Шпаргалка по "Психологии"

 

 

12. Освіта  в культурі людства.

У всьому сьогоднi дуже велика роль вiдводиться  освiтi. Адже вона стала головною рушайною силою розвитку людства. Завдяки  їй те, про що десятирiччя тому люди могли лише мрiяти та писати у фантастичних романах, стало реальнiстю i невiд'емною частиною нашого життя. Але високi науковi та технологiчнi досягнення можут базуватися лише на основi ефективноi системи освiти.

Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення економіки кваліфікованими фахівцями.Сучасний етап економічного розвитку України характеризуеться переходом народногосподарських структур до ринкових відносин і вимагає досконалого вивчення закономірностей розвитку ринкової системи.Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.Система освіти, що діяла раніше була достатньо продуманою й охоплювала ланки дошкільного виховання, загальної середньої освіти (початкова, неповна та старша школа), професійної освіти, вищої освіти, системи підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, позашкільної освіти і виховання, аспірантури, докторантури і забезпечення можливостей для самоосвіти. Слід визнати, що в умовах планового господарства ця система була ефективною.

Зрозуміло, що існує певний взаємозв'язок між рівнем організації освіти та соціально-економічним розвитком країни. Як відомо освіта має випереджати розвиток економіки, з одного боку, а з іншого, саме розвиток економіки вимагає розвитку системи освіти.

Зміна соціально-економічних умов (економічна криза та перехід до нової економічної системи) призвела до кризи у сфері і середньої освіти в Україні. Ця криза спричинена багатьма факторами: застарілою системою освіти; "відпливом умів" з науки та освіти; соціальною незахищеністю викладачів та учнів; недостатнім фінансуванням; падінням престижності освіти та професії викладача; зміною попиту на робочу силу та ін.

Нажаль, найбільшим гальмом у справах  економічної освіти є відсутність  професійно підготовлених викладачів економіки та стандартів економічної освіти в Україні. Зрозуміло, що це тимчасове явище, і найближчим часом ситуація повинна змінитись. 

13. Педагогіка  як наука про освіту. Структура  сучасної педагогікиПедагогика - наука о воспитании подрастающего поколения и взрослых людей средствами специально организованного, целенаправленного воздействия на личность в условиях социального формирования активной личностиСовременная педагогика изучает и решает проблемы воспитания, обучения, образования и развития человека, возникающие на разных этапах его жизни в различных условиях социально-экономического и научно-технического развития общества, которое постоянно ставит новые задачи в области образования и воспитанияПредметом педагогики яв-ся целостный гуманистический процесс воспитания и образования, развития социально активной личности, подготовки ее к жизни и труду, общественной деятельности с учетом общественно-экономической обстановки в стране.Объектом изучения и исследования в педагогике яв-ся реальный процесс передачи новому поколению социально-исторического опыта и культуры человечества, пути его преумножения, гуманистическое воспитание, обучение и воспитание человека на различных этапах его жизни, формирование общественных и межличностных отношений.

Современная педагогика прошла долгий путь развития и превратилась в разветленную систему научных знаний с четко выраженными отраслями, которых насчитывается около 20. Но все отрасли опираются в целом на структуру и принципы общей педагогики. Условно их делят на общепедагогические и функциональные.

Общепедагогические:

Дошкольная педагогика;

Педагогика школы;

Социальная;

Превентивная;

Специальная (дефектология) - изучает  обучение и воспитание детей с  определенными физическими недостатками (сурдопедагогика - глухонемых, тифлопедагогика - слепых и слабовидящих, олигофренопедагогика - умственно отсталых).

Функциональные:

Педагогика высшей школы, в том  числе техникумов и колледжей;

Педагогика профессионально-технического образования;

Военная педагогика;

Педагогика инжинерная, медицинская, культурно-образовательная;

Педагогика повышения квалификации и переквалификации специалистов, руководящих  и рабочих кадров.

Отдельно стоит сравнительная  педагогика - наука о сравнении  систем педагогического образования  в разных странах с отечественной  системой образования. История педагогики - наука об исторически обусловленных педагогических системах прошлого, о вкладе выдающихся корифеев педагогической мысли в сокровищницу мирового педагогического опыта.

В последние годы получила развитие педагогика народоведения, которая включает в себя этнографию, народную педагогику, изучение народных нравственных и национальных традиций, обычаев, обрядов.

 

14. Навчання  як гол як головний шлях  освіти.

Обучение - целенаправленный процесс  взаимодействия учителя и учащихся в ходе которого осуществляется образование человека. Образование - процесс и результат овладения обучающимся системой научных знаний, умений, навыков, формирования на их основе мировоззрения, нравственных, духовных, эстетических и других качеств личности, развитие ее творческого потенциала, гуманных межличностных и общественных отношений. Образование выступает как результат завершенного обучения. 

15. Вих-ння  – підг-ка дитини до дорослого  життя.

Воспитание - целенаправленный процесс  и результат развития личности.

