Вплив особистісної тривожності на виникнення міжособистісних конфліктів у військових підрозділах

Слід, також, звернути увагу на те, що військовий колектив об’єднує людей  з різними індивідуально-психологічними особливостями. Ці особливості служать  підґрунтям для виникнення між ними різноманітних конфліктів. Як зазначає М. І. Пірен “іноді члени колективу просто не можуть співіснувати через психологічну чи психофізіологічну несумісність” [41, с. 92]. На її думку, емоційно-психічне напруження, що переростає у конфліктну ситуацію і відвертий конфлікт, найчастіше спостерігається у колективах, де працюють однакові за віком чи темпераментом люди. Тут доречно сказати про те, що військовий колектив характеризується певними особливостями: перш за все, це стосується віку, як правило більшість військовослужбовці є ровесниками, а також статті – більшість членів військових колективів це чоловіки, причому молодого віку (від 18 років). Як показують спостереження, в цьому віці для військовослужбовця, з одного боку, характерне гостре емоційне сприйняття своїх особистісних невдач, проблем, а з іншого, в них часто не вистачає життєвого досвіду для найбільш оптимальної їх оцінки і вирішення, що накладає певний відбиток на характер перебігу міжособистісних стосунків. Звідси з’являється небезпека, що, в деяких випадках, міжособистісна взаємодія членів військового колективу може набувати непродуктивного характеру і породжувати міжособистісні конфлікти.

На думку М. І. Томчука конфлікт у військовому колективі – це зіткнення протиріч, позицій між військовими людьми, які відстоюють певні інтереси, погляди, захищають деякі норми поведінки і супроводжуються особливими емоційними проявами [45, с. 137]. Дослідник вважає, що причинами службових конфліктів (а отже проблемної міжособистісної взаємодії військовослужбовців) є:

порушення військових норм, законів, правил;

невиконання службових обов’язків;

необ’єктивність оцінки результатів  служби, навчально-бойової діяльності, перевищення влади і невміння нею користуватися;

грубість, упередженість; проблеми навчання та бойової підготовки.

Щодо причин неслужбових конфліктів, то до таких слід відносити: нерозуміння  людей, психологічна несумісність характерів, невміння спілкуватися тощо. Крім цього  на їх виникнення впливають і такі негативні риси особистості як запальність, неврівноваженість, егоїзм, грубість, неадекватність самооцінки та ін. Також  відзначається, що між військовослужбовцями строкової служби конфлікти виникають  через неформальні, позастатутні стосунки, невизначеність завдань, відсутність  чіткості в розподілі функціональних обов’язків, недобросовісність їх виконання, невиконання вимог молодших командирів. У цих випадках виникають  неконструктивні міжособистісні конфлікти. М. І. Пірен вказує, що такі конфлікти характеризуються прагненнями опонентів психологічно “придушити” партнера, дискредитувати його в очах оточуючих. Ці прийоми викликають гнів і шалений опір в членів колективу [41, с. 94].

На основі аналізу можна зробити  висновок, що характер міжособистісної  взаємодії військовослужбовців  у значній мірі залежить від специфіки  їх повсякденного життя і службової  діяльності.

Загалом вивчення та аналіз міжособистісної  взаємодії особового складу військової частини як соціально-психологічної  проблеми дає змогу зробити висновок, що для ефективної роботи щодо виявлення  проблемних сфер міжособистісної взаємодії  військовослужбовців та попередження міжособистісних зіткнень потрібне не тільки засвоєння певних норм та принципів, а й вміння використовувати  психологічні знання, як основу для  виявлення позитивного і негативного  в міжособистісній взаємодії. Крім цього, велике значення щодо запобігання  міжособистісних конфліктів має  рівень культури спілкування військовослужбовців  у різних ситуаціях повсякденної та службової діяльності. Звідси, на нашу думку, великої актуальності набуває  створення системи психологічної діагностики та попередження проблемної міжособистісної взаємодії особового складу у військовій частині.

