Вплив відходів птахівництва на навколишнє середовище

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра  біохімії та екологічного контролю

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Екологія харчових виробництв»

на тему «Вплив відходів птахівництва на навколишнє середовище»

 

 

 

                                                        студентка ІV курсу 4 групи

                                                        напряму підготовки 6.040106 «Екологія,

                                                        охорона навколишнього середовища та

                                                        збалансоване природокористування»

                                                        Мукомела М.М.

 

                                                        Керівник: професор  Салюк А.І. 

                                                        Національна шкала____________

                                                        Кількість балів_____Оцінка:ECTS____                                                                          

                                                        Члени комісії:_______  _________________

                                                                                                                                   ^{(підпис)             (прізвище та ініціали)}

                                                                                  _______  _________________

                                                                                                                                   ^{(підпис)             (прізвище та ініціали)}

                                                                                  _______  _________________

                                                                                                                                   ^{(підпис)             (прізвище та ініціали)}

 

 

                                        м. Київ-2012 рік

 

 

 

                      

 

                                                         Зміст

Вступ……………………………………………………………..…......5

І. Технологія виробництва яєць та вирощування бройлерів……..………7

1.1. Технологія  виробництва яєць………………………………...….7

1.2. Технологія  вирощування бройлерів……………………..….....12

ІІ. Екологічний  стан………………………………………….……….…..…13

2.1.Загальні положення……………………………………....…..…..13

2.2.Послід…………………………………………………..….……...14

2.3.Стічні  води………………………………………………….…….16

2.4.Газо-пилові  викиди……………………………………….……...19

2.5.Мікробне  забруднення………………………………………..….21

2.6.Інші  відходи……………………………………………………....22

ІІІ. Методи та способи переробки пташиного посліду…………….…....24

3.1. Сушіння……………………………………………………...…..24

3.2. Компостування…………………………………………….…....27

3.3. Метанове  бродіння…………………………………….……..…34

ІV. Очищення стічних вод птахофабрик…………………….……...……37

V. Очищення газопилових викидів птахофабрик………….…….…..….40

VІ. Санітарно захисні зони для птахофабрик…………………….…..…45

VІІ. Опис апаратурно-технологічної схеми очищення газопилових

        викидів від аміака…………………………………………………....48

Висновок………………………………………...…………….……..49

Список  використаної літератури………………………….…….....51

Додатки………………………………………………………….……58

  

     Анотація

Метою курсової роботи є визначення основних видів відходів, які утворюються на птахофабриках і встановити їх подальший вплив на навколишнє середовище.

У даній  курсовій роботі розглянута технологія виробництва яєць та вирощування  бройлерів, проаналізовано екологічний  стан птахофабрик, розглянуто методи та способи переродки пташиного посліду, описано очищення стічних вод та газопилових викидів на птахофабриках.

Обсяг роботи складає 57 сторінок , вона містить  4 таблиці, 2 малюнка, а також 58 джерел літератури.

 

Ключові слова: птахівництво, послід, стічні води, очищення. 

    Вступ

Птахівництво — важлива галузь АПК, яка перебуває в стадії потужного  піднесення. Відбувається збільшення поголів'я та нарощування обсягів  виробництва яєць та м'яса домашньої  птиці.

Птахівництво, зокрема, відносяться до стратегічних галузей сільського господарства, розвиток якого значною мірою визначає продовольчу безпеку держави і якість харчування населення, а відтак і здоров'я нації.

Перспективність розвитку птахівництва обумовлена не тільки високою харчовою цінністю його продукції (особливо м'яса і яєць курей), але й високими темпами відтворення поголів'я, пов'язаними із коротким циклом розмноження і високою швидкістю росту птиці.

Упродовж  останніх 10-15 років в Україні відбувається інтенсивний перехід птахівництва на промислову основу і практично в усіх регіонах країни здійснюється будівництво птахівницьких комплексів різної направленості і потужності, в тому числі багатофункціональних агропромислових підприємств, технологічний процес яких забезпечує повний цикл виробництва - від вирощування птиці до випуску готової продукції харчування .

При цьому  на таких підприємствах широко впроваджуються нові технології утримання і годівлі  птиці, приготування кормів, видалення відходів, сучасні природоохоронні заходи.

Значна  активізація робіт з проектування птахівницьких комплексів різного спрямування та потужності, з одного боку, і тенденція до розміщення їх в умовах все більшої наближеності до житлової забудови сільських населених пунктів, - з другого, свідчать про нагальну необхідність гігієнічної оцінки проектних рішень щодо будівництва цих об'єктів і обґрунтування вимог до їх розміщення на етапі запобіжного санітарно-епідеміологічного нагляду.

 

 

Проте зі збільшенням обсягів виробництва  збільшується  і кількість відходів птахофабрик.

 Проблема надійного захисту навколишнього природного середовища від забруднення пташиним послідом, стічними водами і нехарчовими відходами з птахогосподарств, на сьогодні є актуальною проблемою для всіх регіонів України. Середнє антропогенне навантаження на території України від відходів птахівництва становить 0,22 млн тон/км² і на кожну тисячу чисельності населення — 3000 тон. Поряд з цим, будівництво і експлуатація великих тваринницьких комплексів та ферм із застосуванням систем гідрозливу при безпідстилочному утриманні тварин призвели до утворення великих об’ємів рідкого гною та стічних вод, заражених мікроорганізмами з високим вмістом органічних сполук та солей у завислому і розчиненому стані.

