Шпаргалка по "Психологии"

Інформаційні  матеріали — містять відомості  про дисциплини, які вив-чаються, факти, судження, інші знання, які визн-ся поняттям знання. Основні і додаткові. Основні інф. матеріали - це учбові видання, які мають в собі систематичні відомості наукового чи прикладного х-ру, які викладені в зручній для викл-ня і навчання формі. Підручник - навч. ви-дання, яке вміщує в себе систе-матичне викладання навч. дисципліни чи її розділу, частини, яке співпадає з навч. програмою та офіційно затве-рджено в якості даного видання (ву-зу). Навч. посібник - навч. видання, яке доповнює підручник та офіційно затверджено в якості даного видання. Практикум — навч. видання, яке міс-тить в собі практичні завдання і впра-ви, які допомагають засвоєнню прой-деного матеріалу. Навч. методичний посібник - навч. видання, яке вміщує матеріали по методиці викладання навч. дисципліни (розділа, частини) чи по методиці виховання. Навч. на-очний посібник - навч. видання, яке вміщує матеріали в допомогу вив-чення, викладення чи виховання. До-даткові інф. матеріали - все, що допо-магає при підготовці до занять (посі-бники, які не мають нормативного значення, та все те, що скорочує час на підготовку) Навч. документація - реалізує допоміжні функції, орга-нізуючи певні дії того, хто навчається, допомагає скороченню витрат часу на виконання операцій, які не є метою навчання. Осн. - "Журнал обліку успішності ". Інформаційні матеріали різних організацій.. Журнали. Приписи — методичні матеріали, які по формі та змісту відповідають на питання: як, коли і в який час. Це під-казка як діяти для досягнення мети. Вони вкл. в себе: інструкції, ме-тодичні рекомендації та вказікви, пла-ни і програми, графіки здачі іспитів, розклад. Додаткові джерела інфо-рмації включають також: конспект курса чи теми; пам 'ятка - довідково-методичне видання, яке вміщує ко-роткі і важливі відомості, які необ-хідні для виконання завдання,  копії статей,  вирізки  з періодичної преси; статистичні замітки; виписки-цитати, хронологічні записки; монографії;  науково-популярна   література;  роз-датковий матеріал - додатковий ма-теріал, який дає додаткові відомості: таблиці, малюнки, схеми, тексти, гра-фіки. Навч. дисципліна - педагогічна конструкція (категорія, об'єкт), яка створена для передачи змісту освіти. Плани і програми дисципліни - вид приписів, які визн-ть зміст, об'єм, логічну послід-ть мат-лу навч. предмету, в них знаходять своє відображення конкретні мета і задачі. Програма є обов'яз-ю для викладача, хоча в неї можуть вноситися зміни та доповнення. Пояснювальна записка до програми - включає задачі вивче-ня даної дисц-ни, дає коротку стрру програми, розкриває заг-метод. реко-мендації по використанню методів і форм навчання, здій-ня між-предметних зв'язків, зв'язку теорії та практики. Конспект лекцій - спец. вид інфних учбових мат-лів, який вміщує основні дані лекційної частини дисц-ни без зайвих подробиць і другорядних деталей. Структура конспекту: 1)вступна частина - 1)форм-ня завдання лекцій, 2)х-ка її проблеми, 3)викор. літ-ра, 2) викла-дання -1)понятійний апарат, 2)аналіз фактів, процесів, 3)зв'язки з практи-кою, приклади, 4)вияв про-тиріч, доведення, 3) заключення - 1)форм-ня висновків, 2)питання для самоконтро-лю,3)завдання для с/р, 4)реко-мендована літ-ра. Правила складання конспектів: 1)логічний зв'язок між по-няттями, судженнями, висновками протягом всього тексту, 2)поєднання наук-ті змісту з доступністю викл-ня, 3)поділ тексту на осн. і додатковий, 4)виділення головнішого курсивом, кольором, підкрес., 5)наявність резю-ме після кожної важливої частини те-ксту, 6)викл-ня схем, таблиць, графіків, ін. нагл-ті, 7)звернення до різних джерел інф-ції, 8)пояснення незнайомих слів, 9)викор-ня в пр-сі викл-ня тексту: а) елементів еврістичної бесіди, б) проблемних ситуацій, в) елементів дослідницького методу, г) елементів мозкової атаки, д) метод занурення.

