типи реакцій, у залежності від стереотипу, чи установки, яку дає собі  людина. Реакції можуть бути негативні, відношення характеризуватись антипатією, небажанням спілкуватися. Або ж навпаки – позитивним, зацікавленим, чи абсолютно нейтральним, без виявлення цікавості.

 Для підтримки групою позитивної ідентичності використовується специфічний механізм міжгрупового сприймання – внутрішньогруповий фаворитизм, який визначає схильність до своєї групи та її членів, у порівнянні з іншими групами.  Етноцентризм - відомий приклад внутрішньо групового фаворитизму. Сучасні дослідники розглядають етноцентризм як певну якість, яка характерна для всіх людей. Це ж властивість «сприймати і оцінювати життєві явища через призму традицій та цінностей власної етнічної групи, що виступає у якості певного еталону, чи опіуму». Еталонним може бути що завгодно : релігія, мова, література, їжа, одяг.

 Значну роль тут  відіграє це саме явище етноцентризму, згідно до якого етнічна група, до якої належить індивід є центральною, основною, а всі інші, що існують підлягають певному порівнянню, оцінці, співставленню зі своєю, основною групою. Етноцентризму властива висока самооцінка, спрямованість до сприйняття своєї нації, як найкращої. Але негативна оцінка зі сторони інших може і не мати негативний наслідок зі сторони, а бути замаскованою під маскою етикету та доброзичливості.

 Національні упередження являють собою неадекватні установки, які спотворюють дійсність. Вони виникають у етнічній групі по відношенню до інших груп та є дуже стійкими та консервативними. Їх суть полягає у формуванні певної упередженості по відношенню до членів етнічної групи.

 Функціонування національних упередженостей сприяє зберіганню соціальної дистанції між етнічними спільностями. Формуються вони під впливом соціально-економічних умов існування етносу, його культури, способу життя, поведінки.

 Саме негативне емоційне забарвлення національних упереджень обумовлює ту ірраціональність, котра є характерною для регулятивної функції, що вони виконують під час міжнаціонального спілкування. Сформованість системи національних стереотипів є основою, на котрій базується відповідна поведінка, що буде присутня по відношенню до тих, чи інших соціальних груп, їх представників.

 Проблема упередження виникає лише тоді, коди ці дійсні або уявні розбіжності зводяться до головної якості і перетворюються у ворожу психологічну установку по відношенню до певної етнічної групи, установку, яка роз'єднує народи і психологічно, а, згодом, і теоретично, засновує політику дискримінації. Це і є етнічні упередження.