Психологічні особливості соціально-психологічного клімату в студентському колективі

По суті опора на високий духовний потенціал студента - єдиний спосіб створення і гуманоцентричного ВНЗ, і гуманоцентричного суспільства. Діти не народжуються з порожніми руками, вони несуть з собою заряд створення матеріальних і духовних цінностей, вони у змозі створити їх, тому і народжуються, щоб створювати і творити. Тільки потрібно допомогти їм розкритися, і ще потрібно, щоб суспільство, суспільні явища не спотворили їх долю.

1.3 Психологічні особливості регуляції  взаємовідносин у студентському  колективі

 

Суспільство складається з безлічі груп і колективів, що розрізняються по чисельності, місцю й ролі в суспільному житті й діяльності.

По чисельності виділяють  макрогрупи (соціальні прошарки, націй, збройні сили й т.д.) і мікрогрупи (цех, шкільний клас, студентська академічна група й т.д.). Група - поняття більше широке, чим колектив.

А. С. Макаренко говорив, що колектив - «це не просто збори, не проста група взаємодіючих індивідуумів... Колектив - це цілеспрямований комплекс особистостей, організованих, що володіють органами колективу. А там, де є організація колективу, там є органи колективу, там є організація уповноважених осіб, довірених колективу, і питання відносин товариша до товариша - це не питання дружби, не питання любові, не питання сусідства, а це питання відповідальної залежності».

Кожний колектив являє  собою соціальне об'єднання людей, діяльність яких направляється на досягнення суспільно корисних цілей. Однак  істотні ознаки колективу цим  не вичерпуються: вони включають наявність  керівництва й певний ступінь згуртованості.

Студент формується в  колективі. «...Розвиток індивіда,- як довели К. Маркс і Ф. Энгельс - обумовлено розвитком всіх інших індивідів, з якими він перебуває в  прямому або непрямому спілкуванні...».

Гарний психологічний  клімат у студентському колективі, його професійна спрямованість сприяють упевненості, взаємній вимогливості, товариству, дружбі, досягненню успіхів у навчанні, формуванню особистості майбутнього фахівця в цілому. [32, с.11]

Особливості студентського  колективу

Однієї з важливих цілей студентського колективу є сприяння підготовці кожного його члена до майбутньої професійної діяльності, вплив на формування необхідних для цього особистих якостей.

Особиста участь у  керуванні й керівництві діяльністю колективів своїх груп стає для студентів школою цивільного й політичного виховання, розвиває організаторські здатності, психологічно готовить їх до праці після закінчення вузу.

Студентський колектив відрізняється від інших наступними особливостями:

- основним видом діяльності (вчення, спрямоване на одержання вищого утворення;

- єдністю мети й  мотивації (прагнення членів колективу  придбати спеціальність;

- однорідністю складу  за віком, утворенню й т.д.;

- обмеженістю періоду  існування (4-5 років);

- стабільністю складу;

- строгою послідовністю й планомірністю навчальної роботи;

- порівняно високим  ступенем самоврядування (староста  групи, заступник старости, профгрупорг  і т.д.).

Психологія студентського  колективу включає як загальну атмосферу  його життя й діяльності, так і  взаємини, суспільна думка, колективний настрій, традиції й т.д. Студентський колектив характеризується спрямованістю на оволодіння професією, спільністю потреб, інтересів, цілей і завдань, перспектив і зобов'язань, що передбачають досягнення високих результатів у навчальній і іншій діяльності, наявністю спільних справ, у яких беруть участь всі члени групи, відношенням членів колективу до обраної професії як покликанню, певним рівнем згуртованості.

У дослідженнях П.А. Просецкого виявлений ряд підструктур студентського колективу [27, с 32].

В організаційну підструктуру входять офіційні взаємини, пов'язані  з органами керування, координування  цілей і завдань у зв'язку з  особливостями студентського колективу; виборність органів самоврядування і їхня підзвітність колективу; перевірка виконання прийнятих колективних рішень; наявність чітко розроблених норм взаємин вихователів і воспитуемых, старших і молодших і т.д.

Підструктура меж колективних  зв'язків - наявність контактів з  іншими колективами з метою обміну досвідом, зв'язок з підшефними колективами, наявність у колективу високого престижу.

