Вплив особистісної тривожності на виникнення міжособистісних конфліктів у військових підрозділах

Для цілісної характеристики компонента одержані відповіді кожного  опитуваного узагальнюються таким  чином:

позитивна оцінка (до цієї категорії  належать ті співвідношення, в яких позитивні відповіді даються  на всі три питання, що стосуються цього компонента, або дві відповіді  позитивні, а третя має будь-який інший знак);

негативна оцінка (сюди належать співвідношення з трьома негативними  відповідями, або дві відповіді  негативні, а третя має будь-який інший знак);

невизначена, суперечлива оцінка (ця категорія включає такі випадки: на всі три питання відповідь  невизначена; відповіді на два питання  невизначені, а третє має будь-який інший знак; одна відповідь невизначена, а дві інші мають різні ознаки).

Опрацювання результатів  для кожного компонента передбачає виведення середньої оцінки за вибіркою. Для будь-якого компонента середні оцінки можуть знаходитися в інтервалі від - 1 до + 1. У відповідності до прийнятої трьохзначної оцінки відповідей класифікується середнє значення. Для цього інтервал можливих оцінок (від - 1 до + 1) ділиться на три рівні частини: від - 1 до - 0,33; від - 0,33 до + 0,33; від + 0,33 до + 1. Достовірність та узгодженість отриманих оцінок встановлюється за наявними вірогідно-статистичними критеріями (зокрема, за критерієм G – знаків)

Враховуючи, що причиною деяких проблемних міжособистісних  стосунків військовослужбовців  є характерна для кожного з  них стратегія поведінки, вважаємо за необхідне також для визначення типу поведінки особового складу у конфліктних ситуаціях використовувати  опитувальник К. Томаса “Визначення типу поведінки особистості у конфліктній ситуації” (додаток Д) [5; 92]. Завдяки цьому опитувальнику ми маємо можливість виявляти військовослужбовців схильних до конфліктної поведінки. У першу чергу це стосується тієї категорії особового складу, яка набере найбільший бал за шкалою “Суперництво”. Проведення індивідуально-психологічної роботи з такими людьми та своєчасний контроль за їх поведінкою дозволить своєчасно попередити можливі випадки проблемної міжособистісної взаємодії.

Тест можна використовувати  при групових обстеженнях (і тоді матеріал зачитується вголос) та індивідуально (у цьому випадку необхідно зробити ЗО пар карток з написаними на них висловлюваннями, а потім запропонувати випробуваному вибрати з кожної пари одну картку, ту, яка здається йому ближче до істини стосовно його поведінки).

Для опису типів поведінки людей  в конфліктних ситуаціях К. Томас  вважає застосовувану двомірну модель регулювання конфліктів, основними  вимірами в якій є кооперація, пов'язана з увагою людини до інтересів іншихлюдей, залучених в конфлікт, і напористість, для якої характерний акцент на захисті власних інтересів. Відповідно до цих двох основних вимірах К. Томас виділяє наступні способи регулювання конфліктів:

1. Змагання (конкуренція) як прагнення домогтися задоволення своїх інтересів на шкоду іншому;
2. Пристосування, що означає в протилежність суперництва, принесення в жертву власних інтересів заради іншого;
3. Компроміс
4. Уникнення, для якого характерно як відсутність прагнення до кооперації, так і відсутність тенденції до досягнення власних цілей;
5. Співпраця, коли учасники ситуації приходять до альтернативи, повністю задовольняє інтереси обох сторін.

Кількість балів, набраних індивідом  за кожною шкалою, дає уявлення про  вираженість у нього тенденції  до прояву відповідних форм поведінки в конфліктних ситуаціях. Домінуючим вважається тип (типи) набрали максимальну кількість балів.

