Інформаційне суспільство

Щоб зрозуміти концепцію  «гнучкої фірми, Е. Тоффлер підкреслює,  
що бюрократія – це лише один з майже нескінченної безлічі різноманітних способів організації людей та інформації. Репертуар організаційних форм величезний – від кланів і рад старійшин до монастирів, футбольних команд та шпигунських мереж. Е. Тоффлер пише, що «гнучка компанія могла б мати в своїй структурі підрозділи програмістів монастирського типу; дослідницьку команду, організовану як квартет джазових імпровізаторів; шпигунську мережу зі своїми відділами; групу збуту, організовану як високо мотивоване «плем’я», зі своїми військовими піснями і емоційними ритуалами. У процесі цього організація може включати одиниці, що залишаються наскрізь бюрократичними оскільки для деяких функцій бюрократія є істотною  
й оптимальною формою організації. Ключовою ознакою такої постбюрократичної фірми є той факт, що стосунки між підрозділами (відділеннями, частинами, секторами.) не є заздалегідь жорстко визначеними. Це у свою чергу вимагає вільніших, більш оперативних потоків інформації.

Кажучи про нові моделі ведення бізнесу, Е. Тоффлер використовує термін «пульсуюча організація». Це організація, яка розширюється  
і скорочується залежно від умов бізнесу. Е. Тоффлер приводить як приклад Бюро перепису США, яке кожні 10 років роздувається до величезних розмірів, потім згортається до нового перепису населення.

Е. Тоффлер, позначаючи тенденції  впровадження комп’ютерних технологій у повсякденну адміністративну  роботу, наводить приклади реалізації перших демонстраційних електронних  офісів і систем передачі комп’ютерних даних. Під час цього він звертає  нашу увагу на соціальні, психологічні й економічні наслідки цього процесу, які, на його думку, приведуть до реструктуризації соціальних ролей і зміни структури  зайнятості. Зокрема розвиток електронного офісу в найближчому майбутньому  усуне цілу низку функцій секретаря  і приведе до того, що користування комп’ютером вважатиметься за необхідну  вимогу для будь-якого керівника. Слід зазначити, що ці прогнози Е. Тоффлер  робив більше  
25 років тому, коли значна частина документів оформлялася з використанням друкуючих машинок,  а перші комп’ютерні системи в значній мірі дублювали паперовий документообіг.

Подвійна революція в  секторі «білих комірців» і в  промисловості приведе, на думку  Е. Тоффлера, до абсолютно нового способу  виробництва. Цей спосіб виробництва  впливатиме не лише на рівень зайнятості,  
або структуру індустрії, але також і на розподіл політичної й економічної влади, на кількість робочих місць, міжнародний розподіл праці, роль жінки  
в економіці, природу праці, що змінить навіть само поняття «Місце роботи». Зменшення кількості робочих місць, пов’язаних з виробництвом матеріальних виробів приведе до зростання обсягів такої роботи, «яка, –  
за правильної схеми телекомунікацій та іншого устаткування – може бути виконана де завгодно, зокрема у власній прихожі». Е. Тоффлер наводить перші приклади переміщення роботи з офісу або виробничого приміщення додому з використанням комп’ютерів і телекомунікацій. Природно, у той час це відносилося в основному до комп’ютерних компаній (завод корпорації Hewlett Packard, компанія F. International Ltd., що використовує працю 400 програмістів, що працюють удома й ін.). «Нині ми не знаємо, обережно відзначає Е. Тоффлер, чи стане «електронний котедж» насправді нормою майбутнього. Проте слід усвідомити, що якщо навіть 10-20% робочої сили, як визначено зараз, повинні будуть зробити це історичне переміщення за наступних 20-30 років, вся наша економіка, наші міста, наша екологія, структура нашої сім’ї, наші цінності та навіть наша політика змінюватиметься майже до неупізнаваємості».

У книзі «Метаморфози влади» Е. Тоффлер вводить поняття «Новий економічний метаболізм», стверджуючи, що кожна національна економіка  
і кожна виробнича система діє у власному характерному темпі та має унікальну метаболічну швидкість. Як приклад, Е. Тоффлер приводить історію з впровадженням факсимільного зв’язку в кінці 80-х років минулого століття, хоча перші розробки фірми Xerox існували ще з 1961 р. Фактично ця розробка 20 років чекала свого часу, коли поштові служби уповільнили час транзакцій, а ефект прискорення підвищив економічну цінність кожної секунди, що зберігається в процесі пересилки інформації через факс.

У цей час також значно покращала якість послуг зв’язку  і, завдяки демонополізації (ліквідація AT&T) в США була понижена відносна вартість послуг зв’язку на великі відстані. Зійшовшись разом, ці чинники відкрили новий ринок, який потім розширився з вибуховою силою.

Е. Тоффлер формулює 12 елементів  економіки, що прискорюється,  
(або, як пише Е. Тоффлер, «системи створення достатку»), як елементів нової економічної системи Третьої хвилі, що насувається.