Підструктура неофіційних  взаємин (тісний зв'язок, комунікативність) - інформованість членів колективу  друг про друга, взаєморозуміння, взаємодопомога й взаємна вимогливість, самодіяльність і ініціатива, домінування оптимістичного настрою, висока ефективність виховного впливу колективу на особистість, задоволеність всіх членів колективу офіційними лідерами й взаєминами з викладачами. [25, с.38]

Підструктура ефективності колективної діяльності - уміння включити всіх членів колективу в колективну діяльність, швидко й правильно приймати рішення, задоволеність результатами навчальної діяльності, суспільної роботи, суспільно корисної праці й організацією культурного дозвілля.

Підструктура реальної морально-психологічної позиції членів колективу - захищеність і рівноправність особистості в колективі; задоволеність кожного учасника колективним життям і діяльністю, тим впливом, що колектив робить на розвиток його морально-вольової сфери й здатностей; переживання індивідом почуття честі колективу й вплив особистого внеску в боротьбі за честь колективу; прийняття самого колективу як референтної (від слова рефері - суддя) соціальної групи; прихильність до колективу, випробування особистістю почуття великої радості, підйому й натхнення від спілкування в колективі.

Взаємини між членами  студентського колективу, хоча й  залежать від особливостей кожного  з них, визначаються насамперед навчально-виховною роботою, організацією діяльності студентів.

Представники західної психології вважають, що взаємини (особист і суспільні) будуються на психологічній основі, зокрема на симпатіях і антипатіях. Цим деякі психологи намагаються пояснити розвиток суспільних відносин і намічають можливі шляхи соціальних змін.

Вітчизняна психологія не заперечує ролі психологічного фактора  в процесі взаємин між людьми. Спрямованість, характер, темперамент, інтереси, звички й т.д. впливають  на взаємини людей, але психологічний  фактор, основні психологічні якості людей існують не самі по собі, вони базуються на діяльності й включенности в спілкування кожного члена колективу. [24, с.40]

У структурі взаємин  у студентському колективі можна  виділити кілька сфер: офіційну, суспільно-політичну  й побутову, а також їхній невід'ємний  аспект-систему особистісних психологічних відносин. Офіційні взаємини визначаються уставом вузу, загальними й частками положеннями про вузи.

Суспільно-політичні  взаємини пов'язані з контактами студентів у період проведення різних зборів, диспутів, бесід, на вечорах художньої самодіяльності, спортивних змаганнях і т.д.

Характер і сила впливу колективу студентів на особистість  і діяльність кожного з них  залежать від того, який психологічний, клімат зложився в академічної група, наскільки вибір індивідуальних цілей погоджений із цілями всього колективу.

Першокурсники дають  найвищу оцінку як міжособистісним, так і діловим відносинам у  групах. Оцінка міжособистісних відносин у групах знижується зі збільшенням  віку студентів. Відповідність між  віком і курсом дозволяє затверджувати, що фактор спільного навчання впливає на оцінку взаємин не сам по собі, а переломлюючись через систему факторів, серед яких провідна роль належить віковому.

Молодь студентського  віку відчуває потребу в міцній дружбі, близькій людині, відвертості й довірі, шукає приклад для наслідування.

Ці емоційні компоненти приводять до появи «неофіційного-лідера», що впливає на товаришів завдяки  своїм певним особистим якостям, у більшості випадків позитивне (але буває й негативне). Тому питання  психології студентського колективу не можна розглядати без обліку лідерства.

Міжособистісні й ділові відносини в студентському середовищі настільки значні, що в кожній діяльності (навчання, суспільна робота, спорт  і т.д.) висувається свій лідер. Дані досліджень показують, що студентські лідери в навчальній діяльності часто не можуть, наприклад, зайняти настільки ж високе положення в подальшому житті. Тому в студентській групі можливо досить значне число лідерів всіляких «спеціальностей»: лідери-організатори, що споюють групу для оптимального рішення загального завдання; лідери-генератори» емоційного настроя групи, члени групи, що істотно впливають на груповий настрій; лідери-«ерудити» - студенти, що володіють найбільшим обсягом знань, і т.д. [17, с.18]

Психологічний статус студента в групі пов'язаний з його навчальною активністю, що являє собою інтегральну характеристику, що включає активність студентів на семінарах, мотиви й ефективність його діяльності, відношення до навчання й ін.