2. Тривожність особистості як один з психологічних чинників виникнення міжособистісних конфліктів у військових підрозділах

Коли мова йде про особливі умови  діяльності, до яких відноситься військова  діяльність, то проблеми у міжособистісній  взаємодії особового складу посилюють  загрозу не тільки для виконання  відповідальних службових та бойових  завдань, а для життя та здоров’я людей.

Причини конфлікту — це явища, події, факти, ситуації, що передують  конфліктові та викликають його за певних умов діяльності суб’єктів  соціальної взаємодії [21, c. 28]

У контексті нашого дослідження  розкриємо тривожність як психологічний  чинник виникнення міжособистісних  конфліктів серед військових. Конфлікти між особистістю та групою в основному зумовлено розбіжністю індивідуальних і групових норм поведінки. [3, с. 360]

Щодо основних причин виникнення міжособистісних  конфліктів об’єктивного характеру, то І. Р. Карчевський [7, с.58 – 62] їх пов’язує з виконанням військовослужбовцями службових обов’язків, зокрема: незадовільною підготовкою добового наряду; перевантаженістю осіб добового наряду обов’язками і неможливістю іноді їх сполучати; відсутністю умов для відпочинку особового складу під час несення служби у добовому наряді. Крім того підґрунтям для виникнення міжособистісних конфліктів можуть бути: поламане, або відсутнє майно, яке слід приймати (чи здавати) добовому наряду згідно затвердженого переліку та неякісно прибрана територія, яка закріплена за певним видом наряду. Слід зазначити, що можуть виникати міжособистісні зіткнення осіб добового наряду з іншими військовослужбовцями у процесі виконання добовим нарядом своїх обов’язків.

На думку дослідників, зокрема Г. В. Ложкіна, С. В. Сьоміна, Т. В. Петровської, О.О. Кисельової [32]причинами соціально-психологічного конфлікту можуть бути не тільки спілкування, взаємодія, об’єктивні обставини, організація праці, норми та закони суспільства, а й індивідуальні особливості людини, її неповторність, крайнощі, дисгармонія якостей і потреб. Автори вказують на те, що конфлікти завжди виникають на підґрунті незвичності, самостійності та здібностей, що виходять за рамки тих соціальних норм і уявлень, які домінують у певному мікро-або макросередовищі. На поведінку людини під час конфлікту істотно впливають її особистістні особливості. Кожен має своєрідні настанови, потреби, цінності, схильності до конкретних форм і способів поведінки, реакції на зовнішнє втручання і власний вплив на людей. У свою чергу, всі психічні реакції, притаманні людині, є комбінацією трьох процесів - пізнавальних, емоційних і вольових. Тип особистості, який впливає на характер активності під час конфлікту, напевно, залежить від того, що домінує у психіці людини – розум, почуття або воля, наскільки вони розвинені, на що спрямовані і в якому взаємозв’язку перебувають.

Більшість військових дослідників  серед головних передумов, що можуть породжувати міжособистісні конфлікти  серед військовослужбовців як членів колективу виділяють:

• неузгодженість дій військовослужбовців як членів колективу (протилежність принципів поведінки);
• низький рівень згуртованості; взаємна неприязнь та неповага між членами колективу (незадоволеність від взаємодії);
• негативний моральний настрій;
• нечіткий розподіл обов’язків;
• невідповідність соціальних ролей соціальним нормам;
• незадоволеність членів колективу результатами служби;
• відсутність для членів колективу позитивної перспективи;
• несхвалення та недотримання членами колективу соціальних норм і правил;
• наявність нестатутних міжособистісних стосунків (фізичний та психічний тиск, приниження гідності, грубість, нетактовність).

 Крім цього причинами міжособистісного  конфлікту серед військовослужбовців  можуть бути не тільки спілкування,  взаємодія, об'єктивні обставини,  організація служби, групові норми  та закони, а й індивідуальні  особливості людини, її неповторність,  крайнощі, дисгармонія якостей і  потреб. Конфлікти також можуть  виникати на підґрунті незвичності,  самостійності та здібностей, що  виходять за рамки тих соціальних  норм і уявлень, які домінують  у певному середовищі.

