Вплив відходів птахівництва на навколишнє середовище

 

мікроелементи.

Кормову муку виробляють в гранульованому і  розсипному видах з дотриманням  ветеринарно-санітарних правил. Борошно  має бути однорідним, мати добру  сипучість, без грудочок, не містити  клейких речовин та різних домішок. У 100 г м'ясо-кісткового борошна міститься: обмінної енергії — 300 ккал, сирого протеїну — 60 %. Борошно з відходів птахівництва додають до комбікорму для птиці в межах 8—9%. Порушення технологічних та санітарно-ветеринарних правил може призвести до випуску продукції з підвищеною бактеріальної об-семененностью, що неприпустимо. Залежно від складу сировини борошно тваринного походження поділяють на м'ясо-кісткове, м'ясну, кров'яну, кісткову і пір'яну (отримується з гідролізованого пера). Для виготовлення кормового борошна можуть бути використані і трупи полеглої птиці, якщо вони допущені до переробки ветеринарно-санітарним наглядом.

 

 

 

 

3.Методи та способи переробки  пташиного посліду.

                3.1.Сушіння

Наукові дослідження довели, що для великих  птахофабрик можуть бути рекомендовані  лише такі способи переробки, які  забезпечують підвищення меліоративних  та удобрювальних якостей посліду  і його знезараження. Це може бути досягнуто  шляхом термічного сушіння посліду  до вологості 15-20 %. Згідно з дослідженнями  ННЦ ІҐА, сухий послід, за ефективністю дії на урожай сільськогосподарських  культур, рівноцінний сирому і поступається мінеральним добривам лише в рік  внесення, а багаторічна після  дія сухого посліду більш відчутна ніж сирого і мінеральних добрив [27].

Важливим  аспектом переробки місцевих сировинних ресурсів у цінні добрива зі сприятливими агрохімічними властивостями є  підвищення якості органічної речовини вихідної сировини. Адже від якості органічної речовини будь-яких органічних чи то органо- мінеральних добрив залежить не лише їх дія на врожай с.-г. культур  та вміст поживних речовин у ґрунті, а й здатність відтворювати ґрунтовий  гумус. Кількість непродуктивних втрат  вуглецю та інших біогенних елементів  у процесі зберігання та використання цих добрив також залежить від  якості органічних компонентів.

Таким чином, стає актуальною розробка систем управління живленням рослин, завданням яких є, з одного боку, забезпечення  сільськогосподарських  рослин протягом вегетації оптимальною  кількістю макро-та мікроелементів для формування максимального врожаю високої якості, а з іншого –  регулювання процесів біологічної  активності ґрунтів з ціллю уповільнення мінералізації органічної речовини та посилення гуміфікації. Тобто, система  управління живленням рослин водночас має сприяти синтезу та накопиченню  гумусу в ґрунтах, підвищенню їх родючості 

 

 

 

 

та захисту  навколишнього середовища від забруднення [43,13].

Щодо  вивчення дії сушіння на якість органічної частини пташиного посліду різних строків зберігання було змодульовано такі умови: температура і експозиція (час сушіння) за схемою, яка описана в                     таблиці 3.1.

 

Таблиця3.1.

Схема модельного досліду

№ варіан- ту	Характеристика посліду, № зразка	Експозиція сушіння, хв.	Температура          сушіння, °С	Примітки
1	Послід підвищеної вологості №1	-	-	Не підлягали сушінню, відібрані з різних місць
2	Послід підвищеної вологості №2	-	-
3	Послід тривалого зберігання №3	-		природне сушіння
4	Послід свіжий №4	60	70-80
5	Послід тривалого зберігання №5	60	70-80
6	Послід тривалого зберігання №6	30	70-80

 

 