1. Нова прискорена економічна система сверхсимволічна і все більше залежить від обміну даними, інформацією та знаннями. Без знань новий достаток не створюється.

2. Нова система виходить  за межі масового, до гнучкого  і «демасифіцірованого» виробництва.  Завдяки новим інформаційним  технологіям вона здатна випускати  малі партії надзвичайно різноманітних,  навіть спеціально пристосованих  продуктів за затрат, що наближаються  до вартості масового виробництва.

3. Традиційні чинники  виробництва – земля, праця,  сировина і капітал – стають  менш значущими, ніж символічні  знання.

4. Замість традиційних  грошей справжнім засобом обміну  стає електронна інформація. Капітал  стає надзвичайно рухомим і,  не дивлячись  
на нинішню високу концентрацію, кількість джерел капіталу збільшуватиметься.

5. Товари і послуги  модулюються і конфігуруються  в системах,  
які вимагають збільшення кількості стандартів, що постійно переглядаються. Це приводить до воєн за контроль над інформацією, на якій ґрунтуються стандарти.

6. Повільні бюрократичні системи замінюються демасифіцірованими робочими одиницями, тимчасовими командами, бізнес-альянсами, що все більш ускладнюються, і консорціумами. Бюрократична організація знань замінюється інформаційними системами вільного потоку.

7. Чисельність і різноманітність організаційних форм збільшується,  
що істотно збільшує й ускладнює інформаційний обмін між цими одиницями.

8. Робітники стають все  менш взаємозамінними, оскільки  володіють часом унікальними  символьними знаннями.

9. Новий герой – це  новатор, що поєднує уяву і  знання з дією,  
а не фінансист, менеджер або робітник.

10. Створення достатку  все більше розглядається як  кругообіг,  
де відходи перетворюються на сировину на наступному циклі виробництва. Це припускає комп’ютеризований моніторинг і ще глибше застосування наукових і екологічних знань.

11. Виробник і споживач, розділені на стадії промислової революції, возз’єднуються в циклі створення достатку, якому споживач сприяє не лише грошима, а й ринковою та іншою інформацією, життєво важливою  
для ефективного виробничого процесу. Коли-небудь споживач теж зможе натискати на кнопки, активізуючи на відстані виробничі процеси. Споживач і виробник з’єднаються в «проспоживача» (pro-sumer).

12. Нова система створення  достатку і локальна, і глобальна – вона дозволяє робити локально те, що раніше економічно можна було зробити лише в національному масштабі. Одночасно багато функцій переливаються через державні кордони, інтегруючи дії в багатьох державах в одне продуктивне зусилля.

На думку Е. Тоффлера, ці елементи визначають нову революційну  систему високотехнологічного створення  достатку. Коли фрагменти  
цієї системи з’єднуються, вони підривають владні структури, спроектовані, щоб підтримувати економічну систему в індустріальну епоху.

9. Трансформація суті влади і «мозаїчна демократія».

У третій частині своєї  трилогії – «Метаморфози влади» Е. Тоффлер досліджував проблему влади  і її перетворення під впливом  змін,  
що насуваються. В передмові до книги Е. Тоффлер пише, що «Метаморфози влади» піднімають питання, не зачеплені в попередніх роботах, основна увага зосереджена на рішучій зміні стосунків: знання – влада. Книга «представляє нову теорію влади в суспільстві та досліджує трансформації, що відбуваються в бізнесі, економіці, політиці і світі загалом». Е. Тоффлер досліджує тріаду влади: насильство, багатство і знання. В процесі цього науковець використовує поняття «якість» влади.

Головним недоліком насильства є його негнучкість. Насильство може бути використане лише для покарання, тому його можна віднести  
до низькоякісної влади.

Багатство – зручніший  інструмент влади, його сила більш багатобічна. Багатство можна використовувати  як в позитивному, так і в негативному  плані, тобто воно значно гнучкіше за силу. Багатство Е. Тоффлер відносить  до влади середньої якості.

Саму високоякісну владу, за Е. Тоффлером, дає застосування знань. Саме знання – є  найбагатобічнішим  із трьох основних джерел управління  
в суспільстві. Знання також може служити для примноження багатства і сили. Знання самі собою виявляються не лише джерелом самої високоякісної влади, а й найважливішим компонентом сили і багатства.

Знання перестало бути додатком до влади грошей і влади  сили – знання стало їх суттю. Воно, вважає Е. Тоффлер, їх граничний підсилювач,  
що є ключем до розуміння прийдешніх метаморфоз влади, і це пояснює, чому битва за контроль над знаннями і засоби комунікації розгорається на всьому світовому просторі.

