Психологічні особливості етнічних стереотипів у української молоді

 Зазвичай, при визначенні  етнічного стереотипу підкреслюється його цілісність, яскраво виражений ціннісний окрас, а також наявність помилкового компоненту, що заважає більш повному, адекватному взаєморозумінні між людьми та спотворюючого уявлення про представників інших етнічних груп. Можна казати про дві сторони його сприймання – позитивну та негативну. Так, етнічний стереотип виконує функцію збереження етнічної унікальності, певних цінностей народу. Також він ніби то відділяє одну етнічну групу від іншої, роблячи кожну з них унікальною та такою, що займає свою нішу в етнічному багатоманітті. Але, з іншого боку значна частина етнічного стереотипу – це упередженість, яка формується під впливом міжетнічних відносин, недостатньої кількості інформації про дану етнічну групу, або ж занадто сильно виражений, необ`єктивний етноцентризм. Етнічна упередженість – досить негативне явища і вона рідко містить у собі правильні оцінки щодо етнічної групи. Отже, однією з найвизначніших особливостей етнічного стереотипу – те, що він не має чіткого окрасу. Він, як і кожне соціально-психологічне явище, є природнім та безумовним та його відсутність була б помітною саме через те, що  він надає певного окрасу тому, до чого відноситься.

 Етнічний стереотип  має свою структуру та поділяється  на авто та гетеро стереотип, що характеризують свою та чужі етнічні групи відповідно. Окрім цього, стереотипи виражають емоційне ставлення до об`єкту (афективний компонент), а структура етнічного стереотипу поведінки проявляється у вигляді строгої визначеної системи відносин, що відображає різноманітні типи соціальних зв`язків у соціумі (поведінковий компонент).

Виникнення етнічного  стереотипу – процес, котрий викликаний етнічною зрілістю певної групи, розвитком  етнічної самосвідомості, тобто, усвідомлення себе, як частини нації, та нації як чогось визначного, унікального. Тут значну роль починає відігравати явище етноцентризму, тобто сприймання своєї соціальної групи як найкращої, заперечення можливої переваги інших соціальних груп. Тобто, під його впливом і виникає установка до спрощення образів чужих етнічних утворень. Також велику роль грають міжетнічні відносини, що були між певними етнічними групами. Якщо відносини були ворожими, то, відповідно, і формується стереотип, що сповнений негативних для стереотипізуючої групи якостей. Якщо ж відносини нейтральні, то стереотип не буде відрізнятися від того, що існує у інших груп.

Отже, стереотип –  це необхідне соціальне явище, що допомагає зберігати унікальність групи, що стереотипізується. Етнічні  стереотипи зберігають унікальність народів та є засобами ідентифікації етнічної загальності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Емпіричне дослідження етнічних стереотипів

Ціль дослідження: визначати найбільш характерні риси для стереотипу чотирьох етносів: українців, росіян, поляків, американців в уявленні української молоді.

Гіпотеза дослідження: гетеростереотипи будуть в основному більш негативні, ніж автостереотип.

План дослідження:

1. Вибір методичного підходу дослідження за допомогою методу семантичного диференціалу. Теоретичний аналіз та попереднє анкетування, спрямоване на визначення якостей, які будуть включені в список.
2. Розробка бланків дослідження за допомогою яких буде складатися список біполярних шкал, розробка бланків другого етапу дослідження.
3. Реалізація дослідження, збір емпіричних даних.
4. Математична обробка, побудова профілів чотирьох заданих в анкетах стереотипів (український, російський, американський, польський).

Методика 

В даній роботі основним методом дослідження був метод  семантичного диференціалу, але ще був використаний метод анкетування.

Метод семантичного диференціалу належить до методів експериментальної семантики і є одним з методів побудови суб`єктивних семантичних просторів. Сам метод розроблений в 1952 році групою американських психологів у голові з Ч. Осудом в ході дослідження механізмом синестезії і отримав широке застосування в дослідженнях, які пов`язані зі сприйманням та поведінкою людини, з аналізом соціальних установок та особистісних смислів. За припущенням Осгуда, метод семантичного диференціалу дозволяє вимірювати так зване конототивне значення – ті стани, котрі йдуть після стимулу-подразника та обов`язково передують усвідомленим операціям з символами. Метод семантичного диференціалу являє собою комбінацію метода контрольованих асоціацій та процедур шкалювання. В методі семантичного диференціалу вимірювані об`єкти оцінюються по ряду біполярних шкал, полюси яких задані за допомогою вербальних антонімів.

Вибірка

В дослідженні приймало участь 36 чоловік, 18 жінок і 18 чоловіків віком від 17 до 21 років. Всі студенти психологічного факультету університету імені Тараса Шевченко.

