Самооцінка

 

 

   2.1. Експериментальне вивчення міри залежності між самооцінкою студентів та властивим їм типом темпераменту

Темою нашої  курсової роботи ми обрали дослідження самооцінки як показника рівня розвитку індивідуальної свідомості. На початку дослідження нами було визначено мету, об’єкт та предмет дослідження.

Мета: дослідити міру залежності між самооцінкою студентів та властивим їм типом темпераменту.

Об’єкт дослідження: самооцінка студентів першого курсу.

Предмет дослідження: вплив темпераменту на рівень самооцінки.

У зв’язку з цим, нами було визначені змінні:

ЗЗ₁ – рівні самооцінки;

ЗЗ₂ – тип НС(темперамент);

НЗ₁ – створення експериментальних умов, які сприятимуть проявам самооцінки;

НЗ₂ – створення експериментальних умов, які сприятимуть вивченню типу НС;

КЗ – експеримент  проводиться протягом навчально-виховного дня; форма проведення – групова;

РЗ – настрій  респондентів під час участі в  дослідженні, ставлення до експериментатора, самопочуття респондентів під час участі в дослідженні.

Оскільки ми досліджуємо рівень самооцінки студентів в залежності від типів НС, то стратегією нашого дослідження є констатуюча стратегія.

Вибір плану  за способом  представлення НЗ –  комбінований:

 НЗ₁ – час, який надається на виконання завдань програми;

НЗ₂ – надання інструкцій щодо виконання завдань.

Вибір плану  за кількістю груп – внутрішньогруповий, де вплив варіантів НЗ і вимір експериментального ефекту здійснюється в межах однієї групи осіб.

Плани за критерієм  кількості експериментальних ефектів  – факторний план, оскільки дослідник  маніпулює більше ніж однією НЗ.

Вибір плану  за критерієм істинності експерименту – квазіекспериментальний план, який в силу певних умов організації та проведення містить загрози валідності.

Схема проведення: Х1ОХ2ОХ3ОХ4ОХ5ОХ6О.

Способи контролю: прихованість впливів.

Людські ресурси:

• студенти першого курсу, які беруть участь у дослідженні;
• особи непрямо задіяні в експерименті  - адміністрація навчального закладу, де проходитиме експериментальне дослідження.

Матеріальні ресурси:

• бланки методик;
• ручки;
• протоколи експериментів;

Часові ресурси: 1 година 10 хвилин.

Методи виміру експериментального ефекту: діагностичні стандартизовані методи розроблені іншими авторами:

• тест на дослідження самооцінки особистості С. А. Буддасі;
• тест «Самооцінка» ;
• методика Айзенка «Опитувальник EPQ»;
• методика «Опитувальник Я. Стреляу»,
• тест «Формула темпераменту» А. Бєлова.

В нашому дослідженні  приймали участь студенти Глухівського національного педагагічного університету ім. Олександра Довженка1-го курсу, факультету педагогіки та психології, спеціальності  – «практичний психолог в закладах освіти». Загальна вибірка складала 23 (100%) особи, де 8(34,78%)  хлопців та 15(65,22%) дівчат.

Дослідження проходило  в аудиторіях ГНПУ ім. О. Довженка, після  закінчення пар. Випробовуваним вголос зачитувалася інструкція, після чого роздавалися бланки (де також зазначалася інструкція) для відповідей, які студенти заповнювали самостійно.

Нами були використані три методики на визначення рівня самооцінки  та три методики на визначення типу темпераменту.

Тест «Дослідження самооцінки особистості» (С. А. Буддасі)

Це дослідження  має два варіанти, що суттєво відрізняється  за процедурою варіанта визначення самооцінки особистості. В обох випадках можна  працювати  як з одним досліджуваним, так і з групою.

Для отримання достовірних результатів ми зацікавили студентів тим, що, після обробки даних,  результати будуть доведені до уваги кожного учасника дослідження. Ці організаційні заходи, на наш погляд, дозволили підвищити достовірність отриманих результатів.

Перший варіант  дослідження

В основі дослідження самооцінки у цьому варіанті методики – спосіб ранжування. Процедура дослідження включає дві серії. Матеріалом, із яким працюють досліджувані, є надрукований на спеціальному бланку список слів, що характеризують деякі якості особистості. Кожен досліджуваний отримує такий бланк на початку дослідження. Під час роботи важливо забезпечити сувору самостійність ранжування.

