Психологічні особливості соціально-психологічного клімату в студентському колективі

У цілому формування колективу  вимагає проведення наступних заходів:

1. Комплектування академічних  груп з урахуванням психологічної  сумісності людей. 

2. Створення соціально-ціннісної  єдності шляхом роз'яснення значення  навчання, її цілей і завдань,  стимулювання роботи активу по  зімкненню колективу.

3. Розвиток свідомості, товариства й дружби, розуміння взаємин у студентському колективі.

4. Зміцнення авторитету  активу, підвищення його зразковості,  попередження й психологічно  виправданий дозвіл конфліктів.

5. Забезпечення турботи  про студентів, облік їхніх  запитів, інтересів, потреб, бажань.

Висновки  до І розділу

 

1. Проблема формування  психологічного клімату-багатоаспектне  явище. Складовою частиною цієї  проблеми є система стосунків,  що складаються в колективі  студентів, глибоко гуманні стосунки  між викладачами і студентами.

2.Метою створення і  підтримання сприятливого соціально  психологічного клімату - полягає  в теоретичному і практичному  оволодінні студентами психологічними  знаннями, методами і методиками  побудови спілкування і взаємодій  з людьми (студентами) в різних умовах їх життєдіяльності та вмілого застосування набутих знань у реальних педагогічних і життєвих ситуаціях, у пізнанні себе як особистості та інших людей, у оволодінні способами не тільки формування, розвитку й вдосконалення інших людей, але й саморозвитку та самовдосконалення, у формуванні світогляду, спрямованості майбутнього спеціаліста на активно-дієву роботу та суспільства в цілому.

3.Особливості соціально-психологічного  клімату в групі залежать від  того, який була суспільна активність  студента до надходження у вуз, від впливу умов життя й діяльності на його особистість, від його старанності в навчанні й т.д. Гарний психологічний клімат у студентському колективі, його професійна спрямованість сприяють упевненості, взаємній вимогливості, товариству, дружбі, досягненню успіхів у навчанні, формуванню особистості майбутнього фахівця в цілому.

Таким чином, проблема соціально-психологічних  передумов ефективності діяльності студентського колективу є досить багатогранною й складною. Вона вимагає  до себе пильної уваги, як у період формування студентської академічної групи, так і на всьому протязі навчання у вузі.

 

Розділ ІІ. Емпіричне вивчення особливостей психологічного клімату в студентському колективі

2.1 Організація дослідження та методика  вивчення взаємовідносин в студентському колективі

 

Вивчення соціально-психологічного клімату можна будувати на основі практичних (спостереження, бесіда, аналіз результатів діяльності, стан навчальної дисципліни, узагальнення незалежних характеристик та інше.) та психологічних методів, що потребують спеціальної підготовки (соціометричне опитування, анкетування, тестування та інше).

При спостереженні та бесіді зі студентами цілеспрямовано використовувати непрямі ознаки (показники) рівня розвитку соціально-психологічного клімату.

Дослідження проводиться  на базі Волинського Національного  Університету імені Лесі Українки. Для вивчення психологічного клімату  в групі були взяті методики, які  визначали взаємовідносини в  студентському колективі. А саме з них:

1). Методика «Q-сортування» тенденцій поведінки в групі.

Мета: вивчення уявлень досліджуваного про себе. Може бути також використана для визначення ідеального «Я » індивіда або його уявлення про те, яким його бачать інші. Ці параметри можуть бути досліджені на підставі аналізу 6 тенденцій поведінки людини в групі: залежність- незалежність, товариськість-недружелюбність, прийняття боротьби - ухилення від боротьби.

