Психологічні особливості етнічних стереотипів у української молоді

Геллапа кроскультурного дослідження в Афінах, Хельсінкі,Йоганезбурзі, Копенгагені, Амстердамі, Делі, Нью-Йорку, Осло, Стокгольмі, Торонто, Західному Берліні та Відні. У ході дослідження були поставлені такі питання:

1) який народ має найвищий культурний рівень?

2) в якого народу найсмачніша кухня?

3) де найкрасивіші жінки?

4) в якого народу найсильніше розвинута національна

гордість?.

Що стосується кухні, всі народи віддали перевагу власній. Найкрасивіші жінки, на думку берлінців – шведки, віденців –італійки, датчан – німкені, в інших країнах віддали перевагу власним жінкам. Греки, голландці, індійці, американці, норвежці, шведи, німці і австрійці вважали, що найвищий культурний рівень їхній власний. Що стосується національної гордості, більшість голосів зібрала Англія, тільки греки, індійці і американці назвали самих себе, а фіни – шведів.

За результатами цього опитування найважливішим, як стверджує І. С. Кон, є лише один висновок: “очевидно, що люди в принципі здатні критично поставитися до своєї національної культури й позитивно оцінити щось чуже”.

Альтернативою цьому  процесу набуття гнучкості є негнучкий етноцентризм. Це поняття належить до традиційного уявлення про етноцентризм як нездатність вийти за межі власних культурних фільтрів при інтерпретації поведінки оточуючих. Не гнучкий етноцентризм може корінитися у незнанні процесів, необхідних для набуття іншої культурної точки зору, або у відмові брати участь у подібному процесі. Важливо провести межу міжетноцентризмом як загальним процесом, характерним для людей всіх культур, і гнучким або негнучким використанням цього етноцентризму у позитивному або негативному ключі.

 Для того, щоб розрізнити, який тип етноцентризму властивий людині (зазвичай людина декларує гнучкий етноцентризм), потрібно запропонувати їй проінтерпретувати поведінку вихідців із іншого культурного середовища. Людина, яка дає оцінку поведінці “іншого” виключно з власної точки зору, дозволяючи собі такі висловлювання, як “Вони жахливі” або “От тому люди їх

й ненавидять”, реагують негнучко. Та людина, яка інтерпретує поведінку з позиції гнучкого етноцентризму, скоріш за все, дасть інші коментарі: “Їх привчили так себе поводити” або “Не нам судити, що хороше, а що погане”.

 Отже, за В. Самнером, етноцентризм – це чуття приналежності до певної групи і гордість, яка йде від цієї приналежності. Кожній групі властиво хвалитися своєю вищістю, постулювати своє божественне походження (про це оповідає міфологія будь-якого народу) і з презирством або страхом сприймати всіх інших. Такий же висновок, але тільки по відношенню до мас, зробив Г. Лебон, пояснюючи виникнення почуття власної величі і всемогутності у натовпу його численністю та ілюзіями.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.5 Функції та властивості етнічних стереотипів

 Серед найбільш суттєвих властивостей етнічних стереотипів виділяють їх емоційно-оцінювальний характер. Починаючи з Липммана у соціальній психології доволі довгий час акцент робився саме на емоційних аспектах стереотипів. Але з середини 50-х років під прямим впливом ідей когнітивізму дослідники починають все більше уваги приділяти на їх когнітивний компонент, а негативні стереотипи розглядати як когнітивний компонент упереджень (негативної соціальної установки). Але є не досить правомірним зміщення стереотипу лише в когнітивну сферу, заперечуючи його емоційно-оцінювальний окрас. Опис певних рис є сповненим оцінкою, що може бути явною, або не дуже помітною у стереотипах. У відношенні до цього питання слів враховувати систему цінностей членів групи, яка висуває цей стереотип. Прикладом може слугувати книга Н. А. Єрофєєва «Туманний Альбіон», у якій наведено багато прикладів ставлення російської преси ХІХ ст. про англійців, а точніше про їх якості, такі як практицизм, ділова енергія, обачність, тяга до прибутку. Але ці висловлювання не несуть у собі схвалюючого характеру, вони не нейтральні. Це говорить про те, що ставлення до етнічної групи частіше за все диктують стереотипи, які люди просто сприймають. Стереотипи ж можуть бути сформовані суб`єктивно, заломлені через особливості свідомості групи, яка їх формує.

Іншою важливою особливістю  етнічних стереотипів є стійкість та ригідність до нової інформації. Дійсно, стереотипи є досить стабільним, що не одноразово підкріплювалося у емпіричних дослідженнях. Яскравий приклад – зміст етнічних стереотипів у трьох поколінь студентів Пристанського університету США (1933, 1950, 1969 рр.), який в цілому не змінився.

