За другим варіантом використовують
Реєстри відправлення зерна та іншої
продукції з поля. При цьому
комбайнер на кожний автомобіль один
раз на день (під час першого
завантаження машини) виписує реєстр
у 4-х примірниках. 1-й примірник
реєстру залишається к комбайнера,
2-й і 3-й примірники він передає
водієві автомобіля або іншого транспортного
засобу. Водій, у свою чергу, 2-й примірник
реєстру залишає у себе, а 3-й
і 4-й передає завідувачу током
або комірнику. За зміну у нього
може накопичитися кілька других примірників
реєстрів залежно від кількості
комбайнів, від яких він відвозив
зерно.
У осіб, які приймають
зерно від водіїв (трактористів),
- також може за зміну зібратися
декілька 3-х примірників реєстру,
залежно від кількості комбайнерів,
зайнятих на збиранні урожаю, і кількості
водіїв, які доставляють зерно
від комбайнів.
На підставі 3-х примірників
путівок або реєстрів завідувач
током або комірник щодня наприкінці
робочого дня складає Відомість
руху зерна та іншої продукції. Ця
відомість має дві частини. У 1-й
частині записують залишок зерна
на початок дня, загальну кількість
зерна, що надійшло і вибуло за день,
і залишок його напри кінець дня.
Дані про кількість зерна, що надійшло
за день, визначають путівками або
реєстрами, а про витрати зерна
– товарно-транспортними накладними,
актами на переробку, сортування і сушіння
продукції рослинництва.
У 2-й частині відомості
підзаголовок «Реєстраційний листок на
продукцію, що надійшла і вибула», завідувач
током записує кожне зважування,
зазначене в реєстрах вивезення
зерна з поля.
Наприкінці дня Відомість
руху зерна та іншої продукції
разом із первинними документами
про його надходження і відправку
передають до бухгалтерії господарства.
Прийняте від комбайнів
на тік або зерносховище зерно
облічує завідувач току або комірник
у книзі (картці) складського обліку,
де для кожної культури і сорту
відводять потрібну кількість сторінок,
на яких облічують одержане, відправлене
або видане зерно в кілограмах. Підставою
для записів у Книгу складського обліку
є відомість руху зерна та іншої продукції.
Для обліку одержаної зернової
продукції застосовують талони і
спеціальні реєстри. Для оформлення
відправки зерна від комбайна
на тік або інші місця збереження
застосовують талон шофера і талон
комбайнера. Ці талони повинні бути
різні за кольором, що полегшує подальшу
облікову роботу з ними. Кожний талон
призначено для обліку одного бункера
зерна, відправленого від комбайна.
Відповідно талони із заповненими
в бухгалтерії реквізитами і
підписами головно бухгалтера реєструють
за їх видами в Журналі обліку виданих
талонів. Після цього їх вручають
комбайнерам і водіям транспортних
засобів, які будуть зайняті на збиранні
урожаю.
При кожній відправці від
комбайна повного бункера зерна
комбайнер передає водієві один
талон комбайнера. Водночас водій
передає комбайнеру один талон водія.
В місцях тимчасового або постійного
зберігання зерна його зважують, після
чого водій передає завідувачу током
або комірнику талони, отримані від
комбайнера, і Реєстр приймання зерна
від водія, який ведеться в одному
примірнику і постійно знаходиться
у водія.
Після зважування транспортного
засобу із зерном завідувач току
записує номери талонів комбайнерів,
прийнятих від водія, прізвище водія,
який доставив зерно, номер транспортного
засобу та інші дані в Реєстр приймання
зерна вагарем, що також ведеться
в одному примірнику. Після розвантаження
водій повертається, завідувач току
(вагар) зважує транспортний засіб і
записує в своєму Реєстрі масу
тари, визначає масу зерна і одночасно
вказує, від якого комбайна прийнято
зерно. Кількість зданого зерна
підтверджується в цьому реєстрі
підписом водія. Одночасно завідувач
током ( вагар) фактичну масу прийнятого
зерна записує в Реєстр приймання
зерна від водія, підтверджує
своїм підписом і передає його
водію.