Епоха Другої хвилі характеризується концентрацією влади на рівні  держави. Така концентрація цілком відповідала  і відображала розвиток масового виробництва й орієнтацію на зростання  національних ринків.  
З розповсюдженням суперсимволічної економіки формується клієнтура  
для радикальних змін у владі на місцевому, регіональному, державному  
і міждержавному рівнях. Елвін Тоффлер припускає, що політика Третьої хвилі розколе виборців на чотири різні групи: «глобалізм», «націоналісти», «регіоналісти» і «місцеві патріоти».

Всупереч загальноприйнятій  думці, регіони і місцеві співтовариства  
не стають одноманітними, а всіляко прагнуть підкреслити наявні відмінності та самобутність. Тоді як регіони укріплюють культурні, економічні  
та політичні особливості, урядам стає все важче управляти ними, застосовуючи традиційні методи колишньої епохи: централізоване державне регулювання, оподаткування і фінансовий контроль.

Е. Тоффлер показує, що збільшення або зниження розмірів капіталовкладень або податкове регулювання можуть приводити  
до абсолютно несхожих наслідків в різних частинах однієї і тієї самої держави.

У будь-якій країні є регіони, які вважають себе за обдурених центральною  владою в економічних відносинах. Коли ця нерівність зростає, вона може викликати сплеск екстремістських  рухів, що вимагають регіональної або  місцевої автономії або навіть відділення. Вибухонебезпечна ситуація, вважає Е. Тоффлер, нині присутня в усіх економічно розвинених державах. А занепад епохи  «фабричних труб» (Другої хвилі) породжуватиме  негативні суспільні настрої, що викликані процесами переміщення  влади.  
Це у свою чергу викличе зростання кількості екстремістських груп, для яких демократія – це  перешкода, що викликає незручності.

Кажучи про трансформацію  суті демократії, Е. Тоффлер використовує поняття «Мозаїчна демократія». Аргументація виглядає таким чином. Масова демократія припускає існування  «мас» і спирається на масові рухи, масові політичні партії, засоби масової  інформації. Проте, нині масове суспільство  починає розосереджуватися –  суспільні рухи, політичні партії і засоби масової інформації все  більше демасифікуються. Всі ці зміни  відображають зростаючу соціальну  різнорідність у країнах із передовою  економікою  
і свідчать про кінець масового суспільства. Тим самим на зміну масової демократії приходить динамічна «мозаїчна демократія», котра відповідає мозаїчній економічній структурі, що складається, і діє за її правилами.

Підйом економіки нового типу несе з собою не лише позитивний заряд. Нові економічні стосунки несуть загрозу для багатьох людей, вимагаючи  швидких змін у методах роботи, стилі життя, звичках і часто  викликають  
у більшої кількості людей, що страшаться майбутнього, напади консервативної реакції. Це призводить до трансформації суспільних настроїв, якими поспішають скористатися фанатики й екстремістські групи. В зв’язку  
з цим Елвін Тоффлер розглядає таке поняття, як «вирішальна меншість». Оскільки політичне життя втрачає риси масовості з’являється велика кількість різних партій, рухів і груп, що істотним чином знижує можливість прогнозування політичної ситуації. В процесі цього використання сучасних інформаційних технології, можливостей оперативної концентрації фінансових коштів і їх переміщення через національні межі можуть дозволити незначній групі стати «вирішальною меншиною», яка здатна порушити хистке статус-кво в суспільстві.

У роботі Е. Тоффлера значна увага приділена розгляду тенденцій  
і процесів, що несуть загрозу самому існуванню демократії. «Зараз – підкреслює Е. Тоффлер – ми знаходимося віч-на-віч з останніми зрушеннями в політичній владі. Ми можемо перебудувати демократію, зробивши  
її відповідною XXI ст., або ж потрапити в середньовіччя, в нові Темні століття. Перший шлях пов’язаний із зрушенням влади від держави до індивіда. Інший шлях загрожує перетворити індивіда на нуль». Загрозу демократичному розвитку становлять три сили, що активізувалися  
в сучасному епосі трансформацій: релігійний фундаменталізм; екологічні екстремістські рухи («Екотеократія»), що зароджуються, і ксенофобія,  
що набирає силу («Нові ксенофоби»). У майбутній ері метаморфоз влади,  
на думку Елвіна Тоффлера, основна ідеологічна боротьба йтиме не  
між капіталістичною демократією і комуністичним тоталітаризмом,  
а між демократією і мракобіссям.

Питання для самоперевірки

1. Сформулюйте основні  положення концепції М. Маклюена  і засновану на ній періодизацію  суспільного процесу і типи  домінуючої культури.

2. Вкажіть основні роботи  М. Маклюена.

3. М. Маклюен про основні  тенденції розвитку і ролі  мас-медіа  
в соціальному житті.

4. Розкрийте сенс образу  «глобальне село»?

5. Приведіть основні компоненти  і технології, дані М. Маклюеном  в концепції «Електронного суспільства».

6. У чому полягає цінність  робіт М. Маклюена для сучасних  концепцій інформаційного суспільства  і суспільств знань?