За даними Всесвітньої організації охорони  здоров’я (ВООЗ), послід, і стічні води тваринницьких і птахівничих  підприємств можуть бути фактором передачі більше 100 збудників інфекційних  захворювань. Адже самі органічні відходи  можуть служити позитивним середовищем  для розвитку та тривалої життєдіяльності  патогенної мікрофлори і містити  велику кількість важких металів, пестицидів, радіоактивних речовин, насіння  бур’янистих рослин та інших забруднювачів.

 

1. Технологія виробництва яєць та вирощування бройлерів

1.1. Технологія виробництва яєць

1.1.1.Загальні положення

Виробництво харчових яєць базується в основному  на розведенні курей порід леггорн, плімутрок смугастий, українських  глинистих та ін. При цьому надають перевагу не чистим породам, а кросам, частіше міжпородним. Сучасна технологія виробництва харчових яєць здійснюється в умовах:

- використання  високопродуктивних гібридів аутосексних  кросів;

- утримання  гібридів у кліткових батареях  з механізованими та автоматизованими  виробничими процесами;

- годування  птиці повноцінними сухими комбікормами;

- забезпечення  заданого мікроклімату і диференційованого  світлового режиму;

- ефективного  ветеринарно-профілактичного забезпечення  цілісності птиці;

- цілорічного  виробництва продукції.

У сучасному  промисловому птахівництві визначилось  два основних організаційно-технологічних  варіанти виробництва яєць. Першим виникло виробництво харчових яєць, у технологічний цикл якого були включені всі основні складові, що забезпечують у межах одного господарства отримання кінцевого цільового  продукту. Такими були птахофабрики з  замкненим циклом виробництва, що здійснюють виробництво інкубаційних яєць, вивід  ремонтного молодняку, його вирощування  і комплектування промислового стада; забезпечення дорослого поголів'я  і молодняку кормами, технологічним  ветеринарним обслуговуванням. Отримання  харчових яєць, первина їх переробка, зберігання та реалізація продукції  завершали основний виробничий цикл.

 

 

 

Утилізація  відходів дозволяла їх частину використовувати  знову в корм птиці, а іншу частину  як добриво у садівництві і  землеробстві.

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Схема взаємозв'язку цехів при виробництві яєць по замкненому циклу

 

Другий  організаційно-технологічний варіант  виробництва виник на більш пізньому етапі розвитку промислового птахівництва, коли поглибилась спеціалізація  господарств, виникли і зміцнювались міжгосподарські зв'язки, - з'явились  птахофабрики з незамкненим циклом виробництва харчових яєць. На цих  птахофабриках немає цеху батьківського  стада, немає інкубації, інколи немає  і вирощування ремонтного молодняку; фабрики, як правило, спеціалізуються  тільки на утриманні і обслуговуванні дорослих гібридних несучок. Ремонтних  курочок у 110-120-денному віці завозять з інших господарств.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Схема взаємозв'язку цехів при виробництві яєць по незамкненому циклу

1.1.2.Цех батьківського стада

Батьківське стадо аутосексного кроса комплектують, як правило, з одного племінного господарства, вільного від інфекційних хвороб. З цією метою можуть завозити інкубаційні  яйця, або добовий молодняк, або  підрощенний ремонтний молодняк 90-120-денного віку. У всіх випадках завіз здійснюють з розрахунку достатності  особин батьківської форми (двохлінійних півнів породи родайланд) і особин материнської форми (двохлінійних гібридних курочок, що поєднують генотипи, наприклад, породи плімутрок білий і білих родайландов) для забезпечення у стаді необхідного  полового співвідношення. На одну комплектуємо дорослу курочку батьківського  стада слід приймати на вирощування 1,4 голови добових курочок (курчат попередньо сортують по полу); на одного комплектуємого дорослого півня - 3 голови добових  півників.

Інкубаційні яйця і добовий або підрощений молодняк, що надходять у господарство, повинні супроводжуватись ветеринарними  документами. Комплектування здійснюють з врахуванням статевого співвідношення 1:10, при цьому півнів попередньо оцінюють по якості спермопродукції. Їх відбирають у17-тижневому віці по живій  масі, екстер'єру і якості сперми.

 Півнів  розміщають у клітки комплектуємого  батьківського стада на 3-5 днів  раніше або одночасно з курочками.  При більш пізньому підсаджуванні  півнів можливий їх підвищений  відхід або низька запліднюваність  яєць.

Комплектуємий пташник заповнюють птицею одного віку у відповідності з нормою густини  посадки - 680 см 2 площі підлоги кліткової  батареї на 1 голову; для аутосексних  коричнево-скорлупних кросів - 800 см 2 на голову. Якщо по якимось причинам пташник  заповнюють двома або трьома партіями, то різниця у віці дорослих ремонтних  курочок не повинна перевищувати 15 днів. Неприпустимо підсаджувати в  клітки додатково птицю замість  павшої або вибракованої, тому що з  приходом кожної нової особини порушується  соціальний уклад у групі (співтоваристві), птиця

 

 стресується  і знижує яйцекладку. Якщо якась  особина вилетіла з клітки, і 

видно, де відчинені  дверцята, то її повертають на місце, а  якщо встановити місце цієї особини  неможливо, то краще помістити її у вільну клітку. Звичайно в пташнику передбачають декілька кліток для відловлених  та слабких особин.