Шпаргалка по "Психологии"

Ранжування в переліку за їх відносною  … щодо досягнення мети.

Чим вище цілі тим менше ознак.

Конкретність (це таке фор-мулювання, яке зменшує можливість альтернативного тлумачення)  та вимірюваність (це така властивість мети, що забазпечує можливість визначення досягнута мета чи ні).

Компетентність менеджера

Опис цілей  - як виконується  загальний опис цілей залежить від керівника.

 

48. Навчальні  цілі, їх ієрархія. Типи навчальних цілей.

Навчальні цілі – це результат, який прогнозується і має бути досягненим у процесі всього навчання і на його обмежених етапах.

Ієрархія основних навч. цілей:

Вищий рівень – цілі фаху (інституціональні цілі) – визначають профіль випускника і модель спеціаліста. Основна характеристика – навчальний план.

Середній рівень – цілі навчального  предмету – визнач. загальний кінцевий результат вивчення предмету. Основна  характеристика – тематичний план.

Нижчий рівень – цілі теми –  носять операціоналізований характер, точне визначення того, що ми будемо знати.

Існує декілька типологій цілей  навчання:

Виділяє такі типи цілей

Дидактичні, спрямовані на засвоєння  системи знань і опанування відповідними вміннями і навичками.

Виховні, спрямовані на виховання  особистості учнів.

Розвиваючи, спрямовані на присуорення  дозрівання ще не наявних псих. Функцій.

2).Виділяє такі типи цілей†когнітивні  цілі, спрямованяі на формування  знань та інтелектуальні здібностей людини†психомоторні цілі, спрямовані на засвоєння навичок, вміння застосувати набуті знання .

Афективні, визначають емоційне ставлення  до об”єкта.

49. Планування  навчання як основа освіти.

Будь-яке навчання неможливе без  попереднього планування, планування як основа освіти відіграє майже найважливішу роль в процесі навчання.

Планування – це документальне  відображення образу майбутнього та шляхів досягнення результатів. Планування – це одна з форм мислення. Воно буває: наочно-дійове, абстактно-логічне.

Види планування: стратегічне- це концептуальне  уявлення про шляхи досягнення мети;

Програмне – перелік заходів  та дій, шляхи досягнення мети. Тобто  планування – це опис мети та шляхів її досягнення.

Планування – це реалізація політики, процедур та правил. Політика включає орієнтири, принципи вищого керівництва для прийняття рішень. Процедури являють собою встановлений перелік дій для основних типових ситуацій. Правила – це точне визначення пвених дій у спеціфічних ситуаціях.

Плани можна охарактеризувати

за цілями (комплексні, загальні, спеціалізовані)

за змістом (розподілу ресурсів, адаптація до засобів спілкування, внутрішня координація, орган-стратегічне  передбачення)

За часом (довгострокові, тактичні, оперативні, календарні)

 

50. Планування  в закладах освіти. Навчальний план і навчальний предмет.

Основою планування в освіті є планування навчання. Планування в освіті включає  наступні етапи:

розділ змісту навчання;

організацію розподілу змісту у  просторі та часі;

відображення шляхів досягнення  мети навчання.

Навчальний план – документ, який репрезентує узагальнену сукупність досвіду, яка має бути засвоєна у  встановленому обсязі, у визначені  терміни та шляхом реалізації адекватних цілям форм, методів та засобів  дії учнів і викладачів.

Основа планування – навчальний предмет, який представляє собою дидактичну, обгрунтовану систему знань, навичок, вмінь, яку відображено у певній галузі науки  і яке складає зміст навчання, що необхідно засвоїти в певному обсязі та у встановлений термін.

 

51. Навчальний план загально-освітньої середньої школи.

Особливості планування в заг-осв. Школі:

Навчання здійснюється на основі базового навчального плану, який розробляється  і затверджується централізовано. Базовий  план – це комплексний документ для загального заг-осв. Середніх шкіл України.

Він включає:

перелік навчальних предметів;

обсяг навчання по роках;

рекомендації предметного забезпечення.

 

            Базовий навчальний план

 

Держ компоненти       Шкільний        компонент

 

(перелік обов’язкових   (перелік вибіркових навч.

для всіх предметів)          предметів 8 назв)

(15 назв)

 

Держ. політика         Особа, батьки, район, регіон

 

                               Школа

 

 

 

52. Навчальний  план вищого навчального закладу.