Результати  хімічного аналізу пташиного  посліду різних строків зберігання порівняли між собою та з агрохімічними  характеристиками інших видів органічних добрив. В  якості агрохімічних місцевих сировинних ресурсів було взято курячий  послід свіжий, з такими показниками: вміст сухої речовини – 18,6%; рН(Н₂О)=7,6; вміст золи – 43,0%, сухої органічної речовини – 10,6%; вміст загальних форм – N=4,91% на суху речовину, P₂O₅=6,68% на суху речовину,K₂O=2,85% на суху речовину; вміст NPK=144,4кг/т ;С_заг=30,2%;С_гк/С_фк=0,3; ступінь гуміфікації – 0,02;N_заг=4,9% та курячий послід довготривалого зберігання,де вміст сухої речовини – 73,0%; рН(Н₂О)=8,3; вміст золи – 46,8%, сухої органічної речовини – 38,8%; вміст загальних форм – N=3,36% на суху речовину, P₂O₅=4,38% на суху речовину,K₂O=2,56% на суху речовину; вміст NPK=103,0кг/т ;С_заг=23,6% ; С_гк/С_фк=1,6; ступінь гуміфікації – 0,1;N_заг=2,7%.

Ступінь гуміфікації органічної речовини добрив - це чи не найважливіший показник, який характеризує якість добрива і готовність його до внесення. Відомо що від якості органічної речовини добрив залежить хід процесів, які протікають в  ґрунті після внесення добрив. Так, органічні добрива з не стабілізованою органічною речовиною, наприклад, свіжий курячий послід, який має ступінь  гуміфікації 0,02 , за внесення в грунт

призведуть  до непродуктивних втрат поживних речовин  та додаткової емісії вуглецю, у зв’язку  з посиленням активності ґрунтової мікрофлори [13]. Те ж саме відбуватиметься і під час приготування органічних чи органо-мінеральних добрив на основі свіжого пташиного посліду. Вочевидь, для переробки чи застосування як органічного добрива кожна органічна

сировина  потребує конкретного підходу з  урахуванням зазначених  показників її якості.

Висушування сприяє концентруванню поживних речовин  в 2-3 рази. Втрати поживних речовин відбувалися  в зразках з несвіжим послідом. Послід, що зберігався не більше 3 діб, в процесі сушки майже не втрачав  поживних речовин.

Згідно  з дослідженнями ННЦ ІГА, додавання 5 % суперфосфату або 7–10 % фосфоритного борошна до посліду, який зберігався більше 3 діб зменшує втрати азоту  в процесі теплової переробки  в 1,5–2 рази. Якщо ж висушувати необроблений послід, то втрати під час сушіння становитимуть до 40% [27].

Відомо, що за відношенням Сгк:Сфк в ґрунті можна зробити висновок про тип  ґрунтоутворення. Якщо порівнювати  склад органічних речовин у зразках  посліду і в ґрунтах, то видно, що високі відношення Сгк:Сфк у посліді (крім посліду свіжого) суттєво відрізняються  від таких у дерново-підзолистих  ґрунтах (Сгк:Сфк=0,39), але зближаються  з чорноземами. Це

може свідчити про подібність природи гумусу в  ґрунті й органічних добривах тривалого  часу зберігання. Мала різниця за вмістом  органічного вуглецю (Сзаг.) у всіх зразках, крім посліду свіжого, говорить про несуттєву 

емісію вуглецю  під час сушіння. Теж незначна різниця між Сгк:Сфк у посліду  тривалого зберігання №5 і посліду  тривалого зберігання №6 і у вихідному  зразку (послід тривалого зберігання №3) показує, що процес сушіння пташиного  посліду за даних умов (температура  і тривалість) не впливає негативно  на показники якості органічної речовини органічних добрив. У зразку №4 (свіжий послід) вміст Сфк у 3,1 рази більший  порівняно з вихідним послідом (зразок №3).

Отже,під  час сушіння було:

1. Встановлено,  що процес сушіння пташиного  посліду за даних умов (температура  і тривалість) сприяє концентруванню  поживних речовин і органічної  речовини, і їх мінімальних втрат  у всіх зразках.

2. Показано, що якість органічних речовин  у зразках, які підлягали сушінню,  не погіршується; гумусові речовини, що знаходяться в зразках пташиного  посліду мають коефіцієнти екстинції  нормативного порядку.

3. Вигляд  спектрів витягів ГК з пташиного  посліду після сушіння та їхні  параметри дозволяють стверджувати, що за цими показниками одержані  речовини дійсно відносяться  до групи гумінових кислот, а  невисока оптична щільність - про їхню відносну «молодість».