Найбільше інтенсивно зв'язки й контакти із групами встановлюються на четвертому й п'ятому курсах. Тут обсяг спілкування, наприклад, із ученими збільшується вдвічі. На старших курсах зростає обсяг спілкування й з іншими соціальними групами (робітниками, що служать і т.д.), що обумовлено початком трудової діяльності (виробничу практику).

У результаті відповідей на питання «В оточуючих мене людях  я насамперед зауважую...» студенти з негативною установкою на навколишнім  відзначали звичайно їхню байдужість, зайнятість своїми інтересами, байдужність  до інших, холодність у відносинах, обмеженість інтересів, егоїзм, нещирість. Позитивно настроєних студентів залучає доброта, простота, справедливість, щирість, розум і доброзичливість до людей. Нерідко зустрічаються студенти, у яких підвищений інтерес до всіляких властивостей особистості. Зрозуміло, легше знайти загальну мову, спілкуватися з тими, у кого переважає установка на позитивне в людині.

Таким чином, міжособистісні психологічні відносини й спілкування  є однієї зі сторін діяльності колективу, що робить винятково великий вплив на поводження студентів.

У процесі діяльності виникають і інші соціально-психологічні явища, які також впливають на поводження студентської молоді: наслідування, самоствердження, суспільна думка, колективні настрої, традиції й т.д.

Схильність до наслідування — яскраво виражена властивість, що проявляється в спрямованості  особистості на зразок і його відтворення, що має тенденцію до поширення. Дуже часто воно захоплює широкі маси людей.

У ряді досліджень показано, що сила впливу на студентів кращих викладачів вузу не нижче, а значно вище сили впливу вчителі середньої школи на учнів. Це пояснюється якісним стрибком у розвитку критичності розуму в студентів і широтою їхніх інтересів. Готовність студентів наслідувати своїх вихователів у великій мері залежить від того, які інтереси й мети студентського колективу є провідними, які погляди й переконання студенти розділяють, яке зміст колективної думки, який авторитет вихователя і його престиж серед студентів різних курсів. І це зрозуміло, тому що викладач, як правило,- ідейно переконаний, ерудований знавець предмета, навчений життєвим досвідом, що імпонує молодим людям. А серед самих студентів, наприклад, на першому курсі, особливо на початку його, високим престижем користуються студенти, що знають особливості трудової діяльності, що мають життєвий і трудовий досвід. На другому курсі студентству імпонує ерудиція, кругозір, здатності, заняття спортом. На старших курсах важливим показником є суспільна діяльність студента.

Самоствердження особистості — це її дійсне прагнення зайняти й удержати в системі психологічних відносин у колективі певну позицію, що забезпечувала б даної особистості повага, визнання, довіру, підтримку інших членів колективу.

Дослідження Я.Л. Коломинского показують, що студенти, які об'єктивно перебувають у незадоволеному положенні в групі, переоцінюють своє положення [5, с.100]. Очевидно, тут має місце компенсаторская реакція, що являє собою своєрідне витиснення думки про незадоволене положення, здатної викликати внутрішній конфлікт, оскільки вона зіштовхується з високим рівнем домагань у цій області.

Члени групи, які перебувають  у сприятливому положенні, мають  тенденцію недооцінювати своє положення  в групі.

Самоствердження особистості  — активний процес усвідомлення людиною  свого рівноправного місця серед інших людей, оцінки питомої ваги своїх суспільно корисних якостей і переваг інших, порівняння й зіставлення себе з іншими людьми для того, щоб не розгубити свою індивідуальність, розкрити можливості виявити себе, грати в діяльності колективу значиму роль шляхом, наприклад, участі в спортивному житті колективу, у художній самодіяльності, у наданні навчальної допомоги відстаючої й т.д.

Прагнення до самоствердження в  колективі часом приводить до утворення дрібних неофіційних  груп. Робота з ними - завдання не тільки студентського керівництва колективом, але й всіх викладачів.