Інструкція: «Вашій увазі пропонується 60 тверджень, що стосуються поведінки людини в групі. Прочитайте послідовно кожне з них і дайте відповідь «так», якщо воно відповідає вашому уявленню про себе, або «ні», якщо не відповідає йому ». [23]

Обробка даних та інтерпретація  результатів

1. Залежність 3, 9, 15, 21, 27, 33, 39, 45, 51, 54

2. Незалежність 6, 12, 18, 24, 30, 36, 42, 48, 57, 60

3. Товариськість 5, 7, 13, 19, 25, 31, 37, 43, 49, 52

4. Недружелюбність 4, 10, 16, 22, 28, 34, 40, 46, 55, 58

5. Прийняття «боротьби» 1, 11, 17, 23, 29, 35, 41, 47, 56, 59

6. Уникнення «боротьби» 2, 8, 14, 20, 26, 32, 38, 44, 50, 53

Відповіді досліджуваного, згідно ключу, розподіляються по 6-ти тенденціям. Підраховується частота прояву кожної з тенденцій. Причому кількість  відповідей «так» за однією з тенденцій  сумується з кількістю відповідей «ні» по полярній тенденції, в парі. Наприклад, кількість позитивних відповідей за шкалою «залежність» складається з кількістю негативних відповідей за шкалою «незалежність».

Тенденція до залежності розуміється як внутрішнє прагнення індивіда до прийняття групових норм, стандартів і морально-етичних цінностей. Тенденція до товариськості свідчить про контактні прагнення утворювати емоційні зв'язки як у своїй групі, так і за її межами.

Тенденція до «прийняття боротьби» розглядається як активне прагнення до досягнення більш високого статусу в системі міжособистісних відносин. Протилежна тенденція - ухилення від боротьби свідчить про прагнення уникнути взаємодії, зберегти нейтралітет у групових суперечках і конфліктах, схильність до компромісних рішень.

Кожна з цих тенденцій, мабуть має внутрішню і зовнішню характеристику, тобто може бути внутрішньо притаманною індивіду, а може бути зовнішньої, своєрідною «маскою», приховує справжнє обличчя людини. Якщо отримане число, про який говорилося вище, наближається до 20-ти, то можна говорити про справжню перевагу тієї чи іншої стійкої тенденції, притаманної індивіду і виявляється не тільки в певній групі, але й за її межами. У випадку, якщо кількість відповідей «так» однієї тенденції виявляється рівним кількістю позитивних відповідей по протилежній тенденції (наприклад, залежність- незалежність), то таке положення може говорити про наявність внутрішнього конфлікту особистості, яка знаходиться у владі однаково виражених протилежних тенденцій. 3-4 відповіді «сумніваюся» по окремим тенденціям розглядаються як ознака нерішучості, ухилення, астенічності, однак в інших випадках це може свідчити про вибірковість в поведінці, про тактичну гнучкость, стенічность.

Текст методики Додаток  А

2. Соціометрія

Специфічними і особливо ефективними при вивченні малих  груп є методи соціометрії. Термін «соціометрія» в перекладі з латини означає вимірювання міжособистісних взаємин у групі. У суспільних науках він постав наприкінці XIX ст. у зв'язку зі спробами застосування математичних методів до вивчення соціальних явищ. Основна заслуга у створенні методології соціометричних досліджень, сукупності вимірювальних процедур і математичних методів обробки первинної інформації належить американському соціопсихологу Джекобу Морено (1892—1974). Виробивши свою систему структурного аналізу малих груп, Морено сформулював і стратегічне завдання соціометрії. Воно, на його думку, полягає у забезпеченні таких умов на виробництві і в житловому приміщенні, за яких люди працювали і жили б в оточенні симпатичних і симпатизуючих їм людей.

Соціометричний метод опитування — один із різновидів опитування, який використовують для вивчення внутріколективних зв'язків шляхом виявлення стосунків між членами колективу.