Рекомендована літ-ра – що будуть викор-ти при підготовці: з педагогіки, по психології, по комун.процесам навчання, по дидактиці: а) проблеми навчання, б) розвиваюче навчання, в) мислення, пізнавальн.інтерес, діалог, ситуації, г) практ навчання, д) педагогічна імпровізація.

Демонстраційний матеріал: 1) конспекти: філософи та педагоги про особистість і виховання; прислів’я та приказки народів світу; анекдоти, тости; мінісловар педагога. 2) програми кафедри педагогіки та психології по навчанню студентів. 3) методичн.забезпечення (к.р.), педагог. практика, випускна робота.

58. Розвиток  організаційних форм навчання. (?)Типи/види уроків: 1 тип -урок форм-ня знань, умінь та навичок (види: с/р, л/р, пр/р, ділова гра, семінар), 2 тип - урок узагальнення і систематизації знань, умінь та навичок (види: конференція, диспут, екскурсія, відео-урок), 3 тип - урок повідомлення та засвоєння нових знань (види: лекція, бесіда, розповідь), 4 тип - комбінований урок (види: елементи всіх видів уроку), 5тип - контрольний урок (види: усне опитування, письмове опитування, к/р, пр/р, залік). Урок - це форма орг-ції навчання, коли вчитель в рамках точно встановленого часу з постійним складом учнів однакового віку за постійним розкладом вирішує певні навчально-виховні задачі. Основні вимоги до уроку - 1)виховні - форм-ня працьовитості, відповідальності, ініціативності і т.д.,2)дидактичні - реалізація принципів навчання і забезпечення зв. зв'язку, 3)психологічні — інд. підхід і стимул-ня інтересу до пізнавальної д-ті, 4)гігієнічні. Нестандартні уроки: 1 )інтегровані уроки (вивчення декількох тем одним блоком), 2)театралізовані уроки, 3)урок-конкурс, 4)урок-аукціон, 5)урок - ділова гра, 6)урок - суд, 7)урок -посіділки, 8)урок - Ессе.

Засвоєння знань - це пізнавальна д-ть, яка направлена на оволодіння знаннями, уміннями та навичками. На основі вивчення явищ, фактів та процесів форм-ся узагальнення, які складають  основу наукових понять.

Засвоєння передбачає: 1)сприйнят-тя, 2)осмислення, 3)узаг-ня,4)закріпле

ня  і вдосконалення, 5)застоеування знань, 6)контроль.

Знати навч. матеріал - це: 1)вміти свідомо  його відтворити, 2)вміти виділити осн. положення, 3)вміти відповідати на питання по вивченому мат-лу, 4)вміти  доводити вірність теор. положень, що засвоєні, 5)вміти підтвердити засвоєні положення фак-тами і прикладами, 6)вміти висловити своє ставлення до вивченого, 7)вміти застосувати отримані знання на практиці.Види усного виклад-ення те-ми:1)розповідь- емоційне викл-ня яко-гось питання, частіше фактичний ма-теріал, 2) пояснення-доведення - викл-ня мат-лу пов'язане з вивченням правил математичних дій, законів, явищ: тобто висувається теза і проводиться система її обгру-нтування. 3) лекція – традиційна і проблемна (передбачає еврістичний шлях, коли шукається відповідь на поставлене питання) 4) бесіда – метод навчання, який ха-ся двустороннім зв’язком між викладачем та учнем, в формі діалогу, коли вчитель за допомогою питань стимулює учня зробити самостійні висновки, 5)диспут - конкретне з'ясування якоїсь проблеми у взаємозв'язку з реальним життям та досвідом учнів, 6)дискусія - кол-не обговорення спірного питання з метою виявлення відмін-тей в розумінні питання і в спорі знайти істину. Основні види навч. занять: лекція, практ. заняття, семінар з теми, лабор. заняття, інд. заняття, консультації. Лекції: установчі, оглядові, циклічні. Семінар - форма учбового заняття, коли викладач організує дискусію коло певних тем, по яким студенти готують тези на основі інд-но виконаних завдань.

Практичне заняття - форма учбового заняття, коли викладач формує  уміння  та  навички практичного застосування теоретичних положень шляхом виконання студентами відповідно сформульованих завдань. Практичне заняття включає: 1)проведення попереднього контролю знань, умінь та навичок, 2)постановку заг. проблеми викладачем та її обговорення за участю студентів, 3)рішення задач з їх обговоренням, 4)рішення контр. завдань, їх перевірка та оцінка. Індивідуальне заняття - проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття інд. творчих здібностей, організуються за окремим графіком. Консультації — форма учбового заняття, при якій студент отримує від викладача відповіді на конкретні питання, організуються за окремим графіком.

