Психологічні особливості соціально-психологічного клімату в студентському колективі

Суспільна думка — один з елементів  суспільної психології колективу. Воно впливає на особистість, групу, колектив, Впливає на формування їхніх звичаїв, традицій, інтересів, звичок.

Суспільна думка колективу включає  інтелектуальні, емоційні й вольові  компоненти, різні судження й виражає  відношення людей до певним, що зачіпає  їхні інтереси питанням, явищам. Воно може проявлятися у формі оцінки, бажання, схвалення, осуду, вимоги й т.д. Думки в колективі виникають у процесі обговорення цілей і завдань діяльності, суспільних подій і т.д. [21, с.15]

Колективна думка може зробити  не тільки позитивне, але й негативний вплив на особистість.На практиці нерідко  трапляється, коли на студентських зборах раптом виявляються дві думки: офіційне, зовнішнє, і внутрішнє, кулуарне, нерідко більше діюче, хоча й глибоко сховане в міжособистісних відносинах.

Створення здорової суспільної думки  в студентському колективі особливо важливо, оскільки в молоді студентського віку поряд з яскраво вираженою потребою в дружбі, товаристві, в обміні досвідом, знаннями існує прагнення бути популярним, завоювати схвалення, повагу, авторитет. Головним носієм передової суспільної думки повинні бути викладачі.

Колективний настрій — це спільне  переживання, тривалий емоційний стан, що впливає на прояв особистості, якість загальної й індивідуальної роботи. У колективних настроях на перший план виступає емоційна реакція  на навколишні події, у той час, як у суспільному думок головним є глибина усвідомлення користі й необхідності колективних справ, усередині колективних відносин.

Колективні настрої - самі повсякденні  явища громадського життя студентів. Від настрою людей залежить їхнє поводження, результат виховних впливів. Настрій однієї людини передається іншим. От чому відомий радянський педагог В. Сухомлинский говорив про те, що педагогові не можна розповідати в колективі про своє особисте горе, оскільки це негативно позначається на настрої всього колективу. У свою чергу, і настрій колективу, групи здатно захопити й захопити людину. [22, с.40]

Настрій залежить від світогляду, характеру, темпераменту, досвіду людини, і тому в одній і тій же обстановці індивідуальні настрої людей  можуть бути різними. У той же час спільність умов, діяльності, завдань і якостей студентів сприяють формуванню колективно.Традиції, як і інші соціально-психологічні явища, виникають і проявляються в різних колективах. Традиції можуть бути елементом психології всього народу, нації, класу або соціального прошарку, умовної (професійної, віковий) і конкретної групи людей. У студентському колективі - це правила, норми поводження, що передаються від одних студентів до інших. [32, с.71]

Специфіка традицій вузівського колективу  пов'язана з постійною його динамікою, відновленням і взаємодією колективу викладачів, співробітників і колективу студентів, і разом з тим вона надає йому своєрідність і неповторність. У кожного вузу - свій родовід, свої зразки для проходження й т.д.

Поряд із загальними традиціями вузу усередині кожного студентського колективу зароджується, міцніє й існує чимало своїх традицій, що мають велике значення для його зімкнення. По влучному вираженню А. С. Макаренко, традиції є для колективу тим соціальним клеєм, що скріплює його в єдине ціле. Традицій у студентському колективі може бути багато. Вони породжують певен настрой, тон і стиль колективу. Тому позитивні традиції варто всіляко розвивати, зберігати наступність для нагромадження.

Професійна спрямованість студентського  колективу - це система загально групових потреб, цілей, мотивів, інтересів, цінностей, що характеризують його готовність вирішувати завдання підготовки фахівця вищої кваліфікації цілком певного профілю.

Початковий рівень розвитку професійної  спрямованості колективу характеризується наявністю в більшості студентів інтересу до майбутньої праці, другий рівень - наявністю групового зразка успішно працюючого фахівця, створенням обще групової думки про професійно важливі його риси, третій рівень - наявністю професійного виховання, можливостей навчальної групи, мотивів її саморозвитку й саме зміцнення як колективу.Особистість і колектив утворять єдність, вони сприяють росту й розвитку один одного. Ведучим є вплив колективу на особистість.

