Контрольная работа по "Електронна комерция"

Для рішення цих завдань можливе застосування агентно-орієнтованої технології (AOТ), що ба-зується на використанні інтелектуальних програмних агентів і дозволяє збільшити функціональні мож-ливості сучасних розподілених систем .

На рис.1 наведена схема взаємодії  сучасних технологій: АОТ, WWW і додатків е-бізнесу і уза-гальнена архітектура інтелектуального агента , що містить у собі головні компоненти: забезпечення по самоврядуванню; комплекс цілей; сховище для даних; компонента по безпеці й компонента зв'язку для взаємодії з іншими агентами, ресурсами системи й користувачами. Щоб бути застосованими мобіль-ні агенти повинні зв'язуватися з різними комп'ютерами, агентами й рухатися усередині різнорідних ме-реж. Це вимагає реалізації стандартизованого каркаса й методології для дій агента через телекомуніка-ційні мережі.

За своїм характером AOT є новою  парадигмою програмування, що розширює можливості об’єктно-орієнтованого  програмування.

Мобільним агентом є агент, що має  здібності до переміщення в розподіленому  інформаційному середовищі і який має  наступні властивості: автономність, взаємодія, реактивність, проактивність .

В роботі досліджені питання щодо розробки базової мультиагентної системи на мові JAVA для завдань електронної комерції.

Для реалізації модуля прийняття  рішень, що входить до складу МАС, використано апарат нечіт-ких множин (fuzzy aproach) – сполучення адитивного й мультиплікативного критеріїв прийняття рішень . Крім того, дотримано обмежень, згідно з якими перші три властивості агента є обов'язковими, а інші – необов'язковими.

-Зовнішнє середовище

-Механізми сприйняття

-Модуль комунікації

-Механізми саморозвитку

-Модуль обробки знань

-Механізми оцінок і оптимізації

-Модуль керування

-Механізми взаємодії

-База даних

-База знань

Мультиагентна система для електронної  комерції

        Ключовим елементом МАС є програмний агент, здатний сприймати ситуацію, приймати рішен-ня й бути комунікабельним з іншими агентами цієї системи. Ці нові можливості значно відрізняють МАС від існуючих жорстко організованих систем. При цьому окремі модулі системи одержують можливість домовлятися про те, як повинно вирішуватися завдання. Ці модулі ініціюють діалог з користувачем і по-винні працювати в умовах невизначеності й пропонувати уточнення і переформулювання завдань.

Суть проблеми полягає в тому, що, незважаючи на значний прогрес  в галузі теоретичних дослі-джень МАС, нових можливостей виявилося недостатньо для їх створення. Для розробки дійсно складних відкритих МАС (ВМАС), такі системи повинні постійно існувати на сервері підприємства й безупинно брати участь у рішенні завдань, а не запускатися час від часу. Крім того, відомі на цей час МАС поки в основному орієнтовані на застосування тільки галузі електронної комерції і пошуку в Інтернет, не мають можливостей подання й використання корпоративних знань, складні в розробці, не мають у своєму роз-порядженні необхідних інструментальних систем, не забезпечують великої кількості агентів і високої швидкості роботи тощо.

Тому основним завданням була спроба реалізації простої МАС і формулювання вимог до неї та надання розробнику практичної методики реалізації МАС на JAVA. На базі цієї методики показані етапи практичної реалізації МАС для електронної комерції та розроблено узагальнений алгоритм побудови та-кої системи.

    Аналіз робіт стосовно МАС дозволив виділити такі основні напрямки досліджень у цій га-лузі :

- теорія агентів, у якій розглядаються формалізми й математичні методи для описання бажа-них властивостей агентів;

- методи кооперації агентів (організації кооперативного поводження) у процесі спільного рі-шення задач, або при інших варіантах взаємодії;

- архітектура агентів і галузь досліджень, у якій вивчається, як побудувати інформаційну сис-тему, що задовольняла б тим чи іншим властивостям, вираженим засобами теорії агентів;

- мови програмування агентів;

- методи, мови й засоби комунікації агентів;

методи й програмні засоби підтримки мобільності агентів (міграції агентів по мережі).

     Особливе місце займають дослідження, пов'язані з розробкою додатків МАС і інструментальних засобів підтримки технології їхньої розробки.

Обираючи архітектуру МАС, варто враховувати два її аспекти:

- архітектуру, що підтримує методи взаємодії агентів у процесі функціонування системи в ці-лому;

- архітектуру окремого агента.

 

 

3. Електронна угода (оферта)

 

     Розвиток комп'ютерної мережі Інтернет приводить до масового укладання договорів купівлі-продажу товарів у електронно-цифровій формі (ЕЦФ), особливо при організації електронної торгівлі. Відповідно до сформованої практики існують такі способи укладання договорів за допомогою ЕОД (електронного обміну і даними):

 

1. Для укладання  договору оферент розміщає публічну  оферту на сервері, підключеному до мережі Інтернет. Будь-яка особа, що бажає укласти такий договір на і запропонованих умовах, акцептує оферту через заповнення форми договору і її і підписання. Якщо предметом договору будуть послуги, майнові чи немайнові блага, що мають еротичний зміст, то оферент попереджує, що договір буде укладений тільки з особами, що досягли 18 років.