1. Суперництво: найменш ефективний, але найбільш часто використовуваний спосіб поводження в конфліктах, виражається в прагненні домогтися задоволення своїх інтересів на шкоду іншому.
2. Пристосування: означає, на противагу суперництву, принесення в жертву власних інтересів заради іншого.
3. Компроміс: компромісяк угода між учасниками конфлікту, досягнута шляхом взаємних поступок.
4. Ухилення (уникнення): для якого характерно як відсутність прагнення до кооперації, так і відсутність тенденції до досягнення власних цілей
5. Співпраця: коли учасники ситуації приходять до альтернативи, повністю задовольняє інтереси обох сторін.Зразок опитувальника (див.додаток 3)  Важливо попередити кожного, хто буде проводити тестування (виступати в ролі експерта), що необережне і непродумане (некваліфіковане) застосування як самих опитувальників, так і отриманих за їх допомогою результатів, може нанести невиправдану шкоду як самопочуттю, так і життєдіяльності конкретного військовослужбовця чи військового колективу і цим дискредитувати саму ідею психологічного вивчення міжособистісної взаємодії особового складу, а також безпосередніх організаторів цієї роботи. У деяких випадках для уточнення результатів вивчення міжособистісної взаємодії військовослужбовців пропонується також використовувати метод узагальнення незалежних характеристик. Цей метод дозволяє об’єднати й узагальнити дані спостережень багатьох військовослужбовців, проведених незалежно одне від одного в різний час, за різних умов та у різноманітних видах діяльності. Позитивною стороною цього методу є те, що отримані дані дозволяють всебічно вивчати особливості міжособистісної взаємодії військовослужбовців, які фіксуються різними категоріями військовослужбовців у різних ситуаціях повсякденної та службової діяльності особового складу.

Слід наголосити на тому, що збір інформації про міжособистісну взаємодію військовослужбовців  вимагає від фахівців дотримуватися  ряд принципів, основними серед  яких є: принцип професійної компетентності, принцип не нанесення шкоди тим, з ким проводиться психологічна діагностика, принцип безпристрасності та принцип конфіденційності [5; 17; 23,15,7 та ін.]. принцип професійної компетентності вказує на те, що збір інформації про міжособистісну взаємодію військовослужбовців має ґрунтуватися на знанні сутності соціально-психологічних явищ (процесів) і особливостей їх прояву в конкретних умовах і ситуаціях. Професійна компетентність передбачає досконале, науково обґрунтоване володіння інструментарієм і прийомами психологічної діагностики. Щодо принципу не нанесення шкоди тим, з ким проводиться психологічна діагностика, то суть його полягає в тому, що ні процес, ні результати психологічної діагностики не повинні наносити шкоди самопочуттю, здоров’ю та соціальному положенню військовослужбовця. Принцип безпристрасності вимагає від фахівця, який проводить психологічну діагностику не допускати упередженого відношення до будь-якого військовослужбовця, з яким проводиться діагностика. Потрібно виключити формування висновків і реалізацію дій психологічного характеру, які суперечать науковим даним. Тут важливо зайняти об’єктивну позицію, яка не залежить від суб’єктивних думок чи вимог інших осіб. Отримані результати завжди мають бути науково обґрунтованими і всебічно перевіреними. Принцип конфіденційності означає, що будь-який матеріал психологічної діагностики не підлягає свідомому чи випадковому розповсюдженню. Це пов’язано з необхідністю уникнути компрометації будь-кого з учасників психологічної діагностики. Цей принцип вимагає дотримання обов’язкових правил психологічної діагностики: суворий облік отриманої інформації, постійний контроль за результатами психологічної діагностики і обмежений доступ до них інших осіб, коректне використання інформації.

Враховуючи результати вивчення наукових джерел та сказане нами вище, ми прийшли  до висновку, що при проведені психологічної  діагностики експерт зобов’язаний: знати процедуру психологічної  діагностики, зрозуміти його логіку і засвоїти техніку виконання; організувати процедуру психологічної діагностики  за принципом максимальної ефективності при мінімальних затратах зусиль і часу; дотримуватись усіх вимог  проведення психологічної діагностики; забезпечити конфіденційність отриманої  інформації; нести відповідальність за результати психологічної діагностики; експерту (якщо він належить до непрофесіоналів) слід напередодні психологічної  діагностики проконсультуватися у  фахівців.

