Психологічні особливості етнічних стереотипів у української молоді

Тенденція до міжетнічного протистояння може проявитися і в більш пом`якшеній формі, коли практично тотожні по змісту якості оцінюються по-різному, у залежності від того, присвоюються вони своїй, чи чужій групі. Люди обирають позитивний ярлик, коди характеризують рису, належну до своєї групи, і негативний при описі риси чужої : американці сприймають себе як товариських та розкутих, а англійці вважають їх розпутними та настирливими. Та навпаки – англійці вважать, що їм характерна є стриманість та повага до прав інших людей, а американці називають англійців холодними снобами.

Етноцентричні тенденції можуть бути пом`якшені ще у більшій мірі, тоді диференціація здійснюється у формі співставлення двох груп та виявляється через побудову взаємодоповнюючих образів. Достатньо очевидною виявилася тенденція до співставлення «типового американця» та «типової радянської людини» у московських студентів, у дослідженні, що було проведено у 1987 р. До стереотипу американця ввійшли позитивні ділові та комунікативні характеристики, а також основні риси «американізму». Стереотип радянської людини значно відрізнявся від цього образу. Об`єктом сприймання у радянських людей стали, перш за все, позитивні гуманістичні характеристики : гостинність, товариськість, гуманність, доброта. Навіть при простому порівнянні якостей, що становлять два стереотипи видно, що вони являють собою образи, що взаємодоповнюють одне одного. Тобто всі якості різні і ніби то полярні з різних боків.

Однак, співставлення  своєї і чужої груп не свідчить про повну відсутність етноцентризму. У даному випадку порівняння отриманих даних з результатами опитування експертів, показало, що досліджувані продемонстрували прихильність до своєї групи. Радянській людині московські студенти надавали високо оцінювані у їх культурі якості, а американцям – якості формально позитивні, але такі, що знаходяться у нижній ієрархії особистісних якостей як цінностей.

Необхідно зазначити  ще раз, що, як психологічний феномен, стереотип має ряд якостей : у статичному плані – цілісність, оцінювальність, ціннісний окрас, наявністю долі помилкової інформації; у динамічному плані – стійкістю, ригідністю, консерватизмом, низькою пластичністю у відношенні до нової інформації; у структурному плані – сполученням емоційного, вольового та раціонального елементів. Етнічний стереотип, будучи однією з форм соціального стереотипу, містить у собі усі якості останнього та відрізняється лише змістовно.

Під етнічним стереотипом  прийнято розуміти узагальнене уявлення про фізичний, моральний та розумовий  образ представників різних етнічних груп. Етнічний стереотип характеризується підвищеною емоційною та стійкістю у відображенні рис стерео типізованої групи.

У стереотипі виділяють  чотири основні параметри:

       1) зміст  – набір характеристик, що  приписуються етнічній групі;

       2) ступінь узгодженості – єдинообразніть характеристик, що приписуються етнічній групі;

       3) спрямованість  – загальне позитивне, чи негативне  сприймання об`єкту стереотипізації;

      4) інтенсивність  – ступінь упередженості по  відношенню до стерео типізованої групи, що виражена у стереотипі.

На зміст етнічних стереотипів впливають три групи  факторів:

специфіка стерео типізованої  групи ( її етнічна психологія, закріплена у культурі та побутовій свідомості система цінностей, суспільно-історичний розвиток); соціально-політичні та економічні умови розвитку груп та специфіка взаємовідносин між ними; тривалість та глибина історичного контакту. У відношенні третьої групи факторів необхідно відмітити, що далеко не все міжетнічне спілкування формулює позитивні міжетнічні стереотипи. Умови оптимальної організації контакту етносів виступають:

        а)  визнання рівності між сторонами;

        б) наявність атмосфери відкритості  та довіри;

        в) прийняття загальних, значущих  для обох сторін цілей;

        г) повага до традицій, норм, правилам, цінностям, способу життя.

Виконання даних умов потребує наявності у національних ідеологіях контактуючих етносів, неконкурентних, не дискримінованих стратегій. Оскільки етнічні стереотипи не існують самі по собі, а виконують певну функцію, то вони нерозривно пов`язані з соціумом, суспільними умовами та, об’єднуючи раніше відчужених індивідів, структурують етноси у цілісні утворення для вирішення наступних специфічних етносоціальних задач : захист території етнічних кордонів, уподобань співвітчизниками чужинців, що базується на сильному відчутті солідарності.

На соціальному рівні  етнічний стереотип має дві функції : ідеологізуючу (формування та збереження групової ідеології, що пояснює поведінку  групи) та ідентифікуючу ( створення  та збереження позитивного образу «ми», формування котрого відбувається перш за все за допомогою ритуалів та невербальних засобів).

