Інформаційне суспільство

7. Що найбільш лякає,  зазначає М. Кастельс, є побоювання  виходу  
з під контролю людини створених нею технологічних пристроїв.  
Це розповсюджується на галузі генної інженерії, що розвиваються, нанотехнологій і мікроелектроніки, конвергенція яких може привести до несподіваних відкриттів, використання яких пов’язане з високою соціальною і етичною відповідальністю.

Опис проблем М. Кастельс закінчує питанням – хто має займатися  розвзанням даних проблем і врегулювати  ті, що виникають системні конфлікти  і суперечності? Ким представлені дійові особи, що очолюють наш перехід до інформаційної епохи? В умовах традиційної демократії звичайно це були уряди, що діяли на користь всього суспільства. Проте криза легітимності, яка розповсюджується на сьогоднішню державну владу  
не дозволяє повністю перекласти відповідальність на власті, що діють нині. М. Кастельс ставить запитання: «Як ми можемо довірити життя наших дітей властям, контрольованим партіями, які зазвичай діють в умовах системної корупції, будучи повністю залежними від «політики іміджу», відособленою бюрократією , що не мають уявлення про реальне життя своїх громадян,  
що управляє? Проте з іншого боку, чи є їм альтернатива?»

Вихід з інституційної  кризи сучасного трансформуючого  суспільства  
М. Кастельс бачить у розвитку двох уже наявних тенденцій (підвищенні соціальної відповідальності бізнесу і розширенні повноважень неурядових організацій) і, головне, в перебудові наявних інститутів управління  
і демократії до умов мережевого суспільства, що насувається.

 

Питання для самоперевірки

1. Сформулюйте нові форми  ідентичності і стратифікації,  згідно концепції Мануеля Кастельса.

2. У чому полягають  зміни на ринку праці в інформаційну  епоху?

3. Наведіть основні позиції  трансформації влади в умовах  мережевого суспільства.

4. Сформулюйте визначення  мережевого підприємства.

5. Приведіть чотири базових  мережевих стратегій ведення  електронного бізнесу, сформульовані  М. Кастельсом.

6. Перерахуєте чинники,  що підвищують ефективність функціонування  мережі в процесі використання  інтернет-технологій.

7. Опишіть модель функціонування  підтримки інноваційних проектів  з боку венчурного капіталу.

8. Перерахуєте основні  проблеми розвитку мережевого  суспільства, сформульовані М.  Кастельсом.

 

 

 

 

 

 

 

ЛЕКЦІЯ 5.

ЮНЕСКО і концепція  розвитку суспільств знань

Логіка викладу:

1. Розвиток інформаційного суспільства як чинник міжнародної політики.
2. ЮНЕСКО і гуманізація процесу глобалізації.
3. Формування концепції суспільств, заснованих на знанні, як базовій

концепції ЮНЕСКО.

4. Основні положення концепції  ЮНЕСКО про розвиток суспільств  знань

 

1. Розвиток інформаційного суспільства як чинник міжнародної політики.

Проблеми створення інформаційного суспільства почали обговорюватися в середині 90-х рр. минулого століття на нарадах, організованих Радою  Європи, Європейською Комісією, ЮНЕСКО і багатьма іншими міжнародними і  міжурядовими організаціями.  
У 1998 р. Міжнародний союз електрозв’язку (ITU) виступив з пропозицією, адресованою Організаційному комітету Організації Об’єднаних Націй,  
про проведення під егідою ООН Усесвітнього Саміту з інформаційного суспільства (WSIS). Наступного року в ООН було ухвалено позитивне рішення, і почалася підготовка Саміту. Таким чином, вперше обговорення питань формування інформаційного суспільства були винесені на рівень голів держав-членів ООН. Інша відмінна риса Саміту полягала в тому,  
щодо процесу його підготовки і до участі в самому саміті були залучені представники комерційного і неурядового секторів суспільства. Проведення Саміту було заплановане в два етапи. Перший – в грудні 2003 р. в Женеві, інший, – в листопаді 2005 р. в Тунісі.

Паралельно з консультаціями в рамках ООН здійснювалася аналогічна діяльність в рамках Групи Восьми (G8), яка завершилася підписанням у 2000 р. «Окинавської хартії глобального інформаційного суспільства». Окинавська хартія є рамковим документом, в якому лідери держав, що входять  
у «Вісімку» позначили готовність до реалізації в своїх країнах програм, направлених на розвиток інформаційного суспільства і ліквідації інформаційної нерівності (так званого «цифрового розриву»). 

У 2002 р. почалося широке обговорення  проектів двох основних документів Усесвітнього Саміту: «Декларації принципів» і  «Плану дій»,  
які були прийняті в 2003 р. на Женевському Саміті. «Декларація принципів» носить узагальнений і консолідований характер і визначає загальний вектор безлічі концептуальних уявлень та політичних устремлінь представників різних країн. Документ в повному розумінні може бути віднесений  
до основоположних, оскільки на сьогоднішній день відображає сукупність філософських, соціально-політичних, соціологічних, культурологічних  
і технологічних уявлень про прийдешнє суспільство.