Загалом, як бачимо, на етапі збору  інформації про міжособистісну взаємодію  військовослужбовців основними  методами роботи виступають методи: спостереження, бесіда, анкетування, соціометрія та збір і узагальнення незалежних характеристик. Кваліфіковане застосування даних  методів дозволяє отримати достатньо  повну і різноманітну інформацію про соціально-психологічний стан військового колективу та особливості  міжособистісної взаємодії особового  складу в ньому. Разом з тим  практика роботи свідчить про те, що для багатьох офіцерів значні труднощі викликають етапи аналізу зібраної інформації і підготовки пропозицій та рекомендацій командирам для прийняття  рішення з питань вирішення проблемних міжособистісних стосунків військовослужбовців. Адже, як відомо, саме в ході аналізу  різноманітної інформації, їм необхідно  зуміти вирішити такі складні завдання, як виявлення характерних причин і передумов виникнення проблемної міжособистісної взаємодії особового  складу, оцінка їх наслідків, вироблення ефективних заходів попередження та вирішення проблем у міжособистісній  взаємодії особового складу в  умовах повсякденної та службової діяльності, тощо.

Виявивши основні причини  виникнення проблемних міжособистісних  стосунків військовослужбовців  розглянемо,який вплив має особистісна тривожність на виникнення міжособистісних конфліктів.

2.2. Аналіз результатів емпіричного  дослідження психологічних особливостей міжособистісних конфліктів.

Серед індивідуально-психологічних особливостей, які впливають на виникнення міжособистісних конфліктів у юнацькому віці, провідна роль належить рівню конфліктності, рівню особистісної тривожності, неадекватній самооцінці, певним формам агресивних реакцій, які ми вивчали за допомогою методу соціометрії та опитувальника для визначення самооцінки конфліктності В.Андрєєва.

Емпіричне дослідження проводилося на двох навчальних групах (411 пс та 412 пл). Вибірка складалася з 28 курсант– майбутніх військовослужбовців чоловічої та жіночої статі віком від 20-21 років, які навчаються Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Психологія».

Емпіричне дослідження було проведено у три етапи. На першому етапі відповідно до показників дослідження ми дібрали методи і методики, які дозволили нам дослідити психологічні особливості міжособистісних конфліктів у курсантському підрозділі.

На другому етапі ми провели  діагностику міжособистісних конфліктів у курсантському підрозділі:

1. Методика «Соціометрія» Дж. Морено;

2. Методика "Особистісна агресивність і конфліктність" (Є. П. Ільїн і П. А. Ковальов);

3. Методика «Діагностики схильності особистості до конфліктного поводження» (К. Томаса).

На третьому етапі ми провели  аналіз отриманих результатів і  розробили практичні рекомендації.

Першим етапом нашого дослідження  було визначення міжособистісних відносин у колективі. З цією метою ми використали  соціометричний метод.

Мета: виявити згуртованість групи, курсантів, які є лідерами та тих, які займають нестійку соціальну  позицію у курсантському колективі; виявити конфлікт та здійснити його профілактику.

Як ми уже наголошували (підрозділ 2.1.), соціометричний метод – це метод опитування, спрямований на виявлення міжособистісних стосунків шляхом фіксації взаємних відчуттів симпатії і неприязні серед членів групи (в курсантському колективі). В основі лежать критерії, що формулюються у вигляді питань, відповіді на них і служать підставою для встановлення структури взаємин.  [ 5].

Отримані  результати обраховувалися за допомогою  програми Sociometry. Обробка результатів вказує на те, що індекс групової експансивності в 411пс навчальні групі дорівнює 6,2, а в 412пл - 4,1. Отже, порівнюючи індекси групової експансивності можемо сказати що він дещо вищий в 411пс групі ніж в 412пл групі.

Як  було вказано в теоретичній частині  даного дослідження у якості основних чинників, які обумовлюють рівень груповою сумісності є: згуртованість  членів військового (курсантського колективу), наявність чи відсутність конфліктів між членами військового (курсантського колективу), рівень емоційної експансії кожного з членів колективу, соціально- психологічний характер керівництва та лідерства в досліджуваних групах, взаємозв'язки між члена групи, які будуються на принципі симпатії- антипатії, особливості сумісної діяльності, прийняття колективних рішень тощо.

Отже, тепер ми перейдемо до якісного аналізу  вплив перелічених чинників на рівень згуртованості досліджуваних груп:

• В 411 пс групі виявлено 8 пар взаємнопозитивних  виборів між членами колективу, а в 412 пл - 5.

Для означення таких взаємозв'язків  між членами групи Я. Морено використовує поняття - атракції, яке базується  на почутті симпатії. Симпатія - це стійке позитивне (схвальне) відношення до будь-кого (людини, групи, явища тощо), що проявляється в доброзичливості, захопленні і спонукає до взаємодії, спілкування, надання допомоги (альтруїзм).