Вплив відходів птахівництва на навколишнє середовище

1. видалення яєць або суперечка паразитів з потоку стічної води, який може потрапляти в системи очищення стоків без попереднього знезараження;
2. локалізації та нейтралізації неприємних запахів. 
   

 

 

 

 

Знезараження стічних вод птахокомплексу

З метою  покращення стану стічних вод  у лабораторії було вивчено вплив  комбінованої дії коагулянту і знезаражуючих  речовин на якісні показники освітленої води. Проби стічних вод відбирались  на очисних спорудах діючого птахопідприємства  Київської області, де технологічна схема очищення стічної води включає  в себе установки з флотаційної, біологічної очистки, аерації та ставки для природного очищення. Проектна потужність очисних споруд становить 2100 м³/добу.

Для доочистки  та знезараження стічних вод було застосовано фізико-хімічні та санітарно-мікробіологічні  методи. [15]

Стічну  воду піддавали седиментаційному очищенню з використанням в якості реагентів  поліоксихлорид алюмінію в суміші з  хлоридом кальцію при певному  молярному співвідношенні з подальшим  знезараженням освітленої води шляхом обробки формаліном або хлорвмісткими  реагентами — монохлораміном ХБ та дихлоргидантоіном.

Освітлену воду після обробки поліоксихлоридом алюмінію обробляли формаліном у  кількості 10–15 моль/м³, монохлораміном ХБ у кількості 0,4 моль/м³ відносно хлору або 1,3-дихлор-5,5-диметилгидантоіном у кількості 0,2 моль/м³ відносно хлору [21].

Початкова стічна вода характеризується такими показниками: хімічна потреба кисню (ХСК) — 526 мгО₂/дм³, біологічна потреба кисню (БСК₅) — 662 мгО₂/дм³, азот амонійний — 93,9 мг/дм³, фосфати — 40,4 мг/дм³9. Результати аналізу показали, що після обробки стічної води поліалюмінійхлоридом у суміші з хлоридом кальцію було одержано близько 10 % осаду, ступінь очистки освітленої води від фосфатів становив 99,5 %. Подальше знезараження освітленої води хлорвмісткими реагентами при дозі 0,4 моль/м³ відносно хлору показало, що можна отримати очищену воду з характеристиками — ХСК — 68 мг О₂/дм³, БСК — 12,1 мг О₂/дм³, азот амонійний — 1,6 мг/дм³, фосфати — 1,4 мг/дм³.

Знезараження  освітленої води наведеними реагентами забезпечує мікробіологічні показники  на рівні, що не перевищують аналогічні показники за ГОСТ 2874 «Вода питна», пункт 1.3. При виконанні протозоологічних досліджень стічної води було встановлено, що серед найпростіших організмів у  воді інтенсивно розмножуються види, які можуть бути збудниками хвороб і нести біологічну загрозу (Clostridium, Spirillum, Vibrio амеби, трихомонади, та інші джгутикові, Miсrococcus, бацили, ентеробактер та ін.)

Результати  санітарно-мікробіологічних аналізів стічної води на вході за лактозопозитивною  кишковою паличкою (E. coli),  свідчать, що їх кількість становила 2·10⁸ і дорівнює індексу забруднення 3, який є показником небезпечності і при цьму були присутні такі мікроорганізми, як амеби, джгутикові,трихомонади паличковидні форми, загальна мікрофлора становила 7,8*10¹⁰. При подальшій обробці стічної води поліоксихлоридом алюмінію,потім освітлені після обробки формаліном, після чого відбувається обробка освітленої води монохлораміном ХБ, а потім дихлоргидантоіном. Після чого стічна вода є очищеною і має такі показники відсутність росту лактозоутворюючих мікроорганізмів і наявність одиничних сапрофітних нерухомих мікроорганізмів та фрагментів амеб у рідкому поживному середовищу, індекс забруднення – 1, тобто є нормальним.

Виведення осаду із стічних вод зменшує  навантаження на очисні споруди, очистка  від фосфатів становить 99,5 %.

Обробка освітленої стічної води після коагуляції традиційними хлорвмісткими реагентами показала екологічну доцільність в  використанні цього методу для одержання  очищеної води без наявності патогенної мікрофлори.

 

 

 

5. Очищення газопилових викидів птахофабрик.

 

Відомо, що повітряне середовище пташників  характеризується

підвищеним  у порівнянні з атмосферним повітрям вмістом шкідливих газів (аміаку, вуглекислого газу, сірководню), що негативно впливає на здоров’я обслуговуючого персоналу, збереженість і продуктивні показники птиці, а вентиляційні викиди пташників - на довкілля[34].

