Прийняття управлінських рішень

Чи можлива (доцільна) формалізація проблеми?

6.2 Виключення з розгляду альтернатив, що домінуються

6.1. Формалізація проблеми

6.     Порівняння альтернатив

6.3 Вибір методу порівняння

альтернатив

6.4.  Оцінка альтернатив

1. Неформальне порівняння

альтернатив

Логіка

Досвід

Судження

Аналогія

Інші підходи

 

7. Прийняття  рішення

НІ

ТАК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   Формулювання та  діагностика проблеми

Проблемна ситуація – це ситуація, яка потребує прийняття  рішення для ліквідації незадовільного стану або для потенційного покращання існуючого стану. На етапі діагностики проблеми здійснюється її аналіз, який передбачає:

з‘ясування структури  і складу необхідної інформації, її отримання та аналіз;

розширення проблеми до проблематики;

визначення ресурсів необхідних для вирішення проблеми;

встановлення «стейкхолдерів»  – осіб, установ, організацій і  т.д. причетних до розв‘язку проблеми.

    Серед стейкхолдерів особливе місце займає «особа, що приймає рішення» (ОПР) – особа, (група осіб, установа, організація і т.д.), яка має повноваження для прийняття рішень та несе за це відповідальність.

 В процесі розширення  проблеми до проблематики здійснюється  встановлення всіх зацікавлених  та незацікавлених у вирішенні  проблеми суб‘єктів, визначається  які зміни відбудуться, з‘ясовують  причини зацікавленості та незацікавленості.

Правильно сформулювати проблему – наполовину її вирішити.

   Визначення критеріїв вибору. Керівникові перед розглядом вирішення проблеми необхідно визначити показники, по яким буде проводитися їх порівняння і вибір найкращого варіанта. Ці показники стають критеріями вибору (при прийомі на роботу нового службовця критеріями вибору можуть бути освіта, досвід роботи, кваліфікація, вік, особисті якості).

   Розробка альтернативних рішень. Бажано визначити всі альтернативні шляхи вирішення проблеми. Тільки в цьому випадку рішення може бути оптимальним. Але на практиці керівник не може володіти такою кількістю знань і часу для того, щоб сформулювати і оцінити кожну альтернативу.

На практиці виникають  ситуації, при яких проблема не зустрічалась раніше і невідомі можливі альтернативи. В таких випадках рекомендується колективне обговорення і генерування

   Вибір альтернативи. Розробив можливі варіанти вирішення проблеми їх необхідно оцінити, тобто порівняти переваги і недоліки, а також об'єктивно проаналізувати можливі результати. Для співставленим варіантів рішення необхідно використовувати порівняльні критерії. При виборі альтернативи важливо враховувати фактор ризику. Врахування фактору ризику призводить до перегляду найкращого рішення, яке забезпечує досягнення бажаного результату із найбільш високим ступенем вірогідності.

   Узгодження оптимального рішення. Керівник у багатьох випадках затверджує і несе відповідальність за рішення, які не розробляв. Спеціалісти, які готували рішення, не приймають участі в його реалізації. Виконавці у свою чергу не приймають участь в підготовці і обговоренні рішень. У підсумку в процесах прийняття рішень суттєву роль відіграє стадія узгодження. Найкращим способом узгодження рішення є залучення працівників до процесу його прийняття, але цей спосіб не можна абсолютизувати.  

   Управління виконанням. Для успішної реалізації рішення необхідно визначити комплекс робіт і ресурсів, розподілити їх за виконавцями і за строками. Якщо мова йде про серйозні рішення, можлива розробка програми їх реалізації. Керівник повинен слідкувати за тим, як виконується рішення, а у випадках необхідності надавати допомогу підлеглим і вносити окремі корективи.

   Контроль і оцінка результатів. На етапі контролю проводиться оцінка результатів рішення, яке має часовий характер. У зв'язку з цим основна задача контролю - своєчасно визначити якісне виконання рішення і на підставі цього скоригувати його або прийняти нове. Проблема контролю управлінських рішень є актуальною, особливо для великих організацій. Можна прийняти багато корисних рішень, але без раціонально налагодженої системи контролю виконання вони залишаються на паперах і не дають бажаного ефекту.

   Основні вимоги до технології прийняття рішень менеджменту наступні:

розробка і прийняття  рішення повинна бути сконцентрована на тому рівні, де є відповідна інформація;

інформація повинна надходити  від усіх підрозділів організації;

прийняте рішення повинно  відображувати інтереси того рівня  управління, який буде його виконувати;

суворе співвідношення рівнів управління, жорстка дисципліна і  висока вимогливість.

   Прийняття правильного рішення - дуже складна проблема і не завжди точно можна оцінити його результати, тому що існує великий часовий розрив між процесами прийняття і реалізації рішень.

   Формулювання мети

   На другому етапі системного аналізу визначається що треба зробити для ліквідації проблеми, на відміну від подальших етапів де визначається як це треба робити.

  Мета – бажаний стан системи, або результат її функціонування.

Якщо не знаєш куди іти  вибір дороги не має значення (стародавня китайська мудрість).

   Глобальна мета має формулюватися досить широко та загально, щоб не звужувати множину можливих рішень.

   Для уточнення та конкретизації мети здійснюють її деталізацію за допомогою побудови дерева цілей.

   Дерево цілей – це ієрархічна структура, що подає декомпозицію цілей за ієрархічними рівнями, відбиває їх підпорядкованість та взаємозв‘язок.

Цілі нижчих ступенів ієрархії є засобами для досягнення цілей  вищих ступенів ієрархії.