Процедура дослідження

Дослідження проводилося в два етапи:

1. Дослідженим була запропонована анкета, в якій вони мали вказати 30 якостей, які, на їхню думку, характеризували представників їхнього етносу та трьох чужих.
2. була складена анкета, яка включала в себе 31 біполярну семибальну шкалу, полюси яких були задані за допомогою вербальних антонімів.

         Досліджуваний оцінював вираженість тієї чи іншої якості у свого народу та трьох чужих.                        

Наприклад, шакала сильний 3 2 1 0 -1 -2 -3 слабкий. 3 відповідала тому, що якість є сильно характерною для  етносу, 2 – в середній мірі, 1 –  в меншій, 0 – якість не є вираженою. Далі, дані переводилися в бали від 1 до 7, де 1 – відповідала позитивній якості, 7 – негативній, а 4 – нейтральності. Після цього, всі дані, за допомогою статистичного пакету SPSS були занесені в комп`ютер для подальшої обробки, а саме для побудови профілів по кожному етносу за допомогою підрахунків середнього значення по кожній шкалі.

Обробка даних

За допомогою статистичного  пакету SPSS було підраховане середнє значення по кожній шкалі і показане в 4х графіках (українці, росіяни, американці, поляки).

 

 

 

 

 

 

Результати:

І. Українці

 

Судячи з результатів, які представлені у графіку, можна зробити висновок, що автостереотип українців є досить позитивним, адже показники, що є вище за «4», а саме – негативні – зустрічаються чотири рази (егоїзм, впертість, хитрість, низький рівень матеріальної забезпеченості) з 31, а всі інші якості представлені в позитивній оцінці, деякі більш нейтрально, а деякі найбільш наближені до позитивного максимуму (веселість, балакучість, емоційність, дружність). Загалом, результати даного дослідження відповідають типовому стереотипу українського етносу, адже загальноприйнято, що ці якості є доволі характерні для українців.

 В. Г. Крисько у своїй книзі «Етнопсихологія» характеризує українців так:

«Для українців характерною  є працьовитість, наполегливість, інтерес  до справи, що виконується, вміння показати себе і свою роботу, акуратність, життєрадісність, самостійність. Українці жваві і життєрадісні, але в спілкуванні з новими людьми у незвичних для них обставинах можуть здаватися закритими. У цього народу добре розвиненим є почуття гумору. У ділових справах українці ґрунтовні, ощадливі, наполегливі. Вони завжди намагаються бути у числі перших, що може не подобатися оточуючим. В той же час у деяких випадках вони можуть демонструвати впертість, непоступливість, невміння йти на компроміс у взаємовідносинах».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Росіяни

 

Результати демонструють тенденцію до підвищення показників, що видно по графіку, тобто тут  збільшилася кількість негативних якостей, що говорить про те, що гетеростереотип  є більш негативний ніж автостереотип, але це підвищення більш до нейтральних показників, але негативні також присутні (егоїзм, бідність, хитрість, слабкість), а більшість позитивних показників тяжіють до середньої вираженості та слабкої. Також помітно те, що найбільш виражені негативні якості співпадають з тими, що були виявлені в авто стереотипі.  Можливо, це можна пояснити тим, що висока вираженість цієї характеристики у структурі автостереотипу зумовлює пошук таких самих негативних якостей у інших народів, або просто схожість стереотипів двох народів, що історично були дуже пов`язані.

«Здавна російський народ  був відомий завдяки своїй  гостинності. В будь-якій оселі та сім`ї росіяни с радістю приймали та приймають знайомих і незнайомих людей, дають дах над головою, пригощають. Представники російської національності достатньо легко адаптуються до оточуючого способу життя, швидко звикають до нових умов, вони успішно оволодівають знаннями. У психологію російського народу доволі сильно ввійшли такі якості, як любов та співчуття, жертовність, відповідальність, солідарність. Та разом з тим необхідно пам`ятати, що робота з представниками російської національності потребує певного контролю, бо іноді зустрічається безвідповідальність, халатність. Крім того, представники російської національності іноді можуть бути не схильні до самостійності, дуже часто піддаються негативним впливам, легко приймають чужі вади та бувають занадто довірливі та балакучі».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. Американці

 

 

 

 

 

Результати демонструють, що профіль американця є доволі схожим на профіль росіянина по кількісним характеристикам. Тобто, є деякі  якості, які тяжіють до негативних (егоїстичність, впертість, хитрість), які знов дублюють негативні якості самих українців та якості, які в більшості своїй є нейтральними, також ті, які є найбільш позитивні (оптимістичність, матеріальна забезпеченість, дружність). Також можна виділити якості, які є нейтральними по кількісному показнику, але все ж підвищення є помітним (неерудованість, байдужість, емоційність). Ці якості можна виділити, адже вони завжди є присутні в типовому стереотипі американця, особливо у нашій країні та, можливо, Росії.