Студентські колективи й особистості їхні складові вимагають уважного вивчення й психолого-педагогічного керівництва протягом усього періоду навчання у вузі, але особливо в період становлення. Першокурсників хвилюють питання навчання, суспільної роботи, спілкування. Необхідно вивчити віковий і соціальний склад студентів, тривалість перерви в навчанні, що передує досвід суспільної й виробничої роботи, побутові умови, установити ступінь їхньої підготовленості до освоєння вузівської програми, провести спостереження за їхньою діяльністю, установити типові труднощі. [22, с.42]

Важливо також одержати й проаналізувати інформацію про колективні настрої, думки, цінності й т.д.

Основними методами вивчення колективу  є спостереження в різних ситуаціях. Чим ця ситуація складніше, тим спостереження  будуть більше цікавими й інформативними:

бесіда з колективом і окремими студентами (виявлення думок, настрою, оцінки, відносини до подій);

рейтинг (збір і аналіз експертних оцінок);

контент-анализ (узагальнення різноманітної  інформації в пресі, переданої по радіо, телебаченню й т.д. про студентські колективи); анкетування, аналіз досвіду роботи громадських організацій; метод соціометрії.о настрою.

Для діагностики колективних взаємин  використають різні методи дослідження, наприклад зрізи по горизонталі  й вертикалі. Горизонтальний зріз дає картину взаємин у колективі студентів, а вертикальний дозволяє визначити взаємини студентів зі старшими товаришами й викладачам. Об'єктивної оцінка колективу буде тоді, коли вивчаючий зможе оцінити його з позиції обох зрізів, інакше загальна картина буде спотворюватися, як, наприклад, при фотографуванні високого будинку знизу. [20, с.28]

Вивчаючи студентський колектив, треба  враховувати особливу складність його стану на першому курсі (мається  на увазі згуртованість).

Особливості соціально-психологічного клімату в групі залежать від того, який була суспільна активність студента до надходження у вуз, від впливу умов життя й діяльності на його особистість, від його старанності в навчанні й т.д. Дані досліджень також переконують у тім, що успішність у студентів першого курсу тим вище, чим менше однорідність академічної групи по шкільній підготовці, тобто при неоднаковій шкільній підготовці (отримані неоднакові оцінки на вступних іспитах) студенти академічної групи одержують більше високих оцінок, менше задовільних і незадовільних. [18, с.23]

Цей результат можна пояснити тим, що в неоднорідних академічних групах з'являються більше сприятливі умови  для виникнення змагання, лідерства  й взаємодопомоги. Успішність навчання студентів тим вище, чим більше в групі активістів з гарною шкільною підготовкою, які відрізняються самостійною роботою протягом семестру, більше високим рівнем інтелектуального розвитку, більшою рухливістю психофізіологічних процесів.

Про колектив не можна  судити по окремих епізодах з його життя. Необхідна повна характеристика цього колективу, що включає наступні основні дані: а) соціальний склад  студентів, їхній вік, риси особистості; б) відносини студентів зі старшими, викладачами і їхня спрямованість; взаємини, настрої й думки в колективі, авторитети; в) склад активу: загальне число активістів, що переважають риси їхньої діяльності в колективі; як - колектив оцінює події, що відбуваються, у країні й за рубежем; успішність і рівень суспільної активності колективу.

Сполучення соціально-психологічних  і індивідуально-психологічних характеристик  дозволяє конкретніше визначати  слабкі ланки в структурі й  психології колективу й цілеспрямовано їх переборювати. [29, с.55]

Колектив не відразу  стає зрілим і згуртованим. Керівництво колективом проявляється по-різному на різних етапах його формування. Щодо цього цікаво простежити чотири етапи розвитку вимогливості в колективі, випливаючи А. С. Макаренко. [9, с.225]

Перший етап - організація  колективу, підбор активу. У цей період більша відповідальність лягає на куратора.

Другий етап - посилення  уваги до активу для того, щоб  він завоював авторитет, став носієм передової думки, підтримував і  проводив у життя вимоги й вказівки викладачів, деканату й керівників вузу.

Третій етап - викладачі  й керівники опираються на свідомість і згуртованість колективу, на його актив, традиції, суспільну думку.

Четвертий етап – колектив виступає як суб'єкт виховання. Викладачі, деканат ставлять завдання, підказують найбільш доцільні способи їхнього рішення й т.д. Колектив висуває вимоги до своїх членів, здатний до відомого самоврядування. Це найвищий рівень його розвитку.