Завдання першої серії полягає у тому, щоб виявити  уявлення людини про якості свого  ідеалу, тобто «Я- ідеальне». Для  цього слова, що надруковані на бланку, досліджуваний повинен розташувати у порядку надання переваги. Оцінку 20 повинен поставити у бланку, в колонці №1 зліва від тієї якості, яка, на думку респондента, є найкориснішою та бажаною для людей. Оцінку 1 – у тій самій колонці №1 зліва від якості, що найменш корисна, значуща та бажана. Усі інші оцінки від 19 до 2 розташовуються відповідно від ставлення респондента до всіх інших якостей. Потрібно стежити, що б жодна якість не повторювалась.

Завдання другої серії заключається в тому, щоб  виявити уявлення людини про свої власні якості, тобто його «Я-реальне». Як і в першій серії, досліджуваного просять проранжувати надруковані на бланку слова, але вже з позиції характерності або присутності означуваних ним якостей особистості для себе.

Мета обробки результатів спрямована на те, щоб визначити зв’язок між ранговими оцінками якостей особистості, що входять в уяву «Я-ідеальне» та  «Я-реальне». Оцінки від 1 до 20 запропонованих якостей в обох рядах приймають за їх ранги. Різниця рангів, що визначають роль тієї чи іншої якості особистості, дає можливість порахувати коефіцієнт. Щоб його визначити, необхідно спочатку підрахувати на бланку, в спеціально відведеній колонці, різницю рангів(d) для кожної запропонованої якості. Потім кожне отримане значення різниці рангів(d) зводять до квадрату та записують результат на бланку в колонці (d) та сумують, і суму (Еd² ) вносять у формулу: r = 1 – 0,00075 * Еd².

Коефіцієнт  рангової кореляції (r) перебуває в  інтервалі від -1 до +1.

Значення коефіцієнта  кореляції:

від 0,38 до +1 –  прояв адекватної самооцінки;

від 0,39 до +0,89 –  тенденція до завищення;

від  +0,9 до +1 – неадекватна завищена самооцінка;

від – 0,38 до -1 -  прояв заниженої самооцінки.

Другий варіант  дослідження

У другому варіанті методики, матеріалом є список слів, що характеризує певні якості особистості. Цей варіант дослідження також складається з двох серій.

Завдання першої серії полягає в тому, щоб визначити  список і кількість еталонних  якостей бажаного та небажаного образу – Я. Досліджуваний переглядає слова зі списку та, вибравши, виписує їх в колонки. В першу колонку  записує слова, що означають якості особистості, які стосуються суб’єктивного ідеалу, тобто становлять «позитивну» множину, а в іншу колонку – ті якості, які небажані, тобто становлять «негативну» множину для особистості.

Після цього  респондент визначає якості, які, на його думку, йому притаманні серед обраних  еталонних якостей «позитивної» та «негативної» множини.

Мета обробки  результатів – отримати коефіцієнти  самооцінки для «позитивної» (СО +) та «негативної» (СО -) множини. Для підрахунку кожного коефіцієнта кількість якостей у стовпчику, що були визначені досліджуваним як притаманні йому (М), ділять на всю кількість якостей у цьому стовпчику(Н). Формули для підрахунку коефіцієнтів виглядають так:

де М+ і М - - кількість якостей у «позитивній» та «негативній» множинах відповідно, позначених респондентом, як притаманні йому;

Н+ і Н- - кількість  еталонних якостей, тобто кількість  слів правого та лівого стовпчиків відповідно: СО+ = М+/ Н - , СО- = М+/Н-.

Рівень та адекватність самооцінки визначають на основі отриманих  коефіцієнтів за допомогою таблиці.

СО+	СО -	Рівень самооцінки
1 – 0,76	0 – 0,25	адекватна, завищена
0,75 – 0,51	0,26 – 0,49	адекватна з  тенденцією до завищення
0,5	0,5	адекватна
0,49 – 0,26	0,51 – 0,75	адекватна з  тенденцією до заниження
0,25 - 0	0,76 - 1	адекватна, занижена

 

Тест «Самооцінка»

Респондент  уважно читає набір з 20 якостей особистості. В стовпчик «Ідеал» під номером (рангом) 1 записує ту якість з вищевказаних слів, які, на його думку, він більше всього цінує в людях, під номером 2 – ту якість, яку цінує менше і т.д. Під номером 13 ту якість – недолік, яку зміг би пробачити людям, під номером 14 – ту якість, яку пробачити важче, під номером 20 – найбільш негативну якість людей.