4. Запропоновано  обов’язково враховувати показники  якості органічних речовин у  розробці диференційованого підходу  до переробки і застосування  тієї чи іншої органічної сировини  як органічного добрива.

 

3.2. Компостування.

Послід  компостують такими методами:

- польове  компостування у штабелях (буртах);

- компостування  у біотермічних камерах (біореакторах);

- вермикомпостування.

 

Технологія польового  компостування у штабелях

Компостну суміш на майданчиках компостування  треба закладати

 

без ущільнення, починаючи з одного краю на всю  висоту штабеля. Основні

параметри штабеля: висота - не менше ніж 2,0 м, ширина –  від 3 м до 4 м, кут

природного  ухилу – від 36о до 43о, довжина - не менше ніж 10 м.

Орієнтовні  розміри штабелів та термін дозрівання компостної суміші у

залежності  від технології процесу компостування наведено у Додатку А.

За температури  навколишнього середовища нижче ніж 0 0C

компостну суміш  треба укладати в один суцільний  штабель висотою від 1 м

до 1,25 м. У  разі настання стійких позитивних температур суміш треба

перемішувати  та укладати у штабелі відповідних  геометричних розмірів.

 Штабелі у процесі формування кожну добу треба покривати

землею, торфом або зрілим компостом товщиною: влітку - від 15 см до 20 см,

взимку - від 30 см до 40 см. Для знищення у зовнішніх  шарах штабелів

личинок мух, поверхню штабелів наприкінці формування можна обробляти

інсектицидами, зареєстрованими в Україні, згідно з інструкцією щодо їх

застосування.

Штабелі компостної суміші слід перемішати через (7-10) днів після початку інтенсивного біотермічного процесу та повторити через (1-1,4) місяці. Перемішування можна здійснювати на місті закладання або шляхом пересування штабеля на інше місце.

Перемішування потрібно проводити за допомогою навантажувача, екскаватора з ковшем місткістю від 0,5 м³ до 1,5 м³ абоінших механізмів так, щоб зовнішній шар був повністю всередині створеного нового штабеля.

Дозволено складати на майданчиках компостування

безпідстилковий послід без попереднього підготування у разі дотримування

таких умов:

- на майданчик  попередньо доставляють і розрівнюють  по поверхні

поля матеріал, що поглинає вологу (суміш посліду  з підстилкою, стружку

дерев, солому, торф, подрібнену деревину або інші місцеві органічні відходи)

товщиною  не менше ніж 10 см;

- на матеріал, що поглинає вологу, пошарово  у визначеному

 

співвідношенні  відвантажують послід і місцевий органічний компонент;

- маса  змішується і формується у  бурт трикутної форми.

Прискорене  біотермічне компостування у  штабелях здійснюють за умов примусової аерації згідно зі СНиП 2.04.03 [8].

 Продуктивність аераційної системи треба визначати із умов подання 0,8 м3 повітря для аерації 1 кг органічної речовини компостної суміші.

 Під час проектування зони штабелів з примусовою аерацією слід передбачати закладання в основу штабеля перфорованих труб діаметром від 100 мм до 200 мм з розмірами отворів від 8 мм до 10 мм та подавання повітря від 15 м3/год до 25 м3/год на 1 т органічної речовини компостної суміші.

Вентиляційна  система має складатися з аераторів, улаштованих на відстані від 2 м до 2,5 м один від одного та об'єднаних попарно вертикальними стояками. Горизонтальні канали улаштовують з дошки шириною від 30 см до 40 см. Між каналами укладають крупні фракції компостної суміші. На вентиляційних стояках улаштовують засуви для регулювання інтенсивності аерації.

 Для проходження активного процесу компостування оптимальну вологість штабеля треба підтримувати на рівні не нижче ніж     60 %.

У разі відсутності  дощів і зниженні температури  всередині штабеля його треба зволожувати до досягнення оптимальної вологості:

- під  час перемішування, якщо компостування  здійснюють природним

методом;

- шляхом  поливання штабеля, якщо компостування  здійснюють прискореним методом.

Зволожування  потрібно проводити водою або  рідкими відходами

(стічними  водами).

 

 

 

 

 

        Контролювання процесу компостування у штабелях