Водій на підставі свого
Реєстру приймання зерна записує
щоденно кількість перевезеного
зерна в Дорожній лист вантажного
автомобіля і здає наприкінці звітного
або на початку наступного дня
ці документи диспетчеру або безпосередньо
в бухгалтерію господарства. Комбайнер
після закінчення зміни передає завідувачу
током (вагарю) всі талони, отримані від
водіїв, а від нього в обмін отримує виписку
з реєстру про намолот зерна, зібраного
на скошеній площі. На підставі цих даних
комбайнер заповнює Обліковий лист тракториста-машиніста
і здає його бригадиру або в бухгалтерію.
На ТОВ «Агропереробка» Синтетичний
облік витрат та виходу продукції рослинництва
ведуть на рахунку 23 «Виробництво», до
якого відкривають субрахунок 231 «Рослинництво».
За економічним змістом він належить до
групи рахунків господарських процесів,
за призначенням і структурою - до групи
операційних, калькуляційних рахунків.
Субрахунок 231 активний на початок
року, активно-пасивний протягом року.
На дебеті субрахунка 231 «Рослинництво»
обліковують:
- витрати минулого року під урожай поточного року (незавершене виробництво на початок звітного року);
- витрати поточного рок під урожай поточного року;
- витрати поточного року під урожай майбутнього року (незавершене виробництво на кінець звітного року).
На кредиті
субрахунка 231 «Рослинництво» протягом
звітного року відображають оприбуткування
сільськогосподарської продукції
від урожаю за плановою собівартістю.
При цьому і витрати, і вихід
продукції обліковуються наростаючим
підсумком з початку року. Після
визначення в кінці звітного
року фактичної собівартості
продукції планову собівартість
коригують до рівня фактичної
(розраховують калькуляційні різниці).
Після списання калькуляційних
різниць за кредитом субрахунка
231 «Рослинництво» цей субрахунок
закривається, за виключенням аналітичних
рахунків, на яких обліковуються
витрати під урожай майбутнього
року.
Аналітичний
облік за субрахунком 231 «Рослинництво»
ведеться за видами виробництв,
за статтями витрат і видами
або групами продукції, що виробляється.
На великих виробництвах аналітичний
облік витрат можна вести за підрозділами
підприємства та центрами витрат і відповідальності.
Витрати на
виробництво продукції рослинництва
у плануванні та обліку групуються
за статтями, які господарство
визначає самостійно і затверджує
наказом про облікову політику.
Приблизний
перелік статей витрат у рослинництві
такий: витрати на оплату, відрахування
на соціальні заходи, насіння
та садивний матеріал, паливо
та мастильні матеріали, добрива,
засоби захисту рослин, робота
та послуги, витрати на ремонт
необоротних активів, інші витрати
на утримання основних заходів,
інші витрати, непродуктивні витрати
(в обліку), загальновиробничі витрати.
До статті
«Витрати на оплату праці»
включаються основна й додаткова
оплата праці працівників, безпосередньо
зайнятих у технологічному процесі
виробництва (у т. ч. трактористів-машиністів).
У складі цих витрат враховується
оплата праці за весь період
- від початку виробничого процесу
(підготовка грунту) до його завершення
(доробка сільськогосподарської
продукції в межах технологічного
процесу).
Оплата праці
нараховується, виходячи з обсягу
виконаних робіт або виходу
продукції, а також відпрацьованого
часу на підставі відповідних
первинних документів. Відображення
витрат на оплату праці відбувається
в сумарному вираженні, а затрати
праці на виробництво враховуються
в людино-годинах. Вартість натуроплати
в сукупному оподаткованому доході
обчисляються за відпускною ціною
такої продукції стороннім споживачам
у місяці, в якому нарахували
зарплату.
До статті
«Відрахування на соціальні заходи»
включаються:
- внески на обов'язкове державне пенсійне страхування;
- внески на обов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням та похованням;
- внески на обов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття;
- внески на обов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві.