«Працелюбність американця – це розмах, енергійна наполегливість, невичерпний діловий азарт, підприємливість, сміливість та винахідливість, раціональна думка. Вражає неймовірна залежність, з якою американці працюють, тобто роблять гроші в найкращі роки свого життя. Психологічними особливостями американців є їх діловитість та практичність. Діловитість американців – це організованість в праці, чіткість, точний розрахунок, глибоке знання справи, вміння знаходити найбільш раціональні рішення практичних задач.

В звичайному житті вони бадьорі та життєрадісні, особливо на роботі. Свої емоції вони виражають прямо, неопосередковано. Вони люблять пошуткувати, розуміють гумор, вміють посміятися над собою, але їх жарти, як правило, невигадливі» .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІV. Поляки

Результати аналізу  профілю поляка показали, що його гетеростереотип також не є дуже негативним, але, по кількісним показникам, він виявився найнегативнішим тому, що в ньому більше факторів, що тяжіють до негативного полюсу, а саме - егоїстичність, впертість, хитрість, раціональність, вишуканість. Останні два можливо не є негативними, об`єктивно, але в уявленні українців можуть бути негативними. Також немає позитивних факторів, що були б повністю виражені. А найбільш позитивні у поляка виявилися такі, як ерудованість, ввічливість, чемність. Всі інші є майже на одному рівні та більш нейтральні.

Висновок

Дане емпіричне дослідження  показало, що автостереотип українців  виявився більш позитивним, а гіпотеза була підтверджена. Та слід зазначити, що гетеростереотипи хоч і були негативнішими, але на багато і не можна казати, що були негативні загалом, адже кількість негативних якостей українців та інших націй співпадала, та по іншим факторам можна сказати, що в українців вони були більш позитивні. Також це видно і графічно, адже профіль українців є найбільш «низький». Загалом, можна сказати, що українці користуються наявними етнічними стереотипами націй, які їм було запропоновано характеризувати та беруть з них основні риси.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Агеев В. С. Ингрупповой детерминизм и его детерминанта // Агеев В. С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. – С. 39-84.
2. Агеев В. С. Межэтническое взаимодействие // Агеев В. С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – С. 134-158.
3. Агеев В. С. Стереотипизация как механизм социального восприятия // Общение и оптимизация совместной деятельности / Под ред. Г. М. Андреевой, Я. Яноушека. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. С.177-188.
4. Адлер А. Наука жить / А. Адлер. – К. : Port Royal, 1997.
5. Андреева Г.М. Социальная психология. — М., 1980.
6. Артановский С. Н. Проблема этноцентризма, этнического своеобразия культур и межэтнических отношений в современной зарубежной этнографии и социологии // Актуальные проблемы этнографии и современная зарубежная наука. – М.: Наука, 1979. – С. 11-40.
7. Современная зарубежная этнопсихология/ Под ред. С.А.Арутюнова и др. М.: Изд-во Моск. ун-та. 1995, С.23-44.
8. Бороноев А. О., Павленко В.Н. Этническая психология. — Л., 1994.
9. Бороноев А. О., Смирнов П. И. Россия и русские: Характер и судьбы страны. — Л., 1992.
10. Богомолова Н. Н., Стефаненко Т. Г. Образы американца и советского человека в восприятии московских студентов и на страницах молодежной прессы // Вестник  Моск. ун-та. Сер. 14. Психология. 1991. №3. С.3-11.
11. Гердер Й. Г. Мова і національна індивідуальність//Націоналізм: Антологія / Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. – К.: Смолоскип, 2006.
12. Гидденс Э. Социология. – М.: Эдиториал УРСС, 1999.
13. Данилюк І. В. Етнічна психологія як галузь наукового знання: історико-теоретичний вимір : монографія / І. В. Данилюк. – К. : САММІТ-КНИГА, 2010. – 1.
14. Дейкер Х. П. Й., Фрейда Н. Х. Национальный характер и национальные стереотипы // Современная зарубежная этнопсихология. – М.: серия “Проблемы всеобщей истории”, 1979. – С. 23-44.
15. А.И., Стефаненко Т.Г. Уталиева Ж.Т. Язык как фактор этнической идентичности// Вопросы психологии. 1997 №4. С.75-86.
16. Кон И. С. К проблеме национального характера // История и психология. – М.: Наука, 1971. – С. 122-159.
17. Кон И. С. Психология предрассудка // Психология национальной нетерпимости. – Мн.: Харвест, 1998. – С. 5-48.
18. Кон И. С. Этноцентризм  // Философский энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1983. С. 812.
19. Крысько В.Г., Деркач А.А. Этнопсихология: Теория и методы. – М., Аспект Пресс, 1999.
20. Крысько В.Г. Введение в этнопс