Воспитание - явление социальное. Во всех социально-экономических формациях  воспитание имело сходные признаки:

Забота о здоровье и физическом развитии подрастающего поколения;

Передача накопленного опыта: производственного, духовного в виде знаний, умений, навыков, опыта взаимоотношений;

Формирование определенного мировоззрения; Психологическая и практическая подготовка к самообразованию.

Процесс воспитания выполняет 3 функции:

1. процесс социализации личности на основе опыта, общественных отношений. Происходит формирование опыта деятельности молодых людей, в которм складываются многообразные отношения к миру, к труду, знаниям, людям, к деятельности вообще. Главное - получение опыта.

2. Перевоспитание - процесс корректировки, исправления тех отношений, черт, свойств личности, которые преобретаются в ходе стихийно возникающих нежелательных влиянияний - в процессе накопления нежелательного опыта в процессе общения.

3. Самовоспитание. Процесс воспитания достигает значительного влияния на личность, особенно тогда, когда носителем функции воспитания становится сама личность. В этом случае объективно необходимы общественно значимые цели воспитания не только понимаются, но и принимаются личностью.

Цель воспитания - разностороннее  воспитание личности.

Содержание воспитания:

1. Умственное;

2. Нравственное;

3. Физическое;

4. Эстетическое;

5. Экономическое;

6. Экологическое;

7. Трудовое.

Основные противоречия:

Несоответствие воспитательных влияний  школы и семьи;

Между организованными влияниями  воспитания и стихийными влияниями в жизни ребенка;

Несоответствие воспитательных влияний  разных учителей;

Противоречия между отрицательным  опытом ребенка и требованиями воспитательного  процесса.

 

16. Критерії  розвитку особистості: вік, провідна  діяльність, соціальна ситуація розвитку.

Вік -тут критеріями виступають розумове виховання, естетичне, фізичне.

Провідна діяльність. Схильність до певної діяльності залежить від своєрідності поєднання і взаємодія двох основних чинників: вроджених задатків і набутого досвіду. Вроджені задатки – це першооснова психічних якостей, які бувають двоїстого характеру

псих якості, які не або слабко піддаються корекції

псих якості, які піддаються корекції

Дуже важливо побачити, до якої провідної діяльності людина здатна, до якої вона тяжіє .

Соціальна ситуація розвитку. Соціальні  умови, які впливають на людину можуть сприяти або не сприяти розвитку особистості. 

17. Псих особливості молодшого шкільного віку.

Молодший шкільний вік (6-10 років). В шестирічному віці дитину чекає перша велика зміна в житті. Перехід у шкільний вік пов’язаний з рішучими змінами в його діяльності, спілкуванні, відносинах з іншими людьми. Провідною діяльністю стає навчання, змінюється уклад життя, появляються нові обов’язки, новими стають і відносини дитини з оточуючими.

Увага молодших школярів недостатньо  стійка, обмежена за обсягом. Тому весь процес навчання та виховання дитини початкової школи підкоряється вихованню культури уваги. Шкільне життя вимагає від дитини постійних вправ у довільній увазі, вольових зусиль для зосередження. Довільна увага розвивається разом з іншими функціями, насамперед з мотивацією навчання, почуттям відповідальності за успіх навчальної діяльності.

Пам’ять у молодшому шкільному  віці має переважно наглядно-образний характер. Безпомилково запам’ятовується матеріал цікавий, конкретний, яскравий. Однак учні початкової школи не вміють розпоряджатися своєю пам’яттю та підкорити її задачам навчання. Немалих зусиль обходиться вчителям вироблення вмінь самоконтролю при заучуванні, навиків самоперевірки, знань раціональної організації навчального труда.

 

18.Псих особливості  підліткового віку.

Середній шкільний вік (від 10-11 до 15 років) - перехідний від дитинства до юності. Він співпадає з навчанням у школі другого ступеня (V - IX класи) і характеризується загальним підйомом життєдіяльності та глибокою перебудовою усього організму.

Сприйняття підлітка більш цілеспрямоване, планомірно та організовано, ніж сприйняття молодшого школяра. Іноді воно відрізняється твердістю та глибиною, а іноді вражає своєю поверховістю. Невміння зв’язати сприйняття оточуючого життя з учбовим матеріалом - характерна особливість учнів середнього шкільного віку. Характерна риса уваги учнів середнього шкільного віку - його специфічна вибірковість: цікаві уроки або нецікаві справи дуже приваблюють підлітків, і вони можуть довго зосереджуватися на одному матеріалі або явищі. Але легка збудливість, інтерес до незвичайного, яскравого часто стає причиною переключення уваги.