Які умови й шляхи  формування студентського колективу? Найважливішою умовою є створення  ідейних і моральних передумов для зімкнення, погодженості індивідуальних і колективних цілей шляхом роз'яснення соціального значення навчання й підготовки до майбутньої професійної праці.

Важливий фактор формування студентського колективу - багатопланова  діяльність, різнобічна активність, що забезпечує членам студентської групи включення у велику кількість ситуацій, спрямованих на дозвіл різних навчальних, суспільно-політичних, науково-дослідних завдань, а також завдань у сфері дозвілля й побуту.

Багатоплановість діяльності студентської групи інтенсифікує протікання внутрігрупових процесів за рахунок складності самої діяльності, включенности в неї різнорідних видів суспільно значимої активності, що опосередковує взаємини в групах. Це приводить до більше яскравої виразності психологічних показників групової активності, характерних для груп високого рівня розвитку. Багатоплановість виступає як потенційний «каталізатор» інтрогруппових процесів. Якщо відсутній об'єднуючих всіх членів групи соціально значима спільна діяльність, фактор багатоплановості може й негативно впливати на сферу людських взаємин. [7, с.25]

У групах, що володіють  багатоплановою діяльністю, існують  більші можливості для кожного члена  групи знайти досить «високе» місце  в статусній структурі.

Підбор і організація таких видів діяльності колективу, які моделюють майбутню професійну діяльність, сприяють оволодінню професійним, майстерністю (колективне програвання можливих варіантів майбутніх професійних дій, участь студентської групи в науковій праці, присвяченої вивченню питань професійної праці після закінчення вузу, і ін.).

Мети діяльності студентів  повинні стати загально груповими. Однієї з важливих передумов формування професійної спрямованості студентського  колективу є контакти з виробничими  колективами, з випускниками, представниками тієї професії, до вступу в яку готуються студенти. Важлива умова формування студентського колективу – правильне рішення питань про взаємостосунків особистість і колектив. Не розчинення в колективі й не внутрішній ізоляції, а колективізм – це головний і вірний шлях рішення питання. Колектив не виключає, а, навпроти, припускає всебічний розвиток самостійності особистості.

Інакше колективу загрожує небезпека насадження конформізму, «індивідуалізму навиворіт». Оптимальне співвідношення, міра єдності спілкування й відокремлення можуть бути досягнуті й забезпечені тільки науково обґрунтованим керівництвом і керуванням. Тут ціла сума питань студентського самоврядування, його обсягу й границь, розвитку суспільної активності, ініціативи, самостійності, взаємній вимогливості. Все це вимагає всебічного конкретно-соціологічного дослідження. [19, с.27]

Важливо підкреслити, що принципи виховання в колективі  відбивають єдність спілкування  й відокремлення особистості, тому що ця єдність є основа всієї сукупності виховних впливів на об'єктивні процеси в колективі, найбільш загальна тенденція яких виражена в зазначеному принципі. Центральним питанням цього принципу є питання про співвідношення виховної роботи з кожним окремим студентом і студентським колективом у цілому. Провідна роль належить роботі з усім колективом, впливу на його спрямованість, суспільну думку, настрій, діяльність. При цьому необхідно врахувати три моменти: по-перше, значення саморегуляції й самоврядування колективу; по-друге, вплив самого колективу на діяльність і спілкування студентів; по-третє, що веде роль роботи з колективом у цілому припускає виховну роботу з кожним студентом і тому необхідність індивідуальної роботи зростає.

Кожний студентський колектив має свого наставника, вихователя в особі куратора, що надає різнобічну допомогу в організації й зімкненні колективу, бере участь у суспільних заходах групи.

Студентська молодь, особливо на перших курсах, не має ще необхідного  життєвого досвіду, не навчилася  самостійно здійснювати основні функції колектив-навчальну й виховну. Куратор зобов'язаний ураховувати, що вчорашній школяр за роки навчання звик до того, що в суспільних і навчальних справах первинного колективу він постійно одержує допомогу з боку класного керівника. Тому роль куратора складається насамперед у зімкненні колективу, подоланні роз'єднаності й відчуженості у відносинах між студентами, особливо на першому курсі. Роль куратора специфічна, вона не настільки офіційна й категорична, як це характерно для виробничих і армійських колективів. Куратор покликаний насамперед організувати молодь для досягнення суспільно-значимих цілей, розвиваючи почуття громадського обов'язку, творчу ініціативу й самостійність. [32, с.73]