Цей метод застосовують для дослідження міжособистісних  стосунків і міжгрупових відносин з метою їх поліпшення. Він дає змогу соціологові, психологові вивчити склад малих соціальних груп, особливо неофіційних стосунків, одержуючи соціологічну інформацію, яку іншим шляхом дістати майже неможливо. Технічний апарат соціометрії застосовують у різних сферах мікросоціології. Грамотне використання арсеналу соціометричних методів є передумовою для ґрунтовних теоретичних висновків про функціонування і розвиток груп, досягнення значних практичних результатів у комплектуванні колективів, підвищенні ефективності їх діяльності.

У процедурному аспекті  соціометрія — це поєднання методики опитування та алгоритмів для спеціального математичного обчислення первинних  вимірювань. Взаємини між членами  колективу з'ясовуються на основі таких  процедур: Вибір — виражене бажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом. Відхилення (негативний вибір) — небажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом.

Після створення програми дослідження, необхідно виробити соціометричний критерій, тобто запитання, які задають  усім членам групи з метою з'ясування взаємин між ними.

Результати опитування заносять у соціоматрицю, яка компактно  подає первинну інформацію і спрощує  математичне опрацювання зібраних даних.

Соціоматриця — це таблиця, у якій в рядках розміщують відповіді кожного із членів групи.

У горизонтальних рядках — хто обирає, у вертикальних — кого обирають. Кількість рядків відповідає кількості членів колективу. Ось приклад соціоматриці, заповненої результатами непараметричного соціометричного  опитування групи із п'яти осіб за дихотомним критерієм («+» означає позитивний вибір; «—» — відхилення;).

Навіть візуальний аналіз соціоматриці багато що може дати для  розуміння взаємин у групі: як і кого групи обирають, кого частіше  за інших обирають, а кого відхиляють.

З допомогою соціограм дослідник наглядно бачить стосунки в колективі. Тут відразу видно, хто в ньому лідер, а хто в ізоляції. [23]

3.ІНДЕКС групової  згуртованість (ГС) Сішора 

Групова згуртованість-дуже важлвий пораметр, який показує ступінь  інтеграції групи, її згуртованість і єдине ціле.Чим більше балів набере досліджуваний, то це свідчить про приналежність до групи, до її згуртованості.Уважно прочитайте кожне запитання і підкресліть один з відповідей, найбільш точно відповідний Вашу думку. У дужках позначено кількості балів за запитання. Кількість балів за обраними відповідям підсумовуються. Підсумковий показник може бути в діапазоні від 5 (дуже несприятлива оцінка суб'єктом команди) до 25 (дуже висока оцінка привабливості команди). При аналізі виявляються особи з крайніми оцінками, виявляються сфери діяльності колективу.

0-5 балів –низький  рівень згуртованості..

5-15 балів-середній рівень  згуртованості.

15-25 балів –високий  рівень зруртованості

Додаток Б

4 Атмосфера в групі  (за Ф.Фідлером)

Інструкція для студентів. Нижче наведені протилежні за смістом пари слів, за допомогою яких можна описати атмосферу в групі.Чим ближче до правого чи лівого слова в кожній парі ви розташуйте знак:(Х), тим більше буде вираженою ознака у вашій групі. Отже,для атмосфери у вашій групі характерні:

 

Таблиця 1. Риси які характеризують атмосферу в групі

1.	Приязність	1	2	3	4	5	6	7	Ворожість
2.	Погодженість	1	2	3	4	5	6	7	Непогодженість
3.	Задоволеність	1	2	3	4	5	6	7	Незадоволеність
4.	Захопленість	1	2	3	4	5	6	7	Байдужість
5.	Продуктивність	1	2	3	4	5	6	7	Непродуктивність
6.	Теплота	1	2	3	4	5	6	7	Холодність
7.	Співробітництво	1	2	3	4	5	6	7	Неспівробітництво
8.	Взаємна підтримка	1	2	3	4	5	6	7	Недоврозичливість
9.	Цікавість	1	2	3	4	5	6	7	Нудьга
10.	Успішність	1	2	3	4	5	6	7	Неуспішність