Інформаційне суспільство

Ентоні Гідденс, один з  найбільших сучасних соціологів, так  описує процес трансформації сім’ї. Ізольовані, патріархальні сім’ї  були поступово витиснені замкнутими прив’язаними до будинку нуклеарними  сім’ями,  
для яких були характерні тісні емоційні зв’язки між їх членами, високий рівень відособленості сім’ї і підвищена увага до виховання дітей. Нуклеарна сім’я стала більш відособленою і втратила свій тісний зв’язок з іншими родичами і місцевою общиною.

Ця стадія генезису сім’ї  була пов’язана із зростанням значущості материнської і батьківської любові, хоча і супроводжувалася зростанням авторитету влади батька. Поява замкнутих  і прив’язаних до будинку нуклеарних сімей відмічена зростанням емоційного індивідуалізму, тобто укладенням шлюбу  на основі особистого вибору, який визначали  норми емоційної, романтичної любові. Виникнувши серед забезпеченіших верств населення, цей тип сім’ї з  приходом індустріалізації став в значній  мірі універсальним для західних країн.

Цивілізація Третьої хвилі  суперечить старій традиційній індустріальній цивілізації, оскільки є одночасно  і високотехнологічною,  
і антиіндустріальною. Вона несе з собою новий лад життя, заснований  
на поновлюваних джерелах енергії, на методах виробництва, що виключають фабричні складальні конвеєри, на новій не нуклеарній сім’ї, на новій структурі, яку Е. Тоффлер назвав «електронним котеджем», на радикально змінених школах і об’єднаннях майбутнього. Виникаюча цивілізація веде  
нас за межі стандартизації, синхронізації і централізації. Нова цивілізація,  
на думку Е. Тоффлера, перекидатиме бюрократію, зменшуватиме  
роль національної держави і сприятиме зростанню напівавтономних економік постімперіалістичного світу.

Розвиток комп’ютерної техніки  і засобів зв’язку приведе, на думку  
Е. Тоффлера, до зміни структури зайнятості, а у поєднанні  
з інтелектуалізацією, що посилюється, праці до появи так званих «електронних котеджів», які дозволять перенести роботу з офісу в житлі працівника. Окрім економії часу і скорочення транспортних витрат, витрат на забезпечення централізованих робочих місць, впровадження «електронних котеджів» приведе, на думку Е. Тоффлера, до зміцнення сім’ї і підсилить тенденції до відродження привабливості малих міст і сільського життя. Боротьба за «електронний котедж», передбачає Е. Тоффлер, об’єднає не лише технологів і корпорації, що прагнуть використовувати нові технічні можливості, а й широкий спектр інших сил – захисників навколишнього середовища, реформаторів праці в новому стилі, широку коаліцію організацій, від консервативних церков до радикальних феміністок,  
і основних політичних груп – на підтримку того, що може розглядатися  
як нове, більш задовільне майбутнє сім’ї.

7. Елвін Тоффлер про інформаційну сферу, демасифікації мас-медіа  
і появу інтерактивних мереж.