Названі шкідливі гази у пташнику виділяються  в результаті розкладу посліду, підстилки  та інших органічних речовин, вуглекислий  газ, крім того, міститься у значній  кількості у повітрі, що видихається  птицею. Кількість цих «шкідливостей» у пташнику залежить від багатьох факторів: щільності посадки птиці, санітарного стану пташника, виду, віку птиці, мікроклімату, сезону року, умов годівлі тощо. [38]

При утриманні  дорослих курей на підстилці за нормативних  параметрів щільності посадки та мікроклімату у пташнику з 1 м² поверхні підстилки виділяється за годину до 25 мг аміаку, 15 мг сірководню, 8 мг вуглекислого газу. З 1 м² безпідстилкового посліду натуральної вологості виділяється за годину до 8 мг аміаку, 5 мг сірководню, 5 мг вуглекислого газу. [23]Виділення цих газів суттєво зростає при збільшенні вологості посліду та підстилки, недотримання нормативних параметрів мікроклімату, перевищенні щільності посадки птиці [6,12].

В той  же час динаміку емісії аміаку при  клітковому утриманні птиці в залежності від різних факторів, зокрема при застосуванні поширеного зараз обладнання з підсушуванням посліду на стрічкових транспортерах кліткових батарей, вивчено недостатньо.

Емісію  аміаку у пташнику можна зменшити кормовими методами,

наприклад нормуванням  рівня протеїну та амінокислот у  раціоні, введенням

 

 

 

різних кормових добавок[7,41]; технологічними методами, такими як суворе дотримання нормативних параметрів мікроклімату, неперевищення параметрів щільності посадки, зменшенням вологості підстилки ; [52] фізичними методами – наприклад шляхом ультрафіолетового опромінення забрудненого повітря. Найбільшого ж поширення дістав хімічний метод – шляхом добавляння до підстилки чи посліду різних хімічних реагентів[47].

Всі хімічні  речовини, що добавляються для зменшення  емісії аміаку, можна розділити на три категорії: 1 - окислювальної дії, що знижують рН підстилки і таким чином пригноблюють ріст бактерій, що трансформують азотисті сполуки посліду в аміак; 2 – адсорбенти, що адсорбують аміак та вологу, тим самим зменшуючи емісію аміаку; 3 – речовини, що стимулюють або пригноблюють розвиток певних груп мікроорганізмів та дію ферментів. [52]

Досить  велика кількість речовин можуть адсорбувати NH3 та NH+

4, або обидва з них. Найбільше поширення серед цих речовин знайшли цеоліти і торф[52,47].

В двох окремих  експериментах вивчали вплив  цеоліту на емісію аміаку: 1- добавлянням  його до складу підстилки у кількості 5 кг/м2 , 2- введенням до складу комбікорму у кількості 10%. В першому випадку емісія аміаку зменшувалася на 35%, у другому – на 8%[50].

Торф  може адсорбувати аміак у кількості  до 2,5% до своєї маси. Воду торф може адсорбувати у 15-20 разів більше власної маси[51].

Перевагами  застосування для адсорбції аміаку цеолітів і торфу полягає також в тому, що вони не наносять шкоди при використанні посліду, як добрива.

В Білорусі розроблено іонообмінну технологію і конструкцію фільтрів для очищення повітря тваринницьких приміщень від аміаку. Іонообмінні фільтри мають продуктивність по повітрю до 30000 м3/год. Подібні фільтри застосовуються на промислових підприємствах в країнах СНД і Західної

Європи, використовуються на свинарських підприємствах в  Нідерландах. Однак у самій Білорусі ця технологія ще не перевірена. Більш перспективною вважається технологія очищення повітря з застосуванням касетних фільтрів з використанням торфу, фосфогіпсу та інших місцевих сорбентів[31].

Позитивні результати щодо зменшення емісії аміаку отримано при добавлянні до складу посліду або гною інгібіторів  уреази [57], сапоніну.

Крім  речовин, що сприяють зменшенню перетворення азоту посліду в аміачну форму, застосовують речовини окислювальної  дії, що вступають в реакцію з  аміаком і перетворюють його в  менш шкідливі речовини. З них найбільш відомі перманганат калію (KMnO₄)[40,42] , перекис водню (H₂O₂)[45,46], озон (O₃)[54,55]. Проте тривалість їх дії невелика. Крім того, використання озону, не дивлячись на високу ефективність цього реагенту, вимагає суворого контролю вмісту в повітрі і спеціальних розподільчих систем, що стримує його застосування на практиці.

Не дивлячись  на досить велику кількість хімічних реагентів, які можна застосовувати для зменшення емісії аміаку із посліду, у цьому напрямку потрібно проведення подальших досліджень з метою вибору нешкідливого для довкілля, дешевого реагенту.

Розроблено  спосіб утилізації газових викидів (у тому числі аміаку) з систем вентиляції обладнання по переробці гною і посліду способом аеробної ферментації шляхом конденсації парів в теплообмінювачах кожухотрубчастого типу, абсорбції в барботажних апаратах[18].

Окремі  фахівці пропонують для зменшення  запаху аміаку у пташниках використовувати ЕМ-технології у сполученні з прискореною переробкою посліду безпосередньо у пташниках[20].