В підлітковому віці відбуваються суттєві  зрушення в розумовій діяльності. Мислення стає більш систематизованим, послідовним, зрілим. Покращується здатність  до абстрактного мислення, змінюється співвідношення між конкретно-образним мисленням та абстрактним на користь останньої. Мислення підлітка набуває нової риси - критичності. Підліток не полягається сліпо на авторитет вчителя та підручника, він намагається мати свою думку, схильний до суперечок та заперечень. Середній шкільний вік найбільш сприятливий для розвитку творчого мислення. Щоб не упустити можливості сенситивного періоду, треба постійно пропонувати учням вирішувати проблемні завдання, порівнювати, виділяти головне, знаходити спільні та відмінні риси, причинно-наслідкові залежності.

Виховна робота зі школярами середнього віку - важливіша та найскладніша із теперішніх завдань. Педагогам треба  глибоко осмислювати особливості  розвитку та поведінки сучасного  підлітка, вміння поставити себе на його місце в складні та суперечливі умови реального життя. Учень середнього шкільного віку здатен зрозуміти аргументацію, впевнитися в її обґрунтованості, погодитися з розумними доводами. 

19. Псих- особливості  юнацького віку.

Старший шкільний вік (15-18 років). Юнацький вік - це період вироблення світогляду, переконань, характеру та життєвого самовизначення. Юнацтво - час самоствердження, бурхливого росту самосвідомості, активного осмислення майбутнього, час пошуку, надій, сподівань. У старшокласників звично яскраво виражено вибіркове відношення до навчальних предметів. Потреба в значущих для життєвого успіху знань - одна із найхарактерніших рис теперішнього старшокласника. Це визначає розвиток і функціонування психічних процесів. Сприйняття характеризується цілеспрямованістю, увага - довільністю та стійкістю, пам’ять - логічним характером. Мислення старшокласників відрізняється більш високим рівнем узагальнення та абстрагування, поступово набуває теоретичну та критичну направленість.

Юнацтво - це період розквіту всієї розумової діяльності. Старшокласники намагаються проникнути в суть явищ природи та суспільного життя, пояснити їх взаємозв’язки та взаємозалежності. Майже завжди це супроводжує прагненням створити власну точку зору, дати свою оцінку подіям, що відбуваються. Своя точка зору не завжди співпадає із загальноприйнятою, це висновок, здобутий власною працею, напругою думки. Самостійність мислення в цьому віці набуває визначного характеру та край необхідна для самоствердження особистості. Дорослі, вчителі часто безапеляційно заперечують наївні, односторонні, далеко ще не зрілі висновки, створюючи своєю безтактністю передумови для конфліктів та непорозумінь.

Бурхливі соціальні події, що сталися  за останні декілька років в світі  і в нашій країні, перетворення, власною логікою спонукають молодь самостійно робити вибір, особисто орієнтуватися й займати незалежні позиції. Саме життя виробляє у більшості сучасних юнаків та дівчат таку психологію, яка багато в чому відрізняється від психології юнаків, що жили декілька десятків років тому. Це й більш відкритий, навіть сміливий погляд на світ, включаючи постановку й вирішення багатьох проблем морально-етичного характеру, і самостійність - хоч і не завжди правильність суджень, і включення в обговорення таких соціально-політичних, економічних і релігійних проблем, які зовсім ще недавно вважалися не характерними для юнацтва, непедагогічними, ідеологічно невиправданими (наприклад, питання релігії, бізнесу, сексу, поведінка вчителів та батьків, їх критика тощо). 

20. Психологічні  особливості дорослого віку.

Основи сучасних дослідженнь психології дорослих заклав Еріксон, виділивши  три стадії в її розвитку.центральний  психологічний момент в ранній зрілості (25-35 років) –посилення інтимності, близьких особистих зв’язків з іншими людьми. Якщо людина потерпіла невдачу інтимного спілкування, то в нього може розвинутись почуття ізоляції, відчуття, що ні на кого в цілому світі не можна покластися крім себе. В проміжку від 35 до 45 років (середня зрілість)—час переоцінки цілей і принципів. В ці роки часто переносять кризу середини життя, появляються питання що вже досягнуто і що в дійсності означає життя. В цей момент життя людина починає осмислювати , що він не досяг поставлених цілей, які ним були поставлені колись перед  собою. Криза середини життя визначається розходженням між мріями, які були поставлені в молодості, цілями і дійсністю. Людина починає сумно дивитися на світ і вважати, що уже пізно що-небудь змінювати. Центральна тема в середній зрілості--- генеративність---бажання вплинути на нове покоління через власних дітей, через практичний чи теоритичний вклад в розвиток суспільства. Генеративність визначає можливість поглянути навколо, зацікавитися іншими людьми, стати продуктивним, що в свою чергу робить людину щасливою. Потерпівший на цій стадії невдачу має тенденцію бути поглинутим тільки самим собою. В цьому віці людина формує свою точку зору про зовнішній світ, майбутьнє, про свою участь в ньому людина осмислює реальне положення речей, намітивши з врахуванням цього нові цілі або зкориктувавши старі. Людина, яка відноситься до себе здраво і доброжелательно, успішно здолає ці труднощі.