«План дій» є достатньо  конкретним документом і включає  орієнтовні показники застосування інформаційно-комунікаційних технологій у країнах-учасниках Саміту до 2015 р., які можуть коригуватися з урахуванням  національної специфіки. Серед оцінок «Плану дій», що прозвучали були діаметрально протилежні: від затвердження неможливості досягти встановлених показників до зазначеного року, до пропозиції скоротити встановлені терміни до п’яти років. Дане різночитання ясно підводить  
до розуміння однієї з головних проблем, що прозвучали на Саміті: проблеми створення рівних можливостей для розвитку і застосування інформаційних технологій в усьому світі або, необхідності подолання наявної або, що навіть розширюється інформаційної нерівності.

 

2. ЮНЕСКО  і гуманізація процесу глобалізації.

Значним внеском ЮНЕСКО в  Усесвітній саміт явилося вироблення концепції «суспільств, заснованих на знаннях». Прихильність цієї міжнародної  організації ідеї створення суспільств, заснованих на знаннях, була схвалена учасниками міністерського круглого столу  з назвою  
«До суспільств, заснованих на знаннях», проведеного під час Генеральної конференції ЮНЕСКО в жовтні 2003 року. Потім відбувся симпозіум «Створення суспільств, заснованих на знаннях, – від бачення до дії», організований ЮНЕСКО під час Усесвітнього саміту в Женеві в грудні 2003 року.

Визнаючи тісний зв’язок  між знанням і розвитком, лідери, що брали участь в цих двох заходах  ЮНЕСКО, підкреслили, що створення суспільств, заснованих на знаннях, має визначальне  значення для поліпшення якості життя, зміцнення соціальних зв’язків на основі поваги до різноманітності  
та зміцнення економік різних суспільств.

У документах ЮНЕСКО підкреслюється, що створення суспільств, заснованих на знаннях, відкриває шлях до гуманізації  процесу глобалізації. Впродовж своєї  участі в процесі підготовки двох етапів Усесвітнього саміту ЮНЕСКО постійно підкреслювала значення чотирьох ключових принципів, на яких мають базуватися суспільства, засновані на знаннях:

– свобода висловлювання  думок;

– якісна освіта для всіх;

– універсальний доступ до знань та інформації;

– повага до культурної і  мовної різноманітності.

У «Декларації принципів» і «Плані дій», прийнятих на женевському  етапі Усесвітнього саміту, відзначено пріоритети, які ЮНЕСКО позначила  
як основи своєї діяльності.

На конференціях, симпозіумах  й інших заходах, організовуваних  
під егідою ЮНЕСКО, постійно підкреслюється, що ідея єдиного уніфікованого глобального інформаційного суспільства не відображає бачення соціального і гуманного розвитку, який став можливим завдяки застосуванню інформаційно-комунікаційних технологій. На противагу цьому, концепція «Суспільств, заснованих на знаннях» пропонує привабливу перспективу, – не обмежуючої одноманітності, а звільняючої різноманітності.

 

3. Формування  концепції суспільств, заснованих  на знанні, як базової концепції  ЮНЕСКО.

Керівники і провідні експерти ЮНЕСКО постійно підкреслюють,  
що у них немає ілюзій щодо того, що ЮНЕСКО здатна виконати все це лише своїми силами. Тому в 2003 році було поставлено завдання розвитку широкого партнерства для реалізації Плану дій. Окрім програмних дій, направлених на практичну реалізацію відповідних аспектів Плану дій саміту, ЮНЕСКО організувала в 2005 році чотири тематичні заходи, кожне з яких було присвячено подальшому розвитку концепції «суспільств, заснованих  
на знаннях».

У лютому 2005 року в Парижі була проведена дводенна міжнародна конференція на тему «Свобода вираження  в кіберпросторі». В цій зустрічі експертів взяли участь близько 200 осіб, включаючи журналістів, видавців, науковців, представників засобів  масової інформації і неурядових організацій, а також значна кількість  офіційних представників держав-членів ЮНЕСКО. Метою даної зустрічі було обговорення проблем і можливостей,  
з якими стикається право на інформацію в глобальній комп’ютерній мережі. На зустрічі не приймалася офіційна декларація, але були схвалені чотири принципи, закладені в основу концепції ЮНЕСКО про «суспільства, засновані на знаннях», і була досягнута згода щодо того, що засоби масової інформації в Інтернеті повинні мати таку ж свободу, як друкарські й мовні засоби масової інформації. Конференція прийшла до висновку щодо небезпеки введення обмежень на потік інформації в кіберпросторі. Учасники зустрічі наполягали на тому, що Інтернет ґрунтується на правах людини,  
й усі держави зобов’язані дотримувати і захищати ці права стосовно  
їх реалізації в кіберпросторі. Конференція також призвала розробити правила, що забезпечують юридичну основу функціонування комерційного сектора в Інтернеті й особливо постачальників інтернет-послуг. Учасники також рекомендували вивчити можливість ухвалення міжнародних правових норм з метою зведення до мінімуму «спаму» без збитку для свободи вираження.