Розглядаючи тенденції розвитку засобів масової інформації, Е. Тоффлер  відзначає підвищення їх інтерактивності  завдяки впровадженню нових мережевих  комп’ютерних технологій. Він стверджує, що наступає епоха  
не масових засобів інформації, в процесі цього разом з новою техносферою з’являється нова інфосфера, і це матиме наслідки, що далеко йдуть, у всіх сферах життя, включаючи нашу свідомість. Е. Тоффлер акцентує увагу на явищі, котре він назвав «демасифікацією мас-медіа». Тенденції демасифікації мас-медіа Е. Тоффлер ілюструє описом процесу поступового зниження тиражів американських і британських «великих газет», який зафіксовано  
в 70-х рр. минулого століття. Той самий процес відбувається і з «великими журналами», зокрема, під час зростання населення США з 1970 по 1977 рр. на 14 млн осіб, загальний тираж основних 25 американських журналів зменшився на 4 млн екз. Одночасно з цим в США відбувся буквально вибух інтересу до міні-журналів і газет. «Такі втрати, відзначає Е. Тоффлер, пояснюються не лише розквітом телебачення. Кожна щоденна масова газета зустрічає все більш значну конкуренцію з боку малотиражних тижневиків, що набирають силу, газет, що виходять двічі на тиждень, так званих «газет для споживачів», службовців не для столичного споживчого ринку, а в окрузі й общинам усередині нього і що дають вужчу рекламу та новини. Повністю наситивши ринок, крупні столичні щоденники знаходяться в глибокій кризі, менш масові видання замінюють їх». Демасифікація зачіпає не тільки друкарські видання — відбувається постійне зростання кількості радіостанцій, які починають звертатися до своєї власної аудиторії.  
В централізованого телемовлення з’явився потужний конкурент – системи кабельного телебачення, які паралельно з показом відео починають транслювати місцеві новини. Е. Тоффлер в своїй книзі зафіксував перші експерименти щодо реалізації інтерактивних мереж на базі систем кабельного телебачення, які дозволяли не тільки дивитися програми, а й спілкуватися з різними службами. Це японська система «Hi-Ovis», змонтована з використанням волоконно-оптичних ліній зв’язку  
в 160 будинках одного з районів Осаки і керована комп’ютером. У кожного користувача телевізор був оснащений мікрофоном і телекамерою. Ця система ще в 70-х рр. минулого століття дозволяла забезпечувати відеоконференцзв’язок, індивідуальний перегляд відеопрограм з банку відеокасет та інші послуги.

Інша експериментальна система  була реалізована в Коламбусі (штат Огайо, США). За характеристикою Е. Тоффлера, система «Qube» –  
це розроблена кабельна двостороння система в світі, що комерційно окупається,  яка надає можливість користуватися 30 спеціалізованими телеканалами. Користувачеві дається апарат, схожий на калькулятор  
за допомогою якого він може з’єднатися із станцією. Глядач, натиснувши так звану «гарячу кнопку», може з’єднатися із студією і її комп’ютером. Інтерактивність системи виявляється в тому, що користувач:

– може висловити свою думку  в місцевих політичних дебатах;

– виставити на продаж гараж  або інше майно;

– брати участь в добродійних  аукціонах;

– може поставити каверзне питання політикові;

– дати оцінку учасникам  конкурсу аматорських талантів;

– замовити столик в місцевому  ресторані.

Слід підкреслити, що Е. Тоффлер, окрім чисто технологічних моментів, відзначає тенденції і перспективи  створення нового інтелектуального середовища, заснованого на комп’ютерних мережах. Паралельно з процесом зменшення розмірів комп’ютерів (великі ЕОМ, міні-, мікро-ЕОМ, персональні, домашні комп’ютери), збільшення їх продуктивності, стрімким падінням вартості відбувається широке розповсюдження самих різних застосувань, що наближають комп’ютер до безпосереднього користувача,  
аж до домогосподарок. Ці процеси викликали до життя послуги з доступу  
до різних інформаційних масивів, освітніх програм і сервісів. Як приклад  
Е. Тоффлер приводить комплекс послуг, який надавався в 1979 р. Телекомп’ютерною корпорацією Америки. Система називалася «Джерелом»  
і дозволяла мати доступ до новин United Press International, інформаційних повідомлень товарної і фондової біржі, програмам навчання дітей лічбі, писанню, французькій, німецькій та італійській мовам. Абоненти «Джерела» могли вступити в комп’ютеризований клуб покупців товарів із знижками, мали можливість замовити готель, туристичну путівку і багато чого іншого. Е. Тоффлер, так описує можливості комп’ютерної пошти цієї системи: «Користувачі можуть вступати в листування один з одним або розсилати повідомлення численним адресатам одночасно, а всю свою пошту зберігати  
в електронній пам’яті. «Джерело» полегшить формування навіть свого роду «електронного братерства» людей, що об’єднуються в групи за інтересами. Десятки фотолюбителів з багатьох міст електронно-зв’язаних між собою можуть скільки душі завгодно спілкуватися на тему камер, апаратури, устаткування фотолабораторії, освітлення або кольорової плівки.  
Через місяці  вони зможуть переглядати свої зауваження, запитавши  
їх за предметом обговорення, датою або якою-небудь іншою категорією».  
Е. Тоффлер не приводить ніяких програмно-технологічних деталей цього процесу, проте можна припустити, що він, ймовірно, приводить приклад використання технології електронної пошти UUCP, яка була розроблена  
в 1976 р. Майком Леськом (Mike Lesk) в AT&T Bell Labs і потім завдяки широкому розповсюдженню міні-комп’ютерів DEC з операційною системою UNIX послужила основою для виникнення великої і значною мірою стихійно-організованої комп’ютерної мережі, що використовує  
як середовище передачі даних звичайні телефонні канали. Широке розповсюдження UUCP привело до створення подібності «електронної газети», доступної всім, хто підключений до мережі та, що дозволяє підтримувати і публікувати тематичне листування між авторами статей (новин) і їх читачами. У першій версії цієї системи, названої USENET, була використана концепція розділення новин на групи (news-groups). Система USENET надавала програмні засоби, за допомогою яких кожний користувач міг робити свої повідомлення доступними всім останнім, і разом з тим надавала можливість вибору тематики, що цікавить. Надалі електронна пошта та USENET були інтегровані в Інтернет і зараз подібні системи використовуються користувачами Мережі.