Коли  які викор-ся: 1)при вивченні теор. курсів: лекція + семінар, 2)при вивченні конкретних практичних спецкурсів: лекція + семінар+практичне, 3)по всім екон. курсам: інд. заняття+конс-ція. 

65. Етапи контролю

Стандартизація  цілей навчальних, визначальних моделей, норм оцінювання обов‘язкове є прогнозування майбутньої діяльності, хоча б на найближчі 2 роки

Вимірювання фактичного стану результатів роботи

Порівняння  стандарту і фактичного стану

Оцінювання. Передбачає інтерпретацію результатів

Відмітка. Формалізація навчання, в балах відповідної шкали (5 – ти чи 100 - бальна)

Корекція в процесі

62. Поняття  контролю (К.). Контроль як основна  функція управління.

К. знань є невід‘ємною частиною управління учбовим процесом. Це важлива  умова підвищення єфективності учбово-пізнавал. д-ті учнів. К.сприяє визначенню обсягу, рівню, якості засвоєних знань, виявленню успіхів та незасвоєних моментів. К. виконує виховну функцію: сприяє підвищенню відповідальності за роботу як В., так і учня, привчає до систематичної праці і охайності при виконанні задач.

Існують певні вимоги до К.: §об’єктивність (створення умов, в яких мax точно виявлялись знання учнів, справедливе відношення до кожного,  пред’явлення до них єдиних вимог);  §обгрунтованість оцінок (їх аргументація);  § систематичність  (організує і дисциплінує учнів,  формує  ціленаправленість в досягненні цілей. Буває: поточний, проміжний і підсумковий);  §індивідуальний і диференційований підхід до оцінки знань  (дозволяє зняти y-ну напруга під час відповіді, дає В. правильно і об’єктивно  виявити і оцінити знання учнів);  §всебічність і оптимальність.

За формю К. буває:  [ žіндивідуальний žфронтальний; [ sусний sписьмовий;  [ úз використанням наочності без використання наочності. 

60. Процес  і методи навчання.

Метод навчання - 1)засіб досягнення мети, 2)спосіб д-ті, 3)засіб пізнання дійсності і її відображення в мисленні, 4)важливий педагогічний засіб, 5)шлях від незнання до знання, 6)форма реалізації викладання та навчання на конкретному мат-лі, 7)засоби роботи вчителя і учня, за допомогою яких досягається оволодіння знаннями, вміннями та навичками, формується світогляд учнів, розвиваються здібності.

4 революції в області методів  навчання: 1)вчителя-батьки поступаються  місцем професійним вчителям, 2)заміна  усного слова письмовим, 3)введення  в навчання друкованого слова, 4)часткова автоматизація і комп'ютеризація дидактичної роботи.

Загальні   методи  навчання: 1)слово, 2)спостереження, 3)практична д-ть, 4)програмоване навчання. Вибір методу залежить від: 1)специфіки навч. процесу, 2)особливостей аудиторії, 3)матер-техн. бази, 4)мети, форми навчання, 5)досвіда викладача, його кваліфікації, стилю роботи, особистих якостей вчителя, 6) бажання. Знання методів: 1)формує мотивацію учнів, 2)зд-ся логіка предметних дій, 3)сприяє керівництву д-ті вчителя та самоорг-ції д-ті учнів, 4)відбувається актуалізація предметного змісту.