Але все ж таки стійкість  їх є відносною : при зміні відносин між групами, чи отриманні нової інформації, їх зміст та спрямованість може змінюватися. Наприклад, у пристанських студентів стереотипи змінилися після Другої Світової Війни у негативну сторону, а саме – німців та японців. У радянському дослідженні 1990 р. московські студенти стали сприймати росіян як більш терплячих, стійких, придушених, слухняних та пасивних, тобто виникали якості, які були відсутні два роки тому. Стимулом для цього послугували зміни, які відбувалися суто в соціумі, а так як попередній стереотип був більш позитивний, можна сказати, що зміни відбулися у якісно негативну сторону. Тобто, на стійкість стереотипів можуть впливати значні, масштабні події, які відбулися у соціумі. У цьому випадку він сам створює нові стереотипи, з якими члени етнічної групи погоджуються через значний вплив соціального фактору.

Але також трансформація  стереотипів може відбуватися поступово. Припущення щодо нових рис, які з`явилися у стереотипі англійців, висуває Єрофєєв. Так, у XVIII ст. англієць вважався людиною чесною, порядною, релігійною. Цьому також сприяло переконання у високому моральному рівні англійської літератури. У ХІХ ст. інформації про Англію стало більше, вона стала більш різноманітна та ідеалізований образ англійця став не таким яскравим. Механізм цієї зміни стереотипів у свідомості можна описати таким чином : цьому народу людські вади властиві у меншій мірі, ніж іншим, але на відміну від інших вони їх вдало приховують під маскою релігійності та порядності. У середині ХІХ ст. думка щодо англійців отримала досить широке розповсюдження та внесла значну зміну у етнічний стереотип англійців.

Ще одна властивість  соціальних стереотипів, яка входить  майже у всі визначення – узгодженість, тобто високий ступінь єдності уявлень серед членів стерео типізуючої групи. Соціальними та етнічними стереотипами можна вважати лише уявлення, що розділяє велика кількість індивідів у межах соціальної спільності. Існують навіть змоги виділення не співпадаючих з соціальними, індивідуальних стереотипів, коли індивідом «на основі обмеженої інформації про окремих представниках певних етнічних груп будуються упереджені висновки щодо всієї групи. Але можна точно сказати, що таке уявлення щодо стереотипу не є вірним, адже згідно емпіричних досліджень стереотипами визнаються ті якості, з наявністю яких згодні не менше 75-80% групи, яка їх описує. Але узгодженість стереотипів – це зовсім не їх тотожність. Стереотипи – це типові уявлення членів групи щодо соціального об`єкту, що не означає їх тотожність у окремих індивідів та осмислення усіма представниками групи в однаковій мірі.

Етнічний стереотип  як регулятивний елемент етнічної самосвідомості виконує три головні функції : пізнавальну, комунікативну і захисну  позитивної етнічної ідентичності.

Пізнавальна функція  етнічного стереотипу широко вивчалася  на основі когнітивного підходу до дослідження стерео типізації. Ця традиція як науковий напрямок була позначена  ще у ранніх роботах Г. Олпорта, а  в 1970-1980 роках продовжена як спеціальна сфера дослідження у роботах Г. Тежфела і його колег. На основі когнітивного підходу етнічний стереотип вивчався як процес формування понять, концептів, узагальнень, як процес категоризації. У результаті визначилося, що стереотипи слугують для спрощення міжетнічної диференціації та «економії» сприйняття у ситуаціях міжетнічної взаємодії. Немає ні теоретичних, ні емпіричних підстав припускати, що формування узагальнень про інші етнічні групи радикально відрізняється від формування узагальнень про інші категорії об`єктів.

Етнічний стереотип  слугує також і комунікативним цілям. Формуючись у кордонній зоні культурних контактів на основі систем етнічних уявлень про уявні і дійсні риси  власної та інших груп, стереотип  психологічно закріплює ставлення  до власної етнічної групи, стосунки між групами і, відповідно, ставлення до окремих її представників. Тому зона функціонування етнічного стереотипу виключає, окрім пізнавальної сфери, і власне комунікативну.

На основі актуалізації етнічного стереотипу як системи ознак-уявлень прогнозується поведінка іншої сторони й, у відносності з прогнозом, встановлюється психологічна комунікативна дистанція, яка реально регламентує процес міжетнічної взаємодії. Етнічний стереотип слугує засобом раціоналізації власних вчинків і дій у ситуації міжетнічної взаємодії. На рівні соціальної перцепції не виражається у поясненні-виправданні (з позиції інтересів власної групи) відносин між етнічними групами, конкретної етноконтактної ситуації чи власної поведінки щодо членів іноетнічних груп. Деякі дослідники визначають стереотипи як імовірнісні передбачення поведінки. У ситуаціях міжетнічної взаємодії стереотипи на так ініціюють поведінку, як слугують «гідами» поведінки. Це передбачає розгляд етнічного стереотипу як сформованої інтенції здійснення певної дії у ситуації міжетнічної взаємодії і, відповідно, як когнітивно-емоційну основу регуляції міжкультурної комунікативної поведінки.