Загалом, узагальнення результатів вивчення науково-психологічної  літератури дозволило нам виявити  дві основні групи причин міжособистісних  конфліктів, що характерні для такого специфічного середовища, яким є військовий підрозділ (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Причини міжособистісних конфліктів у військовому  середовищі

Таким чином, до першої групи ми відносимо об’єктивні причини, що породжуються специфікою діяльності військового підрозділу та характерними для нього соціально-психологічними процесами, а до другої – суб’єктивні, що зумовлені індивідуально-психологічними якостями військовослужбовців, які  є учасниками конфлікту.

Ситуативні (об’єктивні) причини конфліктуможуть бути такими:

1. Відкрита демонстрація військовослужбовцями осуду або ворожості до зовнішнього вияву фізичних (соматипу, зросту, манери поведінки, тощо) або психологічних (риси характеру, звички тощо) характеристик.

2. Ситуація об’єктивної службової чи навчальної неуспішності військовослужбовця,небажання добросовісно виконувати свої обов’язки (посадові, у добовому наряді, у робочій команді, чергового, тощо).

3. Ситуація, коли рівень фізичної підготовки, професійні знання чи досвід одного військовослужбовця перевищують подібні характеристики іншого військовослужбовця за кількісним або якісним показником. Це може призвести до демонстративного приниження честі та гідності слабкішого.

4. Порушення статутних норм поведінки в підрозділі:низька загальна культура міжособистісних стосунків серед військовослужбовців (грубість, хамство, нестриманість, невихованість військовослужбовців). Сюди ж можна віднести факти обману, недотримання обіцянки.

5. Вихід військовослужбовців за межі соціальних ролей, що обумовлені військовим статутом. Виявляється в грубому порушенні правил поведінки (наприклад, коли військовослужбовець дозволяє собі звертатися до молодшого командира на “ти”, або недотриманні етичних, професійних норм командиром відділення, старшим робочої групи, черговим підрозділу (коли він відкрито проводить політику надання переваг друзям, чи приближеним).

6. Зовнішні втручання суб’єктів, які штучно створюють конфлікт між військовослужбовцями, провокаціями, підставами, намовлянням, поданням неправдивої, частково правдивої або правдивої, але неприємної для суб’єкта (суб’єктів) конфлікту інформації.

Сюди  ж можна віднести внутрішню неузгодженість організації внутрішньої служби. Наприклад, невдале планування нарядів на місяць.

7. Відсутність регламентуючих документацій щодо організації службової діяльності військовослужбовців.

8. Здійснення військовослужбовцем маніпулятивних дій у досягненні бажаних для нього цілей. Наприклад, військовослужбовець удає, що він захворів, щоб його не залучали до несення служби в наряді у вихідні дні. Це може загрожувати конфліктом, якщо колеги його викриють.

Глибинні (суб’єктивні) причини  конфліктів між військовослужбовцями можуть бути такими:

1. Індивідуальний спосіб мислення опонентів (усталений консерватизм, відсталість поглядів, суджень особового складу) . Полягає в специфічному світосприйманні і певному способі атрибуції законів самоздійснення соціуму, усталений консерватизм, відсталість поглядів, суджень особового складу зокрема: “усе в житті можна купити, аби мав гроші”; “головне – мати знайомства” (у провінційних умовах це легше забезпечити, бо тут і так усі всіх знають); “військова служба – це вимушена необхідність удавати, що ти виконуєш почесний обов’язок”. Можна впевнено стверджувати, що конфлікт, запущений у дію зазначеною причиною, відбувається зазвичай дуже бурхливо, швидко перекидається на інші сфери організаційної структури та поза нею і втягує в неї нових суб’єктів – командирів, родичів військовослужбовців, інший особовий склад підрозділу.