Класифікація методів: За джерелом знань: 1)словесні: пояснення, лекція, оповідання, бесіда, диспут, рольова гра, драматизація, робота з книжкою, екскурсія, 2) наочні: ілюстрація, експеремент, вимірювання, демонстрація, спостереження, 3)практичні: вправи, л/р, пр/р, дослідження, проектування і моделювання, навчальні ігри За х-ром пізнавальної діяльності учнів: 1)інформаційно-репродуктивні,  2)репродуктивні,  3)проблемне  викладення, 4)дослідницький, 5)пошуковий, 6)частково-пошуковий. Бінарні методи: методи викладання і методи навчання. Методи, які відображають логічний шлях навч. роботи: 1)індуктивний. 2)дедуктивний, 3)аналогії. Методи перевірки та оцінки знань, умінь та навичок: 1)повсякденне спостереження за роботою учнів, 2)усне опитування, 3)к/р, 4)перевірка дом/р, 5)програмований контроль. За формою організації процеса навчання: 1) фронтальний 2)груповий, 3)індивідуальний, 4)диференційований. П'ять основних методів, які ми викор. в плані уроку: 1)поясчювально-ілюстратчвний - учні сприймають ті факти та явища, які розповідає їм вчитель; інф-ція фіксується в пам'яті, сприйняття форм-ся за допомогою слова, книги, наочного посібника, досвіду, 2)репродуктивнчи метод - заснований на відтворенні знань, повторенні засобів дій по завданню вчителя, 3)проблемне викладання - вчитель ставить проблему, сам її вирішує, але при цьому показує шлях її вирішення, 4)частково-пошуковий - вчитель організує участь учнів в розкриті тих чи інших питань теми, яка вивчається; учень може форм-ти питання по мат-лу, що вивчається, підбирає докази по даній вчителем тезі, бере участь в еврістичній бесіді, 5)дослідницький метод - учні беруть участь в науковому пізнанні, вивчають факти, спостерігають явища, виявляють проблему дослідження, вивчають літ-ру, оцінюють результати, роблять висновки про можливості засвоєних знань. Закон чергування методів навчання передбачає: 1)ефект чергування, пропорційний ступеню перенасичення, 2)ефект чергування методів, пропорційний ступеню відмінності методів, що чергуються, 3)система методів, які використовуються, не повинна бути   постійною,   вона  повинна змінюватися, оновлюватися через певний час. Цілі методів навчання: 1)дати учням знання основ наук, 2)навчити застосовувати ці знання на практиці, 3)розвинути учнів,   виробити   активність,   4)навчити   самостійності, 5)сформувати світогляд.

Вибір методу - це пошук різних прийомів та їх поєднань. Прийоми   навчання   розуміють  як:   1)розумову  дію, 2)пізнавальну дію, 3)дрібний  метод навч. роботи, 4)окремий крок в пізнавальній роботі. Мета використання прийомів - обслужити різні методи навчання. Прийоми учб-пізн. діяльності: аналіз, синтез, порівняння, доведення,   абстрагування,   конкретизація,   узагальнення, висування гіпотез, аргументація, перенос знань, спростування, математична та графічна терпритація результатів.

59. Поняття  про самостійну роботу.

СР — це форма організації індивідуального вивчення студентами навчального матеріалу в аудиторний та позааудиторний час. Метою СРС є сприяння у формуванні самостійності як риси особистості та важливої професійної якості молодої людини, суть якої полягає у вміннях систематизувати, планувати, контролювати і регулювати свою діяльність без допомоги і контролю з боку викладача. Завданнями СРС можуть бути засвоєння певних знань, умінь, навичок, закріплення і систематизація набутих знань, застосування отриманих знань для розв'язання практичних завдань та виконання творчих робіт.

Організація СРС  повинна здійснюватися  відповідно до вимог:

1. Обгрунтування мети завдань  у цілому і конкретного завдання зокрема, що вимагає виявлення та стимулювання позитивних мотивів діяльності студентів.

2. Відкритість і загальна оглядовість  завдань. Всі студенти повинні знати зміст завдання, проаналізувати правильність і корисність виконаної роботи, відповідність поставлених оцінок.

3. Надання детальних методичних  рекомендацій щодо виконання роботи.

4. Надання можливості студентам  виконувати творчі роботи.

5. Здійснення індивідуального підходу  при виконанні самостійної роботи.

6. Нормування завдань для СР, яке базується на визначенні затрат часу і трудомісткості різних їх типів.

7. Можливість ведення обліку  та оцінювання виконання завдань  і їх якості.

8. Підтримання постійного зворотного  зв'язку із студентами в процесі  здійснення СР.

Організація   самостійної  роботи   студентів   включає 1)самостійне опрацювання лекційного мат-лу, 2)самостійна підготовка до практичних занять, 3)власне самостійна робота. Форми самостійної навч. роботи: 1)підготовка рефератів та доповідей на семінар, 2)вивчення та тезісне конспектування монографій чи іншої обов'язкової літ-ри. 3)розв'язання задач та прикладів, 4)тренінги, 5) програмоване навчання, 6)виконання курсових та дипломних робіт, 7)виконання студентських наукових робіт і т.д. Рівні орг-ної с-ми планування та організації с/р: 1) кафедральний, 2)факультативний. Ще два рівні: 1)той, що пропонує викладач, 2)той, що виконує учень.