Навчальний план вищого навчального  закладу складається:

графік навчального процесу (курси, тижні, зайняття)

таблиці бюджету навчального часу (курси, тижні)

план навчального процесу (назва  предмету, терміни екзамену, заліки, курс. Роботи, обсяг навчання в годинах, години в аудиторіях по дисциплінах на тиждень, терміни практики, державна атестація)

Навчальна програма – це основний документ, який визначає науково-теоретичний  зміст предмету навчання, забезпечує необхідні умови для якісної  освіти.

Навчальна програма предмету буває 2 типів:

типова та робоча.

Як приклад навчального плану  ВНЗ розглянемо струтуру навчального  плану програми бакалаврі

Структура програми бакалаврів

        

            річний навчальний план

 

Нормативні предмети              Вибіркові предмети

 

Гуманітарні Фундаментальні

(12 назв)       (30 назв) ВНЗ      Студент

               (11)        (4-5)     

                                       

 

навчальний план ВНЗ

 

 

53. Зміст навчальної  діяльності.

Зміст освіти - науково-обоснована система  дидактично і методично оформленого  учбового матеріалу, для різних освітніх та  кваліфікаційних рівнів. Правильний вибір змісту навчальної діяльності визначає якість освіти та її вплив  на особистість. В процесі засвоєння змісту навчання здійснюється всебічний розвиток розумових та фізичних сил, формується активна життєва позиція, яка дозволяє майбутньому спеціалісту засвоїти сукупність наук, техніки, мистецтва, культури життя в суспільстві.

На різних етапах розвитку суспільства зміст освіти змінюється під впливом різних чинників. Він залежить від соціально – економічних умов, рівня розвитку виробництва, науки, техніки та культури, розвитку в країні освіти та педагогічної теорії, від тих цілей і актуальних завдань, які ставить суспільство перед навчально – виховними закладами різного типу, а також від перспективи розвитку самого суспільства.

В 1991 році У. стала незал. держ. Зміни  в соц.-екон. розвитку країни висунули нові вимоги і підходи до змісту навчальної діяльності, які було відображено в Державній національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ ст.), а саме: розробка державних стандартів і відповідних систем знань умінь та навичок, творчої діяльності і інших якостей особистості на різних рівнях розвитку; вибір структур навчально – виховного матеріалу на основі диференціації, інтеграції, гуманітаризації; забезпечення альтернативних можливостей для отримання освіти у відповідності до індивідуальних особливостей; вивчення української мови в усіх навчально – виховних закладах: оптимальне поєднання гуманітарних та точних дисциплін, теорії та практики. 

54. Основні  функції змісту навчання.

Основними функціями навчання є: освітня, виховна, розвиваюча.

Освітні завдання уроку – забезпечити в ході уроку повторення (засвоєння, закріплення, застосування і т.п.) теорій, понять, законів тощо; сформувати (або продовжити формування) загальнонавчальні уміння і навички; сформувати спеціальні вміння з даного пердмета.

Виховні завдання уроку – сприяти в ході уроку формув основних світоглядних ідей; забезпечити вивчення в ході уроку праць письменників, учених; сприяти вирішенню завдань трудового виховання і профорієнтації школярів; вихованню моральних якостей школярів; вихованню в школярів гігієнічних та фізкультурних умінь та навичок.

Завдання розвитку мислення, волі, емоцій, навчальних інтересів, мотивів і здібностей школярів: розвивати мислення на основі загальних розумових дій і операцій.

У неповній та повній загальноосвітній школі учні мають навчитися:

структурування – мислительна діяльність щодо встановлення найближчих зв’язків між поняттями, реченнями, ключовими словами і т.п. в процесі якої виділяється структура знань;

систематизації – мислительна  діяльність щодо встановлення віддалених зв’язків між поняттями, реченнями  і т.п., в процесі якої вони організуються в певну систему;

 конкретизації – застосування  знань в практичних ситуаціях,  пов’язаних з переходом від  абстрактного до конкретного;

варіювання – зміна несуттєвих ознак понять, їх властивостей, фактів і т.п. при постійних суттєвих;

доведення – логічне розмірковування;

робити висновки – поступове  спрощення теоретичного або приктичного  виразу з метою одержання наперед  відомого його виду;

пояснення – акцентування думки  на найважливіших моментах (зв’язках) під час вивчення навчального матеріалу;

класифікація – розподіл понять на взаємопов’язані класи за суттєвими  ознаками;

аналізу – вичленення ознак, властивостей, відношень понять, знаходження спільних і відмінних їх властивостей;

синтезу – поєднання, складання  частин (дія, зворотна аналізу);

порівняння – виділення окремих  ознак понять, знаходження спільних і відмінних їх властивостей;

абстракціонування – виділення  суттєвих ознак понять відкиданням  несуттєвих;

узагальнення – виділення ознак, властивостей, суттєвих для кількох  понять.