Аналізуючи  вищенаведене, можна відмітити, що запропоновані  реагенти та способи їх застосування прийнятні в основному при утриманні птиці на підстилці. Технологічні прийоми зменшення вмісту аміаку у пташниках з клітковим утриманням опрацьовані недостатньо і у цьому

напрямку  потрібно проводити спеціальні дослідження.

Метою досліджень було вивчення впливу на вміст шкідливих газів у пташнику обробки забрудненого рециркуляційного повітря в експериментальному скрубері при застосуванні різних реагентів.

Дослідження проводилися у холодний період року у промисловому

пташнику  для утримання курей-несучок розмірами 18х96 м, оснащеному 4-

ярусними  клітковими батареями з системою стрічкового видалення посліду  та вбудованими повітропроводами. Місткість пташника складала 47280 курей- несучок. У пташнику підтримували нормативний температурно-вологісний режим. Тривалість накопичення посліду на стрічкових транспортерах кліткових батарей складала 7 днів, після чого його прибирали.

Було  виготовлено експериментальний  скрубер, який встановили у камері повітрозмішувача системи підсушування посліду кліткових батарей. Через скрубер пропускали забруднене повітря, яке подавалося у повітрозмішувач з пташника. У скрубері почергово, протягом трьох 7-добових циклів прибирання посліду підряд, як адсорбент або хімреагент використовувалися цеоліт, фосфогіпс, суміш цеоліту з сірчанокислим залізом та суміш цеоліту з хлористим алюмінієм у співвідношенні 1:1. Загальна кількість діючої речовини, що завантажувалася в скрубер, становила 150 кг. Перезавантаження скруббера здійснювалося один раз у сім днів, одночасно з видаленням посліду з пташника. Як контроль використовувався пташник з типовим повітрозмішувачем. Кількість забрудненого повітря, що подавалася через скрубер, становила від 10 до 15 тис. м3/год.. Після скрубера повітря пташника змішувалося з чистим зовнішнім повітрям і направлялося по вбудованих повітропроводах кліткових батарей знову у пташник.

Обробка повітря пташника в експериментальному скрубері,

встановленому у камері повітрозмішувача з наповнювачами - фосфогіпсом,

сумішшю цеоліту  та сульфату заліза (1:1), цеоліту та хлористого алюмінію (1:1) сприяла зменшенню вмісту аміаку у повітрі пташника протягом семи днів використання діючих речовин відповідно у 2,0-1,4 рази, 3,2-1,7 та 4,9-2,5

 

 

рази. Використання як наповнювача скрубера цеоліту  без добавок

забезпечувало помітне (в 1,3 рази) зниження вмісту аміаку тільки у перший

день застосування адсорбенту. Відпрацьовані наповнювачі  скрубера містили:

цеоліт - 4,37%, фосфогіпс – 10,12%, цеоліт+сульфат заліза (1:1) - 8,73%, цеоліт+хлористий алюміній (1:1) - 14,51% азоту і можуть використовуватися як добриво або добавлятися до посліду при його компостуванні. Таким чином, незворотні втрати аміачного азоту можуть бути попереджені і замість того, щоб забруднювати довкілля, цей азот може бути раціонально використаний при вирощуванні сільськогосподарських культур.

 

 

 

 

6. Санітарно-захисні зони для птахофабрик.

Санітарно-захисні  зони (СЗЗ) для птахівницьких господарств  та птахофабрик визначені чинним нормативним документом санітарного законодавства ДСП №17396 [5], куди ці норми ввійшли без змін з попереднього документу РСН 175-86 [28]. Відповідно до цих документів птахофабрики з вирощування курчат-бройлерів потужністю до 1 млн. голів/рік потребують організації нормативної СЗЗ розміром 300 м, потужністю понад 1 млн. до 3 млн. голів/рік - 1000 м, понад 3 млн. голів/рік - 1200 м; для птахофабрик з утримання курей-несучок потужністю до 100 тис. голів/рік нормативна СЗЗ встановлена розміром 300 м, понад 100 тис. та до 400 тис. голів/рік - 1000 м і понад 400 тис. голів/рік - 1200 м.

Слід  констатувати, що наведені норми СЗЗ  для об'єктів птахівництва було розроблено більше двох десятків років тому назад і на сьогодні вони не в повній мірі відповідають існуючим реаліям. Це пов'язано з тим, що в останнє десятиліття птахівництво розвивається переважно на промисловій основі з впровадженням сучасних технологій і обладнання, механізації і автоматизації всіх основних технологічних процесів, що сприяє зменшенню навантаження шкідливих факторів цих виробництв на довкілля.

З іншого боку, збільшується потужність птахівницьких підприємств і розбудова їх здійснюється на територіях все більш ущільненої забудови, як в сільській місцевості, так і в приміських зонах. В таких умовах дотримання нормативних СЗЗ в 1000-1200 м при розміщенні птахівницьких підприємств стає все більш проблематичним і виникає потреба в обґрунтуванні можливості зменшення їх розміру.