Ремонт и восстановление блока цилиндров с нижним расположением распределительного вала

        Для верстату 6Р82Г – Феф = 4022(1-3,8/100)=3869год.

                     2Б460А – Феф = 4022(1-3,8/100)=3869год.

                     2Р135Ф-2 – Феф = 4022(1-4,7/100)=3833год.

                     2204ВМФ4 – Феф = 4022(1-4,7/100)=3833год.

                             2Е78П – Феф = 4022(1-1,9/100)=3946год.

5.8. Розрахунок потрібної кількості обладнення та його завантаження.

Необхідна кількість обладнення на ділянці розраховується по формулі:

  ,

де

Феф- ефективний річний фонд часу роботи одиниці обладнення,     ст.-ч.;

Квн- коефіцієнт виконання норм часу;

                                   Квн =1, для верстатів з ЧПК;

                                   Квн =1,01, для напівавтоматів;

Квн =1,05-1,2, для універсальних верстатів.

ТНi- річна трудомісткість виготовлення виробів на i-м типі обладнення, н.-ч.

                                                ,

де

Tшт.к - штучно-калькуляційний час обробки однієї деталі на i-м типі обладнення, н.-ч;

А - річний об'єм випуску виробів, шт.

Коефіцієнт завантаження обладнення по ділянці визначається по формулі:

  ,

де

Ср - розрахункова кількість обладнення на ділянці, шт.;

Спр  - прийнята кількість обладнення на ділянці, шт.

Середній коефіцієнт завантаження обладнення по ділянці визначається по формулі:

,

де    SП - загальна прийнята кількість одиниць обладнення для обробки річної кількості виробів.

Наприклад, розрахуємо потрібна кількість обладнення на фрезерну операцію:

річна трудоємкість виготовлення виробу-

                                ТН =0,288*1800=518,4 н.год.

тоді, необхідна кількість обладнення на ділянці буде

                             Ср =518,4/3869*1,1=0,122 шт.

                             приймаємо Спр =1шт.

Коефіцієнт завантаження обладнення по ділянці наступний

                                         Кз = Ср / Спр =0,122         

Трудомісткість довантаження супутньою продукцією даного типу верстатів окремо на кожній недовантаженій операції розраховується за наступною формулою:

                    Тдов =Фе*Квн*Спр(Кзн -Кз),

де      Фе – ефективний річний фонд часу роботи обладнання, год.;

         Спр – прийнята кількість верстатів даного типу до довантаження, шт.                                               

         Кзн =0,85…0,95 – нормативний коефіцієнт завантаження обладнання даного типу.  

           Тдов = 3869*1,1*1(0,86-0,122)=3140,85 год.

Розрахунки за іншими операціями занесені до таблиці 5.4   

 

 

 

 

 

 

Розрахунок необхідної кількості обладнення та його завантаження.         таблиця 5.3.	Сред-ій коефіцієнт загруз-ки		12	0,87
	Коефіцієнт загруз-ки обладнення		1100	0,87		0,88		0,86		0,88			0,87			0,86
	Кількість верстатів, шт.	Прийнята	10	1		1		1		1			1		1				6
		розрахункова	9	0,122	0,87	0,592	0,88	0,079	0,86	0,06	0,88		0,07	0,87	0,063			0,86
	Коефіцієнт виконання норм, Кв		8	1,1		1,1		1,1		1			1		1,1
	Еффектів-ний  фонд часу             роботи обладнення Феф, ст.-год.		7	3869		3869		3946		3833			3833		3946
	Річний об'єм робіт, ТНі н.год.		6	3660		3661		3728		3296			3298		3734				21377
	Довантаження супутньою прод.н.год		5	3141		1141		3391		3067			3029		346				717229
	Річна трудомісткість, ТН,    н.-год.		4	519		2520		337		229			269		274				4148
	Штуч-нокаль-куляційний час,ТН,н.-год.		3	0,288		1,4		0,187		0,127			0,149		0,152				4,17
	Річна програма А,шт		2	1800
	Найменування і модель обладнення		1	Горизонт.-фрезерний 6Р82Г		Координатно-розточний 2Б460А		Вертикально-розточний 2Е78П		Вертикально-свердлильний з ЧПК 2Р135Ф2-2		Горизонтально-свердлильний з ЧПК 2204ВМФ4					Верстак слюсарний		РАЗОМ

5.9. Складання графіка завантаження обладнення.