Реалізація освітньої, виховної і  розвиваючої функцій на уроках здійснюється шляхом: а) використання змісту навчального  матеріалу; б) підбору форм, методів  і прийомів навчання; в) організацією порядку і дисципліни на уроці; г) використання оцінки; д) самою особою вчителя, його поведінкою, ставленням до учнів. 

55. Принципи  формування змісту навчання.

Принцип (від лат. Principium – основа, первоначало) – це керуюча ідея, основне правило або вимога до діяльності.

Принципом навчання називають вихідні вимоги до процесу навчання, які витікають із закономірностей його ефективної організації.

В сучасній дидактиці виділяють  наступні принципи:

принцип гуманістичної цілеспрямованості (навчання та виховання всебічно гармонічно розвиненої особистості, враховуючи її індивідуальність та соц умови)

принцип зв’язку з життям, з задачами які вирішуються суспільством, колективом, особистістю в їх обєднанні

принцип співробітництва викладача  та студента, сім’ї та громадськості, трудового (студентського) колективу  в досягненні намічених задач навчання і виховання.

принцип науковості в організації  навчання (розробка цілей, відбір змісту, вибір методів і форм організації  навчання, розробка нових форм навчання);

принцип наочності, поєднання абстрактного і конкретного, матеріально-предметного, наочно-образного, словесно-знакового і т.п.

принцип доступності в навчанні, єдність наукового та емпіричного, облік індивідуальних рівнів розвитку творчих здібностей тих хто навчається†принцип мічності, системотичності і  послідовності  в реалізації змісту та використання нових технологій, методів, форм організації на різних етапах навчання†принцип доступності вимагає щоб нгавчання будувалось на реальних можливостях тих хто навчається;

принцип свідомості і активності молоді що навчається при керуючій ролі викладача;

принцип поєднання різних форм, методів  і засобів навчання в залежності від задач та змісту;

принцип створення необхідних умов для навчання.

 

 

56. Основні  теорії організації змісту навчання.

Форми навчання – це засоби організації  навчального процесу:

індивідуальна (дітей навчали батьки, а поступово почали наймати приватн.вчителів);

індивідуально-групове – отримало розповсюдження в середньовічн.школі; - класно-урочна (з 16ст);

 Белл-Ланкастерська с-ма –  Англія к 18-п.19.: навчання молодших школярів за допомогою старших;

с-ма Дальтон-план – поч 20ст. передбачала  с-му, яка виключ. класи і передбачає працю в лаборатор. по індивід.плану;

бригадно-лабораторн.метод: 20р. в СРСР;

Мангеймська с-ма: концепція диференціації  навчання.

         В Германіі, поділ дітей на 4 гр.:

Основні класи 50-60% - діти з середніми  здібностями;

 Класи для малоздібних д. 20-30%;

 Допоміжні класи для розумовідсталих  д. 2-2,5%.

 Класи для здібних, талановитих  до 20%, з них 1,2%- високо… 

Поділ дітей відбувався на базі результатів психометричних досліджень і хар-к вчителів. Термін навчання був різний: 1. – 8р, 2. – 3-4 роки, 3. – індивід., 4. – 6 років;

план  Трампа – американ.форма навч, якій 40% часу відводиться на навч. в великих  групах (100-150), 20% - в малих групах (10-15 осіб), 40% - на самост.роботу;

  метод проекції: в експерименті  в Чікаго. Замість традиц. предметів  вести проекти – своєрідні  тематичні центри, які поєднують  працю і навчання і т.ч. стимулюють  пізнавальну діяльність. 

57. Проблеми  інформаційно-методичного забезпечення навчального предмету.

Сис-ма ІМЗ забезпеч. вклю-чає:Інформаційне забезпечення, яке відповідає на питання "що вивчати", тобто це передача досвіду, умінь, знань та способів діяльності. Джерела інф-ції: 1) текстові матеріали, 2) графічні матеріали, 3) аудіо-візуальні, 4) програмні продукти ЕВМ.

Методичне забезпечення - відпо-відає на питання "Як навчати", тобто це засоби передачи інф-ції. Методи навчання: 1) словесні, 2) наочні, 3) практичні. Знання - це узаг. досвід людей, узаг. об'єктивний світ. Уміння (навички) — знання в дії. Навчання - це набуття стійких навичок в вик-ористанні інф-ції для форм-ня поведінки та прийняття рішень. За-дача навчання - навчити учнів всту-пати в інф-ні відносини з оточуючим сер-щем, реальним життям, еф-но керувати власним процесом пізнання.