В стовпчик «Я»  під рангом 1 записує ту якість, яка  у нього найбільш всього виражена, під номером 2 – ту якість, яка  розвинута менше і т. д.

Обробка результатів  відбувається за формулою: Ді = (Ri1 – Ri2), де Ri1(номер) – ранг 1-ої якості в першому стовпчику; Ri2 – ранг 1-ої якості в другому стовпчику, Ді – різниця рангів 1-ої якості в стовпчиках. Потрібно віднести Ді в квадрат. Після цього підраховуються всі Ді. Після цього  отримані дані сумуються, множаться на 6 і діляться на 7980. В результаті від коефіцієнта 1 віднімається те число, яке вийшло, тобто визначається  коефіцієнт рангової кореляції.

Отриманий коефіцієнт рангової кореляції співвідноситься  з психодіагностичною шкалою:

         (- 0,2) - 0 – неадекватно низька;

0 – 0,2 – низька;

          0,21 – 0,3 – нижче середнього;

0,31 – 0,5 – середня;

0,51 – 0,65 - вище середнього;

0,66 – 0,8 – висока;

          більше 0,81 – неадекватно висока.

Методика Айзенка  «Опитувальник EPQ»

Опитувальник  призначений для вивчення індивідуально - психологічних рис особистості з метою діагностики ступеня вираженості властивостей, які пропонуються  в якості суттєвих компонентів особистості: нейротизму, екстра-, інтроверсії та психотизму.

Опитувальник  складається з 101 запитання, на які  респондент повинний відповісти " так " (" + "), або " ні " (" - "). Час відповідей не обмежується, хоча довго відповідати на запитання під час дослідження не рекомендується.

В інструкції зазначається, що респонденту пропонується відповісти на запитання, які стосуються його звичайного способу поведінки. При цьому, потрібно намагатися уявити типові ситуації та дати першу відповідь, яка спаде на думку.

Якщо респондент згоден з твердженням, поряд з  його номером ставить « + » («так»), якщо не згоден – знак « - » («ні»). Відповідати потрібно швидко та точно. В опитувальнику немає «хороших» або «поганих» відповідей .

При обробці  опитувальника підраховується кількість  відповідей які співпали з ключем. За відповідь, яка співпадає з  ключем, нараховується 1 бал, відповідь, яка не відповідає ключу – 0 балів. Отримані бали додаються.

 

Ключ

1. Шкала психотизму:

відповіді «ні» (« - »): 2, 6, 9, 11, 19, 39, 43, 59, 63, 67, 78, 100;

відповіді «так» (« +»): 14, 23, 27, 31, 35, 47, 51, 53.

2. Шкала екстраверсії-інтроверсії:

відповіді «ні» (« - »): 22, 30, 46;

відповіді «так» (« + »): 1, 3, 10, 15, 18, 26, 34, 38, 42, 50, 54, 58.

3. Шкала нейротизму:

відповіді «так» (« + »): 3, 7, 12, 16, 20, 24, 28, 32, 36, 40, 44, 48, 52, 56, 60, 64, 68, 72, 75, 79, 83, 86, 89, 94, 98.

4. Шкала брехливості:

відповіді «ні» (« - »): 4, 8, 17, 25, 29, 41, 49, 53, 57, 65, 69, 76, 80, 82, 91, 93;

відповіді «так» (« + »): 13, 21, 33, 37, 61, 73, 87, 99.

На думку  Айзенка, високі показники за шкалою екстраверсії та нейротизму відповідають психіатричному діагнозу істерії, а високі показники за шкалою інтроверсії та нейротизму – стану тривоги або реактивній депресії.

Нейротизм та психотизм  у випадку вираженості цих  показників розуміються в якості «схильності» до даних видів паталогії.

Високі оцінки за шкалою екстраверсія-інтроверсія характеризують екстравертований тип, низькі – інтровертований тип.

Середні показники  за шкалою екстра-, інтроверсія: 7 – 15 балів.

Середні показники  за шкалою нейротизму: 8 – 16.

Середні показники  за шкалою психотизму: 5 – 12.

Якщо за шкалою брехливості кількість балів перевищує 10, то результати дослідження вважаються недостовірними.

Методика «Опитувальник  Я. Стреляу»

Тест-опитувальник спрямований на вивчення трьох основних характеристик типу нервової діяльності : рівня сили процесів збудження, рівня сили процесів гальмування, рівня рухливості нервових процесів. Також розраховується показник урівноваженості процесів збудження і гальмування по силі.