Вибір критеріїв

 Критерії це кількісні  моделі (замінники) якісних цілей.

 Вдалий опис цілі  одним критерієм є скоріше  виключенням ніж правилом.

 Багатокритеріальність є засобом підвищення адекватності опису цілі.

 Більшість реальних  задач містять суперечливі цілі  та критерії.

При вирішенні багатокритеріальних  задач необхідно знайти компроміси між суперечливими критеріями та визначити межі можливих поступок (жертв) по різним критеріям.

 Критерії розглядаються  як мірило, що дозволяє порівнювати  альтернативи між собою.

 Критерії мають об‘єктивну  або суб‘єктивну оцінку та  вимірюються у шкалах різної  сили.

  Критерії можуть характеризувати  позитивну (прибуток, обсяг збуту,  імідж) чи негативну (собівартість, витрати, збитки) якість альтернативи;

 Можливість (чи неможливість) формалізації цілей через критерій  не впливає на вибір цілей.

Визначення множини  альтернатив.

 Альтернатива – один  з множини взаємовиключних варіантів  вирішення проблеми (досягнення  мети).

Як правило ОПР має (або може отримати) необхідну інформацію для формування множини альтернатив. При цьому ця  множина може бути:

• Очевидною – множина альтернатив (як правило невелика) відома ОПР вже на початковому етапі прийняття рішень;
• Неочевидною –  множина альтернатив невідома, але їх генерування не є проблемою. Значення альтернатив при цьому може бути отримано за допомогою дослідження моделі проблемної ситуації через завдання умов-обмежень на діапазон значень керованих факторів. Іноді таку ситуацію називають – умовним завданням альтернатив.
• Невідомою – варіанти рішення для ОПР неочевидні, та для їх генерування необхідно залучати експертів та застосовувати творчі методи.

Можливі методи генерування  альтернатив в умовах не відомості:

• мозкова атака;
• розробка сценаріїв;
• синектика;
• морфологічний аналіз;
• ділові ігри.

Обмеження –  це умови, які  накладаються на діапазон зміни керованих  факторів.

 Види обмежень: виробничі,  ресурсні, ринкові, логічні, соціальні,  юридичні, екологічні, часові і т.д.;

 Допустимою називається  альтернатива, яка задовольняє всім  обмеженням.

Множина допустимих альтернатив  може бути зменшена чи збільшена через  посилення чи послаблення обмежень.

 Кількість альтернатив  може бути кінцевою, зліченою, нескінченною

Формалізація – це опис задачі за допомогою системи знаків та символів (з чітко визначеним їх змістом) та відношень між ними.

Рішення про доцільність  та можливість коректної формалізації є прерогативою людини.

 У системному аналізі  використовують математичну формалізацію, яка передбачає створення математичної  моделі ситуації прийняття рішення.

Математична модель повинна  відбивати усі вплив всіх суттєвих факторів, які впливають на ступінь досягнення мети.

 Керованими називаються  фактори, які ОПР може змінювати  на свій розсуд у діапазоні  обмежень, що на них накладаються.

Некеровані фактори, до яких належать і обмеження, фіксовані  з самого початку і не можуть бути змінені за бажанням ОПР.

 Функція мети (критеріальна або цільова функція) – це формалізована математична модель яка відбиває зв‘язок критерію та множини (вектору) змінних факторів:

,

де  – вектор керованих факторів; – вектор некерованих факторів.

Математична модель задачі прийняття рішень повинна містить:

• функцію мети;
• обмеження

Рішення – це вибір значень  керованих факторів.

 Оптимальне рішення  – це рішення, яке за тими  чи іншими ознаками вважається  домінуючим над іншими.

Необхідною умовою застосування критеріальної мови вибору є можливість чисельної оцінки кожної альтернативи через значення критерію (критеріїв).

 Відношення між числами,  які визначаються критеріями, переносяться  на відношення між альтернативи. Кращою визнається та альтернатива  якій відповідає більше (менше)  значення критерію.

 З формальної точки  зору, проблема вибору полягає  у максимізації (мінімізації) критеріальної функції (функції мети) та визначення значень керованих факторів, при якому досягається цей максимум.

Альтернативи, які є заздалегідь  гіршими з інші називаються такими, що домінуються, їх доцільно виключити з формального аналізу.

Оптимізаційний підхід доцільніше використовувати для добре структурованих задач вибору.

Типи задач  прийняття рішень.

 За кількістю критеріїв задачі прийняття рішень поділяються на однокритеріальні та багатокритеріальні. Часто багатокритеріальні задачі трактують як задачі прийняття рішень в умовах невизначеності цілей.

Формалізований вигляд багатокритеріальних  задач

Альтернатива

Значення

 

 За ступенем визначеності  наслідків альтернатив задачі  поділяються на:

• детерміновані (повністю визначені) задачі прийняття рішень – задачі, в яких наслідки альтернатив відомі з точністю, що вимагається;

Альтернатива

Значення критерію

• в умовах ризику – задачі, в яких одна альтернатива може привести до різних наслідків в залежності від реалізації інших умов (здійснення подій), причому ймовірність реалізації цих подій є відомою. Ці задачі часто називаються задачами прийняття рішень в умовах імовірнісної інформації.

 

 

		Значення  з ймовірністю
Альтернатива		Значення  з ймовірністю
		Значення  з ймовірністю

 

• в умовах невизначеності – задачі, в яких наслідки альтернативи можуть бути різними в залежності від інших умов (подій). Тобто кожній альтернативі зіставляється множина значень критеріїв, але неможливо точно встановити якого саме значення набуде критерій