На підставі проведених розрахунків будуємо графік завантаження обладнення, в якому на осі абсцис указуємо найменування і модель обладнення, а на осі ординат відкладаємо коефіцієнт завантаження обладнення з урахуванням довантаження.

 

 

Мал.5. 1. Графік завантаження обладнання.

 

5.10. Складання кошторису витрат на основне обладнення.

Для розрахунку вартості основного обладнення складаємо кошторис витрат на основне обладнення ділянки (таблиця 5.5.)

Таблиця 5.5.

Кошторис витрат на основне технологічне обладнення ділянки.

Найменування обладнення	Кількість	Потужність, кВт	Пло-ща,м2	Ціна, грн	Витрати на  транспортування і монтаж, .грн	Загальна вартість обладнення, грн	Ремонтна складність
		за одиницю	за одиницю	за одиницю			механи-чна	елктри-чна
		загальна	загальна	загальна			за одиницю	за одиницю
							загальна	загальна
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Горизонтально-фрезерний 6Р82Г	11	7,5	4,5	75000	4500	79500	8	7
		7,5	4,5	75000			8	7
Координатно-розточний 2Б460А	1	2,3	16,04	56000	3360	59360	11	8
		2,3	16,04	56000			11	8
Вертикально-розточний 2Е78П	1	2,2	2,73	22000	1320	23320	8	8,5
		2,2	2,73	22000			8	8,5
Вертикально-свердлильний з ЧПК 2Р135Ф2-2	1	4	4,46	50000	3000	51000	11,5	14,5
		4	4,46	50000			11,5	14,5
Горизонтально-свердлильний з ЧПК 2204ВМФ-4	1	6,3	6,2	450000	27000	477000	16	10
		6,3	6,2	450000			16	10
Верстак	1	-	6	6000	350	6350	-	-
Разом	6	22,3	40	659000		696530	54,5	48

Примітка: згідно з лытеретурою, витрати на транспортування і монтаж складають 6% від вартості обладнання 
5.11. Організація виробництва на ділянці.

Для збереження заготівки на  складі використовуються поличні стелажі з гніздами. Стелажі розташовуємо  вздовж складу для більш ефективного використання площі складу.

При виборі транспортних засобів необхідно враховувати: відповідність типів транспортних засобів переміщуваним вантажем, необхідну продуктивність транспортних засобів, можливо менша кількість обслуговуючого персоналу. Виходячи з вимог, раніше зазначених, як засоби горизонтального переміщення застосовується ручний візок з піднімаючою платформою.

Як кранове обладнання вибираємо кран-балку вантажопідйомністю 1т, яка забезпечує обслуговування всієї площі дільниці.

 

 

5.12. Розрахунок основних та допоміжних площ ділянки за питомими нормативами.

Виробничою називається площа відділень і ділянок безпосередньо призначених для здійснення технологічного процесу. В її склад включаються площі, займані:

1. виробничим обладненням (верстатами, машинами);
2. наземним транспортним обладненням (конвейєрами, склизами);
3. робочими місцями ручної праці (верстаками, стендами, розмічальними плитами і т.п.):
4. робочими шафами для інструменту, контейнерами для заготівок і оброблюваних деталей, зібраних вузлів і виробів біля робочих місць;
5. робочими місцями для технічного контролю (операційного, між операційного) деталей, вузлів і готових виробів (окрім площі вигороджених приміщень ОТК);
6. стендами для випробування деталей, вузлів і готових виробів, майданчиками для усунення дефектів і здачі готових виробів (продукції);
7. проходами і проїздами між верстатами і рядами верстатів усередині виробничих від розподілів і ділянок (окрім магістральних проїздів).

Виробничу площу цеху визначають заздалегідь за питомими площами для кожної групи обладнання.

Розрахунок виконується за формулою:

де Спр – кількість верстатів і-тої групи обладнання;

    Sпит – середня питома площа для розміщення одного верстата і-ї групи, м2.

    Sпит =10…15м2, для малих верстатів вагою до 5000кг;

    Sпит =16…25м2, для середніх верстатів вагою до 10000 кг;

    Sпит =26…45м2, для великих верстатів вагою до 25000кг;

    Sпит =50…150м2, для особливо великих вагою 120000кг.          

SД = 15*3+25*1+45*1+10*1=125 м2.

З практичної точки зору на дільниці розміщуеться обладнання різних габаритних розмірів, тому для оцінки потрібної площі зручніше користуватися питомими показниками для механічних дільниць. Показник питомої загальної площі враховує також допоміжну площу для збереження заготовок між операціями та магістральних проїздів, тощо.