До статті
«Насіння та садивний матеріал»
включаються вартість насіння
та садивного матеріалу власного
виробництва і придбаного, використаних
для посіву (посадки) відповідних
сільськогосподарських культур
та насаджень, крім молодих
багаторічних насаджень. Витрати
на підготовку насіння до посіву
(протруювання, сортування тощо), навантаження
та транспортування насіння до
місця посіву не включаються
до його вартості, а відносяться
на виробництво певної сільськогосподарської
культури (групи культур) за відповідними
статтями витрат.
За статтею
«Паливо та мастильні матеріали»
обліковується вартість нафтопродуктів,
витрачених машино-тракторним парком,
комбайнами й іншими сільськогосподарськими
машинами на роботах у рослинництві.
До статті
«Добрива» включаються витрати
на внесені в грунт під сільськогосподарські
культури органічні (гній, торф, компост,
сидеральні добрива тощо), мінеральні,
бактеріальні, інші добрива та
мікродобрива.
Витрати, на
підготовку добрив, навантаження
їх у транспортні засоби й
розкидачі, вивезення в поле
внесення в грунт списуються
на конкретну сільськогосподарську
культуру (групу культур) за відповідними
статтями витрат і до даної
статі не включаються.
До статті
«Засоби захисту рослин» включається
вартість пестицидів, засобів протруювання,
гербіцидів, дефоліантів та інших
хімічних і біологічних засобів,
які використані для боротьби
з бур'янами, шкідниками і хворобами
сільськогосподарських рослин.
Витрати пов'язані
з обробкою посівів сільськогосподарських
культур та багаторічних насаджень
зазначеними засобами (крім вартості
використаних матеріалів), відносять
на відповідні культури (групи
культур) або на багаторічні
насадження за певними статтями
витрат (пальне, оплата праці тощо).
Вартість матеріальних
цінностей, віднесена на витрати
виробництва, залежить від методу
їх оцінки. При відпуску запасів
у виробництво можна використовувати
наступні методи їх оцінки:
- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
- середньозваженої собівартості;
- собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);
- нормативних витрат.
Матеріали
сільськогосподарського призначення,
сільськогосподарська продукція
власного виробництва минулих
років відносяться на витрати
за їх фактичною собівартістю,
а продукція власного виробництва
поточного року - за плановою, з
коригуванням її в кінці року
до рівня фактичної.
Підприємствам
надано можливість самостійно
обирати методи оцінки запасів
при їх вибутті. Прийнятий порядок
оцінки закріплюється в наказі
про облікову політику підприємства.
У статті
«Роботи та послуги» відображаються
витрати на роботи та послуги
власних допоміжних виробництв,
які забезпечують виробничі потреби,
та вартість послуг виробничого
характеру, наданих сторонніми
підприємствами, включаючи плату
за воду для зрошення та
інші послуги, надані водогосподарськими
організаціями (крім робіт та
послуг, витрати на які включаються
до інших статей).
До складу
цієї статті включають вартість
послуг власного й залученого
автомобільного, тракторного та
гужового транспорту. Витрати відносяться
на окремі об'єкти планування
та обліку, виходячи з обсягів
робіт, пов'язаних із перевезенням
вантажів (у тонно-кілометрах, умовних
еталонних гектарах тощо).
Вартість послуг
електро-, тепло-, водо- та газопостачання
визначається з включенням вартості
відповідно електричної, теплової
енергії, води, газу, одержаних зі
сторони та вироблених на власному
підприємстві.
Сума плати
за воду для зрошення визначається,
виходячи з тарифів, затверджених
у встановленому порядку, та
обсягів водопостачання для
поливу певних , сільськогосподарських
культур та угідь, а також
для інших виробничих потреб.
До вартості
послуг з агрохімічного обслуговування
та внесення добрив, що надані
сторонніми підприємствами та
організаціями, не включається
вартість отрутохімікатів та
добрив.