 

2. Після переговорів сторони підписують договір за допомогою ЕОД. При цьому договір існує тільки у вигляді запису на комп'ютері. У даному разі сторони, як правило, користуються для підписання договору електронним підписом чи його функціональними еквівалентами.

 

3. Користувачі спеціалізованої  інформаційної мережі укладають  між собою договори відповідно  до правил, установлених власником  даної мережі. Як аналоги власноручних  підписів сторін служать коди користувачів системи.

 

Основними проблемами, що виникають при укладанні договорів за допомогою ЕОД, є:

а) труднощі визначення місця укладення договору. Це питання  виникає не тільки тоді, коли контрагенти  є резидентами різних держав. Адже оферент може розмістити оферту не тільки на сервері, що розміщений на території держави, резидентом якого він є, а й на сервері, що розташований у будь-якій точці земної кулі, підключеній до мережі Інтернет. Акцептант може відправити акцепт із портативного комп'ютера, перебуваючи в дорозі (з борту літака, морського судна і т. п.).

б) достовірність  факту укладення договору, збереженість і незмінність даних, що містяться  в договорі. Не припустимо, щоб факт укладення договору заперечувався  правовими органами лише на тій підставі, що він являє собою комп'ютерний запис даних. При встановленні наявності договору, крім інших, можуть ураховуватися такі фактори: складність устаткування, використовуваного кожною зі сторін; характер їхньої комерційної діяльності; частота комерційних угод, що укладаються між даними сторонами; вид і обсяг угоди; вимоги до підпису в конкретній правовій системі; можливості систем зв'язку; набір процедур дійсності, установлених посередниками, і їх виконання сторонами; дотримання торговельних порядків і практики; наявність страхування від несанкціонованих повідомлень і т. п.;

в) конфіденційність даних, що містяться в договорі. Організації, що є власниками інформаційної мережі, повинні встановлювати стандарти  безпеки, яких сторони повинні додержувати, у противному разі можна говорити про презумпцію збереження цілісності і конфіденційності даних;

г) при цьому відкритим  залишається питання можливості ідентифікації сторін договору, укладеного в електронному вигляді. Визначити, Що договір підписаний справді тими особами, що позначили себе в мережі Інтернет, можливо лише за допомогою електронно-цифрового підпису. У зв'язку з цим сьогодні дуже гостро постає проблема розробки і прийняття Закону "Про електронно-цифровий підпис". Прийняття цього правового документа дозволило б додати стабільності договірним відносинам, що виникають у глобальній мережі Інтернет.

    Договори, укладені в електронно-цифровій формі, варто відносити до розряду письмових угод. Тут слово "письмові" варто розуміти як інформацію, викладену за допомогою букв, але її носієм є не традиційно папір, а інший, специфічний, комплексний об'єкт. Електронно-цифрова форма є видом письмової угоди, відповідає всім її ознакам з урахуванням специфіки мережі Інтернет. Таким чином, електронно-цифрова форма являє вираз волі учасників угоди способом складання електронного документа, що відбиває зміст угоди і скріплений електронно-цифровими підписами осіб, що здійснюють угоду.

Правила укладення договору

 

      Під час укладення договорів керуються такими основними правилами:

— прийняття комерційного рішення щодо укладення договору постачання передбачає узгодження волі щонайменше двох (а інколи і більше) сторін, і не варто економити на папері. Договір — це обов'язкова програма господарської взаємодії не менше між двох сторін, і в ній немає дрібниць, тому всі вони повинні знайти відображення в ньому;

— комерція — це політика компромісів. Комерсанти мусять уміти вести переговори при укладанні  договорів, ставити умови, від яких пізніше можна буде відступити, не втрачаючи основних вигід від передбачуваного співробітництва;

— договір — це правовий акт, що забезпечує правовий захист інтересів сторін, а значить, потребує творчого поєднання використання законодавчої бази і принципу: дозволено все, що не заборонено законом;

— договір приречений на неуспіх, якщо він не орієнтований на перспективу, на закріплення ділового співробітництва з партнером на все життя;

—у комерції немає постійних партнерів, у ній є лише постійний інтерес.

 

 

 

 

Література

 

1. ISSN 1813-6796 ВІСНИК КНУТД 2012 №4 Я.В. БЄЛЕЦЬКИЙ Національний технічний університет України «КПІ».

 

2. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про електронну комерцію».

 

 

3. Гужва В.М. Інформаційні системи і технології на підприємствах.

 

4. Організація торгівлі - Апопій В.В.