                                 Sпит.заг =1,3* SД =1,3*125=163 м2 ,приймаэмо 168 м2 .       

 

Допоміжна площа – територія зайнята складом штучних заготівок та готової продукції, заготівельними відділеннями, контрольними відділеннями.

Площа контрольного відділення:

Fконтр= 0,05 * SД = 0,05*125 = 6,3м2

Площа побутових приміщень приймається в розмірі 20% від виробничих площ і складає (130+6,3)*0,2 =27,3 м2

 Площа складу матеріалів  і заготівок:

де N – річний об’єм випуску виробів, шт.;

     G – маса заготівки, т;

     tср – норми запасу матеріалів і заготівок на складі, у календарних днях;

     qср – середня вантажонапруженість площі складу, т/м2;

    Ф – число календарних днів в році;    

     Кв – коефіцієнт використання площі складу в залежності від виду транспорту;

     Км - коефіцієнт використання матеріалу.

Площа складу готових деталей дорівнює :

 

Загальна площа дільниці уточнюється на основі планування обладнання магістральних проїздів і проходів і приймається рівною 168м2.

 

 

5.13. Розрахунок висоти цеху.

   Висоту прольоту визначаємо, виходячи з розмірів виготовлених виробів, габаритних розмірів обладнення (по висоті), розмірів і конструкції крана, а також нормативів безпеки.

      Висота Н дорівнює:

                                         Н = k+z+l+f+a+h,

де k – висота найбільш високого верстата, мм;

     z – проміжок між контейнером з деталями піднятим у крайнє положення і верхньою крапкою найбільш високого верстата;

     l – висота контейнера;

     f – відстань від верхньої крапки контейнера до центра гака крану;

     a – резерв 500мм при верхньому положенні гака;

     h= А+m;

де  А - габаритна висота крана, приймають за ГОСТ 7890 - 67,

      m - відстань між верхньою точкою крана и нижньою точкою перекриття

> 300 мм.

Н=4170+900+500+1000+500+1000+330=8400 мм

 Згідно з нормативами висоти  дільниці, приймаємо Н=8,4 м.

 

5.14. Розробка планування ділянки.

Планування цеху – план розташування виробничого, вантажного, транспортного та іншого обладнання інженерних місць, робочих місць, місць контролера та інших.

На планах ділянки відповідними умовними позначеннями вказують: колони будинків, стіни зовні і внутрішні, перегородки; усе технологічне, підйомна транспортне обладнання; місце складів, проходи; проїзди.

     Приміщення механічного  цеху приймаємо одноповерховим, прямокутної форми з підлогою на бетонній основі, розміром підтримуючого перекриття сітки 12х6 м, шириною проїзду 2,4м. Одержуємо наступні величини виробничих площ, що включає  в себе склад заготівель та склад готових деталей, місце майстра та ВТК:

Fу=168м2=12м х 14м

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.15. Розрахунок чисельності працюючих на ділянці.

Загальна кількість працюючих на ділянці визначається як сума чисельності по кожній категорії працюючих:

5.15.1. Розрахунок чисельності основних виробничих робітників.

Кількість основних виробничих робітників I-ої професії визначається по наступній формулі:

,

де   Ттруд - річна трудомісткість i-го виду робіт, н.-год.;

       Фер - ефективна річна фонд часу роботи робочого, Фер=1820 год.;

        Квн - коефіцієнт виконання норм часу робітників i-и професії;

        Кбв - коефіцієнт багатоверстатного обслуговування.

       Результати визначення кількості основних робітників зводимо в таблицю 5.5

таблиця 5.5.

Розрахунок кількості основних робітників.

Професія	Розряд	Трудо-емкость робіт, н.-год	Еффектів-ний фонд часу робітника, год.	Коефіцієнт		Чисельність робітників, чіл.
				Виконання норм   Квн	багатоверстатності        Кбв	За розрахунку Рр	Прійняте Рпр
1	2	3	4	5	6	7	8
Фрезерувальник	3	3660	1820	1,1	1	1,83	2
Токар-розточувальник	3	3661		1,1	1	1,83	2
Токар-розточувальник	3	3728		1,1	1	1,86	2

 

                                                                                                    продовження табл5.5.

1	2	3	4	5	6	7	8
Оператор верстатів з програмним управлінням	3	3296	1820	1	1	0,82	2
Оператор верстатів з програмним управлінням	4	3298		1	1	0,82	2
Слюсар	6	3734		1,1	1	1,87	2
РАЗОМ		21377					12