Слід зазначити, що в книзі  Е. Тоффлера «Третя хвиля» жодного разу  
не згадується слово «Інтернет» хоча постійно виникають сюжети,  
де описуються технології нині успішно реалізовані в рамках інфраструктури  
і сервісів Інтернету. В зв’язку з цим варто відзначити, що Е. Тоффлер опублікував свою книгу в 1980 році, коли в США вже десять років існувала мережа ARPANET – попередниця глобальної мережі Інтернет.

Сам термін «Internet», як назва сукупності комп’ютерних мереж, реалізованих на основі протоколів TCP/IP, судячи з усього, почав застосовуватися лише з 1982 р. після створення науково-освітньої мережі CSNET (Computer Science Network), мережі BITNET і європейської мережі EUnet (European UNIX Network) що об’єднала сегменти в Нідерландах, Данії, Швеції і Великобританії. Це вимагало реалізації спеціальних шлюзів між мережею ARPANET й іншими університетськими та дослідницькими мережами. Завдання забезпечення інтеграції мереж університетів з мережею ARPANET була зафіксована ще в 1979 році на зустрічі представників американських університетів, Агентства з перспективних досліджень Міністерства оборони США (DARPA) і Національного наукового фонду (National Science Foundation – NSF), що виділив грант на створення мережі CSNET. Надалі Національний науковий фонд США реалізував власну високошвидкісну комп’ютерну мережу NSFNet, яка до 1990 року стала основою американського сегменту глобальної інфраструктури Інтернету. Отже, ми бачимо, що Е. Тоффлер, розглядаючи тенденції розвитку суспільних систем, використовує фактичний матеріал про нові технології,  
що сприяють трансформаційним процесам, які через двадцять років лягли  
в основу вже не тільки концепцій, а й реальних робочих планів і програм побудови інформаційного суспільства.

Важливим кроком в створенні  простору інтелектуального середовища стало розосередження комп’ютерів  у будинках. Кажучи про розповсюдження мікропроцесорів, Е. Тоффлер відзначає  тенденцію розширення  
їх використання, окрім виробничих процесів, в побутовій апаратурі.  
Він показує, що вони починають вбудовуватися в усе і вся – починаючи  
з установок для кондиціювання повітря і автомобілів до швейних машин  
і побутових вагів. Незабаром, писав науковець у кінці 70-х років минулого століття, вони контролюватимуть витрату електроенергії в будинку, підбирати в пральній машині кількість порошку і температуру води, регулювати паливну систему автомобіля, вранці включати нам радіогодинник, тостер, кавоварку та душ, прогрівати гараж, замикати двері  
і виконувати тисячу інших дрібних і не дуже справ. Як ілюстрацію Е. Тоффлер наводить забавний сюжет про «Фреде-житло (сценарій А.П. Холда, 1979 р.)», який в основних технологічних моментах можна співвіднести з сучасними промисловими розробками «кібер-будинків», де системи життєзабезпечення, охорона тощо управляються комп’ютером і мають шлюз в Інтернет. Наприклад, шведська компанія Vattenfall на рубежі 2000 р. оголосила про запуск нової технологічної програми «Інтелектуальний будинок», що дозволяє дистанційно контролювати роботу домашньої техніки і систем безпеки через Інтернет або за допомогою мобільного телефону.