 

 

1.7 Роль етнічних стереотипів у формуванні етнічної

ідентичності

   Етнічні стереотипи – це когнітивні інструменти підтримання оптимальної проникності етнічних кордонів. Оптимальність полягає у тому, що щільність етнічних кордонів, з одного боку, повинна бути меншою, ніж це потрібно для збереження групи як самостійного і цілісного етнокультурного утворення. З іншого, - не більше, ніж це необхідно для безперервної взаємодії і взаємообміну між різними народами. Стійкість етнічних стереотипів свідчить про те, що на когнітивному рівні існує певна константа відмінностей між групами. Уніфікація культур на технологічному рівні породжує зворотні процеси на психологічному. Не випадково відмінність стає однією з найважливіших цінностей сучасного світу. Зменшення культурної розрізненості активізує систему етнічного стереотипу. В умовах міжетнічної напруженості функція етнічних стереотипів по захисту позитивної етнічної ідентичності гіпертрофується. Вони трансформуються і роблять етнічні кордони щільнішими.

Поняття етнічного кордону  ввів у науковий обіг норвезький антрополог Фредерік Варт. Для нього етнічний кордом – це насамперед поняття  соціально-психологічне, тому культурні характеристики етнічних груп є найголовнішими для його розуміння. Культурні характеристики можуть змінюватися, крім того, для сусідніх етнічних груп у зв`язку з численними запозиченнями часто наявне розмивання культурних відмінностей. Це також не можуть бути культурні прояви на рівні поведінки, оскільки вона все більше уніфікується.

Етнічний кордон –  це результат універсальної для  людей тенденції розрізняти світ на «чужих» і «своїх» на основі етнічної незалежності. Це опозиційна тенденція, а значить її домінування поляризує будь-яку ситуацію етнічної взаємодії. Для етнічної групи це, принаймні, означає масове усвідомлення етнічної приналежності і відносно чітко виражену національною елітою колективну волю виділятися, позначити і захистити свою культурну відмінність. Для членів групи стають актуальними категоріями спільна назва і культура, віра у спільне походження, асоціювання себе з певною територією, спільна історична пам`ять і внутрішньогрупова солідарність. В організації групових процесів особливої значимості набуває не схожість ( на основі універсальної міжкультурної системи цінностей), а відмінність ( на основі системи цінностей однієї певної культури), не загальне, а специфічне. Головною областю функціонування універсальної опозиції «Ми – Вони» стають міжетнічні відносини.

Дана опозиція є центральним компонентом різних концепцій між групових та міжетнічних відносин. На емпіричному рівні як структуруючий принцип вона використовується у численних дослідженнях стереотипів, установок і цінностей як елементів етнічної самосвідомості й ідентичності. Альтернатива «Ми – Вони» виступає головним структурним параметром при дослідженні Т. А. ван Дейком когнітивних моделей етнічних ситуацій на основі аналізу дискурсу їхніх учасників.

Із зростанням соціальної та етнічної напруженості етнічний кордон з умоглядного концепту перетворюється на об`єктивну реальність. Етнічні  кордони стають щільнішими і штучними, коли питання етнокультурної різноманітності  груп змінюється проблемою розвитку протиріч між їхніми вимогами. У цьому разі етнічний кордон стає вже не місцем зустрічі етнічностей, а лінією їхнього зіткнення.

Ставлення до інших як до «чужих» означає існування  меж взаєморозуміння, що відображають відмінності у судженнях, цінностях, способах поведінки.

Етнічний кордон може перетворитися на чітку демаркаційну лінію, якщо її психологічний зміст  доповнюється територіальними, конфесійними чи лінгвістичними еквівалентами. Це відбувається, коли у міжетнічних відносинах починає  домінувати той чи інший фактор. Із зростанням міжетнічної напруженості етнічні кордони в ситуації міжетнічної взаємодії стають все чіткішими. У дійсності етнічні кордони реальніші за адміністративні, оскільки саме вони розділяють народи. Виражений етнічний кордон пов`язаний із зниженням етнічної толерантності і накладає обмеження на міжетнічні взаємодії.

Етнічний кордон структурує і феноменологічне поле міжетнічної напруженості, організовуючи когнітивно-емоційні утворення у глобальні системи понять. Такою глобальною системою понять у радянській і пострадянській науці є «етнічна самосвідомість», у західній науці – широко досліджувана «етнічна ідентичність» або «етнічність». Такі комплексні між культурні феномени можна розглядати як моделі ситуацій міжетнічної взаємодії.