Третя функція етнічного  стереотипу – зміцнення і захист позитивної етнічної ідентичності. У  системи соціалізації кожної здорової етнічної культури закладено механізм виховання у її представників почуття переваги родових етнокультурних цінностей. Це не лише елементи етнічної культури, а й основні психологічні умови збереження етнічної спільноти як цілісного і неповторного організму. Відображаючи прагнення людей до збереження й укріплення позитивної етнічної ідентичності, етнічний стереотип відіграє важливу соціальну роль як чинник консолідації і фіксації етнічної групи.

 Тобто, етнічні  стереотипи мають ряд властивостей, який забезпечує іх існування та зміни і демонструє характер їх розвитку. Соціальні психологи намагалися виділити і інші властивості стереотипів : інтенсивність, складність, диференційованість, ієрархічність структури, та цілий ряд інших параметрів. Але найсерйознішою проблемою стало виявлення ступені істинності стереотипів.

 

              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.6 Проблема істинності етнічних стереотипів

 У. Ліппман вважав неточність і навіть хибність однією з найважливіших характеристик соціальних стереотипів. Надалі стереотипи отримували не дуже позитивні відгуки. Хибність на стільки міцно стала асоціюватися зі стереотипом, що був навіть запропонований новий термін «соціотип» для позначення стандартного, але істинного знання про соціальну групу.

 Лише починаючи з 50-х рр. отримала розповсюдження гіпотези американського психолога О. Клайнберга про наявність у стереотипі деякого «зерна істини». Тепер уже немає сумніві, що соціальні стереотипи зовсім не зводяться до сукупності міфічних уявлень. Більшість дослідників визначають соціальний стереотип як образ соціального об`єкту, а не просто як думка про цей об`єкт, ніяк не обумовленого об’єктивними характеристиками останнього та повністю залежного від сприймаючого суб’єкта. Як відзначав А.Н. Леонтьєв, образ може бути більш, чи менш адекватним, більш чи менш повним, іноді хибним, але ми завжди його черпаємо з реальності. Так і етнічні стереотипи, як образи етнічних спільностей відображають, нехай і в спотвореному вигляді, об`єктивну реальність : властивість двох взаємодіючих груп та відносин між ними.

 Етнічні стереотипи відображають реальні особливості стерео типізованої групи. Вважається, що стереотипи більш дійсні якщо існує однакова думка між двома групами відносно рис третьої. У відповідності до теорії контакту, більш глибокі та тривалі контакти між групами призводять до більш високої ваги реальних рис у їх взаємних стереотипах. Ознакою істинності прийнято вважати і узгодженість між сприйманням групи самої себе та сприйманням її іншою групою. Мабуть, є «зерно істини» у тому, що американці є конкурентними, патріотичні, незалежні і емоційні, якщо ці якості вважаються типово американськими і вони самі.

Окрім того, якості, що приписуються до інших груп, іншим шляхом відображають особливості групи, у якій розповсюджені стереотипи. Так як інші народи сприймаються через порівняння з власним, мексиканці можуть оцінювати росіян як стриманих, а шведи як емоційних та оживлених. Дослідження показали, що росіяни відносили комунікативність та розкутість різним народам : американцям, котрі зазвичай не включають ці риси в авто стереотип, та фінам, у автостереотип входять протилежні риси. Ймовірно, що росіяни особливо виділяють ці якості у інших народів через сприймання своїх співвітчизників як скутих і не достатньо товариських.

Те, що реальні міжетнічні відносини впливають на стереотипи, не потребує особливих доказів. Саме від характеру відносин – співпраці, чи сперечання, домінування, чи підкорення, залежать основні «вимірювання»  стереотипів – зміст, спрямованість ( загальна зміна сприятливості) та ступінь сприятливості та істинності.

У випадку конфлікту між групами будуються їх полярні образи, коли собі присвоюються тільки позитивні якості, а «ворогам» - протилежні, негативні. Такі стереотипи є емпіричним ідентифікатором міжгрупової диференціації у формі протиставлення. Найбільш яскраво протиставлення проявляється у феномені опису «дзеркального образу», коли члени двох конфліктуючих груп прив`язують ідентичні позитивні риси собі, а ідентичні недоліки – суперникам. Своя група сприймається як високоморальна, а її дії пояснюються альтруїстичними мотивами, а  чужа група – як «імперія зла», переслідує суто егоїстичні інтереси. Саме цей феномен був помічений у період холодної війни американців та росіян.