Описуючи тенденції невідворотного впровадження інформаційних технологій в щоденне життя людини, Е. Тоффлер  позначає і важливі соціально-філософські проблеми. «Чи не виявиться, що інтелектуальні машини, особливо об’єднані в комунікаційні мережі, вийдуть за межі можливостей нашого розуміння і стануть недоступні для контролю  
над ними? Чи не зможе одного разу Старший Брат підключитися не тільки  
до наших телефонів, а й до тостерів і телевізорів, узявши на облік не тільки кожий наш рух, а й усяку думку? Якою мірою ми дозволимо собі залежати від комп’ютера і чіпа? В міру того як ми все більшим і більшим інтелектом накачуємо матеріальне середовище, чи не атрофується наш власний розум?  
І, що відбудеться, якщо хто-небудь або що-небудь висмикне вилку  
з штепсельної розетки? Чи зберігатимуться у нас доти основні навички, необхідні для виживання?» Е. Тоффлер намагається знайти відповіді  
на частину цих питань, зокрема як деяка гарантія від можливості тоталітарного комп’ютерного контролю він приводить аргумент децентралізації мереж, стверджуючи, що децентралізований комп’ютерний інтелект не тільки не укріпить потужність тоталітарної держави, а швидше ослабить її.

8.Демасифікація  виробництва і сфери зайнятості.

У своїй концепції Е. Тоффлер  приділяє особливу увагу тенденціям демасифікації виробництва. На його думку, якісні зміни в техносфері  
й інфосфері з’єдналися, принципово змінивши спосіб виробництва виробів. Система виробництва поступово рухається від традиційного масового виготовлення до складної суміші масової і вже не масової продукції. Кінцева мета цього процесу – це виготовлення виробів тільки на замовлення,  
яке здійснюється в результаті автоматизованого безперервного процесу під все зростаючим прямим контролем замовника. Ці зміни безпосередньо пов’язані з принциповою революцією, яка відбувається в сучасному офісі  
та промисловому виробництві.

Описуючи процес демасифікації  виробництва Е. Тоффлер стверджує,  
що стає все більш очевидним той факт, що гігантські фірми – кістяк економіки «фабричних труб» (так науковець іноді іменує промисловість Другої хвилі) – дуже повільні та погано пристосовані до сьогоднішнього високошвидкісного світу бізнесу. Наприклад, у США ще в кінці 70-х років минулого століття малий бізнес забезпечив значну частину з нових 20 млн робочих місць і значну частину інновацій. В економіці завтрашнього дня величезні фірми стануть більш залежні, ніж у минулому, від обширної інфраструктури малих, але потужних і гнучких постачальників. Багатьма  
з малих фірм управлятимуть сім’ї. На думку Е. Тоффлера, сьогоднішнє воскресіння малого бізнесу та сімейних невеликих фірм приводить із собою ідеологію, етику й інформаційну систему, які за своєю суттю антибюрократичні. В процесі цього мова не йде про те, що великі корпорації просто зникнуть. Проте бізнес ще не зрозумів того,  
що «гнучкість» має поступово проникнути в структуру і систему управління організації. Жорстку одноманітну структуру фірми необхідно змінити різноманітністю організаційних пристроїв і розділення великих компаній  
на децентралізовані бізнес-одиниці – це лише напівкрок у даному напрямі. Наступним кроком, на думку Е. Тоффлера, для багатьох підприємств буде створення повною мірою гнучкої фірми.