Іншою тематичною зустріччю  була міжнародна конференція  
«Роль багатомовності в забезпеченні культурної різноманітності і загальної участі в кіберпросторі», яка була проведена в травні 2005 р. в столиці Малі Бамако. Цей захід був організований ЮНЕСКО спільно з Африканською академією мов (ACALAN) за фінансової підтримки Міжурядового агентства щодо використання французької мови (AIF). Проведення цієї конференції  
в Африці було особливо значущим і продемонструвало одну з найсильніших сторін ЮНЕСКО – її можливість організувати участь в заході ключових експертів. Зустріч в Бамако виявилася дуже цінною для визнання значення розвитку «мереж практиків, що розв’язують проблеми». Одним з результатів зустрічі в Бамако явилося усвідомлення необхідності зміни підходів  
до питань багатомовності в кіберпросторі. На сучасному світі використання відносних показників, вимірюваних ступенем використання Інтернету групою «глобальних» мов виявляється недостатнім, необхідно забезпечити участь менш поширених мов, що має сприяти як розвитку власне інформаційно-комунікаційних технологій і електронного середовища,  
так і розвитку націй та співтовариств загалом. Місцевий контент в Інтернеті розвиває місцеві мови і місцеве знання, і все це має відношення до того,  
як співтовариства розв’язують завдання стійкого розвитку, який розуміється не як привнесений і чужий процес, а як процес підвищення компетенцій місцевого співтовариства.

Скорочення інформаційної  нерівності не повинне досягатися за рахунок знищення сотень місцевих мов. Навпаки, присутність менш поширених  
мов у кіберпросторі має бути частиною процесу їх збереження і процвітання. Це також має відношення до освіти, особливо до використання рідної мови  
в школах і програмах подолання неписьменності. Звичайно, процвітання  
і збереження місцевих мов за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій і навчання на рідній мові необхідно розглядати як основну ознаку того, що має місце розвиток, заснований на інтересах співтовариства.

Обговорення на зустрічі в  Бамако показали необхідність вироблення  
і застосування поетапного підходу до питання позиціонування мов  
в Інтернеті. Для досягнення цієї мети, як відзначили низка учасників, необхідно із самого початку встановити тісні робочі відносини з місцевими співтовариствами. Разом з необхідністю участі національних політичних структур і програм, Створення плюралістичних і інклюзивних суспільств, заснованих на знаннях відбувається, безумовно, за участю національних політичних структур і в рамках національних та міжнародних програм, проте в основному є місцевим процесом. Одна з функцій інформаційно-комунікаційних технологій полягає в тому, що за правильного підходу  
цей «глобальний» ресурс можна дуже продуктивно використовувати  
на місцевому рівні.

Таким чином, конференція  в Бамако показала, що дебати щодо багатомовності в кіберпросторі пов’язані з  ширшими питаннями доступу, участі, підтримки і розвитку. Дійсно, ці питання є центральними в понятті  «Стійка різноманітність». У той  самий час, упор на локалізацію і  взаємодію  
з місцевим співтовариством указують на ключові завдання, котрі необхідно розв’язати в ході здійснення Плану дій Усесвітнього саміту.

Третя тематична зустріч  – «інформаційно-комунікаційні  технології  
для розвитку людського потенціалу: основні чинники успіху» – була проведена в травні 2005 року в Штаб-квартирі ЮНЕСКО. Ця зустріч, організована ЮНЕСКО спільно з Римським клубом, була присвячена визначенню умов і чинників, необхідних для ефективного й успішного застосування нових методів навчання і розвитку навичок. Особлива увага була приділена потребам маргіналізованних груп, таких як сільське населення, бідне міське населення, біженці, особи з порушеннями зору і ВІЛ-інфіковані. Прийнявши за основу План дій саміту, учасники зустрічі сфокусувалися на тому, як щонайкраще використовувати наявні ресурси, енергію і зобов’язання в цілях швидшого реагування на проблеми, з якими стикаються країни, що розвиваються, у сфері інформаційно-комунікаційних технологій і розвитку людського потенціалу. В ході обговорень було виявлено низка чинників, що сприяють успішній реалізації проектів  
і ефективному використанню інструментів та методів, включаючи ясну мету, локалізацію, стабільність, підвищення компетенцій співтовариства, розвиток людського потенціалу, відповідні консультації щодо стратегії, ефективну координацію, інтегрований моніторинг і оцінку, а також необхідність формування та розвитку багатобічних партнерств.