У більшості соціально-психологічних досліджень етнічні стереотипи розглядаються як структурний елемент етнічного образу поряд з упередженнями, забобонами. Етнічні образи є різновидом етносоціальних уявлень і складають основний зміст етнічної ідентичності як когнітивно-мотиваційного ядра етнічної самосвідомості. Є три взаємопов`язані процеси, на основі яких формуються етнічні образи. Це ототожнення особи з етнічною групою і її самовизначення через етнічну групу (самоідентифікація); диференціація власної та інших етнічних груп і усвідомлення міжетнічних відмінностей (етнічна ідентифікація й міжетнічна диференціація); усвідомлення відношення до власної і до інших етнічних груп. В етнонапружених ситуаціях етнічне самовизначення й усвідомлення міжетнічних відмінностей відбувається сама через диференціацію ставлення до най значиміших етнічних груп.

Етнічна ідентичність –  це не лише прийняття певних групових уявлень, готовність до схожого мислення і переживання спільних етнічних почуттів. Це також мислення і переживання спільних етнічних почуттів. Це побудова системи відносин і дій у різних ситуаціях міжетнічної взаємодії. Таким чином індивід визначає своє місце у багатонаціональному суспільстві і засвоює способи поведінки всередині і за межами своєї групи.

Зростання міжетнічної напруженості, екстремальні ситуації, свята й інші події, де проявляється етнічна специфіка, сприяють виявленню якостей народу, характерних для нього в минулому і закріплених як найвдаліших адаптивних способів поведінки. Уявлення про них є важливою частиною етнічної ідентичності. Ці уявлення взаємодіють з установочними утвореннями і створюють конативні структури етнічності, котрі задають способи внутрішньо групової організації та мобілізації групи.

В історичні періоди  благополуччя етнічна належність губиться серед ідей та образів сучасного світу. У кризові періоди історії, коли індивід прагне зберегти рівновагу, філогенетично пізніші ідентичності втрачають свою актуальність і поступаються місцем «старим» і «перевіреним» груповим «належностям», тим, котрі є найдоступнішими, стійкими та близькими повсякденній свідомості.

За умов позитивних міжетнічних  відносин категорія «національність», як правило, опиняється підпорядкованою. Головувати можуть: «стать», «вік», «фах», «соціальне становище» тощо. Етнічний стереотип тут «не працює», і негативні етнічні атрибуції у рамках даної ситуації не актуалізуються. Вони ніби залишаються в іншій когнітивній площині.

В умовах конфлікту етнічне  виступає на перший план, головним критерієм протиставлення його учасників стає етнічна приналежність. У таких випадках етнічність як соціальна категорія задає свій ракурс соціальної перцепції.

Наше сприйняття і  пізнання формує специфічну картину  світу, і відповідно до неї ми діємо  у навколишньому світі. Потреби  і мотиви займають ніби проміжне місце між образами і дійсністю. Спонукаючи або не спонукаючи до дії, вони скорочують чи продовжують дистанцію між установочними утвореннями, до яких належать стереотипи, упередження, забобони, цінності тощо, та нашими вчинками.

За умов зростання міжетнічної напруженості сприйняття має тенденцію переходити на вищу рівні абстракції. Підґрунтям цього процесу є де персоніфікація, коли люди сприймаються не як конкретні особи з усіма своїми специфічними особливостями, а передусім як представники тієї чи іншої етнічної групи. Це призводить до зниження внутрішньої диференційованості змісту етнічних образів, до їх узагальненості та спрощеності. В результаті у не схвалюваній групі типу «осіб кавказької національності» перестають розрізняти дружньо налаштовані групи і не бачать конкретних «гідних» людей.

Скорочення дистанції  між поведінкою й установкою й  установками щодо іншої етнічної групи визначається зростанням неадекватності їх когнітивного змісту, зниженням  їхньої когнітивної складності та внутрішньої диференційованості, зростанням негативного афективного заряду. Усі ці особливості набувають особливого значення і посилюються в результаті актуалізації етнічного ракурсу соціальної перцепції у ситуаціях міжетнічної напруженості.

Соціально-перцептивний механізм, що набуває центрального значення в умовах зростання міжетнічного сприйняття. Відбувається відсів позитивної інформації і скривлення тієї, що надходить. У фокусі уваги залишається інформація, котра підтверджує все існуючі негативні стереотипи. та інформація, котра не підтверджує їх, відкидається. Помічається стійка тенденція негативних етносоціальних уявлень до само відтворення і само підтримання. Так, етнічні стереотипи виступають формою вираження етнічної свідомості і відіграють важливу роль у підтримці етнічної ідентифікації індивіда й етнічної спільноти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Під етнічним стереотипом зазвичай розуміють спрощений, стійкий, схематизований образ певної етнічної групи. Виникнення його – процес тривалий, а його присутність у національній свідомості є стійкою і його важко повністю змінити, або взагалі знищити. Етнічні стереотипи, як частина стереотипів соціальних, має з ними багато спільного і механізм стереотипізації, загалом, для них є однаковим.